Рішення від 15.07.2020 по справі 910/227/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2020Справа № 910/227/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес (79011, Львівська обл., м. Львів, вул. Тютюнників, буд. 55; ідентифікаційний код: 00128504)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго (02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, кімната 723; ідентифікаційний код: 38622372)

про стягнення 482134,14 грн

Представники сторін:

від позивача: Воробець С.І.;

від відповідача: Онупрієнко А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго про стягнення 482134,14 грн, з яких 424312,04 грн основного боргу, 18658,10 грн 3% річних та 39164,00 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 424312,04 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18658,10 грн 3% річних та 39164,00 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 відкрито провадження у справі №910/227/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.02.2020; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

28.01.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що термін дії договору та термін надання послуг закінчився 30.04.2018, тоді як позивач лише у травні 2018 року надав для підписання відповідачу акт наданих послуг.

Крім того, відповідач зауважив, що послуги були надані позивачем не у повному обсязі та не в тому форматі, що передбачено Технічною програмою надання послуг. Зокрема, відповідач зазначив, що позивач передав йому лише у паперовому вигляді (а не в електронному) частину результатів послуг (Технічний звіт та інструкції (а не рекомендації стосовно внесення змін до інструкції), без Режимної карти котла ТПП 210 та систем пилоприготування бл. ст. №4 при спалюванні вугілля газової групи з подачею вугільного пилу по схемі ПВК(р).

У підготовчому засіданні 13.02.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 26.03.2020.

Підготовче засідання, призначене на 26.03.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 підготовче засідання у справі №910/227/20 призначено на 21.05.2020.

У підготовчому засіданні 21.05.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.06.2020.

У судовому засіданні 17.06.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу 9без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 15.07.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 15.07.2020 надав усні пояснення, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.07.2020 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 15.07.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго (замовник) та Приватним акціонерним товариством Львіворгрес , яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес (виконавець) укладено Договір №17.201.034 про надання послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги професійні, технічні, а саме Пуско-налагоджувальні роботи на котлі ТПП-210 ст. №4 Трипільської ТЕС при переведенні на спалювання вугілля газової групи , що надалі іменуються як послуги (т. 1 а.с. 16-19)

У п. 1.2 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 зміст надання послуг визначаються технічною програмою на весь обсяг наданих послуг (Додаток №1), який є невід`ємною частиною даного договору.

У розділі 1 Додатку №1 до договору (Технічна програма надання послуг) сторонами погоджено, що метою роботи є: - експертиза технологічної частини робочого проекту парового котла і теплової схеми двокорпусного котла ТПП-210 ст. №4 та двох пилосистем після їх технічного переоснащення;

- технічна допомога при введенні в експлуатацію двокорпусного котла ТПП-210 ст. №4 та двох пилосистем після їх технічного переоснащення;

- розробка рекомендацій щодо внесення змін в інструкцію з пуску та експлуатації котла при спалюванні вугілля газової групи. Доповнення;

- розробка рекомендацій щодо внесення змін в інструкцію з пуску та експлуатації пилосистем для підготовки до спалювання вугілля газової групи (марки Г, ДГ). Зміни та доповнення;

- інструкція з експлуатації системи подачі пилу в пальники (т. 1 а.с.20-21).

Як вбачається з розділу 2 Додатку №1 до договору (Технічна програма надання послуг), позивач повинен виконати наступні роботи: - складання оперативних схем трубопроводів, газопроводів, газоповітропроводів, інструкцій для експлуатації основного і допоміжного обладнання котла ТПП 210 ст.№4; - складання оперативних схем трубопроводів, газопроводів, газоповітропроводів, інструкцій для експлуатації основного і допоміжного обладнання індивідуальних пилосистем котла ТПП 210 ст.№4; - аналіз технологічного алгоритму управління пилосистемами при переведенні на спалювання вугілля газової групи (марки Г, ДГ) та подачі пилу високої концентрації під розрідженням. Аналіз і корегування алгоритмів системи контролю та керування; - надання технічної допомоги по введенню в експлуатацію парового двохкорпусного котла ТП 210 ст. №4 паропродуктивністю 1000т/год; - контроль за монтажем пилосистем та елементів парових котлів, системи подачі ПВК(р) на завершальному етапі; - розробка програм індивідуальних випробувань елементів котельного обладнання та систем; - розробка програми комплексного випробування котла; - участь в індивідуальних випробуваннях обладнання; - участь в пробних пусках котельного обладнання; - участь в комплексному випробуванні; - оформлення результатів індивідуальних випробувань та комплексного випробування; - визначення оптимальних пускових режимів корпусів котла ТПП 210 ст. №4 при спалюванні газового вугілля з подачею вугільного пилу по схемі ПВК(р); - налагодження режиму роботи корпусів котла ТПП 210 при спалюванні газового вугілля з подачею вугільного пилу по схемі ПВК(р); - випробування топок і пальникових пристроїв кожного з двох корпусів котла ТПП 210 при спалюванні вугілля газової групи та подачею вугільного пилу по схемі ПВК(р); - налагодження режиму роботи систем подачі вугільного пилу по схемі ПВК(р); випробування двох пилосистем з кульовими барабанними млинами Ш-50 продуктивністю по АШ 33-70 т/год; - розробка режимних карт двохкорпусного котла ТПП 210 та пилосистем при спалюванні газового вугілля; - розробка інструкції з пуску та експлуатації котла при спалюванні газового вугілля на підставі проектних даних та інструкцій з експлуатації обладнання заводу-виробника та за результатами ПНР. Доповнення; - розробка інструкції з пуску та експлуатації пилосистеми для підготовки до спалювання газового вугілля на підставі проектних даних та інструкцій з експлуатації обладнання заводу-виробника та за результатами ПНР. Зміни та доповнення; - розробка інструкції з експлуатації системи подачі пилу в пальники.

У розділі 3 Додатку №1 до договору (Технічна програма надання послуг) зазначено, що закінчення робіт оформлюється: - Технічним звітом за результатами виконання пусконалагоджувальних робіт на двокорпусному котлі ТПП 210 та двох пилосистемах з млинами Ш-50; - режимною картою котла ТПП 210 та систем пилоприготування при спалюванні вугілля газової групи з подачею вугільного пилу по схемі ПВК(р); - рекомендацій стосовно внесення змін в інструкцію з пуску та експлуатації котла при спалюванні газового вугілля на підставі проектних даних та інструкцій з експлуатації обладнання заводу-виробника та за результатами ПНР; - рекомендацій стосовно внесення змін в інструкцію з пуску та експлуатації пилосистеми для підготовки до спалювання газового вугілля на підставі проектних даних та інструкцій з експлуатації обладнання заводу-виробника та за результатами ПНР.

Згідно з п. 2.1 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 вартість договору становить 530390,04 грн. та визначається кошторисною документацією (Додаток №2).

Відповідно до п. 2.3 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 замовник протягом 5-ти банківських днів з дати підписання договору здійснює на користь виконавця перший авансовий платіж у розмірі 10% від вартості договору, а саме 53039,00 грн.

Відповідно до п. 2.4 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 замовник за відсутності претензій до виконавця щодо поточного стану надання послуг в період з 01.01.2018 по 10.01.2018 здійснює на користь виконавця другий авансовий платіж у розмірі 10% від вартості договору, а саме 53039,00 грн.

Остаточна оплата (80%) за даним договором здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг (п. 2.5 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017).

Згідно з п. 3.1 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 сторони зобов`язуються письмово повідомляти одна одну про будь-яке затримання, зупинення чи припинення надання послуг та про відновлення робочого процесу.

У п. 3.2 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 встановлено, що початком надання послуг є дата підписання договору, закінченням - 30.04.2018.

Відповідно до п. 3.4 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 по закінченню надання послуг виконавець передає замовнику наступні документи: - супровідний лист; - комплект технічної документації, передбаченої технічною програмою в електронному та в паперовому вигляді.

За відсутності зауважень замовник у 10-ти денний термін підписує Акт приймання-передачі наданих послуг (п. 3.5 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017).

Відповідно до п. 7.1 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 30.04.208, але в будь-якому випадку до повного виконання взаємних зобов`язань.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 424312,04 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18658,10 грн 3% річних та 39164,00 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що термін дії договору та термін надання послуг закінчився 30.04.2018, тоді як позивач лише у травні 2018 року надав для підписання відповідачу акт наданих послуг. Крім того, відповідач зауважив, що послуги були надані позивачем не у повному обсязі та не в тому форматі, що передбачено Технічною програмою надання послуг. Зокрема, відповідач зазначив, що позивач передав йому лише у паперовому вигляді (а не в електронному) частину результатів послуг (Технічний звіт та інструкції (а не рекомендації стосовно внесення змін до інструкції), без Режимної карти котла ТПП 210 та систем пилоприготування бл. ст. №4 при спалюванні вугілля газової групи з подачею вугільного пилу по схемі ПВК(р).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правовою природою укладений між сторонами Договір №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У ст. 854 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 861 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим.

Відповідно до п. 2.3 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 замовник протягом 5-ти банківських днів з дати підписання договору здійснює на користь виконавця перший авансовий платіж у розмірі 10% від вартості договору, а саме 53039,00 грн.

Відповідно до п. 2.4 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 замовник за відсутності претензій до виконавця щодо поточного стану надання послуг в період з 01.01.2018 по 10.01.2018 здійснює на користь виконавця другий авансовий платіж у розмірі 10% від вартості договору, а саме 53039,00 грн.

Судом встановлено, що 28.12.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 53039,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №737 від 28.12.2017 (призначення платежу - передоплата за послуги за Договором №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017) (т. 1 а.с. 23).

Крім того, 29.01.2018 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 53039,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №135 від 29.01.2018 (призначення платежу - передоплата за послуги за Договором №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017) (т. 1 а.с. 24).

Як вбачається з Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт від 27.04.2018 (підписаний представниками позивача і відповідача, скріплений печатками вказаних юридичних осіб), у квітні 2018 року позивачем були виконані роботи за Договором №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 на суму 106078,00 грн (т. 1 а.с.27-28).

Вказані роботи були оплачені відповідачем у повному обсязі платежами від 28.2.2017 на суму 53039,00 грн та від 29.01.2018 на суму 53039,00 грн.

Між сторонами відсутній спір щодо обсягу, вартості робіт, вказаних в Акті №1 від 27.04.2018, та їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як встановлено судом, початком надання послуг є дата підписання договору, закінченням - 30.04.2018 .

За Актом комісії про прийняття обладнання після комплексного опробування від 15.05.2018 обладнання корпусу 4А та 4Б та пилосистеми 4А, 4В в головному корпусі Трипільської ТЕС прийнято до експлуатації (т. 1 а.с. 52-53).

Супровідним листом вих. №201/514 від 24.05.2018 позивач направив відповідачу Інструкцію по експлуатації котла ТПП 210А енергоблоку ст. №4 при спалюванні вугілля газової групи, Інструкцію по експлуатації систем пилоприготування енергоблоку ст. №4 та Інструкцію з обслуговування систем подачі пилу високої концентрації під розрідженням ПВК(р) котла 210А ст.№4 (т. 1 а.с. 54).

Супровідним листом вих. №201/515 від 24.05.2018 позивач надіслав відповідачу Звіт Технічне переоснащення котлоагрегату ст. №4 Трипільської ТЕС в частині використання непроектного палива (вугілля марок Г, ДГ) (т. 1 а.с. 55).

Супровідним листом вих. №201/516 від 24.05.2018 позивач надіслав відповідачу Акт №2 виконаних робіт на суму 424312,04 грн (т. 1 а.с. 56-58).

Однак, листом вих №8/06-18 від 08.06.2018 відповідач повернув без розгляду як надіслані позивачем документи, так і акт №2 виконаних робіт на суму 424312,04 грн, вказавши на те, що термін дії договору та термін виконання робіт закінчився 30.04.2018, тоді як позивачем не були у вказані строки виконані роботи у повному обсязі, передбаченому договором (т. 1 а.с. 59).

У вказаному листі відповідач зазначив, що він власними силами виконав ті роботи, які не були виконані позивачем вчасно, у зв`язку з чим необхідність у послугах позивача вже не існувала.

На вказані обставини відповідач посилається також у відзиві на позовну заяву як на підставу для відмови у позові та, при цьому, відповідачем долучено до матеріалів справи копію Технічного звіту з Технічного переоснащення котлоагрегату ст. №4 Трипільської ТЕС в частині використання непроектного палива від 2018 року (т. 1 а.с. 245-250).

Втім, суд вважає вказані твердження відповідача необгрунтованими з огляду на наступне.

У ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

У п. 3.9 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 зазначено, що у разі призупинення або припинення надання послуг з ініціативи замовника здійснені виконавцем фактичні витрати на момент припинення надання послуг оплачуються замовником.

Крім того, у п. 4.4 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 вказано, що у разі дострокового розірвання договору або припинення робіт у зв`язку з недоцільністю їх продовження або з інших причин замовник зобов`язаний оплатити виконавцю суму за фактичний об`єм наданих послуг на підставі підписаного обома сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг.

Таким чином, як умовами Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017, так і нормами Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитись від договору підряду до закінчення виконання робіт підрядником.

Однак, про таку відмову замовник зобов`язаний повідомити підрядника, тобто, замовник зобов`язаний довести до відома підрядника про свій намір відмовитись від договору.

Але в матеріалах даної справи відсутні докази висловлення відповідачем (замовником) наміру відмовитись від Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 (листи, повідомлення, тощо).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку виконання робіт (30.04.2018), який встановлено умовами Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017, позивач продовжував виконувати роботи, а відповідач не заперечував щодо їх виконання та не відмовлявся від договору підряду (зокрема, у зв`язку з простроченням виконання позивачем робіт).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, прострочення виконання зобов`язання не припиняє виконання зобов`язання, а тому позивач правомірно продовжував виконувати роботи, передбачені Договором №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017, так як зобов`язаний виконати їх у повному обсязі (зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином).

При цьому, як вже зазначалось судом, відповідач не заперечував щодо виконання позивачем робіт та не відмовлявся від договору підряду (зокрема, у зв`язку з простроченням виконання позивачем робіт).

Водночас, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача стосовно того, що строк дії Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 закінчився 30.04.2018, оскільки договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 30.04.208, але в будь-якому випадку до повного виконання взаємних зобов`язань (п. 7.1 договору).

Таким чином, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача про те, що він не прийняв виконані позивачем роботи у зв`язку з тим, що потреба в їх наявності відпала (у зв`язку з простроченням виконання позивачем робіт), оскільки про такі обставини відповідач повинен був попередити позивача до того як отримав від нього акт виконаних робіт (тобто, в процесі виконання робіт, а не після їх завершення).

У відзиві на позовну заяву відповідач також вказав на те, що послуги були надані позивачем не у повному обсязі та не в тому форматі, що передбачено Технічною програмою надання послуг. Зокрема, відповідач зазначив, що позивач передав йому лише у паперовому вигляді (а не в електронному) частину результатів послуг (Технічний звіт та інструкції (а не рекомендації стосовно внесення змін до інструкції), без Режимної карти котла ТПП 210 та систем пилоприготування бл. ст. №4 при спалюванні вугілля газової групи з подачею вугільного пилу по схемі ПВК(р).

Суд критично оцінює вказані твердження відповідача, оскільки будь-які заперечення щодо обсягу виконаних позивачем робіт (формату результатів їх оформлення, тощо) повинні були бути висловлені відповідачем у мотивованій відмові від підписання акту виконаних робіт.

Згідно з п. 3.6 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 за наявності зауважень та у разі мотивованої відмови замовника від прийняття наданих послуг сторонами складається акт з переліком необхідних доробок, що виконується за рахунок виконавця і термінами їх виконання.

Однак, лист відповідача вих №8/06-18 від 08.06.2018 мотивований тими обставинами, що позивач прострочив виконання робіт та відповідач самостійно виконав частину робіт.

Більш того, вказаним листом надіслані позивачем результати робіт були повернуті без розгляду, та відповідачем не вказувалось про наявність недоліків у роботах та необхідності щодо їх виправлення, як це передбачено умовами договору.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача стосовно того, що позивачем належним чином були виконані роботи, які вказані позивачем в Акті №2 приймання виконаних будівельних робіт на суму 424312,04 грн; отримавши від позивача вказаний акт, відповідач не надав обґрунтованої мотивованої відмови від прийняття вказаних робіт (ті підстави для відмови, як вказані відповідачем у листі вих №8/06-18 від 08.06.2018, визнані судом необгрунтованими), у зв`язку з чим роботи вважаються прийнятими відповідачем та він зобов`язаний їх оплатити відповідно до умов Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії посвідчень про відрядження працівників позивача, які містять відмітки про дату прибуття та вибуття таких працівників до місця виконання робіт - Трипільська ТЕС у спірний період (т. 1 а.с. 48-51).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Остаточна оплата (80%) за даним договором здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг (п. 2.5 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017).

За відсутності зауважень замовник у 10-ти денний термін підписує Акт приймання-передачі наданих послуг (п. 3.5 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017).

Позивачем не надано суду доказів надсилання на адресу відповідача спірного Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт на суму 424312,04 грн.

Однак, як вбачається з листа відповідача вих №8/06-18 від 08.06.2018, ним було отримано вказаний акт 04.06.2018 (разом з технічною документацією).

Таким чином, враховуючи, що умовами п. 3.5 Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 встановлений 10-ти денний строк для висловлення відповідачем зауважень та підписання відповідачем акту виконаних робіт, а п. 2.5 договору встановлений 10-ти денний строк (банківські дні) оплати за виконані роботи з дня підписання акту, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити роботи, виконані позивачем, у строк до 27.06.2018 включно .

Доказів сплати грошових коштів у сумі 424312,04 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго за Договором №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 у сумі 424312,04 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго суми основного боргу у розмірі 424312,04 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 18658,10 грн за період з 30.06.2018 по 16.12.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго 3% річних у розмірі 18658,10 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 39164,00 грн за період з 30.06.2018 по 16.12.2019.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що існувала наостанній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго інфляційних втрат у розмірі 39164,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго про стягнення 482134,14 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго (02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, кімната 723; ідентифікаційний код: 38622372) на користь Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес (79011, Львівська обл., м. Львів, вул. Тютюнників, буд. 55; ідентифікаційний код: 00128504) суму основного боргу у розмірі 424312 (чотириста двадцять чотири тисячі триста дванадцять) грн 04 коп., 3% річних у розмірі 18658 (вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 39164 (тридцять дев`ять тисяч сто шістдесят чотири) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 7232 (сім тисяч двісті тридцять дві) грн 01 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22 липня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин