КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2020 року
м. Київ
справа № 753/9626/19
провадження № 22-ц/824/8112/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач),
суддів - Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
учасники справи:
позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар 18
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року у складі судді Мицик Ю.С.
у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар 18 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар 18 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території, в якому просив стягнути з відповідача 5 353,29 грн та судові витрати у розмірі 6 921 грн.
У мотивування вимог посилався на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСББ АДРЕСА_2 здійснює коплекс послуг по експлуатації та обслуговуванню будинку АДРЕСА_2 , за рахунок відповідних внесків (платежів) всіх співвласників Об`єднання. Для самостійного забезпечення (самозабезпечення) утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території Об`єднання щорічно визначає та встановлює порядок і розмір внесення співвласниками будинку внесків і платежів на таке утримання. Так, протоколом загальних зборів ОСББ Чавдар 18 № 4 від 28 лютого 2018 року затверджено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6,00 грн./кв.м.
Внаслідок систематичної несплати відповідачем з травня 2018 по квітень 2019 щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, утворилася заборгованість перед Об`єднанням, яка станом на 01 квітня 2019 року становила 4 936,80 грн.
Позивач просив стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 268,43 грн та 3 відсотків річних в сумі 148,06 грн, нарахованих на суму заборгованості станом на 01 квітня 2019 та відповідно до вищевказаного розрахунку стягнути з відповідача 5 353,29 грн та судові витрати у розмірі 6 921 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар 18 суму заборгованості по внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4 936,80 грн, 3 % річних у розмірі 148,06 грн, інфляційні збитки у розмірі 268,43 грн, а всього разом 5 353,29 грн.
Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, 30 березня 2020 року відповідач ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим, судом неповно встановлені обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до винесення судом незаконного рішення.
Зазначає, що перерахувавши послуги, позивач не надав жодного договору з підрядними організаціями, акту прийому-передачі послуг чи інших документів, які б підтверджували надання цих послуг, не надав доказів наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку, що, на думку апелянта, виключає можливість пред`явлення вимог щодо сплати заборгованості.
Вказує, що у спірній квартирі вона не проживає, пропозицій щодо укладення договору, як споживача послуг, з боку позивача до неї не надходило.
06 липня 2020 року на електронну адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України .
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,8 кв.м, житловою площею 37 кв.м (а.с. 12).
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , якою визначені форми управління багатоквартирним будинком, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Таким чином, за загальним правилом, встановленим статтею 9 Закону Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, а у випадку прийняття ним відповідного рішення - управителем чи об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до частини 1 статті 10 зазначеного Закону співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частиною 14 статті 6 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.
Як установлено судом, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано юридичну особу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Відповідач до травня 2018 року сплачувала внески на утримання будинку та прибудинкової території, що не заперечувалося сторонами.
Як убачається з розрахунку заборгованості внесків на утримання будинку та прибудинкової території у відповідача, як власника квартири АДРЕСА_1 , за період з травня 2018 по квітень 2019 утворилася заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території, яка станом на 01 квітня 2019 становила 4 936,80 грн (а.с. 3).
У своїй діяльності ОСББ керується Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання обслуговувати та проводити поточний ремонт житлового будинку та прибудинкової території, надавати інші послуги, а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги у строки та на умовах, передбачених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ вправі вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтних фондів.
Відповідно до вимог статті 23 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.
Доводи апелянта, що остання не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , а тому у власника відсутній обов`язок щодо сплати внесків на користь позивача, не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Окрім того, відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Відповідно до положень статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.
Таким чином, за вищенаведеними нормами Цивільного кодексу України та спеціальними профільними законами України, відповідач зобов`язана виконувати встановлений законом цивільний обов`язок - сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому загальними зборами Об`єднання.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що з відповідачем договір на утримання будинку та прибудинкової території не укладався, не може бути підставою до звільнення від сплати за житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, оскільки відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.
Таким чином, суд першої інстанції вірного висновку дійшов про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підтвердження своїх позовних вимог сторона позивача посилається і доводить наступне.
Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Кравець
Судді А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.07.2020 |
Оприлюднено | 23.07.2020 |
Номер документу | 90536750 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Кравець Валентина Аркадіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні