Ухвала

від 21.07.2020 по справі 380/1530/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення адміністративного позову

справа №380/1530/20

21 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні заяву Приватного підприємства Амікофуд про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства Амікофуд до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Амікофуд (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Краківська,5, код ЄДРПОУ 38939994) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297), в якій просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4363/592/НД/АВ/ФС-1 від 21.01.2020 у розмірі 876333,00грн. на підставі абз.2 ст.265 Кодексу законів про працю України;

-визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4363/592/НД/АВ/ФС-2 від 21.01.2020 у розмірі 417300,00грн. на підставі абз.7 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою суду від 27.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

-зупинити дію постанови начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової О.О. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4363/592/НД/АВ/ФС-1 від 21.01.2020 на ПП Амікофуд у розмірі 876330,00грн.;

-зупинити дію постанови начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової О.О. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4363/592/НД/АВ/ФС-2 від 21.01.2020 на ПП Амікофуд у розмірі 417300,00грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

-зупинити стягнення на підставі постанови начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової О.О. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ4363/592/НД/АВ/ФС-1 від 21.01.2020 на ПП Амікофуд у розмірі 876330,00грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

-зупинити стягнення на підставі постанови начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової О.О. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ4363/592/НД/АВ/ФС-2 від 21.01.2020 на ПП Амікофуд у розмірі 417300,00грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що за адресою інспекційного відвідування - м. Львів, вул. Краківська, 5 (ресторан - Коза Ностра ) підприємницьку діяльність у сфері ресторанного господарства здійснюють два суб`єкти господарювання -ПП Амікофуд та ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до договору оренди б/н від 31.12.2018 ПП Амікофуд орендує в ФОП ОСОБА_2 частину нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34, 6 кв.м. Проте, 11.11.2019 інспекційне відвідування посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області відбувалося лише щодо одного суб`єкта господарювання - ПП Амікофуд . За результатами цього інспекційного відвідування інспектором праці Меленюк Г.С. 14.11.2019 було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ4363/592/НД/АВ, на підставі якого 21.01.2020 Начальником ГУ Держпраці у Львівській області Вільховою О.О. винесено дві постанови про накладення штрафу. При проведенні інспекційного відвідування ні 11.11.2019, ні 14.11.2019 посадовими особами ГУ Держпраці не відбиралися жодні пояснення в працівників, що перебували в об`єктів обстеження, таким чином вони не з`ясували з яким із суб`єктів господарювання такі особи перебувають у трудових відносинах. Тому вважає, що у разі протиправності оскаржених постанов Головного управління Держпраці у Львівській області, що будуть досліджуватися під час розгляду адміністративного спору по суті, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права, а саме: повернути майно, грошові кошти, на які може бути звернуто стягнення у разі примусового виконання постанови, позивач матиме змогу поновити порушені права та інтереси тільки шляхом подачі значної кількості судових позовів, наприклад, про скасування рішень державного виконавця, стягнення з бюджету безпідставно сплачених коштів, тощо. А це, відповідно, призведе до значних витрат коштів та часу як учасників справи, так і державних, пов`язаних із судовим розглядом декількох справ. Крім того, виконання цих постанов призведе до зупинення виплати заробітної плати працівникам підприємства, внаслідок чого будуть завдані збитки господарській діяльності підприємства.

Згідно з ч.1 ст. 154. Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується ч.1 ст.2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Забезпечення позову згідно з ч.2 ст. 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; Пункт 3 частини першої статті 151 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020 ; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб. Водночас, заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у ч.2 ст. 150 КАС України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення па підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), п. 9 ч.2 етапі 129 Конституції України, ст.13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , п. 5 ч.3 ст. КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах Рябих проти Росії (§§ 5 1,52), Горнсбі проти Греції (§ 40).

Зупинення дії, зокрема, індивідуального акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Поряд із цим, ст.152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Садах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N К (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи ІЗ вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на пер0ший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Обґрунтовуючи заяву, позивач нагогошував на існуванні очевидних ознак протиправності оскаржуваних постанов про накладення на позивача штрафу, що на його думку, є достатньою підставою для забезпечення даного позову шляхом зупинення дії постанов та стягнення застосованого штрафу.

Позивач також відзначив, що наявність відкритого виконавчого провадження та загроза можливості проведення державним виконавцем виконавчих дій створює реальну очевидну небезпеку та складність у подальшому, без вжиття заходів забезпечення позову, відновити права, свободи та інтереси позивача, які, насамперед, полягають у можливості відновлення господарської діяльності, виплати заробітної плати робітникам та сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Суд зауважує, що законність/незаконність постанов Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ4363/592/НД/АВ/ФС-1 від 21.01.2020 та №ЛВ4363/592/НД/АВ/ФС-2 від 21.01.2020 про накладення на позивача штрафу, виконання яких позивач просить зупинити, і є предметом розгляду даної справи. Отже, застосування судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення дій таких постанов та стягнення накладених ними на позивача штрафу, за своїм змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що є неприпустимим.

Су також зазначає, що наслідки незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав, свобод та інтересів, оскільки після звернення спірної постанови до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення виконання такої постанови в порядку, передбаченому ст.33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 №1650/24182.

Вказане повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.08.2019 по справі № 200/3887/19-а (адміністративне провадження №К/9901/16072/19), яка враховується судом при вирішенні питання забезпечення адміністративного позову відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, позивачем не доведено та судом також не встановлено, що невжиття зазначених у заяві відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не свідчить про очевидну ознаку протиправності оскаржуваних постанов Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ4363/592/НД/АВ/ФС-1 від 21.01.2020 та №ЛВ4363/592/НД/АВ/ФС-2 від 21.01.2020 про накладення на позивача штрафу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об`єктивних підстав, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в справі, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З урахуванням наведеного, заява Приватного підприємства Амікофуд про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви Приватного підприємства Амікофуд про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з моменту підписання ухвали.

Суддя Лунь З.І.