Ухвала

від 03.09.2020 по справі 377/751/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 377/751/19

провадження № 61-12570ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

розглянув касаційну скаргу державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , подану представником Топалою Романом Васильовичем, на рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , третя особа - первинна профспілкова організація державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (далі - ДСП Чорнобильська АЕС ), у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ №416-ос від 02 вересня 2019 року державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС (далі - ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ) про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача складом відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями № 1 ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з 03 вересня 2019 року;

- поновити ОСОБА_1 з 03 вересня 2019 року на посаді завідувача складом відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями № 1 ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ;

- стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи від дня її звільнення з роботи, 03 вересня 2019 року, і по день поновлення на роботі.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 12 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 416-ос від 02 вересня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача складом відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями №1 ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з 03 вересня 2019 року, поновлено ОСОБА_1 від 03 вересня 2019 року на посаді завідувача складом відділу виробничо-технічного забезпечення, група управління товарно-матеріальними цінностями №1 на ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , стягнуто з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 04 вересня 2019 року до 12 лютого 2020 року в сумі 42 160,44 грн без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

18 серпня 2020 року засобами поштового зв`язку до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надіслана касаційна скарга ДСП Чорнобильська АЕС , підписана представником Топалою Р. В., на рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, у якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 42 160,44 грн.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2 102 грн.

Ціна позову становить 222 002,89 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 * 250 = 525 500).

Отже, справа № 377/751/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 377/751/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

ДСП Чорнобильська АЕС у касаційній скарзі вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для ДСП Чорнобильська АЕС . Проте ДСП Чорнобильська АЕС не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи та чому справа становить значний суспільний інтерес. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Зважаючи на предмет позову та складність зазначеної справи, а також беручи до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, а також ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржуванерішення Славутицького міського суду Київської області від 12 лютого 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду України ,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , поданої представником Топалою Романом Васильовичем, на рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , третя особа - первинна профспілкова організація державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук