Постанова

від 22.07.2020 по справі 377/751/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 377/751/19 Головуючий у 1 інстанції: Теремецька Н.Ф.

провадження №22-ц/824/7404/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Олійника В.І.,

суддів: Кулікової С.В., Рубан С.М.,

при секретарі Бондаренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , третя особа: Первинна профспілкова організація Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ №416-ос від 02 вересня 2019 року Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача складом відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями № 1 Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС з 03 вересня 2019 року;

- поновити ОСОБА_1 з 03 вересня 2019 року на посаді завідувача складом відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями № 1 Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС ;

- стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи від дня її звільнення з роботи, 03 вересня 2019 року, і по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що позивач з 02 вересня 1992 року працювала на різних посадах на ДСП Чорнобильська АЕС . Відповідно до наказу Міністерства надзвичайних ситуацій № 643 від 23.06.2011 року ДСП ЧАЕС було реорганізоване шляхом виділення із його складу Управління забезпечення функціонування об`єктів та створення на його базі державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС .

Зазначала, що дана реорганізація відбувалася в чіткій відповідності до вимог ч. 4 ст.36 КЗпП України, а саме, з продовженням дії трудового договору, тобто без проведення звільнень чи переведення працівників на новостворене підприємство. Відповідно до п.29 трудової книжки позивача до неї було внесено лише запис про вищевказану реорганізацію, а вона продовжила працювати на посаді, яку займала до реорганізації на ДСП ЧАЕС завідувача складу, на якій вона працювала від 08.08.2011 року до 03.09.2019 року. Згідно з наказом ДП УЗФО ЧАЕС № 416-ос від 02 вересня 2019 року позивачка була звільнена із займаної посади завідувача складу відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями № 1 ДП УЗФО ЧАЕС з 03 вересня 2019 року у зв`язку зі скороченням за п.1 ст.40 КЗпП України.

Вважала, що її звільнення з роботи за вищевказаною підставою є незаконним, оскільки воно було проведено з грубим порушенням чинного трудового законодавства України. Відповідно до наказів Державного агентства України з управління зоною відчуження №42-19 від 14.03.2019 року та №50-19 від 20.03.2019 року, яке є органом управління, приймалося рішення під час проведення процедури реорганізації про приєднання до ДСП ЧАЕС ДП УЗФО ЧАЕС, як юридичної особи в цілому, а не окремих підрозділів чи частини працівників підприємства. Будь-якого рішення про скорочення штату або чисельності працівників в процесі зазначеної реорганізації уповноваженим органом управління не приймалося, внаслідок чого прийняття такого рішення Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС є грубим порушенням вимог ч.4 ст.36 КЗпП України щодо не продовження дій трудового договору з усіма працівниками приєднаного підприємства.

Вказувала, що в порушення положень ч.3 ст.49-2, ч.2 ст.40 КЗпП України їй не було запропоновано, як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників за №31 від 01.07.2019 року, так і протягом двох місяців до дня звільнення з роботи 03.09.2019 року, наявні вакантні посади на ДСП ЧАЕС та інших підприємствах, що знаходяться в управлінні ДАЗВ, з метою її подальшого працевлаштування. Звільнення позивачки проведено без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої вона є, чим порушено вимоги ч.1 ст.43 КЗпП України, оскільки профком ППО ДП УЗФО ЧАЕС не надав згоди на її звільнення, про що зазначив у рішенні за №583-УЗФО від 27.08.2019 року, яке є аргументованим та таким, що базується на нормах чинного законодавства. Даний виборний орган ППО ДП УЗФО ЧАЕС взагалі не був завчасно проінформований, як про причини наступних звільнень, так і про кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися.

Рішення, які були прийняті на нараді за результатами проведених консультацій щодо реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, що була проведена за участю представників профспілок 30.05.2019 року, не були виконані головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС. Дані обставини вказують на те, що ніякого мотивованого та обґрунтованого рішення стосовно причин та необхідності скорочення штату чи чисельності працівників ДП УЗФО ЧАЕС взагалі не приймалося. Грубі порушення роботодавцем під час звільнення позивача з роботи вимог ст.ст.36, 40, 42, 49-2 КЗпП України, Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості на 2018-2020 роки, Колективного договору між роботодавцем та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС на 2015-2016 роки свідчать про безпідставність та незаконність звільнення позивачки з роботи, що є підставою для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 вересня 2019 року і по день поновлення на роботі.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 12 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ голови Комісії з реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС №416-ос від 02.09.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача складом відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями №1 ДП Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС з 3 вересня 2019 року.

Поновлено ОСОБА_1 від 03 вересня 2019 року на посаді завідувача складом відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями №1 на Державному спеціалізованому підприємстві Чорнобильська АЕС .

Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 04 вересня 2019 року до 12 лютого 2020 року в сумі 42 160 грн. 44 коп. без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на користь держави судовий збір в сумі 2 305 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін та стягнути понесені нею судові витрати при підготовці до перегляду в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500 грн.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що було порушено встановлений законом порядок її звільнення з роботи, а саме: не виконано обов`язок по працевлаштуванню, не запропоновано іншої наявної вакантної посади на ДСП ЧАЕС , як на підприємстві-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС , в тому числі і обов`язки у трудових правовідносинах - не встановлено факту неможливості перевести позивачку за її згодою на іншу роботу на цьому підприємстві, в тому числі на аналогічну посаду, і факту відмови від переведення на іншу роботу (вакантні посади), її звільнення відбулося без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що встановлена можливість реорганізації підприємства шляхом приєднання до іншого підприємства, яке виконує функції підприємства, що реорганізується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця по працевлаштуванню працівника реорганізованого підприємства.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 02.09.1992 року була прийнята на посаду табельника гаража №3 м.Прип`ять ДСП ЧАЕС. В період від 02.09.1992 року до 08.08.2011 року позивачка працювала на різних посадах на ДСП ЧАЕС.

08 серпня 2011 року була переведена на посаду завідувача складом в складське господарство ДСП ЧАЕС. 22.11.2011 року переведена на посаду завідуючої складом в адміністративно-господарський цех ДСП ЧАЕС.

Відповідно до наказу Міністерства надзвичайних ситуацій №643 від 23.06.2011 року ДСП ЧАЕС було реорганізоване шляхом виділення з його складу Управління забезпечення функціонування об`єктів та створення на його базі державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , про що зроблено відповідний запис в трудову книжку позивача. 01.08.2013 року позивач переведена завідувачем складом в групу управління товарно-матеріальними цінностями у тому ж цеху ДП УЗФО ЧАЕС.

Встановлено, що 12 січня 2016 року позивачка була переведена завідувачем складом в дільницю складського господарства і 11.05.2016 року переведена завідувачем складу у відділ складського господарства. 01.04.2018 року позивачка переведена завідувачем складу у відділ виробничо-технічного забезпечення (група управління товарно-матеріальними цінностями №1).

Посадові права та обов`язки завідувача складом групи управління товарно-матеріальними цінностями №1 відділу виробничо-технічного забезпечення закріплені в посадовій інструкції 7ПІ-ВВТЗ, що затверджена 25.04.2018 року начальником ВВТЗ.

03 липня 2019 року ОСОБА_1 було вручено повідомленням про скорочення штату працівників №31 від 01.07.2019 року, в якому їй повідомлено, що відповідно до наказу ДАЗВ від 14.03.2019 року №42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинено ДП УЗФО в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС, тому в ДП УЗФО здійснюється скорочення штату працівників через реорганізацію підприємства, а посада, яку вона займає, відсутня в штатному розписі ДСП ЧАЕС і підлягає скороченню. Також повідомлено про те, що у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування. У разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, вона буде запропонована відповідно до чинного законодавства.

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 416-ос від 02.09.2019 року Про припинення трудового договору завідувача складу ВВТЗ/ВВТЗ/Група управління товарно-матеріальними цінностями № 1 ОСОБА_1 з 03.09.2019 року звільнено у зв`язку зі скороченням, п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , наказу ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13.06.2019 Про зміни в організації виробництва і праці , наказу ДП УЗФО ЧАЕС № 116 від 27.06.2019 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС . Лист ППО ДП УЗФО ЧАЕС від 27.08.2019 № 583-УЗФО про ненадання згоди на звільнення (т.1 а.с.20).

Отже, підставами для припинення трудового договору з ОСОБА_1 згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України стали наказ ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , наказ ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13.06.2019 Про зміни в організації виробництва і праці , наказ ДП УЗФО ЧАЕС № 116 від 27.06.2019 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС .

Встановлено, що відповідно до Статуту ДП УЗФО ЧАЕС, затвердженого Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 01.06.2017 року №75, Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС було засноване на державній власності та належало до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Підприємство було створене з метою забезпечення ефективності виконання робіт із зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта Укриття на екологічну систему (т.3 а.с.168-178).

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року №42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , в редакції наказів від 20.03.2019 року №50-19, від 26.03.2019 року № 61-19, від 16.04.2019 року №76-19, від 06.05.2019 року №88-19 припинено Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , код ЄДРПОУ 36359955 в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862; установлено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС; утворено Комісію з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС.

Проте, в порушення п. 3.1, 3.4 Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2018-2020 роки рішення про реорганізацію ДП УЗФО ЧАЕС попередньо не узгоджено з профспілкою.

Планом заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС передбачено, зокрема, за три місяці до можливого вивільнення працівників направити до профспілкової організації інформацію про реорганізацію підприємства та можливе наступне вивільнення працівників для проведення консультацій та здійснення спільних заходів (п.2); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити та надати на затвердження ДАЗВ проект Статуту ДСП ЧАЕС (п.9); протягом 14 днів від дати реєстрації наказу розробити зміни до організації структури ДСП ЧАЕС (п.10); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити зміни до штатного розпису ДСП ЧАЕС та надати їх на погодження ДАЗВ (п.11); протягом 10 днів від дати затвердження штатного розпису провести переведення працівників на ДСП ЧАЕС з дотриманням вимог чинного законодавства (п.12); за 20 календарних днів до запланованого звільнення працівників, у разі скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями або відмови працівника від пропозиції, підготувати та надати в профспілкову організацію подання на кожного такого працівника про звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України із зазначенням дати його звільнення, для отримання згоди профспілки на звільнення (п.13); не раніше 2 місяців від дати попередження про звільнення, у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, або у разі їх відмови від зайняття запропонованої посади, провести звільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства (п.14).

Судом встановлено, що 29 березня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС на виконання вимог ч.2 ст.49-4 КЗпП України і ч.3 ст.22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності направлено на адресу голови ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_2 та голови ППО ЧАЕС ОСОБА_3 лист № 01-19/345 Про заплановане наступне вивільнення .

Вказаним листом повідомлено голову ППО ДП УЗФО ЧАЕС та голову ППО ЧАЕС про те, що для підвищення ефективності і оптимізації управління ДСП ЧАЕС на основі проведеного аналізу економічних і виробничих можливостей у зв`язку з наступним приєднанням до нього ДП УЗФО ЧАЕС на ДСП ЧАЕС будуть внесені зміни в його організаційну структуру та штатний розпис; припинення ДП УЗФО ЧАЕС викликає необхідність внесення змін в організацію виробництва і праці ДП УЗФО ЧАЕС, а саме: скорочення чисельності або штату працівників та їх звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України від 01 липня 2019 року, в тому числі по підрозділах, які зазначено в ньому; всього з облікової чисельності 790 працівників планується до вивільнення 114 працівників. Так, зокрема, в цьому листі зазначено, що у відділі виробничо-технічного забезпечення планується звільнення: керівників-2, професіоналів - 3, фахівців - 1, робітників - 4.

Також запропоновано провести спільні консультації для розробки заходів щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення і зазначено, що більш детальна інформація щодо категорій працівників, які підлягають скороченню на підставі п.1 ст.40 КЗпП України буде направлена на адресу ППО ДП УЗФО ЧАЕС після затвердження змін до штатного розпису ДСП ЧАЕС, хоча така інформація до первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС направлена не була.

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження №78-19 від 17.04.2019 року затверджено Положення про Комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, в якій визначено повноваження Комісії з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, та голови Комісії (т.1 а.с.209).

