Рішення

від 08.07.2020 по справі 910/716/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2020Справа № 910/716/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Яценко Я.М., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/716/20

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

(01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код: 14305909)

до Головного управління ДПС у м. Києві

(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код: 43141267)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

2) Державна казначейська служба України

3) Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва

про стягнення 127 473,16 грн

Представники учасників справи :

від позивача: Дьяченко Н.Ю., довіреність № 194/18 від 23.06.2018;

від відповідача: Чміль А.А. в порядку самопредставництва юридичної особи, витяг з наказу № 241-о від 04.09.2019;

від третіх осіб: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - позивач, АТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про стягнення 127 473,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок технічного збою, який відбувся 25.09.2018, позивачем було помилково перераховано грошові кошти на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва, а саме: платіж в розмірі 127 473,16 грн було двічі проведено АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно з платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018. Таким чином, оскільки вказані грошові кошти були помилково перераховані позивачем на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва та набуті останнім без достатньої правової підстави, позивач звернувся з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, яке є контролюючим органом в частині адміністрування податків, та не визнає за АТ "Райффайзен Банк Аваль" право на повернення помилково перерахованих грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/716/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.02.2020. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - третя особа-1, ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"), залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну казначейську службу України (далі - третя особа-2, ДКС України) та Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва (далі - третя особа-3, УДКСУ у Солом`янському районі м. Києва).

04.02.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наявність рішення суду, яке набрало законної сили (справа № 910/1806/19), між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

11.02.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, вказує, що двічі направлені позивачем платежі ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" щодо сплати земельного податку з юридичних осіб, код класифікації доходів бюджету: 18010500, який було зараховано до інтегрованої картки третьої особи-1 та відповідно до облікових даних інтегрованих карток платника податків - ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за третьою особою-1 у 2018 році обліковується сплата земельного податку згідно з платіжним дорученням № 443 від 12.09.2019 (проведене банком 25.09.2018) на суму 127 473,16 грн та згідно з платіжним дорученням № 443 від 12.09.2019 (проведене банком 25.09.2018) на суму 127 473,16 грн та, станом на 31.01.2020, у ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" обліковується переплата в сумі 2 658,83 грн, відтак, на думку відповідача, повернення позивачу помилково перерахованих ним грошових коштів є неможливим та суперечить приписам чинного законодавства України. Крім того, відповідач зазначив, що справи, пов`язані з поверненням помилково та/або надміру сплачених грошових сум податків належать до спорів, що розглядаються адміністративними судами.

У підготовче засідання 26.02.2020 з`явились представники позивача та третьої особи - Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва.

У підготовчому засіданні 26.02.2020 судом було оголошено перерву до 25.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача, третіх осіб 1, 2 було викликано у підготовче судове засідання на 25.03.2020.

27.02.2020 до суду від Головного управління ДФС у м. Києві надійшло клопотання про заміну сторони її правонаступником, відповідно до якого відповідач просить суд замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головне управління ДПС у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі № 910/716/20 було задоволено клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про заміну сторони її правонаступником та здійснено заміну сторони (відповідача) Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головне управління ДПС у м. Києві.

12.03.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.

Підготовче засідання 25.03.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче судове засідання у справі № 910/716/20 призначено на 10.06.2020.

У підготовче засідання 10.06.2020 з`явились представники позивача та відповідача, представники третіх осіб не з`явились, про дату, час та місце судового засідання треті особи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, явка представників учасників справи в підготовче засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 10.06.2020 судом було розглянуто клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частині 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Суд звертає увагу, що судовим рішенням у справі № 910/1806/19, яке набрало законної сили, позивачу було відмовлено в позові з підстав невірно обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Зі змісту судових рішень у справі № 910/1806/19 вбачається, що предметом позову у вказаній справі було визнання за позивачем права власності на помилково перераховані ним грошові кошти в сумі 127 473,16 грн та зобов`язання вчинити певні дії, тоді як у справі, що розглядається, позивачем заявлено вимоги про стягнення помилково перерахованих грошових коштів, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.11.2019 у справі №910/1806/19, тобто предмет та підстави позовів в цій справі та справі № 910/1806/19 є різними.

З урахуванням викладеного, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, з огляду на його безпідставність.

У підготовчому засіданні 10.06.2020 присутніми представниками позивача та відповідача було надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.07.2020.

У судове засідання 08.07.2020 з`явились представники позивача та відповідача, представники третіх осіб не з`явились, про дату, час та місце судового засідання треті особи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечувала.

У судовому засіданні 08.07.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2018 року при виконанні АТ "Райффайзен Банк Аваль" платіжного доручення клієнта банку - ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" № 443 від 12.09.2018 на безготівковий переказ коштів в сумі 127 473,16 грн на рахунок Управління державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва № 33214811026010, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) з призначенням платежу "131; 00699750; податок на землю згідно ППР № 0849140304" в програмному забезпечені АТ "Райффайзен Банк Аваль" відбувся технічний збій, внаслідок чого за вищевказаним платіжним дорученням третьої особи-1 банком було помилково двічі здійснено переказ коштів в сумі 127 473,16 грн на рахунок УДКСУ у Солом`янському районі м. Києва, перший раз - за рахунок коштів третьої особи-1 з рахунку № НОМЕР_1 , другий раз - за рахунок власних коштів АТ "Райффайзен Банк Аваль" з кореспондентського рахунку банку № 3901258 в Національному банку України, що використовується для технічного забезпечення роботи операційного дня банку, що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами № А1IUA9P069 від 25.09.2018 на суму 24 309 018,98 грн з призначенням платежу: "вирівнювання коррахунку по платежам філії файл $A1IUA9P.069" та № A1IUA9P06J від 25.09.2018 на суму 21 534 299,02 грн з призначенням платежу: "вирівнювання коррахунку по платежах філії файл A1IUA9P.06J, а також наданою позивачем випискою по рахунку ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за період з 25.09.2018 по 25.09.2018, з якої вбачається, що третьою особою-1 було перераховано лише один раз грошові кошти в сумі 127 473,16 грн за платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018.

За твердженнями позивача, другий платіж, який відправлено з кореспондентського рахунку АТ "Райффайзен Банк Аваль" за рахунок коштів банку, був повністю ідентичний за своїми реквізитами платіжному дорученню № 443 від 12.09.2018, який було одержано банком від ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2018 позивач звернувся до Державної казначейської служби України з листом № 159-2/956 "Про повернення помилково перерахованих кошів", в якому зазначив про збій в системі АТ "Райффайзен Банк Аваль" та подвійне перерахування коштів на рахунок Державної казначейської служби України (перший раз за рахунок коштів платника податків, другий раз - за рахунок коштів банку), в якому також просив ДКС України підтвердити подвійне зарахування перерахованих ним коштів на рахунки третьої особи-2 та здійснити повернення помилково перерахованих коштів на рахунок банку. Серед помилково здійснених платежів, у Додатку до листа - Перелік помилково переказаних коштів, позивачем було вказано платіж в сумі 127 473,16 грн за платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018.

У відповідь на лист позивача № 159-2/956 від 28.09.2018, Державною казначейською службою України у листі № 15-11/495-17753 від 30.10.2018 було вказано, що ДКС України повідомило Головним управлінням Казначейства про технічний збій в АТ "Райффайзен Банк Аваль", який стався 25.09.2018, що призвів до подвійного перерахування банком коштів та зобов`язало поінформувати клієнтів, які обслуговуються в органах Казначейства, та органи, що контролюють справляння надходжень бюджетів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 № 106. Головні управління Казначейства підтвердили факт подвійного зарахування коштів на рахунки, зазначені в Переліку помилкових переказів коштів, що надав Банк. Крім того, ДКС України надало позивачу інформацію про повернення помилково перерахованих коштів банком щодо клієнтів, які обслуговуються в органах Казначейства за відповідними рахунками, а також надало роз`яснення щодо порядку повернення помилково перерахованих грошових коштів.

04.12.2018 ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулось до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві із заявою про помилковий переказ та повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання, яке відповідно до штампу вхідної кореспонденції податкового органу отримано 04.12.2018, в якому третя особа-1 повідомила податковий орган про подвійне перерахування АТ "Райффайзен Банк Аваль" на казначейський рахунок грошових коштів у сумі 127 473,16 грн, в тому числі тих, які частково не належать платнику податків та просило у передбачений законом строк повернути перераховані позивачем грошові кошти в сумі 127 473,16 грн на рахунок АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Головного управління ДФС у м. Києві № 126893/10/26-15-12-09-18 від 19.12.2018 щодо розгляду заяви третьої особи-1 від 04.12.2018 № 01-13/617 (вх. від 04.12.2018 №135195/10), податковий орган повідомив, що, зокрема, в інтегрованій картці платника податку ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", станом на 14.12.2018, обліковується переплата по земельному податку з юридичних осіб в сумі 267 824,19 грн (КБК 18010500) та, з огляду на наявність у проваджені Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративної справи № 826/10938/18 за позовом ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 02.07.2018 № 0858140304, а також необхідність проведення звірки стану розрахунків за відповідним платежем з бюджетом за допомогою "Електронного кабінету платника" лист третьої особи-1 (заява від 04.12.2018 №01-13/617) щодо перерахування помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб було залишено без розгляду.

