Постанова від 17.11.2020 по справі 910/227/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2020 р. Справа№ 910/227/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Воробець С.І.;

від відповідача: Дранчук І.Я.,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 року (повний текст складено 22.07.2020 року)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року (повний текст складено 09.06.2020 року)

у справі № 910/227/20 (суддя: Чинчин О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж "Львіворгрес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго"

про стягнення 482134,14 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж "Львіворгрес" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" (далі - відповідач про стягнення з відповідача на користь позивача 482134,14 грн, з яких 424312,04 грн основного боргу, 18658,10 грн 3% річних та 39164,00 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 року не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 року позов Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж "Львіворгрес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" про стягнення 482134,14 грн - задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" на користь Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж "Львіворгрес" суму основного боргу у розмірі 424312,04 грн, 3% річних у розмірі 18658,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 39164,00 грн та судовий збір у розмірі 7232,01 грн.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго на користь Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37600,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, скаржник вказав, що судом першої інстанції не досліджено, що позивачем роботи виконувалися частинами, а спірний акт №2 за ___2018 рік не є підтвердженням виконання позивачем обсягу робіт, визначених спірним договором на суму 424312,04 грн. Так, вказаний акт не містить періоду надання послуг (виконаних робіт), дату складання акту, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Водночас, скаржник вказав, що вищевказаний акт не відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також, скаржник зазначив, що у листі №8/06-18 від 08.06.2018 року позивача було повідомлено про те, що результати послуг були надані позивачем не в повному обсязі і не в тому форматі, що передбачені Технічною програмою надання послуг .

При цьому, за твердженням скаржника акт комісії про прийняття обладнання після комплексного опробування від 15.05.2018 року, обладнання корпусу 4А та 4Б та пило системи 4А та 4Б в головному корпусі Трипільська ТЕС є таким, що складено виключно в присутності представників відповідача та представників Трипільської ТЕС ПАТ Центренерго . Жодного згадування на участь під час підписання ату комісії від 15.05.2018 року представників позивача в акті не міститься.

Стосовно посвідчень на відрядження, копії яких надані позивачем до матеріалів справи, та на які посилається суд, то з них за твердженням скаржника не вбачається, що зазначені відрядження відбувалися задля виконання позивачем робіт за договором, укладеним саме з відповідачем.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2020 року справу № 910/227/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 року у справі № 910/227/20 своєю ухвалою від 22.09.2020 року.

Крім того, не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у даній справі та прийняти нове рішення, про відмову у прийнятті додаткового рішення у справі № 910/227/20.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема ч.ч. 1, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг саме Адвокатського об`єднання не є співмірним із складністю справи та виконаних Адвокатським об`єднанням часом витраченим адвокатом Адвокатського об`єднання на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг, виконаних робіт та ціною позову. До того ж, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Водночас, скаржник вказав, що позивач у позовній заяві посилається лише на одну правову позицію суду та не зазначає про наявність різних правових позицій судів. А відтак, у спірних правовідносинах спів мірним із складністю справи і сталою судовою практикою є затрачений час 1 година для аналізу судової практики у даній категорії спору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020 справу № 910/227/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі № 910/227/20 своєю ухвалою від 02.10.2020 року.

20.10.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано відхилив твердження відповідача стосовно того, що строк дії договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 року закінчився 30.04.2018 року, оскільки договір набирає чинності з дня його підписання особа сторонами і діє до 30.04.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взаємних обов`язків, а також визнав необґрунтованими твердження відповідача про те, що він не прийняв виконані позивачем роботи у зв`язку з тим що потреба в їх наявності відпала (у зв`язку з простроченням виконання позивачем робіт), оскільки про такі обставини відповідач повинен був попередити позивача до того як отримав від нього акт виконаних робіт (тобто, в процесі виконання робіт, а не після їх завершення).

Представник в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду відповідача 17.11.2020 року підтримав доводи апеляційних скарг та просив її задовольнтит, а рішення та додаткове рішення Господарського суду міста Києва скасувати.

Представник позивача 17.11.2020 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення, а рішення та додаткове рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Спецбудуправління" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 14.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "Львіворгрес", яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж "Львіворгрес" (виконавець) було укладено договір №17.201.034 про надання послуг (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги професійні, технічні, а саме "Пуско-налагоджувальні роботи на котлі ТПП-210 ст. №4 Трипільської ТЕС при переведенні на спалювання вугілля газової групи", що надалі іменуються як послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 року зміст надання послуг визначаються технічною програмою на весь обсяг наданих послуг (Додаток №1), який є невід`ємною частиною даного договору.

У розділі 1 додатку №1 до договору (Технічна програма надання послуг) сторонами погоджено, що метою роботи є: - експертиза технологічної частини робочого проекту парового котла і теплової схеми двокорпусного котла ТПП-210 ст. №4 та двох пилосистем після їх технічного переоснащення;

- технічна допомога при введенні в експлуатацію двокорпусного котла ТПП-210 ст. №4 та двох пилосистем після їх технічного переоснащення;

- розробка рекомендацій щодо внесення змін в інструкцію з пуску та експлуатації котла при спалюванні вугілля газової групи. Доповнення;

- розробка рекомендацій щодо внесення змін в інструкцію з пуску та експлуатації пилосистем для підготовки до спалювання вугілля газової групи (марки Г, ДГ). Зміни та доповнення;

- інструкція з експлуатації системи подачі пилу в пальники (т. 1 а.с.20-21).

Відповідно до розділу 2 додатку №1 до договору (Технічна програма надання послуг), позивач повинен виконати наступні роботи: - складання оперативних схем трубопроводів, газопроводів, газоповітропроводів, інструкцій для експлуатації основного і допоміжного обладнання котла ТПП 210 ст.№4; - складання оперативних схем трубопроводів, газопроводів, газоповітропроводів, інструкцій для експлуатації основного і допоміжного обладнання індивідуальних пилосистем котла ТПП 210 ст.№4; - аналіз технологічного алгоритму управління пилосистемами при переведенні на спалювання вугілля газової групи (марки Г, ДГ) та подачі пилу високої концентрації під розрідженням. Аналіз і корегування алгоритмів системи контролю та керування; - надання технічної допомоги по введенню в експлуатацію парового двохкорпусного котла ТП 210 ст. №4 паропродуктивністю 1000т/год; - контроль за монтажем пилосистем та елементів парових котлів, системи подачі ПВК(р) на завершальному етапі; - розробка програм індивідуальних випробувань елементів котельного обладнання та систем; - розробка програми комплексного випробування котла; - участь в індивідуальних випробуваннях обладнання; - участь в пробних пусках котельного обладнання; - участь в комплексному випробуванні; - оформлення результатів індивідуальних випробувань та комплексного випробування; - визначення оптимальних пускових режимів корпусів котла ТПП 210 ст. №4 при спалюванні газового вугілля з подачею вугільного пилу по схемі ПВК(р); - налагодження режиму роботи корпусів котла ТПП 210 при спалюванні газового вугілля з подачею вугільного пилу по схемі ПВК(р); - випробування топок і пальникових пристроїв кожного з двох корпусів котла ТПП 210 при спалюванні вугілля газової групи та подачею вугільного пилу по схемі ПВК(р); - налагодження режиму роботи систем подачі вугільного пилу по схемі ПВК(р); випробування двох пилосистем з кульовими барабанними млинами Ш-50 продуктивністю по АШ 33-70 т/год; - розробка режимних карт двохкорпусного котла ТПП 210 та пилосистем при спалюванні газового вугілля; - розробка інструкції з пуску та експлуатації котла при спалюванні газового вугілля на підставі проектних даних та інструкцій з експлуатації обладнання заводу-виробника та за результатами ПНР. Доповнення; - розробка інструкції з пуску та експлуатації пилосистеми для підготовки до спалювання газового вугілля на підставі проектних даних та інструкцій з експлуатації обладнання заводу-виробника та за результатами ПНР. Зміни та доповнення; - розробка інструкції з експлуатації системи подачі пилу в пальники.

Згідно розділу 3 додатку №1 до договору (Технічна програма надання послуг) зазначено, що закінчення робіт оформлюється: - Технічним звітом за результатами виконання пусконалагоджувальних робіт на двокорпусному котлі ТПП 210 та двох пилосистемах з млинами Ш-50; - режимною картою котла ТПП 210 та систем пилоприготування при спалюванні вугілля газової групи з подачею вугільного пилу по схемі ПВК(р); - рекомендацій стосовно внесення змін в інструкцію з пуску та експлуатації котла при спалюванні газового вугілля на підставі проектних даних та інструкцій з експлуатації обладнання заводу-виробника та за результатами ПНР; - рекомендацій стосовно внесення змін в інструкцію з пуску та експлуатації пилосистеми для підготовки до спалювання газового вугілля на підставі проектних даних та інструкцій з експлуатації обладнання заводу-виробника та за результатами ПНР.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість договору становить 530390,04 грн та визначається кошторисною документацією (додаток №2).

