Ухвала

від 23.07.2020 по справі 910/10541/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.07.2020Справа № 910/10541/20 Суддя Господарського суду міста Києва Алєєва І.В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-2 про забезпечення позову у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-2

до Київської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради, визнання договору оренди земельної ділянки чинним

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-2 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради, визнання договору оренди земельної ділянки чинним.

Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі за позовом ПАТ Трест Київміськбуд-2 до Київської міської ради про визнання рішення протиправним, вчиняти організаційно-правові дії щодо зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки, визначеного пунктом 1 Рішення Київської міської ради № 237/8407 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.07.2008 № 72-6-00527 (з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2016 № 4089), укладеного між Київською міською радою та ПАТ Трест Київміськбуд-2 для експлуатації і обслуговування гуртожитку.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник посилається на те, що виконання вказаного рішення Київської міської ради та задоволення заявленого позову може призвести до суттєвого порушення прав позивача, в зв`язку з необхідністю звернення з новими позовами до суду про оскарження дій міської ради та відновлення попереднього становища, яке існувало до порушення відповідного права за умови передачі радою земельної ділянки іншим особам чи її поділу.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

На праві колективної власності ПАТ Трест Київміськбуд-2 є власником гуртожитку по вул. Польовій 19/8 у м. Києві, що підтверджується Свідоцтвом на право власності від 18.09.1998 серія ЖБ № 23475.

Для експлуатації та обслуговування даного гуртожитку 25.07.2008 року між ПАТ Трест Київміськбуд-2 та Київською міською радою було укладено Договір оренди земельної ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Польова, 19/8 у Солом`янському районі міста Києва; розмір - 0, 4906 га; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування гуртожитку; кадастровий номер - 8000000000:69:294:0001.

Договір оренди укладено на підставі Рішення Київської міської ради № 170/227 від 31.10.2006 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. і зареєстровано в реєстрі за № 4089, Головним управлінням земельних ресурсів КМР (Київської міської державйої адміністрації), було зроблено запис від 25.07.2008 року за № 72-6-00527 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Даний договір оренди земельної ділянки було поновлено 16.11.2016 строком на 5 років (п. 3.1 Договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2016).

12.03.2020 року Київською міською радою прийнято рішення № 237/8407 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.07.2008 № 72-6-00527 (з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2016 № 4089), укладеного між Київською міською радою та ПАТ Трест Київміськбуд-2 для експлуатації і обслуговування гуртожитку .

Вказаним рішенням, Київська міська рада вирішила:

1. Розірвати в односторонньому порядку договір оренди земельної ділянки площею 0, 4906 га (кадастровий номер 8000000000:69:294:0001) від 25.07.2008 № 72-6-00527 (з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2016 № 4089), укладений між Київською міською радою та ПАТ Трест Київміськбуд-2 для експлуатації і обслуговування гуртожитку на вул. Польовій, 19/8 у Солом`янському районі м. Києва.

2. Доручити виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):

2.1. Проінформувати ПАТ Трест Київміськбуд-2 про прийняття цього рішення у семиденний строк з моменту набрання ним чинності.

2.2. Вчинити організаційно-правові дії щодо зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки, визначеного пунктом 1 цього рішення.

3. Офіційно оприлюднити це рішення у спосіб, визначений законодавством України.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Частиною 2 ст. 137 ГПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Оскільки у даному разі товариство звернулося до суду з немайновою позовною вимогою, у разі задоволення якої, судове рішення не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.08.2018 № 910/1040/18.

За змістом рішення Європейського Суду з прав людини від 17.07.2008 у Справі Каіч та інші проти Хорватії (заява №50389/99) для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України , рішення від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії , рішення від 17.07.2008 у справі Каіч та інші проти Хорватії ) вбачається, що Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням викладеного, обраний заявником захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, заявником доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права або інтереси заявника, за захистом яких він звертається до суду, без вжиття такого заходу, а відтак заява ПАТ Трест Київміськбуд-2 підлягає задоволенню.

Крім того, заявлений захід забезпечення позову не матиме негативних або фінансових наслідків для Київської міської ради, не призведе до погіршення стану належної їй земельної ділянки чи зниження її вартості на час розгляду заявленої позовної заяви по сутті та набрання законної сили рішення суду за наслідками розгляду позовної заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-2 про забезпечення позову у справі № 910/10541/20 - задовольнити.

2. Заборони Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) вчиняти організаційно-правові дії щодо зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки, визначеного пунктом 1 Рішення Київської міської ради № 237/8407 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.07.2008 № 72-6-00527 (з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2016 № 4089), укладеного між Київською міською радою та Приватним акціонерним товарисвом Трест Київміськбуд-2 для експлуатації і обслуговування гуртожитку.

3. Дана ухвала Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 року у справі № 910/10541/20 є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

4. Строк пред`явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 року у справі № 910/10541/20 до виконання становить три роки, тобто до 23.07.2023 року.

5. Стягувачем у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/10541/20 є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД - 2 (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 26-А, ідентифікаційний код 04012661).

6. Боржником у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/10541/20 є КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА (01044, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, (ідентифікаційний код 22883141).

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений ст. 256 ГПК України.

Суддя І.В. Алєєва