10.01.2019 позивач звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві із заявою про помилковий переказ та повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання, в якій зазначив про подвійне перерахування грошових коштів, в тому числі коштів АТ "Райффайзен Банк Аваль" та просив протягом трьох днів від дати одержання повідомлення, що є додатком до заяви, здійснити всі дії визначені Порядком № 787 та Порядком № 1146 щодо повернення АТ "Райффайзен Банк Аваль" помилково зарахованих 25.09.2018 на рахунок № НОМЕР_2 грошових коштів у сумі 127 473,16 грн на рахунок АТ "Райффайзен Банк Аваль". До заяви позивачем було також долучено повідомлення від 10.01.2019 № 170-1/55/1 про помилковий переказ з проханням повернути грошові кошти в розмірі 127 473,16 грн на рахунок АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до листа Головного управління ДФС у м. Києві № 6612/10/26-15-12-09-18 від 16.01.2019 податковий орган повідомив позивачу, що механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань визначений статтею 43 Податкового кодексу України та грошові кошти в сумі 127 473,16 грн, що перераховані згідно з платіжним дорученням № 443 від 25.09.2018, обліковуються в інтегрованій картці платника податку ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" код ЄДРПОУ 00699750 (КБК 18010500), з огляду на що лист АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 10.01.2019 №170-1/55 (вх. від 10.01.2019 №6019/10) щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб було залишено без розгляду.

Враховуючи те, що помилково перераховані грошові кошти в сумі 127 473,16 грн на рахунок банку повернуто не було, АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з цим позовом, в якому просить стягнути на свою користь вказані грошові кошти з Державного бюджету України.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Відповідно до преамбули Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 (далі - Порядок № 787 від 03.09.2013 в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) цей Порядок розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375.

Порядок № 787 від 03.09.2013 визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) (пункт 2 Порядку № 787 від 03.09.2013).

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146 від 15.12.2015 у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Пунктом 4 Порядку № 1146 від 15.12.2015 встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків здійснюється з бюджету, до якого такі кошти були зараховані.

За правилами пунктів 5, 6 Порядку № 1146 від 15.12.2015 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються:

1) на поточний рахунок платника податку в установі банку;

2) на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету;

3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;

4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;

5) поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку;

6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Пунктами 7, 8 Порядку № 1146 від 15.12.2015 визначено, що після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені (крім грошових зобов`язань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;

три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пізніше ніж за дев`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Відповідний місцевий фінансовий орган протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу ДФС.

Відповідний орган, визначений відповідно до пункту 24-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, у строк протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки шляхом засвідчення підписом керівника відповідного органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу ДФС.

Орган ДФС не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом або відповідним органом, визначеним відповідно до пункту 24-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, передає його згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

Пунктом 9 Порядку № 1146 від 15.12.2015 визначено, що орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Якщо висновок підготовлено на частину вказаної у заяві суми, то у день його направлення до органу Казначейства орган ДФС направляє платнику письмове повідомлення з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 1146 від 15.12.2015 висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у визначеному законодавством порядку.

Судом встановлено, що 25 вересня 2018 року третьою особою-1 було ініційовано переказ грошових коштів у сумі 127 473,16 грн згідно з платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018, при виконанні якого в програмному забезпечені позивача відбувся технічний збій, внаслідок чого за вищевказаним платіжним дорученням третьої особи-1 було помилково двічі здійснено переказ коштів в сумі 127 473,16 грн на рахунок УДКСУ у Солом`янському районі м. Києва, перший раз - за рахунок коштів третьої особи-1 з рахунку № НОМЕР_1 , другий раз - за рахунок власних коштів АТ "Райффайзен Банк Аваль" з кореспондентського рахунку банку № 3901258 в Національному банку України, що використовується для технічного забезпечення роботи операційного дня банку, що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами № А1IUA9P069 від 25.09.2018 на суму 24 309 018,98 грн з призначенням платежу: "вирівнювання коррахунку по платежам філії файл $A1IUA9P.069" та № A1IUA9P06J від 25.09.2018 на суму 21 534 299,02 грн з призначенням платежу: "вирівнювання коррахунку по платежах філії файл A1IUA9P.06J, а також наданою позивачем випискою по рахунку ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за період з 25.09.2018 по 25.09.2018, з якої вбачається, що третьою особою-1 було перераховано лише один раз грошові кошти в сумі 127 473,16 грн за платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018.

Вказані обставини також встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі №910/1806/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 та постановою Верховного Суду від 25.11.2019.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, встановлені судовим рішенням у справі № 910/1806/19, яке набрало законної сили, обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню при розгляді цієї справи.

