Постанова

від 23.07.2020 по справі 569/23406/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 року

м. Рівне

Справа № 569/23406/19

Провадження № 22-ц/4815/886/20

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Бондаренко Н.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють

самостійних вимог щодо

предмета спору: - Управління земельних відносин

Виконавчого комітету Рівненської

міської ради,

- ОСОБА_3 ,

- ОСОБА_4 ,

- ОСОБА_5 ,

- ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка подана його представником - адвокатом Шаблієм Валерієм Івановичем на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2020 року (ухвалене у складі судді Тимощука О.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі договору дарування від 15 червня 2012 року він є власником квартири АДРЕСА_1 . 13 грудня 2007 року власникам квартир № 4, 5, 6 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №216735, площею 0,0530 га (цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд); кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:024:0167. Вказує, що зазначена земельна ділянка не являється прибудинковою територією, державний акт на право власності на земельну ділянку чинний, породжує для співвласників права та обов`язки. Згідно вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку співвласниками цієї земельної ділянки є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ..

Просив суд визнати за ним право спільної сумісної власності у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,0530 га у АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:024:0167) замість ОСОБА_2 ..

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано право спільної сумісної власності за ОСОБА_1 (замість ОСОБА_2 )у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,0530 га в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер - 5610100000:01:024:0167.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходячи із положень ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 ЦК України, дійшов висновку, що позивач набуваючи у власність квартиру в будинку, що розташований по АДРЕСА_2 , набув право спільної сумісної власності на земельну ділянку, на якій він розташований, замість ОСОБА_2 ..

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_4 , - адвокат Шаблій В.М. оскаржив його в апеляційному порядку.

В поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом безпідставно було застосовано положення ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 ЦК України, оскільки вони стосуються до житлових будинків та не підлягають застосуванню до багатоквартирних житлових будинків, яким являється будинок по АДРЕСА_2 .

Крім того, стверджує, що в договорі дарування від 15 червня 2012 року не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, що є істотною умовою договору.

Наголошує на тому, що загальна площа квартир у будинку набагато більша за загальну площу земельної ділянки, якої буде недостатньо для поділу на кожного власника, у разі виявлення в них бажання, оформити право власності на земельну ділянку.

Покликається на те, що спірна земельна ділянка являється прибудинковою територією та перебуває у спільній сумісній власності, а тому на неї не поширюються норми ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 ЦК України.

Зазначає, що на час набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру у неї не було права спільної власності на земельну ділянку, яке набулося лише 01 серпня 2006 року, на підставі рішення Рівненської міської ради №175, а тому реалізація права власності на один із об`єктів нерухомості, не може позбавляти права на інший об`єкт.

Крім того вважає, що суд зобов`язаний був відмовити у відкритті провадження у даній справі, оскільки даний спір, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, вже був предметом розгляду в іншій цивільні справі.

Також зазначає, що спір підлягав обов`язковому досудовому врегулюванню. ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі. Законодавством заборонено здійснювати розпорядження спільним майном без згоди всіх співвласників. Ставить під сумнів заяву ОСОБА_2 про визнання позовних вимог.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове, яким в задоволенні позову відмовити та закрити провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 15 червня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 408, є власником квартири АДРЕСА_1 .

Дарувальником за вказаним договором була ОСОБА_2 ..

Договір є дійсним. У встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

13 грудня 2007 року власникам квартир № 4, 5, 6 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №216735, площею 0,0530 га (цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд); кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:024:0167.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є чинним та породжує для співвласників права та обов`язки.

Згідно вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку, співвласниками цієї земельної ділянки є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ..

Право власності ОСОБА_2 на квартиру та земельну ділянку іншими співвласниками не оспорювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зазначені вище норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Будинок АДРЕСА_2 є будинком садибного типу, який згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, за кодом 1110 відноситься до спарених або зблокованих будинків із квартирами, що мають свої власні входи з вулиці.

Даний будинок не відноситься до багатоквартирних будинків масової забудови, а тому доводи представника ОСОБА_4 з даного приводу є безпідставними.

Також необґрунтованими є твердження апелянта, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією, оскільки вона не підпадає під ознаки прибудинкової території навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі містобудівної та землевпорядної документації і яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку із забезпеченням житлових, соціальних і побутових потреб власників та наймачів квартир, а також нежитлових приміщень загального користування, розташованих у будинку.

Позовні вимоги ОСОБА_2 визнає, що підтверджується її власноручно написаною заявою (а.с. 46). Покликання апелянта на її фіктивність є недоведеними та ґрунтуються на припущеннях.

Не приймаються судом до уваги доводи представника ОСОБА_4 про те, що судом вже розглядався спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки справа на яку посилається апелянт містять інший склад учасників та інший процесуальний їх статус.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та обґрунтовано вважає, що ОСОБА_1 набуваючи право власності на квартиру стає співвласником спірної земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала ОСОБА_2 , тобто фактично відбувається зміна співвласника без зміни їх кількості та впливу на рівність їх часток у спільній земельній ділянці. В іншому випадку відбудеться дисбаланс співвідношення прав власників квартир у будинку та власників земельної ділянки на якій будинок розташований.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують та ґрунтуються на власному тлумаченні норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка подана його представником - адвокатом Шаблієм Валерієм Івановичем залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 липня 2020 року.

Головуючий-суддя С.С. Шимків

Судді: Н.В. Бондаренко

С.В. Хилевич