Постанова

від 08.07.2020 по справі 185/7494/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

місто Київ

справа № 185/7494/15-ц

провадження № 61-48719св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Трансмет-трейд , Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Спільні інвестиційні проекти , Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Південкомбанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпрометпостач ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Спільні інвестиційні проекти , Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмет-трейд на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року у складі судді Головіна В. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявників

У липні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою, неодноразово уточненою, про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Юристи Донбасу (далі - Третейський суд) від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмет-трейд (далі - ТОВ Трансмет-трейд ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрометпостач

(далі - ТОВ Дніпрометпостач ), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю.

Заявники обґрунтовували заявлені вимоги тим, що згідно з рішенням Третейського суду від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 третейське застереження викладено у таких документах: договорі про надання відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю, оригінал якого відсутній, а копія, що засвідчена нотаріусом, не містить посилання на третейську угоду взагалі, як і на існування зазначених договорів поруки, і за текстом відрізняється від тієї копії, що долучається систематично відповідачами у різні справи.

У договорі поруки, укладеному між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством КБ Південкомбанк (далі - ПАТ КБ Південкомбанк ), від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю відсутній оригінал документа, про що неодноразово зазначали відповідачі у своїх поясненнях.

У договорі поруки, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ КБ Південкомбанк , від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1 відсутній оригінал документа, про що неодноразово зазначали відповідачі у своїх поясненнях. Таким чином, жодним доказом, наявним у матеріалах справи, не підтверджено існування третейської угоди, на підставі якої було ухвалено рішення третейського суду, відповідно, жодних підстав для ухвалення такого рішення не було.

Стислий виклад заперечень заінтересованих осіб

Заінтересовані особи заяву не визнали, просили відмовити у її задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року заяву задоволено. Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Юристи Донбасу від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 за позовом ТОВ Трансмет-трейд до ТОВ Дніпрометпостач , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання відкличної відновлюваної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю. Здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до статей 5 та 6 Закону України Про третейські суди третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Таким чином, оскільки станом на 12 березня 2011 року третейський суд не припинив розгляд справи, яка стала непідвідомчою розгляду третейськими судами, та ухвалив рішення від 14 березня 2011 року, таке рішення підлягає скасуванню.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що на момент ухвалення рішення Третейським судом 02 квітня 2014 року Закон України Про третейські суди містив заборону третейськими судами здійснювати розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Оскільки заявники є споживачами послуг банку, спір виник з приводу заборгованості за наданим кредитом, третейському суду у силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України Про третейські суди така справа не підвідомча.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційних скаргах, поданих до Верховного Суду у грудні 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Спільні інвестиційні проекти та ТОВ Трансмет-трейд просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення Третейського суду.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційні скарги обґрунтовувалися ідентичними доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявники зазначили, що суди не взяли до уваги, що заявники як поручителі у спірних правовідносинах не є споживачами у розумінні Закону України Про захист прав споживачів . Крім того, також не є обґрунтованими посилання заявників на те, що спірні договори не містять третейського застереження, оскільки відповідно до первинно доданих до заяви копій договорів у них міститься відповідне застереження.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційні скарги не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційні скарги у справі, що переглядається, подані у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності

Законом № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційних скарг правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у справі № 8/161 02 квітня 2014 року рішенням Постійного діючого третейського суду при асоціації Юристи Донбасу у складі судді Марусенко В. О. задоволено позов ТОВ Трансмет-трейд до ТОВ Дніпрометпостач , ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання відкличної відновлюваної кредитної лінії від 14 березня 2011 року

№ 120К-13Ю.

Стягнуто солідарно з ТОВ Дніпрометпостач , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ Трансмет-трейд суму в 8 000 000, 00 грн заборгованості за кредитом; 4 130 777, 61 грн заборгованості за процентами; 1 406, 01 грн заборгованості за комісією; 3 091 092, 38 грн пені, разом стягнуто 15 223 276, 00 грн.

Із заяви про скасування рішення Третейського суду та з матеріалів справи встановлено, що згідно з рішенням Третейського суду від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 третейське застереження викладено у таких документах: договорі про надання відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю, оригінал якого відсутній, копія, що завірена нотаріусом, не містить посилання на третейську угоду взагалі, як і на існування договорів поруки, і за текстом відрізняється від тієї копії, що долучається відповідачами у різні справи.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статті 4 Закону України Про третейські суди третейський суд утворюється та діє на принципах: законності; незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; обов`язковості для сторін рішень третейського суду; добровільності утворення третейського суду; добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; арбітрування; самоврядування третейських суддів; всебічності, повноти та об`єктивності вирішення спорів; сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про третейські суди юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України Про третейські суди встановлено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Зміни до цієї статті Закону внесені 12 березня 2011 року.

Договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням нею обов`язків як найманим працівником, є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати вимоги Закону України Про захист прав споживачів .

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України

Про захист прав споживачів , є лише фізична особа, котра придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

У частинах першій, другій статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає за умови існування основного. Тому сторона такого договору не є споживачем, оскільки згаданий договір не направлений на задоволення особистих потреб поручителя.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 755/30974/14-ц; Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц (провадження № 14-336цс18). Підстави відступити від зазначених висновків судом не встановлені.

Таким чином, оскільки заявники у цій справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - є поручителями, тобто сторонами акцесорного зобов`язання, вони не є споживачами, Законом України Про захист прав споживачів не передбачено застосування його положень до правовідносин із сторонами акцесорних договорів, тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неможливість розгляду третейським судом вимог до поручителів не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України Про третейські суди рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

Заявники як на правові підстави заявлених вимог про скасування рішення Третейського суду посилалися на те, що спірні договори не містять третейських застережень.

В частині оцінки обґрунтованості зазначених доводів Верховний Суд визнає за необхідне враховувати обставини, встановлені стосовно сторін іншими судовими рішеннями, а також обставини, встановлені під час розгляду цієї справи.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набув законної сили. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У разі преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Верховним Судом враховано, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2017 року у справі № 242/2539/16-ц встановлено, що 14 березня 2011 року між ПАТ КБ Південкомбанк та ТОВ Дніпрометпостач укладений договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 120К-13Ю, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 8 000 000, 00 грн, зі сплатою за користування кредитними коштами 23, 5 процентів річних, щомісячної, щоденної та інших видів комісії, з кінцевим терміном повернення кредиту до 12 березня 2012 року. З наданої суду копії договору поруки від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1 судом встановлено, що зазначений правочин укладений між ПАТ КБ Південкомбанк , ТОВ Дніпрометпостач та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Дніпрометпостач за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю, укладеним між позичальником та ПАТ КБ Південкомбанк .

При цьому судом встановлено, що пункт 5.7 договору містить третейське застереження про те, що усі спори та суперечки, які виникають з правовідносин, встановлених цим договором, у тому числі щодо його дійсності, укладення, виконання, зміни та припинення договору, тлумачення його умов, стягнення заборгованості, а також збитків сторін, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням договору тощо, підлягають розгляду Постійно діючим третейським судом при Асоціації Юристи Донбасу . Сторони ознайомлені з регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації Юристи Донбасу . Сторони уповноважують голову Постійно діючого третейського суду при Асоціації Юристи Донбасу та надають свою згоду на призначення чи обрання ним зі списку третейських суддів на власний розсуд кількісного та персонального складу третейського суду, що визначається для розгляду конкретного спору. Місце проведення третейського розгляду: вулиця Артема, 159/20, м. Донецьк , 83048 . Місце проведення третейського розгляду уточнюється третейським судом з урахуваннями усіх обставин справи, зокрема, характеру справи, зручності обраного місця третейського розгляду для сторін та складу третейського суду. Строк, у межах якого кредитор може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), встановлюється тривалістю у десять років.

Донецький апеляційний суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 242/2539/16-ц погодився із наведеними, встановленими судом першої інстанції, обставинами справи.

З урахуванням наведеного доводи заявників про те, що договір поруки, укладений з ОСОБА_1 , не містив третейського застереження, Верховний Суд визнає необґрунтованими й такими, що спростовуються встановленими фактичними обставинами іншим рішенням суду, яке має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, що переглядається.

Крім того, однією із загальних засад цивільного процесуального законодавства є добросовісність (частина перша статті 44 ЦПК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, такі дії повинні відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Верховним Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у своїх первісних редакціях заяви про скасування рішення Третейського суду (а. с. 2, т. 1; а. с. 139 т. 1; а. с. 215 т. 1; а. с. 25 т. 2) не заперечували факту наявності у спірних договорах поруки умови про третейське застереження, зазначаючи про недійсність зазначених умов.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26 лютого 2018 року подано доповнену заяву про скасування рішення третейського суду, у якій міститься посилання на те, що спірні договори поруки не містять третейського застереження і 01 березня 2018 року судом першої інстанції у справі постановлено оскаржувану ухвалу.

Окреслені дії заявників, що виразилися у невмотивованій зміні доводів заяви про скасування рішення Третейського суду, що хоча й перебуває у межах процесуальних повноважень учасників справи, проте не отримало розумного пояснення, за два дні до судового засідання, попереднє визнання факту наявності у спірних договорах поруки третейського застереження у чотирьох заявах поспіль, Верховний Суд визнає непослідовною суперечливою процесуальною поведінкою та, з урахуванням принципу заборони такої поведінки, вважає за можливе відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування рішення третейського суду.

Окремо, Верховний Суд в оцінці поведінки заявників врахував, що копії спірних договорів поруки, які містили третейське застереження, неодноразово надавалися суду самими заявниками. При цьому матеріали справи не містять доказів про те, що доповнену заяву про скасування рішення третейського суду, у якій міститься посилання на те, що спірні договори поруки не містять третейського застереження від 26 лютого 2018 року, отримували кредитори.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з доводами касаційних скарг про те, що заявники не довели, що спірні договори поруки не містили третейських застережень та що заявники як поручителі у спірних правовідносинах не є споживачами у розумінні Закону України Про захист прав споживачів .

Висновки за наслідком розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За приписами частин першої, третьої статті 412 ЦК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що суд першої інстанції і суд апеляційної інстанції припустилися неправильного застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень обох інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду з підстав наведених у цій постанові.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Спільні інвестиційні проекти , Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмет-трейд задовольнити.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2018 рокускасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення третейського суду відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко