Рішення

від 16.07.2020 по справі 910/1516/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2020Справа № 910/1516/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДМАШ" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7)

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, б-р Т. Шевченко, 50-Г)

про визнання договору укладеним

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Гармашов Б.С.

У судовому засіданні 16.07.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДМАШ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про визнання договору укладеним.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що 27.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДМАШ" (надалі - позивач) та Регіональним відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6267. Позивачем на адресу відповідача направлено лист-пропозицію №09 та запропоновано останньому внести зміни до Договору в частині збільшення строку дії договору № 6267 на 25 років. Проте, за доводами позивача станом на 30.01.2020 відповідач не надав відповіді на вказану пропозицію, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеним Договір № 6267/02 від 26.11.2019 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна №6267/02 від 27.08.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДМАШ" залишено без руху, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме надати докази направлення листа на адресу відповідача (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек, рекомендоване повідомлення).

17.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, у якому позивач надав лист-пропозицію №09 від 26.11.2019 з відміткою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2020.

06.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що відсутні підстави для внесення змін до договору оренди №6267 від 27.08.2012, а тому слід відмовити у задоволенні позову. Також, відповідач вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх порушених прав.

17.03.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з необхідністю ознайомитись з відзивом на позов.

18.03.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 задоволено клопотання сторін та відкладено підготовче засідання на 08.04.2020.

08.04.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з поришенням на території коронавірусу COVID-19.

У судовому засіданні 08.04.2020 суд відклав підготовче засідання на 20.05.2020.

20.05.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантинних заходів.

У судовому засіданні 20.05.2020 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача та відкласти підготовче засідання на 03.06.2020.

03.06.2020 через канцелярію суду позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач повідомив про втрату ним примірника договору №6267/02 та просить суд визнати укладеним договір №6267/03 від 26.11.2019. Цією ж датою позивачем було подано відповідь на відзив.

У судовому засіданні 03.06.2020 суд на місці ухвалив відмовити позивачу в задоволені заяви про зміну предмету позову та відкласти підготовче засідання на 17.06.2020.

У судовому засіданні 17.06.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 16.07.2020.

У судове засідання, призначене на 16.07.2020, з`явився представник відповідача, який заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДМАШ" (надалі - орендар, позивач) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (надалі - відповідач, орендодавець) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6267 від 27 серпня 2012 року (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно) - асфальтований майданчик (інвентарний номер 1618), загальною площею 756,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, реєстровий номер майна 14312789.1.СФРЮГХ347, що перебуває на балансі Державного науково-виробничого підприємства Електронмаш (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 травня 2012 р. і становить 917900,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту 10.1 договір укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє по 27.07.2015 включно.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідно до пункту 10.4 - у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

30 липня 2015 року РВ ФДМУ по м. Києву та ТОВ ІНВЕСТБУДМАШ укладено договір про внесення змін № 6267/01 до договору оренди нерухомого майна № 6267 від 27.08.2012.

Відповідно до вищезазначеного договору сторони погодили, зокрема:

- продовжити договір оренди № 6267 від 27.08.2012 до 27.06.2018 року;

- орендар зобов`язувався провести незалежну оцінку орендованого майна станом на 30.06.2016., відповідно до вимог Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440;

- укласти договір про внесення змін до Договору оренди № 6267 від 27.08.2012 зі зміною вартості об`єкту оренди, визначеною згідно з новим звітом, та як наслідок зміною орендної плати за базовий місяць оренди;

- сплатити різницю в орендній платі, якщо така виникне внаслідок переоцінки орендованого державного нерухомого майна.

16 грудня 2015 року у зв`язку з проведенням оцінки майна, між Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву та ТОВ ІНВЕСТБУДМАШ був укладений додатковий договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 6267/02.

04.07.2018 відповідач листом №30-06/6920 повідомив позивача про продовження строку дії договору оренди №6267 від 27.08.2012 на наступний термін до 27.05.2021.

26.11.2019 позивач направив на адресу відповідача Лист-пропозицію №09 та запропонував останньому внести зміни до договору в частині збільшення строку дії Договору №6267 на 25 років.

У відповідь на вищевказану пропозицію РВ ФДМУ по м. Києву листом №30-06/9771 від 28.11.2019 просило надати Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДМАШ" свої висновки щодо можливості внесення змін до договору оренди №6267 від 27.08.2012.

Також за результатами звернення позивача з листом №09 від 26.11.2019 відповідачем було повідомлено, що станом на 25.02.2019 на адресу відповідача не надходили висновки Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо можливості внесення зазначених змін.

За доводами позивача, спір у справі виник у зв`язку з відсутністю відповіді відповідача на пропозицію щодо внесення змін до договору в частині збільшення строку його дії, внаслідок чого позивач просить суд визнати укладеним договір №6267/02 від 26.11.2019 про внесення змін до договору №6267 від 27.08.2012 в наступній редакції: Договір оренди нерухомого майна №6267 від 27.08.2012 продовжено строком на 25 років та діє до 26 листопада 2044 року включно .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 27.08.2012 між сторонами було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6267, зі строком дії на 2 роки 11 місяців.

Договором про внесення змін №6267/01 від 30.07.2015 сторони погодили продовжити строк дії договір оренди № 6267 від 27.08.2012 до 27.06.2018 року.

В подальшому, за відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір був продовжений до 27.05.2021 року.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягай згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з Листом-пропозицією №09 від 26.11.2019, у якій пропонував останньому внести зміни до договору в частині збільшення строку дії договору №6267 від 27.08.2012 на 25 років.

Дана пропозиція була обґрунтована тим, що для розвитку, функціонування і здійснення господарської діяльності позивача на орендованому майданчику та своєчасної сплати коштів до державного бюджету і бюджету державного підприємства, позивачем були вкладені значні кошти та ресурси.

Судом встановлено, що вказана пропозиція була отримана відповідачем, проте залишена без задоволення, договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна так і не був укладений, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом, у якому просив визнати укладеним договір №6267/02 від 26.11.2019 про внесення змін до договору №6267 від 27.08.2012.

Положеннями статті 654 ЦК України встановлено, що всі зміни та доповнення до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається. За відсутності узгоджених та підписаних сторонами в письмовій формі ініційованих позивачем змін до договору оренди висновки суду про відсутність між сторонами спору про внесення таких змін є помилковими.

За положеннями, наведеними у частинах першій та другій статті 284 ГК України, строк, на який укладається договір є істотною умовою договору оренди.

За частинами першою та другою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягай згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону' того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Водночас за частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Таким чином, не можна погодитись з наявністю підстав для внесення змін до договору оренди з мотивів, наведених у позовній заяві, адже позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах.

За відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони у позові у слід відмовити.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду № 914/2649/17 від 12 лютого 2019 року.

Судом також прийнято до уваги лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №3242-09/55888-06 від 24.12.2019, з якого вбачається, що Наказом ФДМ України №546 від 25.04.2018 прийнято рішення про приватизацію ДП Електронмаш шляхом продажу єдиного майнового комплексу на аукціоні з умовами та Наказом Мінекономіки №364 від 13.11.2019 прийнято рішення про передачу функцій з управління майном ДП Електронмаш до сфери управління ФДМ України.

Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Належним способом захисту порушеного права, у цьому випадку, є позов про визнання укладеним договору оренди нерухомого майна із викладенням його змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди укладеним, за своєю суттю, є встановленням факту, який має юридичне значення і не може забезпечити захисту порушеного права Позивача.

За змістом частини 9 статті 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Тобто, вирішуючи дану категорію спорів у своїх рішеннях господарські суди повинні зазначати, зокрема, у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору.

З урахуванням викладеного, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в позові та в резолютивній частині судового рішення в обов`язковому порядку мають вказуватися позовні вимоги та рішення суду з кожної спірної умови договору або умови всього договору, якщо інша сторона взагалі відмовляється від укладення відповідного договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі 908/1634/17. від 11.12.2018 у справі №921/43/18. від 11.09.2018 у справі №911/1170/17 та від 20.02.2019 у справі №915/1401/17.

Проте, позивач всупереч вищевказаним положенням частиною дев`ятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із вимогою без викладення в позові повного змісту договору про внесення змін.

Крім того, у даній справі позивачем визначено спосіб захисту свого права шляхом визнання укладеного договору №6267/02 від 26.11.2019 про внесення змін до договору №6267 від 27.08.2012, який на сьогоднішній день є вже укладений між сторонами.

Так, судом встановлено, що у зв`язку з проведенням оцінки майна, 16.12.2015 між Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву та ТОВ ІНВЕСТБУДМАШ був укладений додатковий договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 6267/02.

Відповідно до умов договору № 6267/02 сторони виклали, зокрема, п. 3.1. договору в наступній редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2015 р. 49949,02 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди липень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень місяць 2015 року .

Сторони домовились, що даний додатковий договір вступає в силу з 27.07.2015 і діє протягом всього строку дії договору оренди (п. 7 договору № 6267/02).

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, позовні вимоги про визнання укладеного договору №6267/02 від 26.11.2019 про внесення змін до договору №6267 від 27.08.2012 у даному випадку не можуть забезпечити захисту порушеного права позивача, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що такий спосіб захисту не є належним у розумінні положень чинного законодавства.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні заявленої вимоги незалежно від інших встановлених обставин справи.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДМАШ".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.07.2020

Суддя Л. Г. Пукшин