Рішення від 02.09.2020 по справі 910/227/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/227/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес про розподіл судових витрат у справі

За позовом Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес (79011, Львівська обл., м. Львів, вул. Тютюнників, буд. 55; ідентифікаційний код: 00128504)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго (02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, кімната 723; ідентифікаційний код: 38622372)

про стягнення 482134,14 грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Онупрієнко А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго про стягнення 482134,14 грн, з яких 424312,04 грн основного боргу, 18658,10 грн 3% річних та 39164,00 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №17.201.034 про надання послуг від 14.12.2017 не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 424312,04 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18658,10 грн 3% річних та 39164,00 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №910/227/20 позов Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго суму основного боргу у розмірі 424312 грн 04 коп., 3% річних у розмірі 18658 грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 39164 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 7232 грн 01 коп.

20.07.2020 та 23.07.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат (витрат на правову допомогу адвоката) у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 розгляд вказаних заяв призначено на 02.09.2020.

01.09.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

02.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат.

Представник позивача у судове засідання 02.09.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином; представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення, проти задоволення заяви заперечив.

Розглянувши у судовому засіданні 02.09.2020 заяву Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку щодо її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

До позовної заяви позивачем було долучено попередній розрахунок судових витрат, які позивач планує понести у зв`язку з розглядом спору, в якому, зокрема, зазначено, що витрати на правову допомогу адвоката становлять 27600,00 грн, а саме: - аналіз наявних доказів, збір інформації, аналіз - 6000,00 грн (за 5 годин); - опрацювання законодавчої бази, аналіз судової практики, формування та узгодження правової позиції - 7200,00 грн (за 6 годин); - підготовка проекту позовної заяви - 12000,00 грн (за 10 годин); - оформлення додатків, копій, виконання інших процесуальних вимог, в тому числі направлення копії відповідачу - 2400,00 грн (за 2 години); - участь у судових засіданнях в межах м. Львів - відповідно до кількості судових засіданнях (1200,00 грн за 1 засідання); - участь у судових засіданнях за межами міста Львів - відповідно до кількості призначених судових засідань (5000,00 грн за 1 засідання); підготовка заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, апеляційної скарги, касаційної скарги, тощо - відповідно до правової позиції по справі (1200,00 грн за 1 год).

При цьому, у судовому засіданні 15.07.2020 (до закінчення судових дебатів) позивачем було заявлено про подання ним доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката у даній справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору №АО1/2018 про надання правової допомоги від 01.11.2018, укладеного між Приватним акціонерним товариством по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Кодекс , відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язується відповідно до звернень клієнта на умовах та в порядку, передбачених цим договором та чинним законодавством,здійснювати представництво інтересів клієнта, зокрема, як позивача з усіма правами, наданими ГПК України, надання юридичних консультацій з питань, що виникають у діяльності клієнта, аналіз документації (в тому числі проектів договорів та інших документів), інші види правової допомоги відповідно до потреб клієнта.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість наданих адвокатським об`єднанням послуг визначається додатково за згодою сторін (шляхом підписання акту про надання послуг) з врахуванням часу, необхідного для надання послуг клієнту та підготовки процесуальних документів, участі у слідчих діях та судових засіданнях, тощо.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги, виданого Адвокатським об`єднанням Кодекс на ім`я адвоката Воробця Святослава Івановича.

До заяви про розподіл судових витрат позивачем долучено копію Акту №1/20 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 20.01.2020, складеного позивачем та адвокатським об`єднанням, в якому зазначено, що адвокат Воробець С.І. надав, а клієнт прийняв юридичні послуги на суму 27600,00 грн, а саме: аналіз наявних у позивача доказів (документів), збір інформації з відкритих реєстрів, аналіз отриманих даних - 6000,00 грн; опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між сторонами, аналіз судової практики, формування та узгодження правової позиції по веденню справи - 7200,00 грн; підготовка проекту позовної заяви - 12000,00 грн; оформлення додатків, копій, виконання інших процесуальних вимог, в тому числі направлення копії відповідачу - 2400,00 грн.

Крім того, до заяви про розподіл судових витрат позивачем долучено копію Акту №2/20 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15.07.2020, складеного позивачем та адвокатським об`єднанням, в якому зазначено, що адвокат Воробець С.І. надав, а клієнт прийняв юридичні послуги на суму 10000,00 грн, а саме: участь у судових засіданнях за межами міста Львів, представництво інтересів клієнта під час розгляду справи №910/227/20 у Господарському суді міста Києва - 10000,00 грн (2 засідання 13.02.2020 та 15.07.2020).

Як вбачається з протоколів судового засідання від 13.02.2020 та від 15.07.2020, представник позивача - адвокат Воробець С.І. приймав участь у вказаних судових засіданнях.

Таким чином, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового розгляду, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак є обґрунтованими вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Воробцем С.І. професійної правничої допомоги позивачу у даній справі на суму 37600,00 грн.

Що стосується заперечень відповідача щодо поданої позивачем заяви про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідач зазначив, що спір у справі №910/227/20 для кваліфікованого юриста, який має стаж адвоката з 2006 року, є незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають з неналежного виконання договору підряду; спірні відносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, великою кількістю законів і підзаконних нормативно-правових актів.

Відповідач вказав на те, що сама позовна заява не містить виключно посилань на норми цивільного та господарського кодексів, в той час як у заяві про розподіл судових витрат адвокатом зазначено, що на опрацювання документів та відкритих реєстрів ним витрачено 5 годин, на вивчення законодавчої бази - 6 годин, на підготовку проекту позовної заяви - 10 годин.

На думку відповідача, вказані адвокатом години не відповідають дійсним витратам часу.

До того ж, як зазначив відповідач, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

За твердженням відповідача, для адвокатського об`єднання дана справа є звичайним розрахунковим спором, так як адвокат мав дослідити лише умови договору, вирахувати загальну суму наданих послуг і відрахувати часткову оплату.

Крім того, за твердженням відповідача, позивачем не доведено вартості одного судового засідання поза межами міста Львів, що становить 5000,00 грн.

Надаючи оцінку вказаним запереченням відповідача, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, та саме на сторону, яка вказує на неспівмірність витрат, покладається обов`язок з надання доказів на обґрунтування невідповідності адвокатських витрат.

Відповідачем не підтверджено та не доведено суду належними та допустимими доказами викладені у запереченнях обставини, а саме наявності підстав для зменшення суми адвокатських витрат, понесених позивачем, та які підлягають покладенню на Товариство з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго , оскільки викладені останнім обставини є лише припущеннями, які ґрунтуються на суб`єктивній оцінці відповідача вартості адвокатських витрат, а не на фактичних доказах, що підтверджують невідповідність цих витрат.

При цьому, суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем факт надання адвокатом Воробцем С.І. професійної правничої допомоги позивачу у даній справі на суму 37600,00 грн., суд дійшов висновку в обґрунтованості клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у вказаному розмірі.

Як зазначено у ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №910/227/20 позов Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес задоволено повністю, витрати на правову допомогу адвоката, які були понесені позивачем у сумі 37600,00 грн, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяви Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес про розподіл судових витрат у справі №910/227/20 - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтермомонтаж-Енерго (02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, кімната 723; ідентифікаційний код: 38622372) на користь Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж Львіворгрес (79011, Львівська обл., м. Львів, вул. Тютюнників, буд. 55; ідентифікаційний код: 00128504) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37600 (тридцять сім тисяч шістсот) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин