Рішення

від 09.07.2020 по справі 522/10333/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/10333/19

Провадження № 2/522/3218/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 до громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання недійсними договори, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2019 р. громадянка Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Ситника Олега Петровича, уповноважений на підставі ордеру серії ОД № 506928 від 18.06.2019 р. (а/с 106 том І), звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 з позовними вимогами: 1) Встановити юридичний факт проживання з лютого 2002 до травня 2019 року ОСОБА_1 , 1973 року народження, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , 1955 року народження; 2) Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно, а саме: - квартира АДРЕСА_1 ; - 629/1000 частин домоволодіння площею 706,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; - Садовий будинок площею 119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63 ; - Садовий будинок площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; - Квартира в„– 23 площею 118 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 ; - Підвальне приміщення площею 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ; - Нежитлові приміщення офісу № 550 площею 107,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 ; - Квартира в„– 11-б площею 128,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; - Нежиле приміщення першого поверху площею 116,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 ; - Нежиле підвальне приміщення № 501 площею 114,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; - Будинок за адресою: АДРЕСА_11 ; 3) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; 4) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 629/2000 частин домоволодіння площею 706,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; 5 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину садового будинку площею 119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63 ; 6) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину садового будинку площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; 7) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину квартири в„– 23 площею 118 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 ; 8 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину підвального приміщення площею 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ; 9 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину нежитлових приміщень офісу № 550 площею 107,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8; 10 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину квартири в„– 11-б площею 128,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10; 11 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину нежилого приміщення першого поверху площею 116.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6; 12 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину нежилого підвального приміщення в„– 501 площею 114,8 кв . м. за адресою: АДРЕСА_10; 13 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_11 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2019 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі № 522/10333/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 26.06.2019 р. задоволено частково заяву представника позивача, адвоката Ситника Олега Петровича, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; 629 /1000 частин домоволодіння площею 706,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; садовий будинок площею 119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63 ; садовий будинок площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру в„– 23 площею 118 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 ; підвальне приміщення площею 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлове приміщення офісу № 550 площею 107,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 ; квартиру в„– 11-б площею 128,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; нежиле приміщення першого поверху площею 116.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_14 ; нежиле підвальне приміщення № 501 площею 114,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; будинок за адресою: АДРЕСА_11 .

09.10.2019 р. до суду надійшло клопотання представника відповідача, адвоката Димовчі Макисма Івановича, уповноваженого відповідачем на підставі довіреності від 02.04.2019 р. (а/с 120-122 том І) про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2019 р. в частині накладення арешту на 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; - 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , - 324/1000 частини домоволодіння АДРЕСА_2 ; - садового будинку площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; - садового будинку площею 119.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63 . (а /с 188-191 том І).

Ухвалою суду від 09.10.2019 р. (а/с 206 том І) клопотання про часткове скасування заходів забезпечення позову задоволено і скасовано частково заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2019 р.

02.12.2019 р. до суду, від представника позивача, адвоката Ситника Олега Петровича, надійшов уточнений позов (а/с 48-54 том ІІ) зі збільшеним розміром позовними вимогами: 1) Встановити юридичний факт проживання з лютого 2002 до травня 2019 року ОСОБА_1 , 1973 року народження, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , 1955 року народження; 2) Визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_63 , укладений 30 січня 2019 року між ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Димовчі Максим Іванович , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Руденко Г.О., номер в реєстрі 90; 3) Визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 08 листопада 2018 року між ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Димовчі Максим Іванович , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Руденко Г.О., номер в реєстрі 883; 4) ) Визнати недійсним договір купівлі-продажу 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 25 вересня 2017 року між ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Димовчі Максим Іванович , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Руденко Г.О., номер в реєстрі 671; 5) Визнати недійсним договір дарування 324/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 5 грудня 2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Кірнас І.В., номер в реєстрі 2537; 6) Визнати недійсним договір дарування 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 2 квітня 2012 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Ластівкою В.М., номер в реєстрі 206; 7) Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно: - квартира АДРЕСА_1 ; - 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; - 78/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; - 324/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; - 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; - садовий будинок площею 119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63 ; - садовий будинок площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3; - квартира в„– 23 площею 118 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 ; - підвальне приміщення площею 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ; - нежитлові приміщення офісу № 550 площею 107,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 ; - квартира в„– 11-б площею 128,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; - нежиле приміщення першого поверху площею 116,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_14 ; - нежиле підвальне приміщення № 501 площею 114,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; 8) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; 9 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 163/2000 частин домоволодіння площею 706,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2; 10 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 78/2000 частин домоволодіння площею 706,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2; 11 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 324/2000 частин домоволодіння площею 706,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2; 12 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 64/2000 частин домоволодіння площею 706,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2; 13 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину садового будинку площею 119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63; 14 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину садового будинку площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3; 15 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину квартири в„– 23 площею 118 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6; 16 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину підвального приміщення площею 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7; 17 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину нежитлових приміщень офісу № 550 площею 107,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8; 18 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину квартири в„– 11-б площею 128,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10; 19 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину нежилого приміщення першого поверху площею 116.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_14; 20 ) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину нежилого підвального приміщення в„– 501 площею 114,8 кв . м. за адресою: АДРЕСА_10; 21 ) Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати.

18.12.2019 р. до суду, від представника позивача, адвоката Ситника Олега Петровича, надійшла заява (а/с 76-78 том ІІ), в порядку ст. 182 ЦПК України, в якій він повідомляє суд про те, що в уточненій позовній заяві позивачем додано 5 вимог немайнового характеру: 1) Визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_63 , укладений 30 січня 2019 року між ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Димовчі Максим Іванович , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Руденко Г.О., номер в реєстрі 90; 2) Визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 08 листопада 2018 року між ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Димовчі Максим Іванович , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Руденко Г.О., номер в реєстрі 883; 3) ) Визнати недійсним договір купівлі-продажу 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 25 вересня 2017 року між ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Димовчі Максим Іванович , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Руденко Г.О., номер в реєстрі 671; 4) Визнати недійсним договір дарування 324/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 5 грудня 2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Кірнас І.В., номер в реєстрі 2537; 5) Визнати недійсним договір дарування 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 2 квітня 2012 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Ластівкою В.М., номер в реєстрі 206; У зв`язку з цим, представник позивача надав судові квитанції на підтвердження сплати судового збору за розгляд 4 вимог немайнового характеру. Разом з цим представник позивача, адвокат Ситник Олег Петрович, повідомив суд про те, що первісно заявлені вимоги про визнання об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на об`єднану частку - 629/1000 частин домоволодіння площею 706,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , були розділені в уточненій позовній заяві у відповідності до реєстрації часток домоволодіння у державному реєстрі прав на нерухоме майно: 1) 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) 78/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) 324/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 4) 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (163/1000+78 /1000+324/1000+64/1000=629/1000 ). Також, представник позивача звернув увагу суду на те, що вимоги щодо визнання об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_11 , позивачем було виключено, оскільки вказаний об`єкт не внесений до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

24.03.2020 р. до суду надійшла уточнена позовна заява позивача (а/с 64-70 том V), в особі представника адвоката Ситника Олега Петровича, в якій позивач, з урахуванням останнього правового висновку Верховного Суду, зменшує заявлений період сумісного проживання і просить суд: 1) Встановити факт проживання з 01 січня 2004 року до травня 2019 року ОСОБА_1 , 1973 року народження, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 1955 року народження; 2) Визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_63 , укладений 30 січня 2019 року між ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Димовчі Максим Іванович , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Руденко Г.О., номер в реєстрі 90; 3) Визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 08 листопада 2018 року між ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Димовчі Максим Іванович , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Руденко Г.О., номер в реєстрі 883; 4) Визнати недійсним договір купівлі-продажу 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 25 вересня 2017 року між ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Димовчі Максим Іванович , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Руденко Г.О., номер в реєстрі 671; 5) Визнати недійсним договір дарування 324/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 5 грудня 2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Кірнас І.В., номер в реєстрі 2537; 6) Визнати недійсним договір дарування 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 2 квітня 2012 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Ластівкою В.М., номер в реєстрі 206; 7) Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно: - квартира АДРЕСА_1 ; - 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; - 78/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; - 324/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; - 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; - садовий будинок площею 119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63 ; - садовий будинок площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3; - квартира в„– 23 площею 118 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 ; - підвальне приміщення площею 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ; - нежитлові приміщення офісу № 550 площею 107,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 ; - квартира в„– 11-б площею 128,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; - нежиле приміщення першого поверху площею 116,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_14 ; - нежиле підвальне приміщення № 501 площею 114,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; 8) Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя: 1) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; 2) на 163/2000 частин домоволодіння площею 706,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) на 78/2000 частин домоволодіння площею 706,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; 4) на 324/2000 частин домоволодіння площею 706,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; 5) на 64/2000 частин домоволодіння площею 706,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; 6) на 1/2 частину садового будинку площею 119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63 ; 7) на 1/2 частину садового будинку площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; 8) на 1/2 частину квартири в„– 23 площею 118 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 ; 9) на 1/2 частину підвального приміщення площею 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ; 10) на 1/2 частину нежитлових приміщень офісу № 550 площею 107,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 ; 11) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_9 128,9 кв . м. за адресою: АДРЕСА_10 ; 12 ) на 1/2 частину нежилого приміщення першого поверху площею 116.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_14 ; 13) на 1/2 частину нежилого підвального приміщення № 501 площею 114,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; 9) Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати.

Позовні вимоги останнього уточненого позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , 1973 року народження (дівоче прізвище ОСОБА_1 ) з 2002 року проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , 1955 року народження. 06.02.2002 р. між ОСОБА_1 та першим чоловіком, ОСОБА_11 був розірваний шлюб. З цього періоду позивачка та відповідач проживали сумісно, як сім`я. За час сумісного проживання у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилося троє дітей: 1) ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Родина проживає за адресою: АДРЕСА_41 , веде спільне господарство, має спільний бюджет, фактично виконує права та обов`язки подружжя, проживає однією сім`єю, як чоловік та жінка. Відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрації). виданої дільницею № 1 КП ЖКС Порто-Франківський від 11.02.2019 р., ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та діти ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_41 . За вказаною адресою отримають поштову кореспонденцію. Родинні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх сумісне проживання, проведення часу у сімейному колі, з дітьми, підтверджують численні фотографії за різні періоди, починаючи з початку спільного проживання і до сьогодні. Всі роки сумісного проживання сторони пов`язані спільним побутом мали довготривалі шлюбні стосунки, взаємні права та обов`язки. Проживаючи як подружжя, придбавали нерухомість, робили спільні покупки, проводили обстеження та лікування у одному й тому ж медичному закладі. Вказані факти та обставини, на які посилається позивач, в судовому засідання можуть підтвердити свідки: - ОСОБА_16 , - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_9 . Шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не був зареєстрований. Однак, у зв`язку із погіршенням стосунків сторін у 2019 році, позивач має необхідність встановлення факту сумісного проживання у судовому порядку. На підставі ч. 1 ч. 2 ст. 74 Сімейного кодексу України позивачка просить суд визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя придбане сторонами в період подружніх відносин, а саме: 1) Квартира АДРЕСА_1 ; 2) 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) 78/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 4) 324/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 5) 64/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 6) Садовий будинок площею 119,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63 ; 7) Садовий будинок площею 367,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3; 8 ) Квартира в„– 23 площею 118 кв .м . за адресою : АДРЕСА_6 ; 9) Підвальне приміщення площею 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ; 10) Нежитлові приміщення офісу № 550 площею 107,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8; 11 ) Квартира № 11-б площею 128,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; 12) Нежиле приміщення першого поверху площею 116.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_14 ; 13) Нежиле підвальне приміщення № 501 площею 114,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 . На підтвердження реєстрації права власності сторін на вказане майно позивачем були надані письмові докази: Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Разом з цим, у позові зазначено про те, що було надано судові документи, які свідчать про дії відповідача, направлені на зменшення обсягу права спільної сумісної власності на порушення права власності позивача. Так, до матеріалів справи було додано договори купівлі-продажу садових будинків за адресою: АДРЕСА_47 а та правовстановлюючі документи на частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачка зазначає, що вказані договори купівлі-продажу власноруч вона не підписувала, а договори були підписані довіреними особами, грошові кошти позивачка за вказаними договорами купівлі-продажу не отримувала, об`єкти нерухомості вибули з власності позивача проти її волі. Позивачка вказує на те, що грошові кошти на її поточний рахунок не надходили і вона не була обізнана з тим, що від її імені будуть укладатися договори купівлі-продажу належного їй майна. Позивачка стверджує, що вона не уповноважувала свого представника ОСОБА_7 на підписання заяви про те, що майно не є спільно сумісною власністю подружжя. На думку представника позивача оспорюванні договори купівлі-продажу не відповідають вимогам ст. 59 Сімейного кодексу України та ст. 655 Цивільного кодексу України та нормативним актам, що регламентують вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та здійснення розрахунків між сторонами правочину. Крім цього, в обґрунтування позову зазначено про те, що згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 182131620258 від 11.06.2013 р. та декларації № ОД 182131620242 від 11.06.2013 р. садові будинки АДРЕСА_47 були збудовані позивачкою в період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому підпадають під режим спільної власності подружжя. Земельні ділянки, на яких розташовані садові будинки, кадастровий номер 5122755400:002:0081 та 5122755400:01:002:0080 і на даний період часу перебувають в оренді у позивача. З наведених у позові доводів, представник позивача, адвокат Ситник О.П., вважає, що право позивачки, як власника майна, право на яке було зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України, вже неодноразово порушено і захистити порушене право можливо лише у судовому порядку.

Позивач ОСОБА_1 підтверджує суду, що до іншого суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 та поділу спільного майна подружжя вона не зверталася.

15.07.2019 р. до суду, в порядку ст. 178 ЦПК України, надійшов відзив проти позову (а/с 114-119 т. І) від представника відповідача, адвоката Димовчі Максима Івановича, в якому він, заперечуючи проти позову, вказує на те, що в провадженні судді Шкамерда К.С. Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа окремого провадження № 522/3384/19 за заявою громадянки США ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи громадянина США ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з листопада 2001 р. по теперішній час. Представник відповідача стверджує, позивачка приховала від суду той факт, що вона є одночасно громадянином двох держав: Сполучених Штатів Америки та Російської Федерації, а також приховала від суду те, що вона до 06.02.2002 р. перебувала в іншому шлюбі з громадянином США ОСОБА_11 , з яким розлучилася на підставі рішення про розлучення від 06.02.2002 р. суду з сімейних справ м. Віндхам Штат Вермонт США, що повністю спростовує її доводи про проживання з ОСОБА_2 з листопада 2001 р.. Представник відповідача стверджує, що під час розгляду даної справи судом було встановлено, що в провадженні восьмого окружного суду округу Кларк, штат Невада, США перебуває інша цивільна справа № D-19-585133-C за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичної та фізичної опіки над неповнолітніми дітьми: ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Одним із доводів позову ОСОБА_2 є те, що сторони ніколи не були одружені, не мають нерухомого майна, активів або іншого майна у спільній власності та ніколи не подавали податкові декларації разом. При цьому, ОСОБА_1 самостійно, без відома ОСОБА_2 змінила свої прізвище на його прізвище, без його волі, що підтверджується наказом про зміну прізвища Окружного суду округу Кларк, Невада від 29.10.2012 р.. За зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позивачка стверджує, що від стосунків з відповідачем вона має трьох дітей, беж жодного доводу про те, що між нею та відповідачем існувала сім`я у відповідний проміжок часу. На підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2019 р. провадження по справі № 522/3384/19 окремого провадження було закрито. Заперечуючи проти позову, представник відповідача доводить, що матеріалами даної справи підтверджено, що позивачка є одночасно громадянкою США і Російської Федерації, постійно проживає в США, і як підтверджено матеріалами справи всі спори з відповідачем позивачка вирішує в судах США за їх законодавством, громадянами якої вони є обидва. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивачка не доводить суду факт проживання з лютого 2002 р. до травня 2019 р. в Україні і не стверджує про подію яка відбувалася саме в України. Разом з цим представник відповідача стверджує, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу придбання сторонами зазначеного майна внаслідок спільної їх праці, ведення сторонами спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності. Для визнання спірного нерухомого майна спільним майном сторін позивач, відповідно до вимог статей 77, 81 ЦПК України, повинна довести суду, що на час придбання спірного майна вона та відповідач проживали однією сім`єю і джерелом набуття домоволодіння були спільні сумісні кошти або спільна праця сторін. Надані представником позивача фотографії є неналежними та недопустимими доказами на підтвердження наявності між сторонами у справі спільного побуту, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо. Періодичне спільне проживання сторін не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у розумінні ст. 74 СК України.

08.10.2019 р. до суду, від представника позивача, адвоката Ситника Олега Петровича, в порядку ст. 179 ЦПК України, надійшла відповідь на відзив від 27.09.2019 р. (а/с 1-4 том ІІ) про те, що 11.09.2006 р. позивачці ОСОБА_1 ВГРІРФООМУ ГУМВС України в Одеській області було видано тимчасову посвідку на постійне місце проживання з реєстрацією в м. Одесі. Згідно довідки дільниці № 1 КП ЖКС Порто-Франківський від 11.02.2019 р. сторони та їх діти зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_41 . Представник позивача стверджує, що у м. Одесі та на території Одеської області сторони придбавали нерухомість, спільно піклувалися нею. Сторони проживали сумісно, мають трьох дітей, були пов`язані спільним побутом. У м. Одесі народився син ОСОБА_14, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 15.05.2010 р. видано свідоцтво про народження. Подання позивачем позову до Приморського районного суду м. Одеси відповідає положенням Закону України Про міжнародне приватне право , щодо виключної підсудності. Крім цього, у відповіді на відзив представником позивача зазначено про те, що садовий будинок пл. 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 був збудований на кошти позивача, що підтверджується декларацією про готовність об`єкту до експлуатації виданого Інспекцією ДАБК в Одеській області 11.06.2013 р.. Земельна ділянка пл. 0,06 га, кадастровий № 5122755400:01:002:0081, на якій збудований вказаний будинок на теперішній час перебуває в оренді у позивачки. Представник позивача зазначає, що у листопаді 2018 р. відповідач звернувся до позивачки з проханням переоформити на нього вказану нерухомість, обґрунтовуючи це тим, що так краще для сім`ї. 08.11.2018 р. між сторонами було укладено та нотаріально посвідчено договір зазначеного садового будинку. Садовий будинок пл. 119,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63 також був збудований позивачкою, введений в експлуатацію, та належав їй на підставі свідоцтва про право власності від 04.12.2013 р. Вказаний будинок відповідач переоформив на себе на підставі нотаріально-посвідченого договору від 30.01.2019 р. Земельна ділянка пл. 0,009 га, кадастровий № 5122755400:01:002:0080, на якій розташований зазначений садовий будинок, станом на час розгляду справи також перебуває в оренді у позивача. Позивачка стверджує, що на кошти позивача було придбано 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане майно відповідач шляхом укладання договору також переоформив на себе, як і інше майно, яке раніше належало позивачці.

28.01.2020 р. до суду, від представника відповідача, адвоката Димовчі Максима Івановича, в порядку ст. 180 ЦПК України, надійшло заперечення проти відповіді на відзив від 27.01.2020 р. (а/с 2-7 том ІІІ) з додатком, в якій представник відповідача, заперечуючи проти позову, вказує на те, що позивач навмисно вводить суд в оману спотворюючи дійсні обставини справи, хибно доводячи суду нібито вона з відповідачем проживали разом однією сім`єю з 2002 року в АДРЕСА_41 . В дійсності, як підтверджується тимчасовою посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_9 виданою ВГІРФО ОМУ ГУ МВС України в Одеській області 11.09.2006 р. громадянка Росії - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Іваново, була прописана по АДРЕСА_49 . Факт односторонньої зміни прізвища з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , без надання згоди відповідача, підтверджується наказом про зміну прізвища Окружного суду округу Кларк, Невада від 29.10.2012 р.. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що відповідач, з єдиним громадянством США, постійне проживає в США, за адресою: АДРЕСА_50 . Крім того, що з Україною його пов`язує коріння його матері ОСОБА_29 , він ще має оформлену підприємницьку діяльність в м. Одесі через засновану ним Дочірнє підприємство Олімнік (код ЄДРПОУ 32120522), засноване Торгово-інвестиційною корпорацією Конкорд Інтернешнл США. Для організації роботи діяльності Дочірнього підприємства Олімнік та відвідування його родичів, відповідач оформив посвідку на постійне проживання в Україні, з реєстрацією місця проживання в його власній квартирі АДРЕСА_1 . Представник відповідача стверджує, що важливе значення має той факт, що двома паспортами відповідача підтверджується лише його кратко строкове перебування як на території України так і в інших державах. Проте, позивачка ОСОБА_1 (колишнє прізвище ОСОБА_1 ), має реєстрацію постійного проживання як в Російській Федерації так і в Сполучених Штатах Америки, що підтверджується її паспортами громадянки США та РФ. Представник відповідача доводить суду, що наразі, позивачка не надала суду жодного належного доказу постійного проживання її та відповідача разом в Україні; ведення спільного з відповідачем господарства та побуту; ведення спільного бюджету; джерела походження її доходів для покупки спірного майна. На думку представника відповідача, за відсутності таких доказів, всі заявлені вимоги позивача є необґрунтованими. Крім цього, представник відповідача просить суд взяти до уваги те, що моральні засади сім`ї та суспільства закріплені в законодавстві Сполучених Штатів Америки дещо відрізняються від моральних принципів сім`ї закріплені в частині 4 ст. 3 Сімейного кодексу України. Наприклад, в Сполучених Штатах Америки є нормою одностатеві шлюби, сурогатне материнство, контрактні шлюби, тощо. Одночасно законодавство Сполучених Штатів Америки захищає вираження таких стосунків та поглядів такого особливого способу життя та захищає конституційне право кожного громадянина на свободу його особистого життя та право приватної власності. Досить поширеною є практика договірних стосунків чоловіка та жінки, коли кожен з них залишається вільним від прав та обов`язків подружжя. Відповідач стверджує, що через три невдалі шлюби з ОСОБА_30, з якою він розлучився 29.04.1986 р. , з ОСОБА_31, з якою розлучився в 24.09.1990 р., після розлучення 01.09.2000 р. з ОСОБА_32, він розчарувався і вже не бачив себе чоловіком пов`язаного сімейними обов`язками, однак завжди мріяв виховувати власних дітей та мати спадкоємців. Десь наприкінці 2002 року, позивачка, після двох невдалих шлюбів, в тому числі з ОСОБА_11 , з яким розлучилася 06.02.2002 р. , працевлаштувалась до відповідача на роботу телефонним оператором і в процесі роботи між ними виникли інтимні любовні стосунки. Позивачка переживши складні часи двох невдалих шлюбів, зради та аборту, також розчарувалася в подружніх відносинах, розділяючи аналогічну позицію відповідача, позивачка вже не вбачала необхідності укладення шлюбу та створення сім`ї, залишаючись вільною людиною. Через деякий час відповідач запропонував позивачці народити йому дітей яких він буде гідно виховувати, а позивачку утримувати в період їх стосунків без укладання шлюбу та взаємних обов`язків подружжя. Обґрунтовуючи такі доводи, представник відповідача посилається на підписану сторонами угоду про участь у вихованні та утриманні дітей від 16.01.2020 р. затверджену Наказом судді Чарльза Дж. Хоскіна Окружного суду округу Кларк, штат Нєвада, по справі № D-19-585133-С. Відповідно до умов вказаної угоди, позивачка не зобов`язана оплачувати відповідачу утримання дітей. Відповідач завжди ніс основну відповідальність за забезпечення фінансових потреб дітей, включаючи всі витрати на їх освітні, медичні та позашкільні потреби, та він має намір продовжувати виконання цього зобов`язання. Представник відповідача зазначає, що в даній справі, що розглядалася за участю сторін в Сполучених Штатах Америки, сторони вказують на себе лише як біологічні батьки без жодного слова про сім`ю і відповідач добросовісно виконував взяте на себе зобов`язання, влаштовував дітей у найкращі навчальні заклади, позашкільні секції виховання, репетиторів та вихователів тощо. Відповідач постійно організовував та оплачував закордонний відпочинок своїм дітям з якими поряд була позивачка. Відповідач ніколи не розділяв мати з дітьми і не заважав їх стосункам. При цьому сторони залишалися вільними від обов`язків подружжя. Позивачка ніколи не втручалася в діяльність та особисте життя відповідача, та навпаки, між ними були зберігалися дружні стосунки, що для Сполучених Штатів Америки є допустимою нормою життя. Представник відповідача зазначає, що відповідач любить своїх дітей і дорожить ними, чим користується позивачка. Відповідач постійно нагадував своїм дітям про те, що їх коріння з Одеси і їм необхідно постійно спілкуватися з своїми ріднею в Україні, у зв`язку з чим, відповідач перебуваючи в Одесі завжди брав з собою дітей та позивачку. Відповідач вже мав в АДРЕСА_41 власне житло, яке було набуто ще до стосунків з позивачкою. Періодично перебуваючи в Одесі з дітьми, позивачка запропонувала директору Дочірнього підприємства Олімнік ОСОБА_7 , з яким вона познайомилася завдяки відповідачу, прописати її в його квартирі по АДРЕСА_49 для можливості оформлення нею посвідки на постійне проживання в Україні, з чим погодився ОСОБА_7 . З того часу між ними виникли дружні довірчі стосунки. Під час знаходження в Україні, позивачка пізнавала ринок нерухомості в Одесі, отримувала інформацію від свого друга ОСОБА_7 по угоди з нерухомістю відповідача, консультувалася з ним, і користуючись цією інформацією купувала аналогічну нерухомість за власні кошти в Україні. Були випадки, коли позивачка перепродувала набуте нерухоме майно відповідачу, про що свідчить договір купівлі-продажу від 25.09.2017 р. продажу 163/1000 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; договір купівлі-продажу від 08.11.2018 р. продажу садового будинку площею 367 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; договір купівлі-продажу від 30.01.2019 р. садового будинку площею 119.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_63 . Про факт існування ділових стосунків між сторонами також підтверджується тим, що 26.08.2013 р. в США, позивачка позичала у відповідача грошові кошти в розмірі 235 000 доларів США для купівлі нею нерухомості в м. Колтнег, штат Нью Джерсі Отже, між сторонами існували ділові, а не сімейні відносини! Кожен з них окремо, створював для себе матеріальні блага. На думку представника відповідача, такі відносини сторін в принципі не можуть характеризуватися як сімейні і це взагалі не може відповідати сімейним засадам подружжя та спростовує доводи позивачки про спільний побут та бюджет.

30.01.2020 р. у відкритому судовому засідання судом задоволені клопотання представників сторін про виклик свідків. Також, задоволено клопотання представника позивача, адвоката Ситника Олега Петровича, про витребування належним чином посвідчених копій нотаріальних справ щодо договору купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_63 , укладеного 30.01.2019 р.; договору купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , укладеного 08.11.2018 р.; договору купівлі-продажу 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 25.09.2017 р.; договору дарування 324/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 05.12.2011 р.; договору дарування 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 02.04.2012 р.; витребувано з ПАТ Банк інвестицій та заощаджень та ПАТ Банк Восток інформацію щодо руху коштів по вказаним договорам купівлі-продажу.

24.03.2020 р. до суду, від представника позивача, адвоката Ситника Олега Петровича, надійшла відповідь на заперечення від 20.03.2020 р. (а/с 53-54 том V) в якій вказано про те, що відомості щодо отримання сторонами посвідок на проживання в Україні, ведення відповідачем комерційної діяльності в Україні, наявність у відповідача трьох попередніх шлюбів не можуть слугувати підтвердженням заперечень представника відповідача проти шлюбних відносин, які склалися між сторонами. Паспорт відповідача з численними печатками на сторінках Віза , наданий у якості додатку до заперечень, свідчить про те, що подружжя подорожувало разом, з дітьми відвідували одні й ті ж самі країни і цей факт визнається відповідачем. Представник повсякчас зазначає про недоведеність шлюбних відносин, однак не надає судові жодного належного доказу на підтвердження своїх заперечень відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України. Представник позивача, обґрунтовуючи позов, вказує на те, що з самого початку сумісного проживання сторони вели спільний бюджет, навіть працювали в одному комерційному підприємстві, і на думку представника відповідача, цей факт відповідачем підтверджується у наданих запереченнях. У сімейному бізнесі були задіяні родичі подружжя - ОСОБА_7 , який є родичем відповідача та мати позивачки, яка працювала бухгалтером на підприємстві подружжя. Майно, придбане в Україні, купувалося сторонами для спільного користування, в інтересах сім`ї. Саме позивачка мала обов`язок щодо утримання спільного майна, слідкувала за його станом, проводила ремонтні роботи. Представник позивача стверджує, що питання, на чиє ім`я оформлювати нерухомість ніколи в сім`ї не стояло, адже між сторонами існували цілком сімейні, довірчі стосунки. і саме тому майно, придбане внаслідок спільної праці, на спільні кошти подружжя оформляли на одну із сторін. Підсумовуючи, представник позивача приходить к висновку про те, що при таких обставинах він вважає, що стосунки, які склалися між сторонами цілком відповідають визначенню сім`ї. у розумінні ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, а тому вимоги позову є законними та обґрунтованими.

Враховуючи, що по справі проведенні всі необхідні підготовчі дії, передбачені ст.189 ЦПК України, ухвалою суду від 02.06.2020 р. (а/с 128 том V) закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, судом, на підставі наявних доказів та оцінки обставин, що мають значення для вирішення справи, встановлено:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження Росія, є громадянкою Сполучених Штатів Америки. В ході судового розгляду справи стороною позивача не були спростовані доводи відповідача щодо наявності у позивачки другого громадянства Російської Федерації, що також підтверджується закордонним паспортом громадянина Російської Федерації, виданого громадянину Російської ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , № 51 № 4283148 (а/с 123 том І) та паспортом громадянина Російської Федерації на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виданого Відділом внутрішніх справ Ленінського району міста Іваново 03.07.2003 р. № 372-005. Місце проживання позивача зареєстровано 03.07.2003 р. за адресою: АДРЕСА_51 (а /с 124-126 том І).

Згідно даних тимчасової посвідки на постійне проживання в Україні (Серія НОМЕР_8 виданого ВГІРФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області 13.09.2006 р.) громадянка Росії ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_49 ( а/с 36 том ІІ). Після цього, 24.07.2009 р. реєстрація місця проживання позивача була змінена на АДРЕСА_41 (а/с 8 том ІІІ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце народження Киргистан, громадянин Сполучених Штатів Америки, що підтверджується паспортом громадянина Сполучених Штатів Америки рипу: Р № НОМЕР_10 від 24.05.2004 р. (а/с 9 том ІІІ). Має посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_11 від 07.06.2004 р., реєстрація місця проживання в Україні: АДРЕСА_41 (а / с 12 том І). Засновник ТОВ Конкорд Лімузін 1 № 4145603, округ Кінгс Нью Йорк, Сполучені Штати Америки (а/с 78-85 том V). Згідно протоколу зборів засновників Торгово-інвесторської корпорації Конкорд Інтернешнл від 22.04.2002 р., що відбулися в м. Бруклін Сполучені Штати Америки, засновником ОСОБА_2 прийнято рішення про заснування в Україні Дочірнього підприємства Олімнік та призначення директором ОСОБА_7 (а/с 60-61 том ІІІ).

Сторони мають спільних дітей:

1. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , місце народження: Медичний центр Ріверв`ю , місто Ред Банк, округ Монмут Сполучені Штати Америки. Згідно свідоцтва про народження, виданого Департаментом охорони здоров`я та обслуговування осіб похилого віку Нью Джерсі НОМЕР_5 від 18.04.2017 р. мати: ОСОБА_1 , батько: ОСОБА_2 (а/с 14-18 том І).

2. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: Медичний центр Ріверв`ю , місто Ред Банк, округ Монмут Сполучені Штати Америки. Згідно свідоцтва про народження, виданого Департаментом охорони здоров`я та обслуговування осіб похилого віку Нью Джерсі НОМЕР_6 від 18.04.2017 р. мати: ОСОБА_1 , батько: ОСОБА_2 (а/с 19-24 том І).

3. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Місце народження: Україна, м. Одеса. Згідно свідоцтва про народження видане відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції Серія НОМЕР_7 від 15.05.2010 р. батько: ОСОБА_2 , громадянин Сполучених Штатів Америки, мати: ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації (а/с 13 том І).

Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрації) від 11.02.2019 р. (а/с 25 том І) виданої на ім`я відповідача Виробничою дільницею № 1 Комунального підприємства ЖКС Порто-франківський , за підписом начальника ОСОБА_36 та головного бухгалтера ОСОБА_37 , в тому, що відповідач зареєстрований по АДРЕСА_41 і на цій площі зареєстровані 5 членів сім`ї: ОСОБА_2 (відповідальний), зареєстрований 18.06.2004 р .; ОСОБА_13 ( Син ) 2005 року народження, зареєстрований 24.07.2009 р .; ОСОБА_14 ( Син ) 2010 року народження, зареєстрований 28.07.2010 р .; ОСОБА_15 (Син ) 2003 року народження, зареєстрований 22.07.2009 р. та ОСОБА_1 (мати дітей) 1973 року народження, зареєстрована 24.07.2009 р .

Згідно ліцензії та свідоцтва про розлучення Департаменту здоров`я штату Вермонт Сполучені Штати Америки № 02000340 від 09.06.2016 р. подружжя: ОСОБА_11 , молодший, та ОСОБА_1 розлучилися 06.02.2002 р. (а/с 43-47 том І).

Наказом про зміну прізвища окружного суду округу Кларк, штат Невада, США, по справі № D-12-469303-N від 29.10.2012 р. для позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилася в м. Іваново, Росія, змінено прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (а/с 135-137 том І).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2019 р. по справі № 522/3384/19 цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - залишено без розгляду. Дане рішення обґрунтоване наявністю спору про право, оскільки в провадженні Восьмого окружного суду округу Кларк, штат Невада, Сполучені Штати Америки, перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичної та фізичної опіки над неповнолітніми дітьми: ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Також, ОСОБА_1 подала зустрічний позов в обґрунтування якого зазначила, що від стосунків між заявником та заінтересованою особою є діти, без жодного посилання на проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства.

16.01.2020 р. наказом судді Чарльза Дж. Хоскіна окружного суду Округу Кларк, штат Нєвада, по справі № D-19-585133-С затверджена угода між сторонами про участь у вихованні та утриманні дітей, відповідно до умов якої, позивачка не зобов`язана оплачувати відповідачу утримання дітей. Відповідач завжди ніс основну відповідальність за забезпечення фінансових потреб дітей, включаючи всі витрати на їх освітні, медичні та позашкільні потреби, та він має намір продовжувати виконання цього зобов`язання (а/с 103-135 том ІІІ).

Згідно довідки Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 27.01.2020 р. № 514626.36.20, за підписом директора ОСОБА_45 (а/с 161 том ІІІ), право власності за відповідачем на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване: - з 19.03.2002 р. по 02.02.2005 р. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою одеською державною нотаріальною конторою 25.02.2002 р. р. № 7-551 (в книзі 379 пр, стор. 49, р. № 237) продавець: ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 ; - з 02.02.2005 р. та станом на 31.12.2012 р. на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконкомом Одеської міської ради 12.01.2005 р. (в книзі 528 пр, стор. 182, р. № 237).

02.04.2012 р. між гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , в особі представника по довіреності ОСОБА_7 , було укладено договір дарування 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ласітівкою В.М., зареєстровано в реєстрі за № 206 (а/с 87-88 том V).

Відповідно до Свідоцтва про право власності № 13945413 від 04.12.2013 р. позивачу належить садовий будинок пл.119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63 (а/с 63 том І ).

Відповідно до Свідоцтва про право власності № 13945413 від 04.12.2013 р. позивачу належить садовий будинок пл. 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (а/с 72 том І) .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.04.2009 р. укладеного між гр. ОСОБА_49 та відповідачем, останній купив підвальне приміщення пл. 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 (а/с 79-80 том І ).

Згідно Свідоцтва про право власності від 23.01.2012 р. виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 15.12.2011 р., відповідачу належить на правах власності квартира АДРЕСА_58 . загальною пл. 128,9 кв.м. (а/с 82 том І).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18.03.2004 р. укладеного між Одеською міською радою, в особі Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ОСОБА_2 , останній купив нежитлове підвальне приміщення в„– 501 пл . 114,8 кв.м. за адресою : АДРЕСА_10 . (а /с 84 - 88 том І).

25.09.2017 р . між громадянкою Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , в особі представника по довіреності ОСОБА_7 та громадянином Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 , в особі представника по довіреності Димовчі Максимом Івановичем , був укладений договір купівлі-продажу 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_61 Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О., зареєстровано в реєстрі за № 871 (а/с 147-149 том ІV).

08.11.2018 р. між громадянкою Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , в особі представника по довіреності ОСОБА_7 та громадянином Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 , в особі представника по довіреності Димовчі Максимом Івановичем , був укладений договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 367,0 кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О., зареєстровано в реєстрі за № 883 (а/с 73-75 том IV).

30.01.2019 р. між громадянкою Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , в особі представника по довіреності ОСОБА_7 та громадянином Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 , в особі представника по довіреності Димовчі Максимом Івановичем , був укладений договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_63 загальною площею 119,9 кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нот ареального округу Руденко Г.О., зареєстровано в реєстрі за № 90 (а/с 2-3 том 4).

Розділом Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна інформаційної довідки № 156564095 від 18.02.2019 р. доданої позивачем до позову встановлено, що відповідачу належить: на правах спільної часткової власності 163/1000 домоволодіння загальною пл. 706, 6 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 (№ об`єкта РПВН: 6361183) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 671, виданий 25.09.2017 р., видавник: приватний нотаріус ОМНО Руденко Г.О.; Садовий будинок загальною пл. 199,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 90, виданий 30.01.2019 р., видавник: приватний нотаріус ОМНО Руденко Г.О.; Садовий будинок загальною пл. 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 883, виданий 08.11.2018 р., видавник: приватний нотаріус ОМНО Руденко Г.О. (а/с 50-57 том І).

З судового аналізу наданої позивачем інформаційної довідки вбачається, що іншого нерухомого майна переліченого в позові, в розділі актуальної інформації про об`єкт нерухомого майна, за відповідачем, відомості відсутні.

У відкритому судовому засіданні 09.07.2020 р. представник позивача, адвокат Ситник Олег Петрович, позов підтримав в повному обсязі. Інші представники позивача у судові засідання не з`явилися. Відповідач та його представники, адвокати Димовчі Максим Іванович та Коротков Віктор Дмитрович , уповноважений на підставі ордеру Серії ОД № 528161 від 29.01.2020 р., з позовом не згодні і просили залишити його без задоволення.

Вивчивши і оцінивши матеріали справи, встановивши обставини (факти) якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін, аналізувавши правові підстави позову з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язана була довести обставини, на які посилалася на підтвердження позову, вислухавши пояснення сторін та показання свідків, суд дійшов до висновку, що слід в позові відмовити з наступних підстав.

Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 Сімейного кодексу України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Суд приходить до висновку, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу на час придбання спірного нерухомого майна та придбання цього майна за спільні кошти, при цьому подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 Сімейного кодексу України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що для визнання майна спільною власністю на підставі статті 74 Сімейного кодексу України, потрібно підтвердити факт проживання осіб однією сім`єю без шлюбу - у той період, коли було придбане спірне майно. Для цього важливе підтвердження фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, а також придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 23.09.2015 р. у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку з цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Згідно із частиною четвертою статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до положень статей 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка стверджує, що родинні стосунки між сторонами, їх сумісне проживання, проведення часу у сімейному колі, з дітьми, підтверджують чисельні фотографії за різні періоди, починаючи з початку спільного проживання і до сьогодні.

Проте, надані позивачем копії фотокарток (а/с 26-42 том І) на яких зображені сторони та їх діти не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю. З цих фотографій вбачається фото фіксація сторін за межами України і в невстановлений час і місце.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.08.2019 р. по справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18).

Доводи позивача про те, що факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 р. до травня 2019 р. підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження. Сторона позивача не забезпечила явку на засідання свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Натомість, допитані у відкритому судовому засіданні свідки позивача: ОСОБА_9 та ОСОБА_7 підтвердили доводи відповідача про те, що сторони постійно проживають в Сполучених Штатах Америки, в місто Одесу приїжджають декілька разів на рік окремо або разом.

Свідок позивача ОСОБА_7 пояснив суду, що сторони живуть самостійним життям, дійсно мають спільних трьох дітей проте не мали і не мають подружніх відносин, позивачка деякий час була зареєстрована в його власній квартирі по АДРЕСА_49 і коли приїжджала до м. Одеси жила в цій квартирі, деколи разом з її матір`ю ОСОБА_51 . У нього з позивачкою склалися дружні довірчі відносини і на її прохання він допомагав позивачці в пошуку нерухомості для її купівлі і для цього вона оформлювала на нього відповідні довіреності. Пояснення свідка ОСОБА_7 знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а саме згідно даних тимчасової посвідки на постійне проживання в Україні (Серія НОМЕР_8 виданого ВГІРФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області 13.09.2006 р.) громадянка Росії ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_49 ( а/с 36 том ІІ). Після цього, 24.07.2009 р. реєстрація місця проживання позивача була змінена на АДРЕСА_41 (а / с 8 том ІІІ).

Допитані у відкритому судовому засіданні свідки відповідача, діти сторін, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , в присутності представника органу опіки та піклування, головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування ОСОБА_52 , яка уповноважена на підставі довіреності (а/с 229 том VI), пояснили суду, що вони є громадянами Сполучених Штатів Америки і постійно проживають в Сполучених Штатах Америки. При цьому, ОСОБА_15 останні три роки проживає один в квартирі АДРЕСА_1 . Обидва свідки засвідчили суду, що вони не вбачали сімейних відносин своїх батьків.

Суд дійшов висновку про те, що лише показаннями свідків, за відсутності інших доказів, не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Жодних інших належних письмових доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо існування між ним та відповідачем відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та побуту, та придбання спірного нерухомого майна за їх спільні сумісні кошти або спільною працею у матеріалах справи відсутні.

Не можна погодитися також з доводами позивача про те, що наявність у сторін спільних дітей, може свідчити про наявність у сторін по справі спільного бюджету, ведення спільного господарства, спільних витрат та придбання іншого майна в інтересах сім`ї, а свідчить лише про те, що сторони мали відносини як чоловік та жінка, проте не свідчить про утворення родини та спільність побуту.

Відповідний правовий висновок з аналогічних спірних правовідносинах викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.04.2020 р. по справі № 738/1452/17 (провадження № 61-13412св19).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували спільне проживання позивача з відповідачем у період з 01 січня 2004 р. до травня 2019 р. та не доведено жодної складової сім`ї, які передбачені статтею 3 Сімейного кодексу України. Окрім цього, як вказано у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц для встановлення факту спільного проживання, показання свідків не можуть бути єдиною підставою. Матеріали даної справи належних доказів на підтвердження придбання спірного нерухомого майна саме за спільні кошти сторін не містять.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Разом з цим, суд бере до уваги правовий висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладений в постанові від 24.06.2020 р. по справі № 645/1601/16-ц (провадження № 61-22203св19), з аналогічного спору, відповідно до якої факт реєстрації сторін за однією адресою не свідчить про наявність відносин, притаманних подружжю; долучені до матеріалів справи фотокартки не підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю, оскільки з них неможливо встановити, хто саме зображений на фотознімках, та час, коли вони були зроблені; факт спільного відпочинку, спільна присутність на святкуванні свят, придбання один одному речей, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між останніми склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Суд також бере до уваги доводи відповідача про те, що позивачка набула прізвище відповідача в наслідок її одностороннього рішення, без згоди відповідача, що підтверджується наказом про зміну прізвища окружного суду округу Кларк, штат Нєвада, Сполучені Штати Америки, по справі № D-12-469303-N від 29.10.2012 р. відповідно з яким, змінено прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (а/с 135-137 том І).

Суд не знайшов підтвердження постійного проживання сторін в Україні. Доводи позивача щодо постійного проживання разом за місцем реєстрації в АДРЕСА_41 , не узгоджуються з доказами, які долучені до матеріалів даної справи. Між тим, судом встановлено, що в Окружному суді округу Кларк, штат Невада, знаходилась в провадженні справа № D-19-585133-С за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про юридичну та фізичну опіку над неповнолітніми дітьми: та пов`язані з цим питання.

Клопотання позивача про юридичну та фізичну опіку над неповнолітніми дітьми: та пов`язані з цим питання від 05.03.2019 р. обґрунтовано тим, що позивач: ОСОБА_2 та відповідач: ОСОБА_1 ніколи не були одружені. Вони мають трьох дітей від цих стосунків, а саме: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_9 . Ім`я ОСОБА_2 вказано у свідоцтвах про народження та факт його батьківства не оскаржуються (а/с 86 том ІІІ).

В названій справі про юридичну та фізичну опіку над неповнолітніми дітьми, що слухалася в окружному суді округу Кларк, штат Нєвада відповідач ОСОБА_1 надала суду свої заперечення та зустрічний позов від 25.01.2019 р., в якому, погоджуючись з доводами позивача, констатує факт про те, що вона до початку цієї справи була справжньою мешканкою округу Кларк, штат Невада, фактично й фізично проживаючи в ньому протягом усіх відповідних періодів часу, що передує початку цієї справи. Від цих стосунків є діти: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_9 (а/с 69-71 том ІІІ).

Рішенням окружного суду округу Кларк, штат Нєвада у справі № D-19-585133-С від 21.05.2019 р. встановлено, що ОСОБА_2 є біологічним батьком всіх трьох дітей та його ім`я вказане в свідоцтвах про народження (а/с 99-101 том ІІІ).

В межах даної справи № D-19-585133-С між сторонами була підписана угода про участь у вихованні та утриманні дітей від 16.01.2020 р., затверджену Наказом судді Чарльза Дж . Хоскіна окружного суду округу Кларк, Нєвада, яким встановлено, що сторони вказують на себе як біологічні батьки не доводячи суду стосунки притаманні подружжю (а/с 125 том ІІІ).

З огляду на фактичні обставини справи № D-19-585133-С встановлені окружним судом округу Кларк штат Нєвада, позивачка постійно проживає в окрузі Кларк штат Нєвада і не обґрунтовує свої позовні вимоги подружніми відносинами з відповідачем, зазначаючи, що сторони мали стосунки і є біологічними батьками трьох дітей.

Встановлені судом обставини справи мають важливе значення, оскільки спростовую доводи позивача про проживання сторін в Україні однією сім`єю чоловіка ті жінки без реєстрації шлюбу. Суд також враховує, що сторони вирішують спірні питання за законодавством і в судових органах Сполучених Штатів Америки громадянами якої вони значаться.

Необґрунтованими є доводи позивача про те, що квартира АДРЕСА_1 могла набуватися сторонами у власність в період з 01 січня 2004 року до травня 2019 року оскільки спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 27.01.2020 р. № 514626.36.20, за підписом директора ОСОБА_45 (а/с 161 том ІІІ), відповідно до якої, право власності за відповідачем на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване: - з 19.03.2002 р. по 02.02.2005 р. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою одеською державною нотаріальною конторою 25.02.2002 р. р. № 7-551 (в книзі 379 пр, стор. 49, р. № 237) продавець: ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 ; - з 02.02.2005 р. та станом на 31.12.2012 р. на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконкомом Одеської міської ради 12.01.2005 р. (в книзі 528 пр, стор. 182, р. № 237).

Після проведення судової оцінки копій документів відповідно до ст. 89 ЦПК України, які були долучені до матеріалів справи вже на стадії судового розгляду по суті позову за заявою представника позивача, адвоката Ситника Олега Петровича, від 02.07.2020 р. (а/с 7-235 том VII), суд дійшов висновку про порушення позивачем вимог частини 2 ст. 83 ЦПК України, що встановлює для позивача та його представника обов`язок подати докази разом з поданням позовної заяви. Окрім цього, суд приймає до уваги доводи відповідача про неналежність та недопустимість цих доказів в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зауважує, що надані суду англомовні тексти документів з перекладом на українську мову не мають підтверджень нотаріального посвідчення перекладу цих текстів та джерела їх походження. Суду не були надані оригіналами цих документів для порівняння з копіями, з метою визначення судом їх достовірності. У листі адресованому за місцем вимоги на англійській мові і переклад на українську мову ОСОБА_57 дає пояснення, при цьому суд позбавлений можливості встановити цю особу та попередити її про кримінальну відповідальність. Суд враховує доводи відповідача про те, що в наданих суду документах відсутні обов`язкові реквізити, вони мають лише тексти, таблиці, набір цифр і букв, у зв`язку з чим, вони втрачають статус документа. З огляду на таке суд не може визнати ці докази достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України. Між тим, ці документи можуть підтверджувати лише про події які відбулися в Сполучених Штатах Америки, а не в Україні, що спростовує доводи позивача про сумісне проживання в Україні.

Без доведення позивачем факту ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, суд не вбачає правових підстав для визнання об`єктами права спільної сумісної власності сторін на нерухоме майно, а саме: 1) квартира АДРЕСА_1 ; 2) 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) 78/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 4) 324/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 5) 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; 6) садовий будинок площею 119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_63 ; 7) садовий будинок площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3; 8) квартира в„– 23 площею 118 кв .м. за адресою: АДРЕСА_6 ; 9) підвальне приміщення площею 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ; 10) нежитлові приміщення офісу № 550 площею 107,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8; 11 ) квартира в„– 11-б площею 128,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; 12 ) нежиле приміщення першого поверху площею 116,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_14 ; 13) нежиле підвальне приміщення № 501 площею 114,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 , у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для визнання за позивачем право власності на 1/2 частину переліченого вище нерухомого майна.

В своєму позові позивач стверджує про намір позивача зменшити обсяг права позивача у спільній сумісній власності подружжя, про що на його думку свідчить договори дарування 324/1000 частин домоволодіння від 05.12.2011 р. та 64/1000 частин домоволодіння від 02.04.2012 р. за адресою: АДРЕСА_2 , що раніше належали відповідачу. Проте, в порушення ст. 83 ЦПК України, позивач не надала суду жодного доказу існування такого наміру у відповідача. Між тим, у відкритому судовому засіданні свідок позивача ОСОБА_9 пояснив суду про реальність укладених між ним та відповідачем вказаних договорів дарування з реальним настанням правових наслідків для сторін вказаних договорів. Разом з цим суд бере до уваги сплив загальної позовної давності у три роки, що встановлюється ст. 257 Цивільного кодексу України, для оскарження цих договорів.

Суд також приймає до уваги заперечення представника відповідача, адвоката Димовчі Максима Івановича, про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними договори дарування 324/1000 та 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , не стосуються предмету даного спору та предмету доказування в цьому спорі, оскільки позивачка не була учасником цих договірних відносин і вказані договори не можуть в принципі впливати на її права та інтереси. При цьому, наслідком визнання недійсними зазначених договорів дарування тягне відновлення права власності для ОСОБА_9 на об`єкти нерухомості що були предметом вказаних договорів дарування, а не позивачки.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивачки про дії відповідача направлені на зменшення обсягу права спільної сумісної власності, у зв`язку з укладанням договору купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_63 від 30.01.2019 р. та договору купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 08.11.2018 р..

Матеріалами справи підтверджено, що інтереси позивачки під час укладання спірних договорів представляв гр. ОСОБА_7 на підставі довіреності від 18.10.2016 р. посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко О.М., зареєстрованої в реєстрі під № 1421 (а/с 43 том IV). Цією довіреністю позивачка уповноважила гр. ОСОБА_7 розпоряджатися всім її майном з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, укладати та підписувати всі передбачені законом угоди щодо розпорядження будь-яким майном, втому числі майновими правами на об`єкт нерухомого майна: купувати, продавати, приймати в дар, обмінювати, здавати в оренду, закладати та приймати під заставу майно, тощо. Разом з цим, позивачка уповноважила довірену особу ОСОБА_7 підписувати від її імені документи, одержувати майно, гроші, в тому числі від банків, розпоряджатися рахунками в цих банках, тощо.

Частиною 1 ст. 237 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до частини 1 ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Позивачка стверджує, що грошові кошти за оспорюваними договорами купівлі-продажу вона не отримувала і об`єкти нерухомості вибули з її власності проти її волі. Проте суд не зважає на такі доводи, оскільки позивачка, при виникненні сумнівів щодо порядності довіреної особи, мала законне право скасувати довіреність в порядку передбаченому ст. 249 Цивільного кодексу України, однак вона цим правом не скористалася. У відкритому судовому засіданні, свідок ОСОБА_7 , надав суду показання про те, що він з позивачкою знаходиться в дружніх відносинах і вона йому довіряє, раніше були і інші довіреності від позивачки на його ім`я. Вказівки щодо розпорядження нерухомим майном позивачки, істотні умови договору та ціна договору, довірена особа ОСОБА_7 отримував безпосередньо, особисто, або телефонним зв`язком, від позивачки, зокрема, коли та перебувала за межами України. Кошти по всім договорам він передавав позивачці і у позивачки ніколи не виникало сумнівів та претензій на його адресу. Факт перерахування коштів по вказаним спірним договорам підтверджується виписками з особового рахунку від 06.07.2020 р. за період з 30.01.2019 р. по 06.07.2020 р. Одеського регіонального відділення Акціонерного товариства Банк інвестицій та заощаджень та випискою по рахунку від 06.07.2020 р. в період з 01.01.2017 р. по 06.07.2020 р. Відділення № 1 Публічного акціонерного товариства Банк Восток м. Дніпро, витребувані ухвалою суду від 30.01.2020 р.

З судового аналізу дотримання вимог ст. 203, 207, 209 Цивільного кодексу України, під час укладання спірних договорів, суд не знайшов правових підстав для визнання спірних договорів недійсними в порядку ст. 215 Цивільного кодексу України та застосування правових наслідків встановлених ст. 216 ЦК України.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних прав разом зі ст. 41 Конституції України, гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 р. у справі Маркс проти Бельгії п. 69).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 до громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання недійсними договорів - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

09.07.2020