Рішення

від 02.08.2006 по справі 45/163пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/163пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.08.06 р.                                                                              Справа № 45/163пд           

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Макіївський стрілочний завод”

                     Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії  

                     „Укрвуглепромтранс”, ЄДРПОУ 05428151, м.Макіївка

до відповідача 1 : Гірницької міжрайонної Державної податкової інспекції м. Макіївки,  

                              ЄДРПОУ 25987941, м.Макіївка

до відповідача2 : Товариства з обмеженою відповідальністю „Керченський стрілочний

                               завод”, ЄДРПОУ 31929136,  м. Керч

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, ЄДРПОУ 13511245, м. Донецьк

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Універсальна біржа “Примус”, ЄДРПОУ 25340553, м. Краматорськ

про визнання недійсним договору купівлі – продажу та біржових торгів

Суддя     Б.Д. Плотніцький

При секретарі судового засідання Крищук Л.В.

Представники:  

Від позивача: Абросімов А.В. -  дов.

Від відповідача 1: Нікуліна І.Ф.- дов., Молчанова Н.К.- дов.

Від відповідача 2: не з'явились

Третя особа на стороні позивача: Савченко В.В. – дов.

Третя особа на стороні  відповідача: не з'явились

В засіданні суду брали участь  

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 24.07.2006р. оголошувалась перерва до 02.08.2006р

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Макіївський стрілочний завод” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії  „Укрвуглепромтранс”, м.Макіївка, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1: Гірницької міжрайонної Державної податкової інспекції м. Макіївки, м.Макіївка, до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Керченський стрілочний завод”, м. Керч, про визнання недійсними біржових торгів, проведених 23.12.2004р. Універсальною біржею „Примус” у м.Краматорську, та договору купівлі – продажу №104/0-1176 від 23.12.2004р. укладеного між Гірницькою МДПІ м. Макіївки та ТОВ „Керченський стрілочний завод”, а також зобов'язати відповідача 2 повернути у власність позивача 18 одиниць обладнання, придбаного згідно з договором купівлі - продажу №104/0-1176 від 23.12.2004р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення норм діючого законодавства під час складення податковою інспекцією опису активів платника податків, на порушення умов продажу активів позивача в рахунок погашення податкового боргу, а також на те, що реалізація даного майна, яке забезпечувало ведення виробничої діяльності підприємства, була здійснена без згоди Державної холдингової компанії  „Укрвуглепромтранс”, оскільки в статутному фонді позивача 51% акцій належить Державній холдинговій компанії „Укрвуглепромтранс”, 100% акцій якого, в свою чергу, належить державі.

Відповідач 1 - Гірницька міжрайонна Державна податкова інспекція м. Макіївки, м.Макіївка, у відзиві на позовну заяву №17258/8/10-013-1 від 03.07.2006р. позовні вимоги не визнає у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем помилково зроблене посилання на пп.9.4.2 п.9.4 ст.9 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме, що під час проведення опису активів необхідна присутність понятих, оскільки дана норма стосується проведення опису активів при проведенні адміністративного арешту активів. Одночасно, відповідач 1 стверджує, що ст.10 вказаного Закону передбачено примусове стягнення та заходи із забезпечення податкового боргу як самостійні та відособлені інструменти, які забезпечують надходження до бюджетів та державних цільових фондів. При цьому, відповідач 1 посилається на те, що Закон України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” не регулює порядок погашення податкового боргу, оскільки приватизація ВАТ „Макіївський стрілочний завод” ДХК „Укрвуглепромтранс” закінчена та майно знаходиться  в приватній власності.

Одночасно, відповідач 1 стверджує, що ДХК „Укрвуглепромтранс” не заперечувало проти реалізації обладнання Дочірньої компанії „Макіївський стрілочний завод”.

Таким чином, відповідач 1 вважає, що біржові торги з реалізації обладнання Дочірньої компанії „Макіївський стрілочний завод” в рахунок погашення податкового боргу були проведені у повній відповідності із нормами чинного законодавства, тому підстави для визнання недійсними біржових торгів, проведених 23.12.2004р., та договору купівлі – продажу №104/0-1176 від 23.12.2004р., а також зобов'язання відповідача 2 повернути у власність позивача 18 одиниць обладнання, придбаного згідно із вказаним договором, відсутні.

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю „Керченський стрілочний завод”, м. Керч  відзивом на позовну заяву б/н від 14.07.2006р. просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу, оскільки Закон України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” не поширюється на реалізацію органами Державної податкової служби майна державних підприємств та господарських товариств, в статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%, яке перебуває у податковій заставі. При цьому, відповідач 2 стверджує, що з урахуванням вимог Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у випадку узгодження суми податкового боргу платником податків примусова реалізація здійснюється за рішенням податкового органу. Одночасно, абз.2 п.3 та п.11 Порядку стягнення коштів та продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, продаж активів здійснюється на підставі рішення податкового органу. У випадку коли платник самостійно не визначив активи для продажу, податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити в присутності платника податків склад активів, що підлягає продажу. Оскільки акт опису активів з боку позивача не був оскаржений в установленому порядку, відповідач 2 вважає, що відповідачем 1 правомірно було прийняте рішення про реалізацію 18 одиниць обладнання.

Щодо твердження позивача, що реалізація обладнання була здійснена без згоди ДХК „Укрвуглепромтранс”, відповідач посилається, що статутом позивача передбачено вирішення питання про відчуження майна товариства, в тому числі і основних фондів, є компетенцією Правління.

За таких обставин, відповідач 2 стверджує, що відчуження майна, яке є предметом договору купівлі-продажу, проведено без порушень чинного законодавства.  

Ухвалою господарського суду від 05.07.2006р. в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучене Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк.

В письмових поясненнях Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області (вх.№02-41/27584 від 24.07.2006р.) вважає, до договір купівлі-продажу №104/О-1176 від 23.12.2004р. не відповідає нормам діючого законодавства.

В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що всупереч вимогам ст.7.3.1 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” як джерела погашення податкового боргу не можуть бути використані активи, які належать на правах власності іншим особам.

Вважаючи, що 51% акцій Відкритого акціонерного товариства „Макіївський стрілочний завод” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Укрвуглепромтранс” належить холдинговій компанії, 100% акцій якої належить державі, то Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області вважає, що позивач є державним підприємством.

З урахуванням викладеного Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області здійснює правомочності щодо участі в управлінні корпоративними правами Державної холдингової компанії „Укрвуглепромтранс” та головою наглядової ради є представник регіонального відділення.

При цьому, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області стверджує, що листом №04-5528 від 04.08.2004р. не надавало дозвіл на реалізацію обладнання. Даний лист стосується лише будівлі АБК та будівлі крестовинного цеху, обов'язковість згоди на відчуження яких не потрібна.

За таких обставин, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Макіївський стрілочний завод” Державної холдингової компанії „Укрвуглепромтранс” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2006р. в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучена Універсальна біржа „Примус”, м.Краматорськ.

В письмових поясненнях №11-332 від 13.07.2006р. Універсальна біржа „Примус”, м.Краматорськ пояснила, що 23.12.2004р. були проведені торги з реалізації активів, що знаходяться в податковій заставі та перебувають на балансі позивача. За результатами даних біржових торгів переможцем став Приватний підприємець Маматов Сергій Миколайович, з яким і був укладений договір купівлі –продажу №104/О від 23.12.2004р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

23.12.2004р. у м.Краматорську Універсальною біржею „Примус”, м.Краматорськ  були проведені торги з реалізації активів, що знаходяться в податковій заставі та перебувають на балансі підприємства – боржника ВАТ „Макіївський стрілочний завод” ДП ДХК „Укрвуглепромтранс”.

Перелік активів, що був реалізований, зазначений в акті опису активів від 14.12.2004р., складений податковим керуючим Гірницької міжрайонної Державної податкової інспекції м.Макіївки Гончаровою Інною Сергіївною в рахунок погашення податкового боргу на підставі Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”:

1.          Станок строгальний 7216-3, інв.№41047;

2.          Станок відрізний 6 МП-542, інв.№41051;

3.          Станок строгальний НС 43 Л8, інв.№41063;

4.          Станок строгальний 7216-2, інв.№41067;

5.          Станок продольно - фрезерний 6Г 605, інв.№41073;

6.          Станок фрезерний 6Г 605, інв.№41081;

7.          Станок фрезерно – розточний 6М610Ф 08, інв.№41097;

8.          Станок фрезерний ГФ2223, інв.№41120;

9.          Спеціальний станок НС-43А, інв.№41148;

10.          Апарат плазменно – повітряної різки металу, інв.№41197;

11.          Прес КБ-1034, інв. №41121;

12.          Прес К3034, інв.№41215;

13.          Горизонтально - ковальна машина ВА1132, інв.№41219;

14.          Прес КБ-1034, інв.№41225;

15.          Прес К-05-638, інв.№41227;

16.          Ножиці листові НК-3418, інв.№41243;

17.          Прес КД 2536, інв.№41250;

18.          Прес моделі КГ-9534, інв.№41256.

Загальна сума вказаного обладнання становить 319 859 грн. 00 коп.

За результатами проведених біржових торгів складений протокол біржових торгів від 23.12.2004р.

Переможцем даних торгів став Приватний підприємець Маматов Сергій Миколайович.

На підставі викладеного, між Приватним підприємцем Маматовим Сергієм Миколайовичем та Гірницької міжрайонною Державною податковою інспекцією, яка виступала продавцем даного обладнання, був укладений договір купівлі-продажу №104/О від 23.12.2004р.

Згідно з умовами даного договору Приватним підприємцем Маматовим  Сергієм Миколайовичем були придбані 18 одиниць обладнання, які зазначені в акті опису активів від 14.12.2004р. на загальну суму 359 172 грн. 00 коп.

Даний договір був зареєстрований на Універсальній біржі „Примус” 23.12.2004р. за №104/О.

23.05.2006р. на засіданні Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства „Макіївський стрілочний завод” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Укрвуглепромтранс” було вирішено звернутись до господарського суду з позовом про визнання недійсними біржових торгів та договору купівлі-продажу №104/О від 23.12.2004р., а також повернення майна законному власнику, оскільки податковим керуючим були порушені принципи збереження цілісності майнового комплексу, аукціон з продажу майна  був проведений з порушенням законодавства України, продаж майна був здійснений по ціні, яка значно нижча від ринкової. При цьому, Спостережною радою було визначено, що податковий керуючий не мав права прийняти рішення про продаж частини цілісного-майнового комплексу, внаслідок якого платник податків позбавлений можливості ведення його основної господарської діяльності, а реалізоване майно було задіяне у процесі основної господарської діяльності заводу.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом до Гірницької міжрайонної Державної податкової інспекції м. Макіївки, м.Макіївка, та  Товариства з обмеженою відповідальністю „Керченський стрілочний завод”, м. Керч, про визнання недійсними біржових торгів, проведених 23.12.2004р. Універсальною біржею „Примус” у м.Краматорську та договору купівлі – продажу №104/0-1176 від 23.12.2004р. укладеного між Гірницькою МДПІ м. Макіївки та ТОВ „Керченський стрілочний завод”, а також зобов'язання відповідача 2 повернути у власність позивача 18 одиниць обладнання, придбаного згідно з договором купівлі - продажу №104/0-1176 від 23.12.2004р.   

Відповідач 1 проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Відповідач 2 позовні вимоги не визнає.     

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у статутному капіталі Відкритого акціонерного товариства „Макіївський стрілочний завод” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Укрвуглепромтранс” є державна частка.

За таких підстав, при відчуженні державного майна не було отримано згоди вищого органу позивача за цим позовом, зокрема, не були проведені збори акціонерів з цього питання, не було скликання засідання Наглядової ради та не була отримана  згода  Фонду Державного майна України щодо відчуження основних засобів.

Одночасно, позивач вважає, що з урахуванням вимог Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, в статутних фондах яких частка держави становить не менш 25 %, встановлений мораторій.

Господарським судом твердження позивача в цій частині не приймаються до уваги, виходячи з того, що при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство „Макіївський стрілочний завод” є Дочірнім підприємством Державної холдингової компанії „Укруглепромтранс”.

При цьому, 51% акцій статутного капіталу позивача належать Державній холдинговій компанії „Укруглепромтранс”, 100% акцій якої належить державі.

Відповідно до ст. 63 Господарського кодексу України державним підприємством є підприємство, що діє на основі державної власності.

При цьому, ст. 73 Господарського Кодексу України передбачено, що державним підприємством є підприємство, яке  утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку, входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції.

Одночасно, майно державного  підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Крім цього, найменування державного підприємства повинно містити слова „державне підприємство”.

За змістом ст. 141 Господарського Кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Господарський суд вважає, що позивач є господарським товариством у формі відкритого акціонерного товариства, 51% акцій якого належать Державній холдинговій компанії „Укрвуглепромтранс”, а 49 % іншим особам.

При цьому, позивач не входить до сфери управління органу державної влади, оскільки управління господарською діяльністю  здійснюють  органи управління підприємства відповідно до статуту, а саме:

-          загальні збори акціонерів,

-          наглядова рада

-          правління.

Як встановлено ст. 115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позивач не є державним підприємством, а його майно не є державним, з урахуванням вимог ст.141 Господарського кодексу України.

За змістом ст.4 Закону України „Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

При дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що відповідно з  Наказом Міністерства вугільної промисловості України № 359 від 26.07.1996 року на виконання Указу Президента України від 07.02.96 р „Про структурну перебудову вугільної промисловості”, у відповідності з Указом Президента України „Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації” №224/94 від 11.05.96р. прийняте рішення про створення Державної холдингової компанії „Укрвуглепромтранс” на базі державного акціонерного товариства „Укрвуглепромтранс”, а також про перетворення Відкритого акціонерного товариства „Макіївський стрілочний завод” у Дочірнє підприємство Державної холдингової компаніях „Укрвуглепромтранс”, при цьому, передавши їй контрольний пакет акції (51%) ВАТ „Макіївський стрілочний завод”.

29.11.2002р. Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк був виданий наказ за № 1658.

Згідно з даним наказом з метою реалізації плану розміщення акцій Відкритого акціонерного товариства „Макіївський стрілочний завод” дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Укрвуглепромтранс” була створена комісія з продажу акцій та вирішено провести пільговий продаж акцій позивача.

28.05.2004р. наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк №667 було вирішено, що план розміщення акцій Відкритого акціонерного товариства „Макіївський стрілочний завод” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Укрвуглепромтранс”  виконаний.

Одночасно даним наказом була припинена робота комісії з продажу акцій.

Відповідно до плану розміщення акцій Відкритого акціонерного товариства „Макіївський стрілочний завод” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Укрвуглепромтранс” 51% акцій належить ДХК „Укрвуглепромтранс”, а 49% належать іншим особам.

Оскільки план приватизації був виконаний, з урахуванням вимог Закону України „Про державну програму приватизації” позивач не відноситься до об'єктів, акції якого належать державі.

При цьому, твердження позивача про відсутність дозволу на відчуження майна з боку Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області судом спростовуються, оскільки в матеріалах справи наявна копія листа №04-5528 від 04.08.2004р. Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, згідно з яким третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача повідомлено, що Відкрите акціонерне товариство „Макіївський стрілочний завод” станом на 01.07.2004р. не має державної частки в статутному фонді і не відноситься до сфери управління  Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, тому погодження регіонального відділення не потрібне.

З урахуванням викладеного, доводи Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, що листом №04-5528 від 04.08.2004р., копія якого наявна в матеріалах справи (том 1 а.с.30), був наданий дозвіл на відчуження будівлі АКБ та будівлі крестовинного цеху, господарський судом не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи таке:

За змістом листа Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області  №04-5528 від 04.08.2004р. судом встановлено, що регіональним відділенням даний лист був направлений як відповідь на запит про отримання погодження на відчуження основних засобів ВАТ „Макіївський стрілочний завод”, а саме: будівлі АБК і будівлі крестовинного цеху.

Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Донецькій області надано роз'яснення, що продаж майна, яке знаходиться у податковй заставі здійснюється згідно Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі”.

Одночасно наступним абзацом листа зазначено, що Відкрите акціонерне товариство „Макіївський стрілочний завод” станом на 01.07.2004р. не має державної частки у статутному фонді і не відноситься до сфери управління Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, тому погодження регіонального відділення не потрібно.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає, що Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Донецькій області підтверджений факт відсутності державної частки в статутному фонді Відкритого акціонерного товариства „Макіївський стрілочний завод”, при цьому мова не йде про конкретне майно, таке як будівля АБК та будівля крестовинного цеху, оскільки державна частка відсутня в статутному фонді , а не в будівлі АБК чи будівлі крестовинного цеху.

Таким чином, твердження Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області в цій частині судом до уваги не приймаються.

Крім цього, відповідно до статуту Відкритого акціонерного товариства „Макіївський стрілочний завод” – дочірнє підприємство Державної холдингової компанії „Укрвуглепромтранс”, який зареєстрований Виконавчим комітетом Макіївської міської ради за №3128 від 22.12.2003 року, позивач за цим позовом є власником майна, переданого йому засновниками та акціонерами у власність, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

При цьому, товариство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати  їх іншим особам.

Згідно п. 8.1. статуту органами управління товариства є Загальні збори акціонерів товариства, Спостережна рада та Правління.

Пунктом 8.2.4. Статуту зазначена компетенція загальних зборів, п. 8.3.5. зазначена компетенція Спостереженої ради.

Господарський суд звертає увагу, що вирішення питання про відчуження майна товариства, у тому числі відчуження засобів виробництва, не відноситься ні до компетенції Загальних зборів акціонерів, ні  Спостережної ради.

За змістом п. 8.4.2. статуту до компетенції Правління належать всі питання діяльності, крім тих, що згідно з чинним законодавством, статутом, або рішенням зборів акціонерів, належать виключно до компетенції іншого органу товариства.

Одночасно, згідно п.8.4.6 статуту  Голова Правління  вправі без доручення здійснювати дії від імені Товариства. При цьому він уповноважений керувати поточними справами товариства , виконувати рішення вищого органу товариства та Спостережної ради, представляти товариство в його відносинах з іншими юридичними особами, державними та іншими органами і організаціями, вести переговори та укладати угоди від імені товариства та організовувати ведення протоколів засідань правління товариства.

В матеріалах справи наявна копія листа №1/01-98 від 22.12.2004р. (том.1 а.с.29), яким Державна холдингова компанія „Укрвуглепромтранс”надала дозвіл на реалізацію обладнання позивача, яке перебуває в податковій заставі.

Даний лист підписаний головою правління ДХК „Укрвуглепромтранс” Рибко А.В.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідачем 1 був отриманий дозвіл вищого органу позивача – Правління.

Таким чином, твердження позивача про відсутність у нього інформації щодо продажу його обладнання не підтверджуються фактичними обставинами справи.

Також, господарський суд звертає увагу, що відповідно до акту приймання – передачі активів, реалізованих Гірницькою МДПІ м.Макіївки від 24.12.2004р., копія якого наявна в матеріалах справи (том.2 а.с.26), Голова правління Лазарєв Є.С.  передав майно, що визначене в переліку, Товариству з обмеженою відповідальністю „Керченський стрілочний завод”, що підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками підприємств, наявних на даному акті.

Посилання позивача на факт реалізації майна, що знаходилось у податковій заставі, з порушенням вимог діючого законодавства господарським судом також не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи таке:

За змістом пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

При цьому, продаж інших  активів  здійснюється   на   підставі   рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом.

Одночасно, пп.10.1.3. п.10.1 ст.10 вказаного Закону платник   податків   (для   державних  і  комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів, виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.

Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим  Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому, протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.

За приписом п.11. „Порядку стягнення коштів та продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі”  платник податків самостійно визначає склад, черговість продажу своїх активів. Визначені для продажу активи описуються в акті.  Якщо платник податків самостійно не визначив активи для продажу, податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити у присутності платника податків склад активів, що підлягають продажу.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем складеного податковим керуючим акту опису активів, з чого господарський суд робить висновок про згоду позивача з діями податкового керуючого.

Посилання на відсутність даних щодо проведеного опису активів від 14.12.2004р., господарським судом не може бути прийняте, з огляду на те, що акт опису активів складений за участю директора позивача Лазарєва Є.С. та з його боку підписаний без заперечень.

За таких підстав, господарський суд дійшов до висновку про правомірність визначення податковим керуючим майна, яке було реалізоване для погашення податкового боргу.

Щодо твердження позивача про занижену ціну проданого обладнання, господарським судом встановлене наступне:

Підпунктом 10.2.2. п.10.2 ст.10 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у   разі,  коли  продажу  підлягає  цілісний  майновий комплекс підприємства, активи якого перебувають у державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження активів підприємства потрібна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж активів такого підприємства організовується за поданням відповідного податкового органу регіональним органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Також пп.10.2.3. п.10.2 ст.10 Закону за наполяганням платника податків незалежна оцінка вартості активу, що підлягає продажу, для визначення його початкової вартості проводиться в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Платник податків має право самостійно визначити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі, коли платник податків самостійно не визначає такого суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання протягом установлених центральним податковим органом строків, таке визначення здійснюється податковим органом, який укладає договір про проведення оцінки активу.