Наказом першого заступника генерального директора (з планування та зняття з експлуатації) ДСП ЧАЕС від 30.05.2019 року №705 Щодо введення в дію та втрати чинності штатних розписів з 30.05.2019 року введено в дію на ДСП ЧАЕС штатні розписи таких підрозділів: адміністративно-господарського цеху, складського господарства, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич, до яких перейшли завдання та функції, що виконували структурні підрозділи ДП УЗФО ЧАЕС.

Як вбачається з листа в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС від 06.06.2010 року №2124/24020000-2019, адресованого заступнику голови Атомпрофспілки ОСОБА_4 та голові ППО ДСП ЧАЕС ОСОБА_3 Щодо змін організаційної структури управління ДСП ЧАЕС , в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП ЧАЕС, ДСП ЧАЕС були передані додаткові завдання та функції, частина яких є новими, тому для забезпечення їх виконання необхідне створення в організаційній структурі управління ДСП ЧАЕС нових структурних підрозділів, а частина завдань та функцій, аналогічних переданим з ДП УЗФО ЧАЕС, вже виконується підрозділами, і створення нових підрозділів для забезпечення їх виконання не потрібне.

13 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС видано наказ №105 Про зміни в організації виробництва і праці , яким доручено директору ДП УЗФО ЧАЕС підготувати новий штатний розпис підприємства за виключенням штату і чисельності працівників підрозділів підприємства, які буде вивільнено, та надати ДАЗВ підготовлений штатний розпис для його подальшого погодження. Після введення в дію нового штатного розпису забезпечити персональне вручення працівникам під підпис письмових повідомлень про скорочення відповідних посад та наступне їх звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Підставою для винесення цього наказу, як зазначено в його преамбулі, став проведений аналіз виробничих можливостей подальшої господарської діяльності ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС (наказ №705 від 30.05.2019 року, яким було затверджено погоджений ДАЗВ штатний розпис ДСП ЧАЕС, та протокол №4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 11.06.2019 року).

Як вбачається з протоколу № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 11.06.2019 року, на засіданні вказаної комісії розглядався проект наказу Про зміни в організації виробництва і праці , за результатами засідання якої вирішено, зокрема: надати ДП УЗФО ЧАЕС та ППО ДП УЗФО ЧАЕС штатний розпис та перелік вакансій ДСП ЧАЕС, доопрацювати проект Про зміни в організації виробництва і праці з урахуванням отриманих письмових зауважень членів Комісії (за їх наявності); за результатами поіменного голосування прийняти за основу проект наказу ДП УЗФО ЧАЕС Про зміни в організації виробництва і праці , за умови його доопрацювання з урахуванням письмових зауважень членів Комісії (т.1 а.с.215).

Досліджений протокол №4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС свідчить про те, що Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, до якої відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України перейшли повноваження щодо управління справами ДП УЗФО ЧАЕС, не розглядалось питання щодо кількості та категорій працівників ДП УЗФО ЧАЕС, які підлягали скороченню, та не приймалось будь-яких рішень з цих питань, хоча відповідно до п.3.5 Положення про комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, саме комісія під час процедури проведення припинення вирішує кадрові питання.

Встановлено, що 19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС затверджено та погоджено з головою ДАЗВ структурну схему ДП УЗФО ЧАЕС, до складу якої ввійшло чотири підрозділи: відділ організації харчування; адміністративно-господарський цех; транспортний цех; відділ забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича.

Також 19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС було затверджено та погоджено з головою ДАЗВ штатний розпис ДП УЗФО ЧАЕС, до складу якого ввійшли вказані структурні підрозділи, тобто ті підрозділи, які були включені до штатного розпису ДСП ЧАЕС, введеного в дію з 30 травня 2019 року. У відділі виробничо-технічного забезпечення, посада, яку займала позивачка (завідувач складу) в зазначеному штатному розписі, не передбачена.

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС №114 від 26.06.2019 року введено в дію вказаний штатний розпис ДП УЗФО ЧАЕС з 26.06.2019 року.

27 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС видано наказ №116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС .

Як вбачається зі змісту даного наказу, надано доручення відповідальним особам підготувати список №1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП ЧАЕС через приєднання внаслідок реорганізації, шляхом виключення з особового складу ДП УЗФО ЧАЕС та включення до особового складу ДСП ЧАЕС, та список №2 персоналу, який підлягає звільненню з ДП УЗФО ЧАЕС внаслідок скорочення; забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП ЧАЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП ЧАЕС до спливу 2-місячного терміну.

Таким чином, дія трудових договорів частини працівників ДП УЗФО, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич, які були зазначені в списку №1, була продовжена на ДСП ЧАЕС відповідно до ч.4 ст. 36 КЗпП України, що підтверджено наказами в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС №846 від 01.07.2019 року, №847 від 01.07.2019 року, №848 від 01.07.2019 року, №849 від 01.07.2019 року, якими працівників відділу організації харчування, працівників адміністративно-господарського цеху, працівників транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, працівників відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича зараховано до штатного складу ДСП ЧАЕС.

Згідно наказу №364-ос від 04 липня 2019 року Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС виключено працівників, визначених у затвердженому Списку № 1 персоналу, який підлягає переведенню на ДСП ЧАЕС, із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС з 01.07.2019 року (додаток № 1 до цього наказу).

Інша частина працівників ДП УЗФО ЧАЕС на виконання наказу голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 27.06.2019 року №116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС була включена до списку №2 персоналу ДП УЗФО ЧАЕС, який підлягає звільненню внаслідок скорочення, до якого внесено, зокрема, завідувача складу відділу виробничо-технічного забезпечення ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, згідно з якою держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі ст.36 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору (ч.3 вказаної статті).

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40) (ч.4 цієї статті).

За п.1 ст.40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці 1 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Встановлено, що позивачка була звільнена з ДП УЗФО ЧАЕС згідно з наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС №416-ос від 02.09.2019 року Про припинення трудового договору на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням.

Як вбачається з наказу, він не містить чітко визначених законом підстав такого звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України - скорочення чисельності чи штату працівників, адже скорочення чисельності та скорочення штату поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і їх скорочення передбачає зменшення їх кількості, а штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства, і скорочення штату являє його зміну за рахунок ліквідації певних посад, або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Підставою для скорочення позивачки з роботи стала реорганізація ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На підставі ч.3 ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

За змістом ч.4 цієї статті до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно з ч.1 ст.106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до статей 104-106 ЦК України реорганізація є такою формою припинення юридичної особи, коли передача всього свого майна, прав та обов`язків переходить іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення. У такому випадку посади підприємства, яке припиняється, зберігаються на підприємстві-правонаступнику. При цьому слід враховувати, що і у такому випадку можливе проведення скорочення штату працівників, однак на підприємстві-правонаступнику повинні існувати вакансії для продовження здійснення ним своєї діяльності.

У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального акту орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (ст.107 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.4 ст.36 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України).

Отже, при зміні власника підприємства, а також його реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення) трудові відносини, за згодою працівника, продовжуються, припинення в цих випадках трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації можливо тільки при скороченні чисельності або штату працівників.

Встановлена законодавством можливість припинення юридичної особи шляхом її приєднання до іншої юридичної особи, тобто по суті одночасне створення іншої більш великої установи, яка буде виконувати повноваження особи, що припиняється, не виключає, а навпаки покладає на роботодавця зобов`язання по працевлаштуванню працівників юридичної особи, яка припиняє свою діяльність.

Таким чином, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Так, наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року №42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , яким було припинено ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , визначено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС (т. 1 а. с. 191-205).

Отже, від 14 березня 2019 року почався процес припинення ДП УЗФО ЧАЕС у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС. ДСП ЧАЕС, яке визначено правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС у наказі ДАЗВ від 14 березня 2019 року №42-19, на виконання Плану заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС в квітні 2019 року розробило зміни до організаційної структури та затвердило нову організаційну структуру ДСП ЧАЕС. Наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС №603 від 15.05.2019 року на ДСП ЧАЕС створено відділ організації харчування (ВОХ); наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС №604 від 15.05.2019 року на ДСП ЧАЕС створено транспортний цех (ТрЦ); наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС №620 від 16.05.2019 року на ДСП ЧАЕС створено відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м.Славутич (ВЗФЗ); наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС №626 від 17.05.2019 року на ДСП ЧАЕС створено адміністративно-господарський цех (АГЦ) (т.5 а.с.188-195).

Також ДСП ЧАЕС розробило зміни до штатного розпису ДСП ЧАЕС та погодило штатний розпис з ДАЗВ, який був введений в дію наказом першого заступника генерального директора (з планування та зняття з експлуатації) ДСП ЧАЕС від 30.05.2019 року № 705 . До складу штатного розпису ДСП ЧАЕС ввійшли такі підрозділи, які були в складі штатного розпису ДП УЗФО ЧАЕС: адміністративно-господарський цех, транспортний цех, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич (т.2 а.с.1-17, т.3 а.с.1-136).

Наказами в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 846 від 01.07.2019 року, №847 від 01.07.2019 року, №848 від 01.07.2019 року, №849 від 01.07.2019 року працівники відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м.Славутич ДП УЗФО ЧАЕС зараховано до штатного складу ДСП ЧАЕС, тобто дія трудових договорів цих працівників ДП УЗФО була продовжена на ДСП ЧАЕС відповідно до ч.4 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до Передавального акту, затвердженого Головою ДАЗВ Петруком В.В. 27.09.2019 року, 01 липня 2019 року відбулася фактична передача на баланс ДСП ЧАЕС основних оборотних та необоротних активів, а саме, майна ДП УЗФО ЧАЕС у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання, також відбулася передача фінансово-господарської та кадрової документації.

У зв`язку з фактичною передачею на баланс ДСП ЧАЕС основних оборотних та необоротних активів ДП УЗФО ЧАЕС та зарахування працівників відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м.Славутич до штатного складу ДСП ЧАЕС відповідно до ч.4 ст.36 КЗпП України, були внесені зміни до плану використання бюджетних коштів на 2019 рік ДП УЗФО ЧАЕС та ДСП ЧАЕС в липні 2019 року, що підтверджено відповідними довідками про зміни до плану використання бюджетних коштів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року, номер запису: 13601120013001075, правонаступником визначено Державне спеціалізоване підприємство Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862.

Пунктом 3.12 Витягу зі Статуту Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС в новій редакції, затвердженого наказом ДАЗВ від 18.12.2019 року № 259-19, визначено, що підприємство є правонаступником майна, прав і обов`язків Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС .

Наведені обставини підтверджують, що основні функції підприємства ДП УЗФО ЧАЕС були передані ДСП ЧАЕС, як правонаступнику, ще до внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ДП УЗФО ЧАЕС. На обґрунтування вказаних обставин свідчить і той факт, що створені на ДСП ЧАЕС структурні підрозділи: транспортний цех, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м.Славутич, адміністративно-господарський цех, відділ організації харчування, до яких 01 липня 2019 року були зараховані працівники ДП УЗФО ЧАЕС, здійснювали свою діяльність на підставі положень про вказані підрозділи, затверджені директором ДП УЗФО ЧАЕС.

В подальшому в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС були затверджені положення про ці підрозділи: 31.07.2019 року - положення про транспортний цех (1П-ТрЦ); 20.08.2019 року - положення про відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича (1П-ВЗФЗ); 16.09.2019 року - положення про адміністративно-господарський цех (1П-АГЦ); 14.11.2019 року - положення про відділ організації харчування (1П-ВОХ), відповідно до змісту яких до створених на ДСП ЧАЕС підрозділів перейшли завдання та функції, що покладалися на структурні підрозділи ДП УЗФО ЧАЕС.

З переходом основних функцій підприємства ДП УЗФО ЧАЕС, його оборотних і необоротних активів до ДСП ЧАЕС в порядку правонаступництва, до ДСП ЧАЕС перейшли права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Тому твердження представників відповідача про те, що підприємством, на якому Комісія з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС в особі голови зобов`язана була запропонувати позивачу вакансії, є лише ДП УЗФО ЧАЕС, яке перебувало в стадії припинення, і у неї не виникло обов`язку запропонувати вакансії позивачці на ДСП ЧАЕС, оскільки на той час воно не було правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС, є безпідставними і спростовуються дослідженими доказами.

Так, в наказі голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в редакції наказів від 20.03.2019 року № 50-19, від 26.03.2019 року № 61-19, від 16.04.2019 року № 76-19, від 06.05.2019 року № 88-19, було визначено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС.

Про необхідність повідомлення під розписку працівників, які підлягають скороченню, про наявність вакантних посад на ДСП ЧАЕС також зазначено і у наказі голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС від 27 червня 2019 року. У повідомленні про скорочення штату працівників № 31 від 01.07.2019 року, яке вручено позивачу, також було зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС .

Суд прийшов до правильного висновку, що встановлена можливість реорганізації підприємства шляхом приєднання до іншого підприємства, яке виконує функції підприємства, що реорганізується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця по працевлаштуванню працівника реорганізованого підприємства.

Як вбачається з правового висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі №6-1723цс17, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Частиною другою статті 40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналіз положень ч.2 ст.40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст.49-2 КЗпП України у їх сукупності дає підстави для висновку, що важливою умовою при звільнені працівника на підставі п.1 ст.40 КЗпП України є об`єктивна неможливість перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до п. а ч.2 ст.9 Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року та набрала чинності для України 16.05.1995 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Як встановлено судом та визнано сторонами, внаслідок реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС 695 працівників ДП УЗФО ЧАЕС були зараховані до штату ДСП ЧАЕС, тобто з ними була продовжена дія трудового договору на підставі ч. 4 ст. 36 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вказані працівники залишилися працювати на тому робочому місці, на якому працювали, будучи у трудових відносинах з ДП УЗФО ЧАЕС.

Наведені обставини підтверджуються наказом ДП УЗФО ЧАЕС від 04.07.2019 року №364-ос Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС , наказами в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 846 від 01.07.2019 року, № 847 від 01.07.2019 року, № 848 від 01.07.2019 року, № 849 від 01.07.2019 року про зарахування працівників відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич до штатного складу ДСП ЧАЕС (т.1 а.с.136-177).

За період від 01.07.2019 року до 10.10.2019 року до ДПС ЧАЕС з ДП УЗФО ЧАЕС на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України було переведено 28 працівників, що підтверджено списком працівників, прийнятих до ДСП ЧАЕС в порядку переведення з ДП УЗФО ЧАЕС та оглянутим в судовому засіданні журналі реєстрації наказів про прийом на роботу на ДСП ЧАЕС (т.1 а.с.178).

Як вбачається із зазначеного списку, до ДСП ЧАЕС були прийняті згідно з п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) працівники ДП УЗФО ЧАЕС, що входили до списку № 2 персоналу ДП УЗФО ЧАЕС, який підлягав звільненню внаслідок скорочення, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (т.3 а.с.235-236).

Так, в судовому засіданні встановлено, що від 05 липня 2019 року на посаду завідувача складу СГ/ДТМЦ/ Група зберігання та видачі ТМЦ ДСП ЧАЕС відповідно до наказу № 37ос від 04.07.2019 року був прийнятий інженер групи управління товарно-матеріальними цінностями ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_6 , який звільнений з попереднього місця роботи 03.07.2019 року.

05 липня 2019 року на посаду завідувача складом СГ/ДТМЦ/Група зберігання та видачі ТМЦ ДСП ЧАЕС відповідно до наказу № 41 ос від 04.07.2019 року була прийнята ОСОБА_5 , яка обіймала посаду завідувача складу відділу виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС, з якої вона також була звільнена 03.07.2019 року (т.5 а.с.60-61).

Вказані особи були прийняті до складського господарства ДСП ЧАЕС, яке було створено на ДСП ЧАЕС наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 627 від 17.05.2019 року (т.5 а.с.29-30).

Аналіз положення про складське господарство, яке 08 липня 2019 року було затверджено в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС, та положення про відділ виробничо-технічного забезпечення, яке 25 квітня 2018 року було затверджене в.о. директора ДП УЗФО ЧАЕС, а також аналіз опису задач та функцій в частині введення в організаційну структуру управління ДСП ЧАЕС посади директора виконавчого, свідчать про те, що функції та задачі, які виконував відділ виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС, в якому працювала позивачка на посаді завідувача складу, передано до створеного відділу складського господарства на ДСП ЧАЕС.

Отже, ОСОБА_5 , яка працювала у відділі виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС на посаді завідувача складу, і ОСОБА_6 , який працював у відділі виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС на посаді інженера групи управління товарно-матеріальними цінностями ДП УЗФО ЧАЕС, та підлягали скороченню за ч.1 ст.40 КЗпП України як і позивачка, яка теж працювала на посаді завідувача складу групи управління товарно-матеріальними цінностями у відділі виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС, були прийняті на роботу до складського господарства ДСП ЧАЕС, до якого перейшли основні задачі та функції відділу виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС, в порядку п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України 05 липня 2019 року.

Доводи представників відповідача про те, що вказані особи звернулися із заявами про працевлаштування до ДСП ЧАЕС, на підставі яких були направлені гарантійні листи до ДП УЗФО ЧАЕС про їх звільнення з ДП УЗФО ЧАЕС по переводу на ДСП ЧАЕС в порядку п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України, спростовуються матеріалами справи. Так, гарантійний лист в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС щодо звільнення за переведенням для подальшої роботи на ДСП ЧАЕЕ, зокрема, ОСОБА_6 , був направлений директору ДП УЗФО ЧАЕС 12 червня 2019 року, а заява ОСОБА_6 , адресована в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС про прийняття на роботу на посаду завідувача складом складського господарства ДСП ЧАЕС по переводу з ДП УЗФО ЧАЕС була написана 18 червня 2019 року, тобто вже після надходження гарантійного листа.

Позивачка в судовому засіданні зазначала, що після отримання нею 03 липня 2019 року повідомлення про скорочення штату працівників, вона очікувала від роботодавця пропозиції іншої роботи на ДСП ЧАЕС, і якщо їй би запропонували роботу, то вона погодилася б на неї навіть, в разі якщо ця робота була б не за її спеціальністю.

Проте, судом встановлено, що з моменту вручення 03.07.2019 року позивачці повідомлення про скорочення штату працівників, в якому було зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС , та до моменту її звільнення, головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС позивачці не було запропоновано жодної наявної вакансії на ДСП ЧАЕС.

В той же час, наявність вакансій, які могли та повинні були бути запропоновані позивачу на ДСП ЧАЕС підтверджується звітами про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період від 02.07.2019 року до 02.09.2019 року. Відповідно до вказаних звітів вакантними були такі посади, які могли бути запропоновані позивачу, зокрема: ЦПРВ/ДПзТРАВ/Група обслуговування майданчика тимчасового складування технологічних матеріалів - дезактиваторник 3 розряду (вказана посада була вакантною станом на 03.07.2019 року, коли позивачці було вручено повідомлення про скорочення штату працівників); Адміністративно-господарський цех/ДСОСПтаДЗІЗП/Група з санітарного обслуговування сан перепускників АПК-1 та ЗО - дезактиваторник 2 розряду; Відділ організації харчування/Їдальня №19/Група обслуговування підрядних організацій - мийник посуду 2 розряду, ВОХ/їдальня - АПК-1 - машиніст мийних машин 2 розряду (т.3 а.с.137-165).

В судовому засіданні також встановлено, що вказані звіти про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період від 02.07.2019 року до 02.09.2019 року електронною поштою працівником відділу управління персоналом ДСП ЧАЕС ОСОБА_7 направлялись 02.07.2019 року, 08.07.2019 року, 15.07.2019 року, 22.07.2019 року, 29.07.2019 року, 05.08.2019 року, 12.08.2019 року, 19.08.2019 року, 27.08.2019 року, 02.09.2019 року голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС (т.3 а.с.243-255).

Зазначені обставини свідчать про те, що у Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС в особі голови була об`єктивна можливість за відсутності вакансій на ДП УЗФО ЧАЕС, яке перебувало на стадії припинення, запропонувати позивачу вакансії на ДСП ЧАЕС, на які вона могла бути переведена за її згодою, оскільки іншим працівникам пропонувалася робота, і їх було переведено.

Доводи представників відповідача про те, що позивачка повинна була скористатися правом самостійного працевлаштування, не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки обов`язок працевлаштування працівника, який підлягає скороченню, покладено на роботодавця відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно, так як працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

Також відповідачем не надано суду будь-яких переконливих доказів в обґрунтування того, що у зв`язку зі скороченням посади позивачки її неможливо було перевести за її згодою на іншу роботу на ДСП ЧАЕС, яке стало правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС, що є порушенням передбаченого ч.2 ст.40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядку звільнення працівника та гарантованого Конституцією України права на збереження місця роботи і захист від незаконного звільнення.

Не надано суду і доказів про те, що позивачка під розпис була ознайомлена з переліком вакантних посад на ДСП ЧАЕС та відмовилася від переведення на ці посади.

На підставі наведеного суд дійшов вірного висновку щодо порушення встановленого законом порядку звільнення позивачки, а саме, не виконання обов`язку по працевлаштуванню позивачки та не запропонування іншої наявної вакантної посади на ДСП ЧАЕС, як на підприємстві-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС, в тому числі і обов`язки у трудових правовідносинах, не встановлення факту неможливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на цьому підприємстві і факту відмови позивачки від переведення на іншу роботу, і тому з цієї підстави позивачка підлягала поновленню на роботі.

Враховуючи наведене, наказ голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС №416-ос від 02.09.2019 року Про припинення трудового договору , яким звільнено ОСОБА_1 з 09 вересня 2019 року із займаної посади завідувача складом відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями №1 Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС є незаконним.

За правилом ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно з ч.3 ст.252 КЗпП України, ч.3 ст.41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.

За ч.7 статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права, розглядаючи трудовий спір, необхідно з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. Лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд оцінює рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу оцінюється судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України). Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей. Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Вказана норма права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

09.08.2019 року до Первинної профспілкової організації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС надійшло подання Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 01-19/851 про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , яка була членом ППО ДП УЗФО ЧАЕС (т.3 а.с.228).

Вказане подання було розглянуто 27.08.2019 року на засіданні ПК ППО Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС .

Відповідно до протоколу засідання ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС № 20 від 27.08.2019 року, згоду на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням завідувача складу відділу виробничо-технічного забезпечення ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_1 , яка є членом ППО ДП УЗФО ЧАЕС, не надано. Ненадання згоди на звільнення у вказаному протоколі обґрунтовано порушенням вимог п. 3.4 Галузевої угоди, укладеної між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості на 2018-2020 роки, та п. 4.1 Колективного договору, укладеного між роботодавцем та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС на 2015-2016 роки, щодо непогодження наказів ДАЗВ № 27-19 від 15.02.2019 року Про затвердження організаційно-управлінської структури підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ та № 42-19 від 14.03.2019 року Про припинення державного підприємства Управління забезпечення об`єктів Чорнобильської АЕС з Профспілкою.

Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС реалізація рішення про реорганізацію здійснено з порушенням ч.4 ст.36 КЗпП України щодо не продовження дій трудового договору усім працівникам приєднаного підприємства - юридичної особи. В порушення вимог ст. 40 КЗпП України обґрунтування необхідності скорочення чисельності та (або) штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС відсутнє, оскільки функції ДП УЗФО ЧАЕС залишилися незмінними, обсяги виконуваних робіт не змінилися в бік зменшення. Мотивоване та обґрунтоване рішення про причини та необхідність скорочення штату чи чисельності працівників ДП УЗФО ЧАЕС з визначенням штатних одиниць, які скорочуються, взагалі не приймалося. Про причини наступних звільнень, строки проведення звільнення Головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС ППО ДП УЗФО ЧАЕС так і не повідомлено, чим порушено ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України. За правилом ч.2 ст. 40 КЗпП України позивачці не пропонувалась ДП УЗФО ЧАЕС в особі Комісії з реорганізації інша робота, як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників, так і у подальшому до моменту її звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, чим порушено вимоги ч.3 ст.49-2 КЗпП України. Викладені обставини свідчать про порушення роботодавцем в особі Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС прав працівника на працю та позбавляє його рівних можливостей у здійсненні трудової діяльності та порушення гарантованого ст.43 Конституції України права на захист від незаконного звільнення (т.4 а.с.77-82).

Рішення ППО ДП УЗФО ЧАЕС про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 викладене у листі Первинної профспілкової організації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС від 27.08.2019 №583-УЗФО, адресованого голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, в якому наведено обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на протокол № 20 від 27.08.2019 року(т. 1 а. с. 42).

Отже, рішення виборного органу Первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору аргументоване та містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 .

Доводи представників відповідача про те, що рішення ППО ДП УЗФО ЧАЕС Про ненадання згоди на звільнення , викладене у листі від 27.08.2019 року №583-УЗФО, не може бути визнане як дійсна відмова у наданні згоди на звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України з посиланням на ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , оскільки було підписано ОСОБА_9 , відомості про якого відсутні в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а не від імені дійсного голови ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_2., судом вірно не прийнято до уваги.

Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Первинна профспілкова організація Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС не перебуває в стані припинення. Керівником ППО ДП УЗФО ЧАЕС зазначено ОСОБА_2 .

Не зважаючи на те, що керівником ППО ДП УЗФО ЧАЕС в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено ОСОБА_2 , проте він був звільнений з ДП УЗФО ЧАЕС 31.05.2019 року, що підтверджено копією наказу № 283-ос від 31.05.2019 року Про припинення трудового договору .

За п.1.4.3 статуту Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України, затвердженого 24 січня 1992 року І З`їздом Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України (з наступними змінами та доповненнями), первинна профспілкова організація - добровільне об`єднання, засноване членами профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, організації, незалежно від форми власності і виду господарювання, або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або навчаються в одному навчальному закладі.

Голова первинної профспілкової організації - виборний одноособовий орган первинної профспілкової організації, який здійснює визначені цим Статутом повноваження (п. 1.4.7 Статуту).

Згідно з п.6.1, п.6.2 Статуту первинна профспілкова організація утворюється за наявності не менше трьох осіб, які виявили бажання утворити профспілкову організацію. Рішення про створення первинної профспілкової організації та вступу її до складу профспілки приймається на установчих зборах. Засновниками первинної профспілкової організації є члени профспілки.

Відповідно до п.6.10 Статуту голова первинної профспілкової організації обирається безпосередньо на зборах (конференції) і за посадою є головою профспілкового комітету та його президії.

До компетенції зборів (конференції), належить: визначення основних напрямів роботи первинної профспілкової організації; обрання голови первинної профспілкової організації, його заступників, профспілкового комітету; вирішення питань про реорганізацію, саморозпуск первинної профспілкової організації, вихід профорганізації із профспілки та порядок розпорядження її власністю (п. 6.14 Статуту).

Аналіз наведених положень Статуту свідчить про те, що голова первинної профспілкової організації обирається безпосередньо на зборах (конференції). До компетенції зборів також належить і вирішення питання про реорганізацію, саморозпуск профспілкової організації, тому постанова Президії центрального комітету Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України № П-13-7 від 02.07.2019 року про припинення як юридичної особи первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС, на яку посилалися представники відповідача, прийнята в порушення Статуту і не може бути документом, на підставі якого припиняє свою діяльність первинна профспілкова організація (т.1 а.с.224).

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об`єднання можуть припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску). Рішення про реорганізацію чи ліквідацію (саморозпуск) приймається з`їздом (конференцією), загальними зборами відповідно до статуту (положення) профспілки, об`єднання профспілок. Одночасно з прийняттям такого рішення з`їзд (конференція), загальні збори приймають рішення про використання майна та коштів профспілок, їх об`єднань, що залишилися після проведення всіх необхідних розрахунків, на статутні чи благодійні цілі( ч.2 вказаної статті).

Не допускається примусовий розпуск, припинення, а також заборона діяльності профспілок, їх об`єднань за рішенням будь-яких інших органів ( ч.4 цієї статті).

Крім того, відповідно до ч.5 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а, як встановлено в судовому засіданні, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про перебування ППО ДП УЗФО ЧАЕС в стані припинення відсутній.

Враховуючи, що голова ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_2 був звільнений з ДП УЗФО ЧАЕС, то 18 липня 2019 року було проведено збори членів Первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС, на яких обрано профспілковий комітет у кількості 4 осіб, персонально: голова ПК - ОСОБА_9 , заступник голови ПК: ОСОБА_10 ; члени - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про що зазначено у протоколі № 1, копія якого долучена до матеріалів справи (т.4 а.с.75-76).

Таким чином, ОСОБА_9 був обраний головою ППО ДП УЗФО ЧАЕС зборами членів Первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС, в межах повноважень, передбачених п. 6.14 Статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом ч. 3 цієї статті якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Аналіз подання голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС №01-19/851 від 09.08.2019 року про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , яке було направлене до Первинної профспілкової організації, свідчить про те, що Комісія з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС знала про обрання головою ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_9

Дані обставини підтверджуються змістом вказаного подання, з якого вбачається, що воно виконано друкованим способом та у нижньому лівому кутку друкованим способом виконана відмітка про отримання подання 12 серпня 2019 року головою ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС ОСОБА_9

Враховуючи наведене, суд дійшов вірного висновку, що в силу ч.3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , враховуючи, що Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС було відомо про обрання ОСОБА_9 , головою ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС, не дивлячись на те, що відомості про нього як про керівника ППО ДП УЗФО ЧАЕС, не було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідчить про дійсність рішення ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС від 27 серпня 2019 року про ненадання згоди на звільнення позивача, яке викладене у листі Первинної профспілкової організації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС від 27.08.2019 №580-УЗФО. Крім того, вказане рішення приймалося колегіально на засіданні ПК ППО ДП УЗФО ЧАЕС.

А тому доводи представників відповідача не ґрунтуються на положеннях закону та матеріалах справи.

Суд першої інстанції вірно вважав, що було порушено встановлений законом порядок звільнення позивача, а саме, не виконано обов`язок по працевлаштуванню позивачки та не запропоновано іншої наявної вакантної посади на ДСП ЧАЕС, як на підприємстві-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС, в тому числі і обов`язки у трудових правовідносинах, не встановлено факту неможливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на цьому підприємстві і факту відмови позивачки від переведення на іншу роботу, тому з цієї підстави позивачка підлягала поновленню на роботі.

З урахуванням наведеного, наказ голови Комісії з реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС №416-ос від 02.09.2019 року Про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача складом відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями №1 Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС з 03 вересня 2019 року є незаконним і підлягав скасуванню.

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Слід також зазначити, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести посаду, яка була скорочена.

З урахуванням наведеного, можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана з збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз.3 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06 листопада 1992 року, у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Аналогічна норма міститься у ст.240-1 КЗпП України, у якій зазначено, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України Про зайнятість населення .

З аналізу наведених норм та правил очевидним є висновок про те, що неможливість поновлення працівника на попередній посаді може бути пов`язано виключно з однією обставиною - ліквідацією підприємства.

У випадку ж реорганізації підприємства можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і у такому випадку працівник має бути поновлений на підприємстві-правонаступнику, яке крім отримання в порядку правонаступництва майнових прав реорганізованого підприємства отримало його обов`язки щодо працевлаштування його працівників (ч.1 ст.104 ЦК України), та рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно із п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно з довідкою ДСП Чорнобильська АЕС № 905 від 11.12.2019 року середньоденна заробітна плата завідувача складу ДП УЗФО Чорнобильська АЕС ОСОБА_1 на день звільнення, обчислена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, становить 397 грн. 74 коп., що сторонами не заперечувалося (т.5 а.с.99).

З довідки ДСП ЧАЕС № 47-142 від 12.02.2020 року вбачається, що відповідно до виробничого графіку підсумкового обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДП УЗФО ЧАЕС, що працює за нормальними умовами праці на 2019 рік, встановлено: у вересні - 21 робочий день, у жовтні - 22 робочих дня, у листопаді - 21 робочий день, у грудні - 19 робочих днів (т.6 а.с.119).

Відповідно до довідки ДСП ЧАЕС № 89 від 28.01.2020 року, згідно з виробничим графіком підсумкового обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДСП ЧАЕС, що працює за нормальними умовами праці, на 2020 рік встановлено у січні 2020 року - 17 робочих днів, у лютому 2020 року - 20 робочих днів (т.6 а.с.47).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки обчислюється від 04 вересня 2019 року, в зв`язку з цим позов підлягав частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 03 вересня 2019 року як останній робочий день, було оплачено позивачці, та вимушений прогул розпочався з 04 вересня 2019 року і по день ухвалення рішення суду, тобто по 12 лютого 2020 року. Кількість робочих днів за вказаний період становить 106 робочих днів, тоді середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується наступним чином: 397 грн. 74 коп. (середньоденна заробітна плата) х 106 (кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 04 вересня 2019 року по 12 лютого 2020 року) = 42 160 грн. 44 коп.

З урахуванням наведеного стягненню з відповідача на користь позивачки підлягав середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 42 160 грн. 44 коп., з якого необхідно під час виплати здійснити відрахування передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (ст. 107 ЦК України).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року, номер запису: 13601120013001075, правонаступником визначено Державне спеціалізоване підприємство Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862 .

Пунктом 3.12 Статуту Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС в новій редакції, затвердженого наказом ДАЗВ від 18.12.2019 року № 259-19, витяг з якого долучено до матеріалів справи, визначено, що підприємство є правонаступником майна, прав і обов`язків Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС .

Виходячи з наведеного, ДСП ЧАЕС, як правонаступник, від 01 липня 2019 року прийняло на себе основні функції підприємства ДП УЗФО ЧАЕС, до внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ДП УЗФО ЧАЕС.

Підставами для припинення трудового договору з ОСОБА_1 стала саме реорганізація ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС. Крім того, наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС №116 від 27 червня 2019 року визначено: персоналу, який підлягає звільненню з ДП УЗФО ЧАЕС внаслідок скорочення, забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП ЧАЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП ЧАЕС до спливу 2-місячного терміну.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як підприємство правонаступник, зобов`язаний був запропонувати наявні вакантні посади на ДСП ЧАЕС.

Не можуть бути прийнятими до уваги й доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що визначати чисельність працівників та штатний розпис є правом роботодавця і не потребує доведення в суді та обґрунтування доцільності такого скорочення, що у штаті відповідача відсутні ідентичні посади, яку обіймала позивачка, оскільки, як роз`яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 4 ст. 36 КЗпП).

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберігалося його попереднє місце роботи.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести посаду, яка була скорочена. Можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана зі збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві.

У випадку реорганізації підприємства можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і в такому випадку працівник має бути поновлений на підприємстві-правонаступнику, яке крім отримання в порядку правонаступництва майнових прав реорганізованого підприємства отримало його обов`язки щодо працевлаштування його працівників (ч.1 ст.104 ЦК України), та рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Доводи апелянта, що позивач повинна була скористатися правом самостійного працевлаштування, не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки обов`язок працевлаштування працівника, який підлягає скороченню, покладено на роботодавця відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та безпідставно витребував документи в порушення ст. 83 ЦПК України, та не надав оцінки усім аргументам відповідача, оскільки це не вплинуло на правильність висновків суду і не призвело до неправильного вирішення спору.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно п.2 ч. 2 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги з АО Славутицька міська юридична консультація Захист (т.6 а.с. 189-191, 217-219).

Згідно квитанції 0.0.1661719857.1 від 16 квітня 2020 року (т.6, а.с.200) та квитанції №19 від 02 липня 2020 року (т.6, а.с.221) ОСОБА_1 сплатила на користь АО Захист 2 500 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності стягнення з ДСП Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн., оскільки саме ця сума фактично сплачена позивачкою на підставі договорів про надання професійної правничої допомоги від 23.03.2020 року та від 19.06.2020 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 лютого 2020 року залишити без змін.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (код ЄДРПОУ 14310862) на користь ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 22 липня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: