Рішення

від 13.07.2020 по справі 908/3589/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/15/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2020 Справа № 908/3589/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський молокозавод» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, буд. 65; код ЄДРПОУ 38993915)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Трейдінг» (69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 7; код ЄДРПОУ 41861661)

про стягнення 70 819,40 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Макаренков О.Л., довіреність №718 від 11.03.2020;

Від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/3589/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський молокозавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Трейдінг» про стягнення 70 819,40 грн.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2019 справу №908/3589/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 13.01.2020 № 908/3589/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3589/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.02.2020. Ухвалою суду від 12.02.2020 № 908/3589/19 у судовому засіданні оголошено перерву.

Ухвалою суду від 12.03.2020 вирішено справу № 908/3589/19 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначити на 08.04.2020. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 24.06.2020 № 908/3589/19 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.07.2020 о 10 год. 10 хв.

У судовому засіданні 13.07.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 13.07.2020 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Акорд» .

У судовому засіданні 13.07.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Суду надано наступні пояснення: 22.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод та Товариством з обмеженою відповідальністю Юкрейн трейдінг укладено договір поставки № 212, відповідно до якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його за ціною і на умовах договору. Позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 53 830,82 грн., що підтверджується видатковими накладними: № МО-0006434 від 19.03.2019 на суму 19 233,48 грн., № МО-0005187 від 05.03.2019 на суму 17 055, 59 грн., № МО-0007540 від 02.04.2019 на суму 3448,01 грн., № МО-0006555 від 20.03.2019 на суму 10 506,15 грн., № МО-0008299 від 09.04.2019 на суму 3587,59 грн. Відповідач в своє чергу виконав свої зобов`язання щодо оплати товару частково. Позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 34 000,00 грн., 10 % річних у розмірі 2 772,69 грн., втрати від інфляції у розмірі 939,44 грн., пеню у розмірі 7 486,25 грн., штраф у розмірі 25 621,02 грн., всього 70 819,40 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 13.07.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Документи запропоновані ухвалами суду не надіслав.

Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вільнянський молокозавод (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юкрейн трейдінг (далі - покупець) укладено договір поставки № 212 (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його за ціною і на умовах договору.

Предметом поставки є такий товар: молочні продукти і/або інша продукція, за цінами і в асортименті, згідно з рахунками в/або видатковими накладними до цього договору.

Підпунктами 2.1.1., 2.1.2., 2.2.2. п. 2.1. та п. 2.2. договору передбачено, що товар вказаний в п.1.2. цього договору, поставляється покупцю у тарі, відповідно до заявки покупця та видаткової накладної Кожна партія товару визначається видатковою накладною, в якій зазначається: найменування та одиниця виміру кількості товару, тара у якій передається товар, загальна кількість товару, що повинна постачатись в конкретній тарі. Товар супроводжується декларацією виробника.

Відповідно до п.3.1., 3.2. договору постачальник поставляє товар відповідно до заявок покупця. Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною. При цьому посилання у видатковій накладній на договір є не обов`язковим.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договору вартість партії товару, що поставляється згідно із цим договором, визначається в видаткових накладних, які після підписання є невід`ємними частинами договору. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем у безготівковій формі впродовж 21 календарного дня з дня поставки товару, яким є день підписання видаткової накладної і фактичної передачі товару.

Постачальник має право вимагати від покупця прийняття та належної оплати товару, що відповідає умовам визначеним у договорі та у видаткових накладних (п.п. 5.3.1. п. 5.3. договору).

Пунктом 6.4. договору передбачено, що за порушення грошових зобов`язань - перерахування коштів не в повному обсязі і/або з порушенням строків тощо покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день порушення, до моменту належного виконання покупцем своїх зобов`язань по оплаті; у разі прострочення понад 10 календарних днів штраф у розмірі 60% від суми порушеного грошового зобов`язання, а за кожні наступні десять днів прострочення по 5 % від цієї суми; 10 % річних від простроченої суми за кожний день такого порушення до моменту належного виконання покупцем своїх зобов`язань. За порушення п. 5.2.4. цього договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % мінімальної заробітної плати за кожен день існування такого порушення.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання (з дати, що вказана на першій сторінці цього договору) і діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань по ньому, що виникли до моменту припинення дії договору (п. 7.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 53 830,82 грн., що підтверджується видатковими накладними: № МО-0006434 від 19.03.2019 на суму 19 233,48 грн., № МО-0005187 від 05.03.2019 на суму 17 055, 59 грн., № МО-0007540 від 02.04.2019 на суму 3448,01 грн., № МО-0006555 від 20.03.2019 на суму 10 506,15 грн., № МО-0008299 від 09.04.2019 на суму 3587,59 грн.

19.07.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № 2 від 19.07.2019 на суму 44 701,70 грн. та акт звірки взаєморозрахунків на суму 42 701,70 грн., що підтверджується матеріалами справи. Відповіді позивач не отримав.

За твердженням позивача, відповідач в свою чергу виконав свої зобов`язання щодо оплати товару частково, що підтверджується виписками по рахунках та податковими накладними.

Позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 34 000,00 грн., 10 % річних у розмірі 2 772,69 грн., втрати від інфляції у розмірі 939,44 грн., пеню у розмірі 7 486,25 грн., штраф у розмірі 25 621,02 грн., всього 70 819,40 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3589/19 та додаткові письмові пояснення, заслухавши представника позивача, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма закріплена у ст. 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За частиною 2 вказаної статті, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На підтвердження факту поставки товару на загальну суму 53 830,82 грн., позивачем надані видаткові накладні: № МО-0005187 від 05.03.2019 на суму 17 055,59 грн., № МО-0006434 від 19.03.2019 на суму 19 233,48 грн., № МО-0006555 від 20.03.2019 на суму 10 506,15 грн., № МО-0007540 від 02.04.2019 на суму 3448,01 грн., № МО-0008299 від 09.04.2019 на суму 3587,59 грн. (а.с. 10-12).

В матеріалах справи містяться банківські виписки, з яких вбачається що відповідач здійснював оплату за договором поставки № 212 від 22.05.2018 наступними платежами:

- № 103 (призначення: за сир по договору № 212 від 22.05.2018) на суму 30 000,00 грн.;

- № 104 (призначення: за сир по договору № 212 від 22.05.2018) на суму 25 000,00 грн.;

- № 106 (призначення: за сир по договору № 212 від 22.05.2018) на суму 25 000,00 грн.;

- № 115 (призначення: за сир по договору № 212 від 22.05.2018) на суму 4 000,00 грн.;

- № 122 (призначення: за сир по договору № 212 від 22.05.2018) на суму 5 000,00 грн.;

- № 124 (призначення: за сир по договору № 212 від 22.05.2018) на суму 15 000,00 грн.;

- № 126 (призначення: за сир по договору № 212 від 22.05.2018) на суму 25 000,00 грн.;

- № 133 (призначення: за сир по договору № 212 від 22.05.2018) на суму 5 000,00 грн.

Вказане свідчить, що відповідач здійснив оплату по договору поставки № 212 від 22.05.2018 на загальну суму 134 000,00 грн., а загальна сума доданих позивачем до позову видаткових накладних складає 53 830,82 грн., тобто більше ніж отримано відповідачем товару за договором поставки № 212 від 22.05.2018 на суму 80 169,18 грн.

У призначеннях платежу вказано, що оплата здійснюється за договором № 212 від 22.05.2018, без посилання на відповідний номер видаткової накладної.

Проте, дати здійснення цих платежів з наявних у матеріалах справи видаткових накладних встановити неможливо. Позивач належних та допустимих доказів на підтвердження дати здійснення платежів по договору поставки № 212 від 22.05.2018 суду не надав.

Акт звірки розрахунків не підписаний відповідачем, інших доказів, які б вказували на визнання боргу відповідачем позивач суду не надав (а.с. 7).

Оскільки сума основного боргу не підтверджена матеріалами справи, то відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій на підставі п. 6.4. договору та застосування ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, відсутність належних доказів на підтвердження обставин, що викладені у позовній заяві, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Доводи позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.07.2020.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.