Замовник протягом 5-ти банківських днів з дати підписання договору здійснює на користь виконавця перший авансовий платіж у розмірі 10% від вартості договору, а саме 53039,00 грн (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору замовник за відсутності претензій до виконавця щодо поточного стану надання послуг в період з 01.01.2018 року по 10.01.2018 року здійснює на користь виконавця другий авансовий платіж у розмірі 10% від вартості договору, а саме 53039,00 грн.

Згідно п. 2.5 договору остаточна оплата (80%) за даним договором здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг

Сторони зобов`язуються письмово повідомляти одна одну про будь-яке затримання, зупинення чи припинення надання послуг та про відновлення робочого процесу (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору початком надання послуг є дата підписання договору, закінченням - 30.04.2018 року.

Відповідно до п. 3.4 договору по закінченню надання послуг виконавець передає замовнику наступні документи: - супровідний лист; - комплект технічної документації, передбаченої технічною програмою в електронному та в паперовому вигляді.

Згідно п. 3.5 договору за відсутності зауважень замовник у 10-ти денний термін підписує Акт приймання-передачі наданих послуг

Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 30.04.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взаємних зобов`язань ( п. 7.1 договору).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, за правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 861 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 28.12.2017 року відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 53039,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №737 від 28.12.2017 року (призначення платежу - передоплата за послуги за договором №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 року). Крім того, 29.01.2018 року відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 53039,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №135 від 29.01.2018 року (призначення платежу - передоплата за послуги за Договором №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 року) (наявні в матеріалах справи).

Як вбачається з Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт від 27.04.2018 (підписаний представниками позивача і відповідача, скріплений печатками вказаних юридичних осіб), у квітні 2018 року позивачем були виконані роботи за спірним договором на суму 106078,00 грн (т. 1 а.с.27-28).

Відповідачем в свою чергу вказані роботи були оплачені у повному обсязі, що підтверджується платежами від 28.2.2017 року на суму 53039,00 грн та від 29.01.2018 року на суму 53039,00 грн.

Тобто, між сторонами відсутній спір щодо обсягу, вартості робіт, вказаних в Акті №1 від 27.04.2018 року, та їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як було встановлено вище, початком надання послуг є дата підписання договору, закінченням - 30.04.2018 року.

За Актом комісії про прийняття обладнання після комплексного опробування від 15.05.2018 року обладнання корпусу 4А та 4Б та пилосистеми 4А, 4В в головному корпусі Трипільської ТЕС прийнято до експлуатації (т. 1 а.с. 52-53).

Супровідним листом вих. №201/514 від 24.05.2018 року позивач направив відповідачу Інструкцію по експлуатації котла ТПП 210А енергоблоку ст. №4 при спалюванні вугілля газової групи, Інструкцію по експлуатації систем пилоприготування енергоблоку ст. №4 та Інструкцію з обслуговування систем подачі пилу високої концентрації під розрідженням ПВК(р) котла 210А ст.№4 (т. 1 а.с. 54).

Супровідним листом вих. №201/515 від 24.05.2018 року позивач надіслав відповідачу Звіт "Технічне переоснащення котлоагрегату ст. №4 Трипільської ТЕС в частині використання непроектного палива (вугілля марок Г, ДГ) (т. 1 а.с. 55).

Супровідним листом вих. №201/516 від 24.05.2018 року позивач надіслав відповідачу Акт №2 виконаних робіт на суму 424312,04 грн (т. 1 а.с. 56-58).

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, листом вих №8/06-18 від 08.06.2018 року відповідач повернув без розгляду як надіслані позивачем документи, так і акт №2 виконаних робіт на суму 424312,04 грн, вказавши на те, що термін дії договору та термін виконання робіт закінчився 30.04.2018 року, тоді як позивачем не були у вказані строки виконані роботи у повному обсязі, передбаченому договором.

Крім того, відповідач у вищевказаному листі, зокрема, зазначив, що він власними силами виконав ті роботи, які не були виконані позивачем вчасно, у зв`язку з чим необхідність у послугах позивача вже не існувала.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.9 договору у разі призупинення або припинення надання послуг з ініціативи замовника здійснені виконавцем фактичні витрати на момент припинення надання послуг оплачуються замовником.

Відповідно до п. 4.4 договору у разі дострокового розірвання договору або припинення робіт у зв`язку з недоцільністю їх продовження або з інших причин замовник зобов`язаний оплатити виконавцю суму за фактичний об`єм наданих послуг на підставі підписаного обома сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, про відмову від договору замовник зобов`язаний повідомити підрядника, тобто, замовник зобов`язаний довести до відома підрядника про свій намір відмовитись від договору.

Проте, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів висловлення відповідачем (замовником) наміру відмовитись від спірного договору (листи, повідомлення, тощо).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, після закінчення строку виконання робіт (30.04.2018 року), позивач продовжував виконувати роботи, а відповідач не заперечував щодо їх виконання та не відмовлявся від договору підряду (зокрема, у зв`язку з простроченням виконання позивачем робіт).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, прострочення виконання зобов`язання не припиняє виконання зобов`язання, а тому як правильно встановлено судом першої інстанції позивач правомірно продовжував виконувати роботи, передбачені спірним договору, так як зобов`язаний виконати їх у повному обсязі.

При цьому, суд першої інстанції правомірно не прийняв, як належне твердження відповідача викладене у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що строк дії договору закінчився 30.04.2018 року, оскільки договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 30.04.208 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взаємних зобов`язань (п. 7.1 договору).

З огляду на викладене, суд першої інстанції, правомірно визнав необґрунтованими твердження відповідача про те, що він не прийняв виконані позивачем роботи у зв`язку з тим, що потреба в їх наявності відпала (у зв`язку з простроченням виконання позивачем робіт), оскільки про такі обставини відповідач повинен був попередити позивача до того як отримав від нього акт виконаних робіт (тобто, в процесі виконання робіт, а не після їх завершення).

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що судом першої інстанції не досліджено, що позивачем роботи виконувалися частинами, а спірний акт №2 за ___2018 рік не є підтвердженням виконання позивачем обсягу робіт, визначених спірним договором на суму 424312,04 грн. Так, вказаний акт не містить періоду надання послуг (виконаних робіт), дату складання акту, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Водночас, скаржник вказав, що вищевказаний акт не відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно з п. 3.6 договору за наявності зауважень та у разі мотивованої відмови замовника від прийняття наданих послуг сторонами складається акт з переліком необхідних доробок, що виконується за рахунок виконавця і термінами їх виконання.

Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України заявлення будь-яких вимог про визнання недійсним вищевказаного акту або заперечень щодо обсягу виконаних позивачем робіт (відмова від підписання акту виконаних робіт, тощо).

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на лист №8/06-18 від 08.06.2018 року, як на доказ заперечень щодо виконаних робіт, оскільки , останні були надані позивачем не в повному обсязі і не в тому форматі, що передбачені Технічною програмою надання послуг , оскільки даний лист був мотивований тим, що позивач прострочив виконання робіт та відповідач самостійно виконав частину робіт. На підставі чого, відповідач надіслані позивачем результати робіт (акт приймання виконаних робіт № 2 б/д на суму 424312,04 грн, технічний звіт Технічне переоснащення котлоагрегату ст. №4 Трипільської ТЕС в частині використання непроектного палива 9вугілля марок Г, ДГ) Пусконалагоджувальної роботи котлоагрегата ст. №4, інструкція про експлуатації системи пило приготування енергоблоку ст. №4, інструкція з обслуговування систем подачі пилу високої концентрації під розрідженням (ПВКР) котла ТПП-210А ст. №4, Інструкція по експлуатації котла ТПП-210А енергоблоку №4 при спалюванні вугілля газової групи), які були повернуті без розгляду, та відповідачем не вказувалось про наявність недоліків у роботах та необхідності щодо їх виправлення, як це передбачено умовами договору.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи місять копії посвідчень про відрядження працівників позивача, які містять відмітки про дату прибуття та вибуття таких працівників до місця виконання робіт - Трипільська ТЕС у спірний період (т. 1 а.с. 48-51).

При цьому, скаржник не спростував належними та допустимими доказами (виписки з журналу відряджень, тощо), що зазначені відрядження відбувалися задля виконання позивачем робіт за іншим договором та укладеним не з відповідачем.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що роботи були прийняті відповідачем повністю та без зауважень.

При цьому, твердження скаржника, що акт комісії про прийняття обладнання після комплексного опробування від 15.05.2018 року, обладнання корпусу 4А та 4Б та пило системи 4А та 4Б в головному корпусі Трипільська ТЕС є таким, що складено виключно в присутності представників відповідача та представників Трипільської ТЕС ПАТ Центренерго без участі представників позивача, не спростовує висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.5 договору остаточна оплата (80%) за даним договором здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг.

За відсутності зауважень замовник у 10-ти денний термін підписує Акт приймання-передачі наданих послуг (п. 3.5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, акт виконаних робіт був отриманий відповідачем 04.06.2018 року (разом з технічною документацією), що підтверджується листом відповідача вих №8/06-18 від 08.06.2018 року (том. 1, а.с. 59).

З огляду на, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач повинен був оплатити роботи, виконані позивачем, у строк до 27.06.2018 року включно.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 424312,04 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи, що надання послуг у сумі 424312,04 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 424312,04 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 18658,10 грн та інфляційних втрат у розмірі 39164,00 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18.

Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 30.06.2018 року по 16.12.2019 року, визнає його обґрунтованим та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 39164,00 грн та 18658,10 грн 3% річних.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог повністю.

Щодо додаткового рішення, колегія суддів відзначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи 20.07.2020 року та 23.07.2020 року до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат (витрат на правову допомогу адвоката) у даній справі.

До позовної заяви позивачем було долучено попередній розрахунок судових витрат, які позивач планує понести у зв`язку з розглядом спору, в якому, зокрема, зазначено, що витрати на правову допомогу адвоката становлять 27600,00 грн, а саме: - аналіз наявних доказів, збір інформації, аналіз - 6000,00 грн (за 5 годин); - опрацювання законодавчої бази, аналіз судової практики, формування та узгодження правової позиції - 7200,00 грн (за 6 годин); - підготовка проекту позовної заяви - 12000,00 грн (за 10 годин); - оформлення додатків, копій, виконання інших процесуальних вимог, в тому числі направлення копії відповідачу - 2400,00 грн (за 2 години); - участь у судових засіданнях в межах м. Львів - відповідно до кількості судових засіданнях (1200,00 грн за 1 засідання); - участь у судових засіданнях за межами міста Львів - відповідно до кількості призначених судових засідань (5000,00 грн за 1 засідання); підготовка заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, апеляційної скарги, касаційної скарги, тощо - відповідно до правової позиції по справі (1200,00 грн за 1 год).

При цьому, у судовому засіданні 15.07.2020 (до закінчення судових дебатів) позивачем було заявлено про подання ним доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката у даній справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, Приватним акціонерним товариством по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж "Львіворгрес" на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано договір №АО1/2018 про надання правової допомоги від 01.11.2018 року, укладений між Приватним акціонерним товариством по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж "Львіворгрес" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Кодекс", копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, виданого Адвокатським об`єднанням "Кодекс" на ім`я адвоката Воробця Святослава Івановича, копію акту №1/20 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 20.01.2020 року на суму 27600,00 грн, акту №2/20 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15.07.2020 року на суму 10000,00 грн.

Відповідно до акту №1/20 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 20.01.2020 року виконані наступні роботи : аналіз наявних у позивача доказів (документів), збір інформації з відкритих реєстрів, аналіз отриманих даних - 6000,00 грн; опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між сторонами, аналіз судової практики, формування та узгодження правової позиції по веденню справи - 7200,00 грн; підготовка проекту позовної заяви - 12000,00 грн; оформлення додатків, копій, виконання інших процесуальних вимог, в тому числі направлення копії відповідачу - 2400,00 грн.

Крім того відповідно до акту №2/20 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15.07.2020 року виконані наступні роботи: участь у судових засіданнях за межами міста Львів, представництво інтересів клієнта під час розгляду справи №910/227/20 у Господарському суді міста Києва - 10000,00 грн (2 засідання 13.02.2020 року та 15.07.2020 року).

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що адвокат Воробець С.І. приймав участь у вказаних судових засіданнях.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

За приписами ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року №910/906/18.

За приписами ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року №910/906/18.

02.09.2020 року відповідач звернувся до суду першої інстанції з запереченнями на заяву позивача про винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідачем в вищезазначеному запереченні не було підтверджено та не доведено суду належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами відповідні обставини, зокрема щодо наявності підстав для зменшення суми адвокатських витрат, понесених позивачем, та які підлягають покладенню на Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго", оскільки викладені останнім обставини є лише припущеннями, які ґрунтуються на суб`єктивній оцінці відповідача вартості адвокатських витрат, а не на фактичних доказах, що підтверджують невідповідність цих витрат.

При цьому, твердження скаржника, що у спірних правовідносинах співмірним із складністю справи і сталою судовою практикою є затрачений час 1 година для аналізу судової практики у даній категорії спору є голослівними та такими, що спростовується висновками суду.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг саме Адвокатського об`єднання не є співмірним із складністю справи та виконаних Адвокатським об`єднанням часом витраченим адвокатом Адвокатського об`єднання на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг, виконаних робіт та ціною позову. До того ж, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 37600,00 грн.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні та додатковому рішенні.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на заяву позивача про винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні та додатковому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 року та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі № 910/227/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 року у справі №910/227/20 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі №910/227/20 залишити без змін.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

5. Матеріали справи №910/227/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 01.12.2020 року у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному.