Постанова

від 15.07.2020 по справі 2-3/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-3/11 Головуючий у суді І інстанції Устимчук М.Ю.

Провадження № 22-ц/824/3682/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 9 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виділення майна в особисту приватну власність,

в с т а н о в и в:

У травні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Позов обґрунтовано тим, що із 2 червня 1992 року по 5 жовтня 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей. За час перебування у шлюбі ними було набуто у власність наступне нерухоме майно: будівля медичної амбулаторії, площею 460, 60 кв. м, по АДРЕСА_1 ; станція технічного обслуговування, площею 308, 50 кв. м, по АДРЕСА_1 та 36 земельних ділянок, які розташовані у Макарівському районі Київської області з кадастровими номерами: 3222787101:01:018:0016; 3222787101:01:018:0005; 3222787101:01:027:0014; 3222785500:03:003:0014; 3222780403:03:004:0005; 3222780400:06:007:0010; 3222780400:06:007:0009; 3222780400:06:007:0008; 3222780403:03:004:0004; 3222788603:03:005:0026; 3222787101:01:027:0013; 3222785500:03:003:0015; 3222788001:01:033:0017; 3222782602:02:001:0133; 3222782602:02:001:0134; 3222782602:02:001:0222; 3222787101:01:021:0001; 3222787101:01:027:0015; 3222787101:01:019:0017; 3222787101:01:019:0004; 3222787101:01:019:0005; 222787101:01:027:001:001; 3222785500:03:002:0014; 3222780402:03:001:0006; 3222780402:03:003:0011; 3222780402:03:003:0012; 3222780402:03:003:0013; 3222780402:03:001:0007; 3222788603:03:005:0017; 3222787100:02:004:0017; 3222787101:01:019:0016; 3222788001:01:033:0018; 32227805500:03:002:0013; 3222787101:01:027:0015; дві з яких без кадастрових номерів, а також одну земельну ділянку, яка розташована в с. Ставище Брусиловського району Житомирської області, площею 10, 000 га, з кадастровим номером 3222786001:01:002:00132.

Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу сторони разом не проживають та не підтримують подружніх стосунків, згоди щодо поділу майна не дійшли, просила, з урахуванням поданих уточнень, визнати спільною сумісною власністю вищезазначене майно та виділити їй у власність будівлю медичної амбулаторії, площею 460, 60 кв. м, по АДРЕСА_1 та 19 земельних ділянок, які розташовані у Макарівському районі Київської області з кадастровими номерами: 3222787101:01:018:0016; 3222787101:01:018:0005; 3222787101:01:027:0014; 3222785500:03:003:0014; 3222780403:03:004:0005; 3222780400:06:007:0010; 3222780400:06:007:0009; 3222780400:06:007:0008; 3222780403:03:004:0004; 3222788603:03:005:0026; 3222787101:01:027:0013; 3222785500:03:003:0015; 3222788001:01:033:0017; 3222782602:02:001:0133; 3222782602:02:001:0134; 3222782602:02:001:0222; 3222787101:01:021:0001; 3222787101:01:027:0015 та земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 , площею 0, 273 га, без кадастрового номеру; а відповідачу виділити у власність станцію технічного обслуговування, площею 308, 50 кв. м, по АДРЕСА_1 та 18 земельних ділянок, які розташовані у Макарівському районі Київської області з кадастровими номерами: 3222787101:01:027:0015; 3222787101:01:019:0017; 3222787101:01:019:0004; 3222787101:01:019:0005; 22787101:01:027:001:001; 3222785500:03:002:0014; 3222780402:03:001:0006; 3222780402:03:003:0011; 3222780402:03:003:0012; 3222780402:03:003:0013; 3222780402:03:001:0007; 3222788603:03:005:0017; 3222787100:02:004:0017; 3222787101:01:019:0016; 3222788001:01:033:0018; 32227805500:03:002:0013 та земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 , площею 0, 273 га, без кадастрового номеру.

У серпні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому, з урахуванням поданих уточнень, просив визнати за ним та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині вищезазначеного майна, а також по Ѕ частині на: автомобіль Honda CR-V , 2003 року випуску; автомобіль Volkswagen Touаreg, 2003 року випуску; автомобіль вантажний ММЗ, 1986 року випуску; автомобіль ГАЗ 66, 1987 року випуску; причіп житловий 2 ПН -2М, 1986 року випуску; квартиру АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення - підвал по АДРЕСА_4 .

У судовому засіданні суду першої інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заявив про зменшення позовних вимог, вказавши про відмову від позовних вимог щодо поділу транспортних засобів, квартири та нежитлового приміщення у м. Києві.

Рішенням Макарівського районного суду м. Києва від 9 липня 2013 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 14 серпня 2013 року, позов ОСОБА_2 задоволено, а позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майно, а саме:

- будівлю медичної амбулаторії, що знаходиться по АДРЕСА_1 , площею 460,6 кв. м;

- станцію технічного обслуговування по АДРЕСА_1 , площею 308,5 кв. м;

- земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,120 га, кадастровий номер 3222787101:01:018:0016;

- земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,141 га, кадастровий номер 3222787101:01:018:0005;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 2,500 га, кадастровий номер 3222787101:01:027:0014;

- земельну ділянку, що розташована у селі Небелиця Макарівського району Київської області, площею 8,000 га, кадастровий номер № 1 3222785500:03:003:0014, № 2 3222785500:03:003:0016;

- земельну ділянку, що розташована у селі Строївка Макарівського району Київської області, площею 2,867 га, кадастровий номер 3222780403:03:004:0005;

- земельну ділянку, що розташована у селі Строївка Макарівського району Київської області, площею 5,920 га, кадастровий номер 3222780400:06:007:0010;

- земельну ділянку, що розташована у селі Строївка Макарівського району Київської області, площею 0,250 га, кадастровий номер 3222780400:06:007:0009;

- земельну ділянку, що розташована у селі Строївка Макарівського району Київської області, площею 0,250 га, кадастровий номер 3222780400:06:007:0008;

- земельну ділянку, що розташована у селі Строївка Макарівського району Київської області, площею 0,250 га, кадастровий номер 3222780403:03:004:0004;

- земельну ділянку, що розташована у селі Юрів Макарівського району Київської області, площею 2,500 га, кадастровий номер 3222788603:03:005:0026;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222787101:01:027:0013;

- земельну ділянку, що розташована у селі Небелиця Макарівського району Київської області, площею 1,000 га, кадастровий номер № 1 3222785500:03:003: 0013, № 2 3222785500:03:003: 0015;

- земельну ділянку, що розташована у селі Фасова Макарівського району Київської області, площею 1,7500 га, кадастровий номер 3222788001:01:033:0017;

- земельну ділянку, що розташована у селі Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0133;

- земельну ділянку, що розташована у селі Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,459 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0134;

- земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 , площею 0,250 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0222;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 1,066 га, кадастровий номер 3222787101:01:021:0001;

- земельну ділянку, що розташована у селі Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,273 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії РБ № 201914, без кадастрового номеру;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222787101:01:027:0015;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 4,548 га, кадастровий номер 3222787101:01:019:0017;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 0,250 га, кадастровий номер 3222787101:01:019:0004;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 0,250 га, кадастровий номер 3222787101:01:019:0005;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 2,500 га, кадастровий номер 3222787101:01:027:001:0016;

- земельну ділянку, що розташована у селі Небелиця Макарівського району Київської області, площею 4,000 га, кадастровий номер 3222785500:03:002:0014;

- земельну ділянку, що розташована у селі Лисиця Макарівського району Київської області, площею 0,250 га, кадастровий номер 3222780402:03:001:0006;

- земельну ділянку, що розташована у селі Лисиця Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222780402:03:003:0011;

- земельну ділянку, що розташована у селі Лисиця Макарівського району Київської області, площею 0,721 га, кадастровий номер 3222780402:03:003:0012;

- земельну ділянку, що розташована у селі Лисиця Макарівського району Київської області, площею 4,000 га, кадастровий номер 3222780402:03:003:0013;

- земельну ділянку, що розташована у селі Лисиця Макарівського району Київської області, площею 3,003 га, кадастровий номер 3222780402:03:001:0007;

- земельну ділянку, що розташована у селі Юрів Макарівського району Київської області, площею 2,750 га, кадастровий номер № 1 3222788603:03:005:0025, № 2 3222788601:01:005:0017;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 1,527 га, кадастровий номер 3222787100:02:004:0004;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222787101:01:019:0016;

- земельну ділянку, що розташована у селі Фасова Макарівського району Київської області, площею 2,000 га, кадастровий номер 3222788001:01:033:0018;

- земельну ділянку, що розташована у селі Небелиця Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222785500:03:002:0013;

- земельну ділянку, що розташована у селі Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,273 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії РБ № 201914 без кадастрового номеру;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222787101:01:027:0015;

- земельну ділянку, що розташована у селі Ставище Брусиловського району Житомирської області, площею 10,000 га, кадастровий номер 1820986001:01:002:00132.

Виділено із спільної сумісної власності подружжя сторін в особисту власність ОСОБА_2 нерухоме майно:

- будівлю медичної амбулаторії, що знаходиться по АДРЕСА_1 , площею 460,6 кв. м;

- земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,120 га, кадастровий номер 3222787101:01:018:0016;

- земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,141 га, кадастровий номер 3222787101:01:018:0005;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 2,500 га, кадастровий номер 3222787101:01:027:0014;

- земельну ділянку, що розташована у селі Небелиця Макарівського району Київської області, площею 8,000 га, кадастровий номер № 1 3222785500:03:003:0014, № 2 3222785500:03:003:0016;

- земельну ділянку, що розташована у селі Строївка Макарівського району Київської області, площею 2,867 га, кадастровий номер 3222780403:03:004:0005;

- земельну ділянку, що розташована у селі Строївка Макарівського району Київської області, площею 5,920 га, кадастровий номер 3222780400:06:007:0010;

- земельну ділянку, що розташована у селі Строївка Макарівського району Київської області, площею 0,250 га, кадастровий номер 3222780400:06:007:0009;

- земельну ділянку, що розташована у селі Строївка Макарівського району Київської області, площею 0,250 га, кадастровий номер 3222780400:06:007:0008;

- земельну ділянку, що розташована у селі Строївка Макарівського району Київської області, площею 0,250 га, кадастровий номер 3222780403:03:004:0004;

- земельну ділянку, що розташована у селі Юрів Макарівського району Київської області, площею 2,500 га, кадастровий номер 3222788603:03:005:0026;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222787101:01:027:0013;

- земельну ділянку, що розташована у селі Небелиця Макарівського району Київської області, площею 1,000 га, кадастровий номер № 1 3222785500:03:003: 0013, № 2 3222785500:03:003: 0015;

- земельну ділянку, що розташована у селі Фасова Макарівського району Київської області, площею 1,7500 га, кадастровий номер 3222788001:01:033:0017;

- земельну ділянку, що розташована у селі Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0133;

- земельну ділянку, що розташована у селі Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,459 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0134;

- земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 , площею 0,250 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0222;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 1,066 га, кадастровий номер 3222787101:01:021:0001;

- земельну ділянку, що розташована у селі Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,273 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії РБ № 201914, без кадастрового номеру;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222787101:01:027:0015.

Виділено із спільної сумісної власності подружжя сторін в особисту власність ОСОБА_3 таке нерухоме майно:

- станцію технічного обслуговування по АДРЕСА_1 , площею, 308,5 кв. м;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 4,548 га, кадастровий номер 3222787101:01:019:0017;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 0,250 га, кадастровий номер 3222787101:01:019:0004;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 0,250 га, кадастровий номер 3222787101:01:019:0005;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 2,500 га, кадастровий номер 3222787101:01:027:001:0016;

- земельну ділянку, що розташована у селі Небелиця Макарівського району Київської області, площею 4,000 га, кадастровий номер 3222785500:03:002:0014;

- земельну ділянку, що розташована у селі Лисиця Макарівського району Київської області, площею 0,250 га, кадастровий номер 3222780402:03:001:0006;

- земельну ділянку, що розташована у селі Лисиця Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222780402:03:003:0011;

- земельну ділянку, що розташована у селі Лисиця Макарівського району Київської області, площею 0,721 га, кадастровий номер 3222780402:03:003:0012;

- земельну ділянку, що розташована у селі Лисиця Макарівського району Київської області, площею 4,000 га, кадастровий номер 3222780402:03:003:0013;

- земельну ділянку, що розташована у селі Лисиця Макарівського району Київської області, площею 3,003 га, кадастровий номер 3222780402:03:001:0007;

- земельну ділянку, що розташована у селі Юрів Макарівського району Київської області, площею 2,750 га, кадастровий номер № 1 3222788603:03:005:0025, № 2 3222788601:01:005:0017;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 1,527 га, кадастровий номер 3222787100:02:004:0004;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222787101:01:019:0016;

- земельну ділянку, що розташована у селі Фасова Макарівського району Київської області, площею 2,000 га, кадастровий номер 3222788001:01:033:0018;

- земельну ділянку, що розташована у селі Небелиця Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222785500:03:002:0013;

- земельну ділянку, що розташована у селі Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,273 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії РБ № 201914, без кадастрового номеру;

- земельну ділянку, що розташована у селі Рожів Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222787101:01:027:0015;

- земельну ділянку, що розташована у селі Ставище Брусиловського району Житомирської області, площею 10,000 га, кадастровий номер 1820986001:01:002:00132.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначене вище нерухоме майно придбано сторонами за час шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю, згоди щодо добровільного поділу якого вони не дійшли, у зв`язку із чим такий поділ необхідно здійснити у судовому порядку шляхом виділення кожному в натурі конкретного майна відповідно до рівності часток сторін у спільному майні.

У травні 2019 року ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участь у справі, однак на його думку суд вирішив питання про його права та обов`язки, звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з`ясування цим судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм права, й ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Як на підставу своїх вимог посилався на те, що на момент розгляду справи та здійснення судом поділу майна, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782602:02:001:0133 та 3222782602:02:001:0134, що розташовані у с. Березівка Макарівського району Київської області, були розподілені на 15 окремих земельних ділянок з іншими кадастровими номерами, право власності на шість з яких було набуто ОСОБА_1 ще до ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції. Суд не перевірив наявності у натурі вказаних вище земельних ділянок, кому вони належать, не залучив до участі у справі його як власника земельних ділянок, які є об`єктом поділу. Ухвалення судом незаконного рішення потягло звернення позивача до суду з позовом до нього про витребування належних йому на праві власності земельних ділянок, що свідчить про безпосередній вплив оскаржуваного рішення на його права і може виражатися у несприятливих для нього наслідках.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 9 липня 2013 року залишено без змін.

Постановляючи зазначену ухвалу, апеляційний суд погодився з тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для поділу зазначеного майна, як спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції порушив його права як власника земельних ділянок, які розташовані в с. Березівка Макарівської району Київської області, оскільки належні йому ділянки з кадастровими номерами: 3222782602:02:02:0413, 3222782602:02:02:0411, 3222782602:02:02:0420, 3222782602:02:02:0421, 3222782602:02:02:0422 та 3222782602:02:02:0423 не були об`єктами поділу майна подружжя Ткаченків.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 лютого 2017 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про поділ земельних ділянок, що розташовані у селі Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0133 та площею 0,459 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0134, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи судове рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції доводи ОСОБА_1 належним чином не перевірив та вказуючи на те, що земельні ділянки, які належать на праві власності останньому, не були предметом поділу, не спростував доводи скаржника про розподіл земельних ділянок з кадастровими номерами 3222782602:02:001:0133, 3222782602:02:001:0134 на окремі земельні ділянки з іншими кадастровими номерами, право власності на частину яких було набуто скаржником до ухвалення рішення судом першої інстанції, не з`ясував кому належали ці земельні ділянки на момент вирішення справи судом та наявність їх в натурі з такими кадастровими номерами, не дослідив належним чином докази подані ОСОБА_1 на підтвердження своїх доводів, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 лютого 2017 року в частині поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3222782602:02:001:0133, 3222782602:02:001:0134 - без змін.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Отже, відповідно до наведених процесуальних норм та змісту постанови суду касаційної інстанції,рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку лише в частині поділу міжОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами 3222782602:02:001:0133, 3222782602:02:001:0134, що розташовані у с. Березівка Макарівського району Київської області.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що з 2 червня 1992 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2007 року було розірвано.

За період перебування сторін у шлюбі, ними було придбано ряд об`єктів нерухомості, зокрема: будівлю медичної амбулаторії, площею 460,60 кв. м, по АДРЕСА_1 ; станцію технічного обслуговування, площею 308,50 кв. м, по АДРЕСА_1 , а також 36 земельних ділянок, які розташовані у Макарівському районі Київської області з кадастровими номерами: 3222787101:01:018:0016; 3222787101:01:018:0005; 3222787101:01:027:0014; 3222785500:03:003:0014; 3222780403:03:004:0005; 3222780400:06:007:0010; 3222780400:06:007:0009; 3222780400:06:007:0008; 3222780403:03:004:0004; 3222788603:03:005:0026; 3222787101:01:027:0013; 3222785500:03:003:0015; 3222788001:01:033:0017; 3222782602:02:001:0133; 3222782602:02:001:0134; 3222782602:02:001:0222; 3222787101:01:021:0001; 3222787101:01:027:0015; 3222787101:01:019:0017; 3222787101:01:019:0004; 3222787101:01:019:0005; 3222787101:01:027:001:0016; 3222785500:03:002:0014; 3222780402:03:001:0006; 3222780402:03:003:0011; 3222780402:03:003:0012; 3222780402:03:003:0013; 3222780402:03:001:0007; 3222788603:03:005:0017; 3222787100:02:004:0017; 3222787101:01:019:0016; 3222788001:01:033:0018; 32227805500:03:002:0013; 3222787101:01:027:0015, дві з яких без кадастрових номерів, а також одну земельну ділянку, яка розташована в с. Ставище Брусиловського району Житомирської області, площею 10,000 га, з кадастровим номером 3222786001:01:002:00132.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, що розташована у с. Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0133, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, належала ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 788754, виданого 23 лютого 2006 року на підставі договорів купівлі-продажу №№ 6330, 6338 від 6 липня 2005 року (а.с. 61, т. 1).

Земельна ділянка, що розташована у с. Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,459 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0134, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, належала ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 788755, виданого 23 лютого 2006 року на підставі договорів купівлі-продажу №№ 6342, 6334 від 6 липня 2005 року (а.с. 58, т. 1).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участь у справі, посилався на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782602:02:001:0133 та 3222782602:02:001:0134, що розташовані у с. Березівка Макарівського району Київської області, які є предметом поділу між сторонами, були розподілені на 15 окремих земельних ділянок з іншими кадастровими номерами, з яких право власності на шість земельних ділянок (кадастрові номери 3222782602:02:02:0413, 3222782602:02:02:0411, 3222782602:02:02:0420, 3222782602:02:02:0421, 3222782602:02:02:0422, 3222782602:02:02:0423) було набуто ним на підставі договорів купівлі-продажу від 20 жовтня 2011 року, 19 квітня та 6 липня 2012 року, укладених із ОСОБА_5 ще до ухвалення 9 липня 2013 року рішення судом першої інстанції.

Вважав, що суд порушив його права як власника земельних ділянок, не з`ясувавши на момент ухвалення рішення наявність в натурі зазначених земельних ділянок, кому вони належать та чи можуть бути об`єктом поділу спільної власності подружжя.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначала, що її колишній чоловік, діючи без її згоди, за допомогою сфальсифікованих документів, продав спільне майно подружжя, в тому числі і земельні ділянки, про які зазначає ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , яка в свою чергу продала шість земельних ділянок скаржнику. Усі договори купівлі-продажу, укладені відповідачем з ОСОБА_5 , рішенням суду від 7 грудня 2011 року визнані недійсними, що стало підставою для її звернення до суду з позовом про витребування цих спірних земельних ділянок від ОСОБА_1 , а не рішення про поділ спільного майна подружжя, як помилково вважає скаржник. Крім того, належні ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782602:02:02:0413, 3222782602:02:02:0411, 3222782602:02:02:0420, 3222782602:02:02:0421, 3222782602:02:02:0422 та 3222782602:02:02:0423 не були об`єктами поділу майна подружжя, а тому його права порушено не було.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до статті 13 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення та подання апеляційної скарги, особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, правом на апеляційне оскарження рішення суду наділена лише особа, яка брала участь у справі, або яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 6 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16, висновок про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про її права та обов`язки, може бути зроблений лише після з`ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третьої статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту) незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (пункти 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя ).

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 , маючи у власності спірні земельні ділянки, під час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , а саме у червні-липні 2007 року уклав з ОСОБА_5 низку цивільно-правових угод на відчуження об`єктів спільної сумісної власності сторін, в тому числі договори-купівлі продажу земельних ділянок, що розташовані у с. Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0133 та площею 0,459 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0134.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 7 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними задоволено. Зокрема визнано недійними договори купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчені приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Середюком П.Т., від 15 червня 2007 року № 1085 щодо земельної ділянки, площею 0,500 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, та від 15 червня 2007 року № 1094 щодо земельної ділянки, площею 0,459 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства , що розташовані у с. Березівка Макарівського району Київської області (а.с. 297-305, т. 1).

Ураховуючи наведене, при вирішенні спору між сторонами суд першої інстанції вважав за доцільне, розподіляючи спільне майно подружжя, включити до об`єктів нерухомості спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782602:02:001:0133 та 3222782602:02:001:0134, договори по відчуженню яких були визнанні недійсними в судовому порядку.

Також в межах даної справи № 2-3/11 ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 січня 2010 року в цій частині, за заявою ОСОБА_2 було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони на відчуження спірного майна, у тому числі земельних ділянок площею 0,500 га та площею 0,459 га,що розташовані у с. Березівка Макарівського району Київської області (а.с. 76, 290-292, т. 1).

Незважаючи на це, 20 жовтня 2011 року, 19 квітня та 6 липня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено шість нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номери: 3222782602:02:02:0411, 3222782602:02:02:0413, 3222782602:02:02:0420, 3222782602:02:02:0421, 3222782602:02:02:0422, 3222782602:02:02:0423, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані у с. Березівка Макарівського району Київської області (а.с. 179-189, т. 2).

Вказані земельні ділянки належали ОСОБА_5 відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих 19 липня 2010 року Управлінням Держкомзему у Макарівському районі на підставі заяв власника, рішень Колонщинської сільської ради від 17 липня 2008 року та договору купівлі-продажу від 15 червня 2007 року № 1085 (а.с. 179-189, т. 2).

Тобто, земельні ділянки з кадастровими номери: 3222782602:02:02:0411, 3222782602:02:02:0413, 3222782602:02:02:0420, 3222782602:02:02:0421, 3222782602:02:02:0422, 3222782602:02:02:0423, право власності на які ОСОБА_1 набув за платними правочинами, були сформовані (поділені) та належали попередньому власнику ОСОБА_5 на підставі заяв власника, відповідних рішень сільської ради та договорів купівлі-продажу, які визнані недійсними в судовому порядку.

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та інших про витребування майна (земельних ділянок) з чужого незаконного володіння, справа № 370/2192/15-ц (а.с. 153-154, 159-166, т. 2).

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України тут і далі в редакції, чинній на момент поділу спірних земельних ділянок, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України у вказаній редакції, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; співвласників жилого будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки (стаття 89 ЗК України).

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права, а згідно частини першої статті 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

У відповідності до частини другої статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки (частина шоста статті 126 ЗК України).

Згідно із частиною сьомою статті 126 ЗК України відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку.

За положеннями частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як встановлено судовим розглядом, у спірних правовідносин має місце (формування) зменшення розміру земельних ділянок шляхом їх поділу та присвоєння нових кадастрових номерів. При цьому, зазначені дії були вчиненні під час діючого обтяження на ці об`єкти нерухомості, встановленого ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2007 року, яка підлягала негайному виконанню відповідно до вимог частини дев`ятої, десятої статті 153 ЦПК України 2004 року.

Із змісту оскаржуваного судового рішення від 9 липня 2013 року вбачається, що суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо шести земельних ділянок з кадастровими номери: 3222782602:02:02:0411, 3222782602:02:02:0413, 3222782602:02:02:0420, 3222782602:02:02:0421, 3222782602:02:02:0422, 3222782602:02:02:0423, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані у с. Березівка Макарівського району Київської області, власником яких є ОСОБА_1 , оскільки зазначені земельні ділянки перед їх відчуженням останньому були сформовані ОСОБА_5 за рахунок двох спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222782602:02:001:0133 та 3222782602:02:001:0134, титульним власником яких був відповідач ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції, будучи обізнаним про існуючий спір щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222782602:02:001:0133 та 3222782602:02:001:0134, які були поділені на декілька окремих земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів та зміною інших характеристик, належним чином не переконався, кому саме належали ці земельні ділянки на момент вирішення справи.

Отже, розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно визнав спільним сумісним майном сторін та виділив із спільної сумісної власності подружжя в особисту власність ОСОБА_2 , зокрема: земельну ділянку, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0133, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що належала ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 788754 від 23 лютого 2006 року, та земельну ділянку, площею 0,459 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0134, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що належала ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 788755 від 23 лютого 2006 року, які розташовані у с. Березівка Макарівського району Київської області.

З наведених підстав, колегія суддів приймає аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що районний суд під час ухвалення оскаржуваного рішення позбавив його, як власника земельних ділянок права на судовий захист, оскільки цим рішенням суду вирішувалось питання щодо його права власності на майно, яке він набув на підставі чинного (дійсного) правочину.

Задовольняючи позовні вимоги сторін про поділ майна подружжя та виділення в особисту приватну власність земельних ділянок, які на час ухвалення рішення належали відмінній від відповідача особі, суд першої інстанції у порушення вимог статей 33, 122, 130 ЦПК України 2004 року не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справіта не залучив дійсного власника спірних земельних ділянок з власної ініціативи в якості співвідповідача, чим порушив його право на судовий захист.

Під час розгляду справи в апеляційному суді Лисенком С. І. доведено належними і допустимими доказами факт того, що суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов`язки, а також про те, що вказане рішення суду від 9 липня 2013 року створює для нього несприятливі наслідки.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що звернення ОСОБА_2 з віндикаційним позовом до останнього не можна вважати несприятливим наслідком оскаржуваного рішення, а є способом захисту прав та інтересів того з подружжя, без дійсного волевиявлення якого спільне майно вибуло з власності за правочинами, які рішенням суду визнані недійними.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376 цс 18) зауважено, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (пункт 56).

На переконання колегії суддів, виокремлення та відчуження земельних ділянок під час тривалого розгляду даної справи та справи про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, за умови обрання належного способу захисту прав та інтересів, не може позбавити права позивача на поділ майна подружжя та виділ із спільної сумісної власності сторін в її особисту власність земельних ділянок з відмінними ідентифікаційними ознаками ніж у скаржника, а присвоєння інших кадастрових номерів земельним ділянкам не свідчить про виникнення нового, у розумінні закону, що діяв на час поділу землі, об`єкту цивільних прав, відтак і про втрату позивачем права на придбані під час шлюбу земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782602:02:001:0133 та 3222782602:02:001:0134, що розташовані у с. Березівка Макарівського району Київської області.

Посилання скаржника на положення статті 79-1 ЗК України щодо формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів, оскільки зазначена стаття ЗК України була доповнена Законом України Про державний земельний кадастр № 3613-VI від 7 липня 2011 року, який набрав чинності лише 7 серпня 2011 року, тобто уже після поділу земельних ділянок, що були об`єктами спільної сумісної власності сторін.

Таким чином, встановивши неможливість розгляду справи без залучення до її участі в якості сторони ОСОБА_1 , як нинішнього власника земельних ділянок , щодо права на які фактично виник спір, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних в цій частині, що не позбавляє позивача права на звернення із відповідними вимогами до належних відповідачів.

За положеннями частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За таких обставин, при вирішені позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та виділення в особисту приватну власність земельних ділянок, що розташовані у селі Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0133 та площею 0,459 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0134судом першої інстанції неповно встановлено фактичні обставин справи, рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для його скасування в цій частині та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог .

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За правилом, яке встановлено у частині третій статті 352 ЦПК України, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та у відповідності до вимог статті 382 ЦПК України з кожної із сторін стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені скаржником у межах даної справи, а саме: 1 870,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 146, т. 2) та 2 040, 00 грн - за подання касаційної скарги (а.с. 111, т. 3), всього 3 910,00 грн сплаченого судового збору в межах даної справи.

Керуючись статтями 352, 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 9 липня 2013 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та виділення в особисту приватну власність земельних ділянок, що розташовані у селі Березівка Макарівського району Київської області, площею 0,500 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0133 та площею 0,459 га, кадастровий номер 3222782602:02:001:0134 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 1 955,00 грн сплаченого судового збору з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.А. Голуб

Д.О. Таргоній