В матеріалах справи наявний звіт про експертну оцінку рухомого майна ВАТ „Макіївський стрілочний завод” ДП ДХК „Укрвуглепромтранс”  (том.1 а.с.99-109).

Експертна оцінка проведена Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „МАКС”.

Згідно з даною експертною оцінкою, майно, що було описане податковим керуючим 14.12.2004р., оцінено в 272 100 грн. 00 коп.

Господарський суд звертає увагу позивача, що обладнання у кількості 18 одиниць було реалізоване за 319 859 грн. 00 коп., яка перевищує ціну, визначену експертною установою. Таким чином твердження позивача про занижену оцінку безпідставні.

При цьому, суд зазначає, що саме на замовлення ВАТ „Макіївський стрілочний завод” ДП ДХК „Укрвуглепромтранс” Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „МАКС” виконало незалежну оцінку ринкової вартості рухомого майна (том 1 а.с.100), оплату її роботи здійснив сам позивач.

Посилання позивача, що під час складання акту опису активів податковим керуючим не були залучені поняті, судом також до уваги не можуть бути прийняті, оскільки ст.10 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачено наявність підписів понятих та їх присутність під час складення акту опису активів.

При цьому, посилання позивача на ст.9 вказаного Закону судом не приймаються до уваги, оскільки норми даної статті застосовуються до адміністративного арешту активів платника податків, а не при виконанні рішення про продаж активів платників податків.

Твердження позивача про порушення п.10.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині строків, зокрема, між датою складення акту опису активів – 14.12.2004р. та датою продажу вказаного обладнання – 23.12.2004р., не підтверджуються фактичними даними, оскільки п.10.2 ст.10 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачені строки реалізації описаного майна.

Реалізація активів позивача проведена Універсальною біржею „Примус” у відповідності з вимогами Закону України „Про товарну біржу” та „Правилами проведення біржових торгів”, згідно з якими строк 10 днів від дати опису активів до дати проведення торгів не застосовується.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідач 2 - ТОВ „Керченський стрілочний завод” є добросовісним покупцем згідно з договором купівлі-продажу № 104/0-1176 від 23.12.2004р.

Одночасно, в діях відповідача 1 Гірницької міжрайонної Державної податкової інспекції м. Макіївки, м. Макіївка судом порушень не виявлено.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно заявлені вимоги про визнання недійсними біржових торгів, проведених 23.12.2004р. Універсальною біржею „Примус” у м.Краматорську, договору купівлі – продажу №104/0-1176 від 23.12.2004р., укладеного між Гірницькою МДПІ м. Макіївки та ТОВ „Керченський стрілочний завод” та зобов'язання відповідача 2 повернути у власність позивача 18 одиниць обладнання, придбаного згідно з договором купівлі - продажу №104/0-1176 від 23.12.2004р.

При цьому, клопотання позивача №1/07-259 від 31.07.2006р. про відкладення розгляду справи на більш пізніший термін у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, судом не задоволене, виходячи з того, що ч.3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України сторона, яка порушує клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинна докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вона вважає, що  ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Всупереч вимогам ст.38 Господарського процесуального кодексу України, позивач фактично не порушує клопотання, а повідомляє суд про свій намір витребувати нові докази у Фонді Державного майна України, не зазначаючи, які саме докази, підстави, що ці докази має Фонд Державного майна України, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

З урахуванням вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Макіївський стрілочний завод” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії  „Укрвуглепромтранс”, м.Макіївка, до відповідача 1: Гірницької міжрайонної Державної податкової інспекції м. Макіївки, м.Макіївка, відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Керченський стрілочний завод”, м. Керч, про визнання недійсними біржових торгів, проведених 23.12.2004р. Універсальною біржею „Примус” у м.Краматорську, та договору купівлі – продажу №104/0-1176 від 23.12.2004р. укладеного між Гірницькою МДПІ м. Макіївки та ТОВ „Керченський стрілочний завод”, а також зобов'язання відповідача 2 повернути у власність позивача 18 одиниць обладнання, придбаного згідно з договором купівлі - продажу №104/0-1176 від 23.12.2004р.,           відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оголошений в судовому засіданні 02.08.2006р.

Суддя                                                                         Плотніцький Б.Д.