Рішення

від 21.07.2020 по справі 904/2248/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2020м. ДніпроСправа № 904/2248/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Сімейного підприємства "ДЕІС" (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Гончаренко, буд. 1, ідентифікаційний код 23825772) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" (49050, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 115, ідентифікаційний код 37148500) про стягнення 7 598,04 грн. вартості продукції неналежної якості

СУТЬ СПОРУ:

Сімейне підприємство "ДЕІС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №22/04 від 22.04.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" 7 598,04 грн. вартості продукції неналежної якості.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 2 500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі замовлення позивача №44 від 26.02.2020 відповідачем 02.03.2020 поставлено позивачу чотири шини 14.00-20 ОИ-25, н.с. 14 (УКТЗЕД:4011 10 00 90) загальною вартістю 30 392,16 грн. за видатковою накладною №226 від 02.03.2020, які оплачені позивачу в повному обсязі за платіжним дорученням №45 від 26.02.2020 на суму 30 392,16 грн. Після монтажу товару на автомобільні диски та накачування повітрям було виявлено, що одна шина має заводський дефект, а саме розріз по протектору, що виник внаслідок порушення технології виготовлення шин, про що складено 03.03.2020 акт приймання продукції за якістю. Таким чином, позивач стверджує, що він відмовляється від прийняття однієї шини 14.00-20 ОИ-25, н.с.14 дата виготовлення 1919 номер 98424 та просить стягнути 7 598,04 грн. сплачені кошти.

Ухвалою суду від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2248/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

До суду 11.06.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що позивач ніяким чином не довів, що шину, яку він вважає дефектною, отримана саме від відповідача. Відповідач зазначає, що акт про виявлені недоліки продукції складався вже після його приймання. Так, видаткова накладна за якою товар передано датована 26.02.2020, а акт складено 03.03.2020. Більше того, акт був складений уже в процесі експлуатації шини, адже позивач сам зазначає, що вже змонтував шину на автомобільний диск, тобто етап приймання продукції по якості та кількості вже закінчився. Більше того, відповідач не отримував від позивача а ні запрошення для спільного складення такого акту, а ні самого будь то з претензією від 26.03.2020, чи з копією позовної заяви. Відповідач стверджує, що позивачем не доведено, що товар, відносно якого у позивача є претензії, має недоліки щодо якості, а його експлуатація загрожує безпеці руху, а також те, що саме ця одиниця товару передана відповідачем. Позивач у своїй заяві посилається на гарантійний строк, проте жодним чином не довів його наявність. Між сторонами відсутній підписаний договір, відповідно до умов якого міг бути встановлений гарантійний термін на товар, також позивач жодним чином не довів наявність гарантійного терміну на конкретну шину відповідно до встановлених стандартів та/чи технічних умов.

Також відповідач зазначає, що твердження позивача про відсутність відповіді на претензію від 26.03.2020, не відповідають дійсності. Так, відповідач листом №2704/20юр від 27.04.2020 повідомив позивача про те, що на підставі наданої ним інформації неможливо співставити та ідентифікувати шину на фото з тою шиною, яку було реалізовано позивачеві. Простими совами відповідачеві не зрозуміло чи є шина на фото тією шиною, яку він передав позивачеві. Також відповідач проінформував, що направив виробнику товару фото, який хоч і не має в своєму штаті акредитованих судових експертів, однак його висновок носить для відповідача дорадчу вагу. В свою чергу виробник шини зазначив, що на фото зображено шину з зовнішньовидовим дефектом, а її використання можливе при дотримання правил експлуатації, загалом як і при експлуатації будь-якої нормальної шини.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" (далі - відповідач, постачальник) виставлено Сімейному підприємству "ДЕІС" (далі - позивач, покупець) рахунок на оплату замовлення №ПВ-44 від 26.02.2020, а саме на оплату вартості шин 14.00-20 ОИ-25, н.с. 14 (УКТЗЕД: 4011 10 0090) у кількості 4 шт. на загальну суму 30 392,16 грн., який оплачено позивачем 26.02.2020 за платіжним дорученням №45 на суму 30 392,16 грн.

Таким чином, між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, відповідно до якого у сторін виникли зобов`язання: у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" поставити Сімейному підприємству "ДЕІС" шини 14.00-20 ОИ-25, н.с. 14 (УКТЗЕД: 4011 10 0090) у кількості 4 шт., а у Сімейного підприємства "ДЕІС" сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" вартість отриманого товару, яка складає 30 392,16 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 226 від 02.03.2020 підписаної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" та Сімейним підприємством "ДЕІС", перший передав, а останній отримав шини 14.00-20 ОИ-25, н.с. 14 (УКТЗЕД: 4011 10 0090) у кількості 4 шт. на загальну суму 30 392,16 грн.

Після монтажу товару на автомобільні диски та накачування повітрям було виявлено, що одна шина має заводських дефект, а саме розріз по протектору, що виник внаслідок порушення технології виготовлення шин.

Позивачем 03.03.2020 складено акт приймання продукції за якістю у складі директора Сімейного підприємства "ДЕІС", комірника та за участі представника незацікавленої організації Пархоменко О.В. експерт-оцінювач ТОВ "Експерт груп". Детальний опис виявлених недоліків та їх характер прокольний глибокий розріз по протектору та основі шини. видно металеві дроти корду. Інші дані, які, на думку комісії, необхідно зазначити в акті для підтвердження неналежної якості - фото виявлених дефектів до акту додаються, 3 шт. становить загрозу при експлуатації шини. Висновки комісії про характер виявлених дефектів в продукції та причини їх появи виробничий брак.

Відповідно до висновку комісії ТОВ "Нортек" №4319/630 від 11.03.2020 (а.с. 15) товару 14.00-20 ОИ-25, н.с. 14 у кількості 1 шт., дата виготовлення та серійний номер покришки - 1919 98424, при розслідуванні (по фото) встановлено: зовнішньовидовий дефект. При дотриманні Правил експлуатації автомобільні шин і виході покришки з експлуатації гарантують заміну. Надати скиду 40%.

Позивачем, на адресу відповідача 27.03.2020 надіслано претензію від 26.03.2020, згідно якої останній повідомив, про виявлені недоліки та просив повернути сплачену сум грошових коштів у розмірі 7 598,04 грн. протягом тижневого строку.

Відповідач листом вих.№2704/20юр від 27.04.2020 надав відповідь, згідно якої зазначив, що по-перше, відсутня жодна можливість ідентифікувати шину, фото якої прислали з так званим прорізом, з тою шиною, котру було поставлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" в адресу Сімейного підприємства "ДЕІС". По-друге, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" направило відповідний запит як до дилера заводу виробника шини 14.00-20 ОИ-25, н.с.14, так і безпосередньо самому виробнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Нортек" (РФ). За результатами розгляду звернення відповідач отримав наступні відповідь (мовою оригіналу): "При расследовании (по фото) установлено: Внешневидовой дефект. При соблюдении Правил эксплуатации автомобильных шин и выходе покрышки из эксплуатации гарантируем замену". Таким чином, відповідач зазначив, що на разі у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" відсутні підстави для задоволення претензії шляхом здійснення повернення сплачених коштів у сумі 7 598,04 грн.

На даний час сторонами не врегульовано питання щодо поставки товару неналежної якості та повернення коштів, з огляду на що, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 7 598,04 грн. вартості неякісного товару.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару належної якості, факт оплати, відповідність якості поставленого товару технічним та іншим умовам.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній ) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 206 вказаного Кодексу усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до ст. 509 вказаного Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 673 цього Кодексу продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 674 Цивільного України).

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статей 662, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не було виконано вимоги законодавства щодо передачі разом з товаром товаросупровідних документів на нього.

Ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України передбачено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування ( ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення факту передання товару з недоліками, відповідно до ч. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України покладено на позивача (покупця).

Згідно Акту приймання продукції за якістю від 03.03.2020 було встановлено, що продукція, що не відповідає вимогам шини 14.00-20 ОИ-25, н.с. 14 (УКТЗЕД: 4011 10 0090) - 1 шт., дата виготовлення 1919 номер 98424, виробник "Алтай шина". Детальний опис виявлених недоліків та їх характер прокольний глибокий розріз по протектору та основі шини, видно металеві дроти корду. Інші дані, які, на думку комісії, необхідно зазначити в акті для підтвердження неналежної якості - фото виявлених дефектів до акту додаються, 3 шт. становить загрозу при експлуатації шини. Висновки комісії про характер виявлених дефектів в продукції та причини їх появи виробничий брак. Акт приймання продукції за якістю та фото були надіслані на адресу відповідача.

Відповідачем не було надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема товаросупровідних документів, що підтверджують відповідну якість товару (технічний паспорт, сертифікат якості тощо ).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення 7 598,04 грн. вартості продукції неналежної якості підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачені або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2020 між адвокатом Борика Олександр Олександрович та Сімейним підприємством "ДЕІС" укладений договір №2 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат зобов`язався надати клієнтові правову допомогу в господарській справі за позовом Сімейного підприємства "ДЕІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" про повернення сплачених коштів за поставку автомобільних шин в Господарському суді Дніпропетровської області. Надання правової допомоги здійснюється у наступних розмірах: пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - 500,00 грн., складання позовної заяви - 2 000,00 грн. Загальна вартість 2 500,00 грн. (п.1.1 договору про надання правової допомоги).

Відповідно до розділу 3 договору про надання правової допомоги факт наданих послуг. Підставою для сплати гонорару є рахунок. Клієнт сплачує гонорар у день отримання рахунку.

Адвокатом та клієнтом складений та підписаний акт наданих послуг від 21.04.2020 на суму 2 500,00 грн. Адвокатом виставлено рахунок на оплату №2 від 21.04.2020 на суму 2 500,00 грн.

Факт оплати наданих адвокатом послуг в загальній сумі 2 500,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями №93 від 21.04.2020 на суму 37,50 грн., №94 від 21.04.2020 на суму 450,00 грн., №92 від 21.04.2020 на суму 2 012,50 грн.

В свою чергу відповідачем не було надано свої заперечення стосовно вимог позивача про стягнення витрат на професійну допомоги.

Враховуючи викладене, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу на відповідача в повному обсязі в сумі 2 500,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2 102,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Сімейного підприємства "ДЕІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" про стягнення 7 598,04 грн. вартості продукції неналежної якості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" (49050, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 115, ідентифікаційний код 37148500) на користь Сімейного підприємства "ДЕІС" (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Гончаренко, буд. 1, ідентифікаційний код 23825772) 7 598,04 грн. вартості продукції неналежної якості, судовий збір в сумі 2 102,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Е.М. Бондарєв