Суд звертає увагу, що у справі № 910/1806/19 судами було встановлено, що відповідно до положень вищевказаних Порядків № 787 та № 1146 податковий орган має право повертати помилково перераховані кошти лише за заявою платника податків і саме платнику податків, тоді як у даному випадку позивач не є платником податків, відтак відмова відповідача повернути позивачу помилково перераховані грошові кошти не суперечить Порядкам № 787 та № 1146 і була здійснена в межах повноважень, наданих податковому органу чинним законодавством України.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 25.11.2019 у справі № 910/1806/19 вказав, що повернення помилково перерахованого податку може здійснюватися виключно за зверненням платника податку у порядку встановленому вищенаведеними положеннями, а отже вимога позивача про зобов`язання відповідача підготувати відповідний висновок щодо повернення помилково сплачених коштів до державного бюджету не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки положеннями наведених Порядків регулюються правовідносини виключно між платниками податків, органами фінансового контролю та органами державного казначейства.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 за № 751/28881 (далі - Порядок № 422 від 07.04.2016) інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку № 422 від 07.04.2016 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Згідно з п. 2 Розділу ІІІ Порядку № 422 від 07.04.2016 рознесені платежі відображаються в ІКП відповідними обліковими операціями зі сплати/повернення сум відповідно до поля "Призначення платежу" документів на переказ згідно з переліком кодів видів сплати, визначеним Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 липня 2015 року № 666, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 серпня 2015 року за № 974/27419.

Таким чином, за змістом вищевказаних положень Порядку № 422 від 07.04.2016 податкові органи здійснюють контроль за коректністю інформації в інтегрованій картці платника податків на підставі відомостей, наданих самим платником податків, натомість, як було вказано вище, повернення помилково перерахованих до бюджету грошових коштів унормовано Порядками № 787 від 03.09.2013 та № 1146 від 15.12.2015.

При цьому, судом встановлено, що ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" не є власником спірних грошових коштів, вказані грошові кошти в сумі 127 473,16 грн (другий платіж, перерахований за рахунок коштів банку) належать АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Матеріалами справи підтверджується факт звернення АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" із заявами до відповідача щодо перерахування помилково перерахованих позивачем грошових коштів у сумі 127 473,16 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що відповідно до облікових даних інтегрованих карток платника податків - ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за третьою особою-1 у 2018 році обліковується сплата земельного податку згідно з платіжним дорученням № 443 від 12.09.2019 (проведене банком 25.09.2018) на суму 127 473,16 грн та згідно з платіжним дорученням № 443 від 12.09.2019 (проведене банком 25.09.2018) на суму 127 473,16 грн та, станом на 31.01.2020, у ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" обліковується переплата в сумі 2 658,83 грн.

Таким чином, зібраними у справі доказами, поясненнями сторін, викладеними у заявах по суті справи, а також судовим рішенням у справі № 910/1806/19, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення при розгляді цієї справи підтверджується факт помилкового перерахування позивачем власних грошових коштів в сумі 127 473,16 грн на рахунок УДКСУ у Солом`янському районі м. Києва.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

В господарській справі, відповідно до частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України, держава, територіальна громада бере участь через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, виходячи із положень частини другої статті 2, статті 170 Цивільного кодексу України, враховуючи наведені норми Господарського процесуального кодексу України, у разі коли відповідний орган державної влади вступає у цивільні правовідносини і є зобов`язаною особою по відношенню до іншої особи у таких правовідносинах, то боржником є держава Україна як учасник цивільних відносин в особі відповідного органу.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальним інститутом цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Характерною особливістю таких зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у такому зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Таке зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для пред`явлення вимоги на підставі наведених норм є належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що такий спосіб захисту - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом пред`явлення відповідного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають у даному випадку право платнику (банку) скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності органу державної влади шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми або помилково перерахованих грошових коштів) з Державного бюджету України.

У постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 910/1806/19 зазначено, що з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо помилкового перерахованих позивачем коштів з його рахунку до Державного бюджету України та наведених правових положень, ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах буде стягнення грошових коштів з Державного бюджету України, які підлягають захисту на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, резолютивні частини рішень у таких спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Судом відхиляються як необґрунтовані доводи відповідача щодо неможливості, а також неправомірності повернення з інтегрованої картки платника податків - ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" помилкового перерахованих грошових коштів у сумі 127 473,16 грн, оскільки вказані обставини не спростовують факту набуття державою вказаних грошових коштів за відсутності відповідної правової підстави та за рахунок іншої особи - АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Викладені у відзиві обставини щодо наявності у третьої особи-1 переплати, станом на 31.01.2020, в сумі 2 658,83 грн не стосуються предмету даного спору та є виключно питанням взаємовідносин платника податку та податкового органу.

Оскільки спір у цій справі носить приватноправовий характер та, як встановлено судом, не стосується відносин платника податків - ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" із податковим органом, як помилково вважає відповідач, судом також не беруться до уваги доводи відповідача про те, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача підлягають помилково перераховані грошові кошти в сумі 127 473,16 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також підлягають стягненню з Державного бюджету України, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код: 14305909) помилково перераховані грошові кошти в сумі 127 473 (сто двадцять сім тисяч чотириста сімдесят три) грн 16 коп.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код: 14305909) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, продовжується на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.07.2020

Суддя О.В. Нечай