Ухвала

від 24.07.2020 по справі 200/6335/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про продовження строків

24 липня 2020 р. Справа №200/6335/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа: Слов`янська районна державна адміністрація Донецької області, фермерське господарство Марія-05 про визнання недійсним розпорядження, визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа: Слов`янська районна державна адміністрація Донецької області, фермерське господарство Марія-05 про:

- визнання недійсним розпорядження голови Слов`янської районної державної адміністрації від 01.06.2011 року № 271 Про передачу земельних ділянок в оренду громадянину ОСОБА_2 відносно земельної ділянки загальною площею 50,0000 га, що розташована на території Долинської сільської ради Слов`янського району Донецької області, яка надана ОСОБА_1 , згідно державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, виданого на підставі рішення Долинської ради народних депутатів Слов`янського району Донецької області від 27.10.1992 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за № 61;

- скасування реєстрації договору оренди земель здійснену у відділі Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області 05.07.2011 року № 142420004000105, за яким фермерському господарству Марія-05 передано в користування на умовах оренди земельну ділянку з кадастровим номером 1424281500:03:000:0268 загальною площею 99,3012 га ріллі;

- скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1424281500:03:000:0268, на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки б/н від 05.07.2011 року, укладеного між Слов`янською районною державною адміністрацією Донецької області та громадянином ОСОБА_2 ;

- зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру;

- визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, яка викладена у листі від 25.09.2019 року №6 П-5089/0-1754/0/37-19;

- зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати згоду ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, земельної ділянки загальною площею 50,0000 га, що розташована на території Долинської сільської ради Слов`янського району Донецької області, згідно державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, виданого на підставі рішення Долинської ради народних депутатів Слов`янського району Донецької області від 27.10.1992 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за № 61.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року вказаний позов був залишений без руху у зв`язку із невідповідністю вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання: 1) заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, 2) доказів сплати судового збору у розмірі 2522,40 гривень, 3) позовну заяву з визначеним колом відповідачів та змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів, третіх осіб та роз`яснено, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху була направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу позивача, яка зазначена у позовній заяві (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Стадіонна, буд. АДРЕСА_1 ).

Ухвала про залишення позовної заяви без руху була отримана позивачем 11 липня 2020 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

23 липня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання про усунення недоліків до якого додано: 1) заяву про поновлення строку звернення до суду, 2) клопотання про відстрочення сплати судового збору, 3) позовну заяву з визначеним колом відповідачів, третіх осіб та змісту позовних вимог щодо кожного з них.

Таким чином, станом на 24 липня 2020 року в матеріалах справи відсутня квитанція про сплату судового збору у розмірі 2522,40 гривень.

Позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач має скрутне матеріальне становище, є пенсіонером та отримує дохід у вигляді пенсії в розмірі 2170,42 гривень, у зв`язку з чим для позивача судовий збір у розмірі 2522,40 гривень становить надмірний матеріальний тягар.

Стосовно заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України Про судовий збір та ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат або звільнити від їх оплати повністю або частково.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що підставою для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення його сплати є знаходження сторони у тяжкому майновому стані, який не дає можливості сплатити судовий збір. Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість сплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з позовною заявою. Відповідна позовна заява розглядається судом виходячи з наведених у ній обставин, підтверджених належними доказами. Разом з тим, матеріали позовною заяви та додатки не містять обставин і відповідних доказів щодо майнового стану позивача чи інших підстав для відстрочення сплати судового збору. Позивач зазначаючи про відсутність доходів, з яких може бути сплачений судовий збір не надає належного доказу на підтвердження таких обставин. Сам по собі факт отримання пенсії особою або будь-яких інших соціальних виплат, не позбавляє особу права та можливості отримання інших доходів, з яких може бути сплачений судовий збір.

Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України Про судовий збір , є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір .

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14 листопада 2019 року № 294-IX визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України Про судовий збір , у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем заявлено п`ять позовних вимог немайнового характеру.

Таким чином позивачу необхідно було сплатити судовий збір у загальному розмірі 4204,00 гривень за подачу позову.

Позивачем до позовної заяви додано квитанції про сплату судового збору у розмірі 1681,60 гривень, що не відповідає вимогам Закону України Про судовий збір .

Отже, розмір судового збору, який необхідно доплатити за подання позовної заяви ОСОБА_1 становить 2522,40 гривень.

Статтею 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України Про судовий збір , є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом а не обов`язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України Про судовий збір та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Доказів на підтвердження відсутності коштів у позивача до позовної заяви не долучено, а саме лише посилання позивача на складне фінансове становище не може бути підставою для звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, щодо отримання пенсії, як єдиного джерела доходу у розмірі 2170,42 гривень, що також підтверджує скрутне матеріальне становище, оскільки у позивача з 27 жовтня 1992 року у довічному володінні наявна земельна ділянка 50,0 гектарів, що спростовує отримання єдиного виду доходу - пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 року у справі Пелевін проти України , зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі зазначено, що вимога сплатити судовий збір цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 904/9117/17.

Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статей 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача покладається обов`язок щодо надання доказів обґрунтованості клопотання.

Позивачем не надано доказів, які б вказували на неможливість самостійно надати докази скрутного майнового стану.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу, що передбачено частиною 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Також суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Однак позивачем при подачі позову не надано жодного доказу скрутного майнового стану та докази, які підтверджують, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.

На підставі цього, суд зазначає наступне.

Згідно із частинами другою, третьою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Відповідно до частини 5 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

З урахуванням викладеного, оскільки вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 08 липня 2020 року станом на 24 липня 2020 року виконані не в повному обсязі та з метою недопущення порушення права позивача на доступ до суду, передбаченого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 08 липня 2020 року з власної ініціативи.

Стосовно заяви про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що зазначена заява буде розглянута після виконання ухвали від 08 липня 2020 року про залишення позовної заяви без руху в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 72-80, 121, 161, 205, 248, 256, 293, 294, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків адміністративного позову, встановлених ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року про залишення позовної заяви без руху - протягом десяти днів з дня вручення ухвали від 24 липня 2020 року.

Позивачу для усунення недоліків позовної заяви необхідно надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за подачу позову немайнового характеру в розмірі 2522,40 гривень.

Копію ухвали від 24 липня 2020 року невідкладно надіслати позивачу.

У разі не усунення недоліків у зазначений строк адміністративний позов буде вважатися неподаним та буде повернутий позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Л.Б. Голубова