Рішення

від 21.07.2020 по справі 307/742/20

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/742/20

Провадження № 2/307/798/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 липня 2020 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Ніточко В.В.,

з участю секретаря судового засідання Мочан Н.І., представника відповідача Решетаря В. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги", третя особа: Тернівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, про визнання незаконним наказу про звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

І. Виклад позиції сторін.

Позивач звернулася до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги", третя особа: Тернівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, про визнання незаконним наказу про звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона працювала в комунальному закладі Тернівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, що знаходилося у с. Терново. У зв`язку з реорганізацією підприємства її, у листопаді 2018 року, було усно повідомлено, що вона буде звільнена. З 30 листопада 2018 року її фактично не було допущено до роботи шляхом закриття приміщення. 10 грудня 2018 року вказане комунальне підприємство було припинено, правонаступником прав та обов`язків якого є відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги", ЄДРПОУ 42043319. Стверджує, що її не повідомлено у визначені законом строки про реорганізацію шляхом припинення, не запропоновано іншого робочого місця чи робочого місця у новоствореній установі, не надано наказу про звільнення, не повернуто трудової книжки, тощо. Вважає своє звільнення не законним з наступних підстав. Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, тощо. Звільнення з підстави п. 1 допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Жодної пропозиції до неї щодо переведення на іншу роботу не надходило. Згідно статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Однак, не було проведено жодної оцінки на переважне право на залишення на роботі. Відповідно до статті 42-1 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації (переважне право). Протягом останнього місяця відповідачем прийнято на роботу ряд працівників, які не працювали до цього на ліквідованому підприємстві, тобто було порушено переважне право на повторне прийняття на роботу. Так, у відповідності до норм частини першої ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Вважає, що відповідачами було порушено вищевказану норму кодексу, оскільки про можливе майбутнє вивільнення у зв`язку з ліквідацією комунального закладу в якому вона працює, роботодавець її за два місяці не попереджав, так як і не повідомляв про її звільнення шляхом ознайомлення з наказом. Окрім цього, відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Жодних повідомлень про вивільнення чи про можливість переведення на іншу роботу вона не одержувала. Роботодавець також не звертався до державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Таким чином стверджує, що її звільнення є незаконними. За вимогами ст. 232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Про фактичне звільнення їй стало відомо лише 30 листопада 2018 року, однак наказу та трудової книжки вони не отримала і по сьогодні. Постановою Верховного Суду України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року констатовано, що ознайомлення з будь-яким документом має бути підтверджено підписом особи. Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Просить поновити їй строк звернення до суду, визнати незаконними та скасувати наказ головного лікаря комунального закладу "Тернівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" №39 від 26 листопада 2018 року про вивільнення ОСОБА_3 з 1.0 постійної посади акушерки ФАП у Петрушів, поновити її на займаній 1.0 посаді акушерки або рівноцінній їй у комунальному некомерційному підприємстві Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги", стягнути з Комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якій просив у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідач не набув жодних прав та обов`язків щодо переведення на посади працівників ліквідованого закладу. Крім цього, подав заяву про застосування строку позовної давності, оскільки позивач з 03 грудня 2018 року по 16 вересня 2019 року та з 11 листопада 2019 року по 11 березня 2020 року перебувала на обліку в Тячівському районному центрі зайнятості, тобто їй було відомо, що вона звільнена з роботи.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Крім цього зазначив, що по сьогоднішній день позивач не отримала наказу про своє звільнення з роботи та трудову книжку. Де на даний час знаходиться трудова книжка позивача не відомо нікому. Також зазначив, що факт того, що позивач перебувала на обліку в Тячівському районному центрі зайнятості не означає, що їй було видано копію наказу про звільнення та трудову книжку, оскільки представником відповідача не було подано доказів про вручення таких позивачу. В подальшому, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належно повідомлений.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2020 року справу за позовом прийнято до розгляду, відкрито провадження у ній та призначено судове засідання.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Із наказу головного лікаря комунального закладу "Тернівська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини" №39 від 26 листопада 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 звільнено з 1.0 посади акушерки ФАП у Петрушів, з 30 листопада 2018 року, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.120).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10 грудня 2018 року комунальний заклад "Тернівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" припинено, його правонаступником є комунального некомерційному підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги" (а.с. 17-19).

Із листа комунального некомерційному підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги" № 232 від 23 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_3 в комунальному некомерційному підприємстві Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги" не працює (а.с. 21).

Згідно листа Тячівського районного центру зайнятості № 1592 від 25 жовтня 2019 року, в базі даних єдиної інформаційної аналітичної системи служби зайнятості України відомості про масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва, поданої комунальним закладом "Тернівська амбулаторія загальної практики" відсутні (а.с. 23).

Із листа Тячівського районного центру зайнятості № 443 від 29 квітня 2020 року вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в Тячівському районному центрі зайнятості з 03 грудня 2018 року по 16 вересня 2019 року та з 11 грудня 2019 року по 11 березня 2020 року (а.с. 80).

Згідна листа Тячівського районного центру зайнятості № 558 від 13 травня 2020 року, у Тячівському районному центрі зайнятості відсутня копія трудової книжки ОСОБА_3 (а.с.105).

Із листа головного управління Пенсійного Фонду України від 01 червня 2020 року вбачається, що заробітна плата ОСОБА_3 , нарахована відділом охорони здоров`я Тячівської РДА, за період з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2018 року, становить 112 896 грн. 73 коп. (а.с.107).

Жодних інших доказів сторонами суду не представлено.

V. Оцінка Суду.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч.1, 5-7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як встановлено судом про фактичне звільнення позивачу стало відомо 30 листопада 2018 року, однак наказу та трудової книжки вони не отримали і по сьогодні, а тому пропуск процесуального строку для звернення до суду з даним позовом є поважним, у зв`язку з чим його слід поновити.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність в нього обов`язків ліквідованого підприємства є без підставним.

За змістом п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір , укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом , лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.3 ст.36 КЗпП України, уразі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації ( злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п.п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Отже, встановлена законодавством можливість організації (ліквідації) державного підприємства з одночасним створенням іншого, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованого підприємства.

Таким чином, суд вважає, що наказ головного лікаря комунального закладу "Тернівська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини" №39 від 26 листопада 2018 року в частині звільнення ОСОБА_3 є не законним.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного проведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається із наказу про звільнення позивача, її звільнено 30 листопада 2018 року. Її заробітна плата з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2018 року, відповідно до довідки Пенсійного фонду України, становить 112 986 грн. 73 коп., а кількість робочих днів за цей період становив 130 днів.

Таким чином, середньоденна нарахована заробітна плата позивача становила 490 грн. 85 коп. (112 986 грн. 73 коп. : 230 днів).

Кількість робочих днів із 30 листопада 2018 року по день прийняття даного рішення становить 407 днів. Таким чином, середній заробіток позивача, за час вимушеного прогулу, становить 199 775 грн. 95 коп. (490 грн. 85 коп. * 407 днів).

Суд вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з поважних причин, оскільки позивачем, як правонаступником комунального закладу "Тернівська амбулаторія загальної практики", не подано жодних доказів про те, що позивач взагалі була ознайомлена з наказом про звільнення з роботи та отримала трудову книжку. Факт перебування позивача на обліку в Тячівському районному центрі зайнятості не спростовує доводи позивача про те, що її не ознайомлено з наказом про звільнення з роботи та по сьогоднішній день на вручено трудової книжки.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Тернівської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини №32 від 26 листопада 2018 року в частині звільнення ОСОБА_3 ; поновити ОСОБА_3 на 1.0 посади акушера або на рівноцінній їй посадах у комунальному некомерційному підприємстві Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги"; стягнути комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без урахування податків та зборів, в сумі 199 775 грн. 95 коп.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/858 ОСОБА_4 , Договір № 204 про надання правової допомоги від 19 вересня 2019 року, укладений між адвокатом Мельник П.П. та ОСОБА_3 , ордер Серія ЗР №17195, додаткову угоду №1 до Договору № 204 про надання правової допомоги від 19 вересня 2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 35 від 22 вересня 2019 року про сплату ОСОБА_3 10 000 грн. 00 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 838 грн. 56 коп.(840 грн. 80 коп. + 1 997 грн. 76 коп.) та компенсації витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. 00 коп., слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 10-13, 18, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 36, 40, ч. 1 ст. 233, ч.ч. 1,2ст. 235, ст. 237-1 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов - задовольнити.

Поновити ОСОБА_3 строк звернення до суду.

Визнати незаконними та скасувати наказ головного лікаря комунального закладу "Тернівська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини" №32 від 26 листопада 2018 року в частині звільнення ОСОБА_3 .

Поновити ОСОБА_3 на 1.0 посади акушера або на рівноцінну їй посаду у комунальному некомерційному підприємстві Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги".

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без урахування податків та зборів, в сумі 199 775 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн. 95 коп.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги" на користь ОСОБА_3 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. компенсації витрат на правову допомогу.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги" на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 2 838 (дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 56 коп. судового збору.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Тячівський районний суд Закарпатської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: комунальне некомерційне підприємство Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги", юридична адреса: 90550, Закарпатська область, Тячівський район, с. Теребля, вул. Центральна, 94, ідентифікаційний код юридичної особи 42043319;

Третя особа: Тернівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, юридична адреса: 90550, Закарпатська область, Тячівський район, с. Терново, вул. Центральна, 176, ідентифікаційний код юридичної особи 04349739.

Суддя В.В. Ніточко