Рішення

від 21.07.2020 по справі 152/1275/19

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/1275/19

2/152/28/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 липня 2020 року м. Шаргород

Справа №152/1275/19

Провадження №2/152/28/20

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Чоловського О.М.,

представника відповідача -

Пасинківської сільської ради - адвоката Костриці В.С.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шаргородської районної державної адміністрації, Пасинківської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідачів

1. Виклад позиції позивача.

15.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду з означеним позовом, який залишено без руху 17.10.2019 року та надано строк для виправлення недоліків.

У позовній заяві із виправленими недоліками позивач просить визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) площею 2,6 умовних кадастрових гектари на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка виділена ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право колективної власності на землю КСП Зоря серії ВН №1102128 від 06.01.1995 року.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його матір ОСОБА_2 .

Факт його сімейних відносин із ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Шаргородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницької області.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина. За життя спадкодавець не залишила заповіту, тому він успадкував спадщину за законом, оскільки інші спадкоємці відсутні, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №50175531 від 07.12.2017 року.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 із 1983 року по 2001 рік працювала у КСГП Зоря с. Пасинки Шаргородського району на різних роботах, зокрема, дояркою, сторожем, фуражиром та різноробочою, згідно із записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_9.

Відповідно до архівної довідки №01-13-47 від 01.02.2019 року, виданої Шаргородським районним трудовим архівом Шаргородської районної ради Вінницької області, ОСОБА_2 значиться у книзі обліку трудового стажу та книгах обліку праці та розрахунків з членами КСГП Зоря с. Пасинки та ПП Зоря с. Пасинки Шаргородського району, де вказано її трудовий стаж.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року за №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , право на земельну частку (пай) мають члени колективного сількогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Вважає, що спадкодавець мала право на земельну частку (пай) на території с. Пасинки Шаргородського району Вінницької області, оскільки державний акт на право колективної власності ВН в„– 1102128 був зареєстрований та виданий за її життя - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, у ОСОБА_2 виникло право на земельну частку (пай) з моменту видачі та реєстрації Державного акту на право колективної власності.

З довідки №301 від 13.06.2019 року Пасинківської сільської ради вбачається, що ОСОБА_2 помилково не було включено до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай).

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , невнесення особи до списку, який додається до державного акту на право колективної власності на землю, не може позбавити її права на земельну частку.

В п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , з урахуванням того, що згідно з п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Звернувшись до Пасинківської сільської ради із заявою про наявність в резерві земельної частки (паю) він отримав довідку №255 від 19.04.2019 року, де зазначено, що станом на 19.04.2019 року землі резервного фонду загальною площею 39,2469 га знаходяться в оренді ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі №707 від 24.09.2014 року терміном на 20 років. Вільних земельних ділянок із земель резервного фонду на даний час не має. Разом із тим, на території Пасинківської сільської ради є в наявності землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), а саме: земельна ділянка площею 39,3607 га з кадастровим номером 0525385800:01:002:0069, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного земельного кадастру від 11.10.2019 року.

Як зазначає Пасинківська сільська рада у своїй довідці №255 від 19.04.2019 року, середній розмір земельної частки (паю) на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області становить 2,8448 га, уточнена грошова оцінка одного паю складає 64797,14 грн.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду України №2 від 19.03.2010 року), сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п.17 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. Невнесення до зазначеного вище списку особи, що була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 року за №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям... має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою.

У даному випадку наявність права у спадкодавця ОСОБА_2 на земельну частку (пай) за життя до смерті встановлюється у судовому порядку і заявляється вимога про визнання такого права за спадкоємцем в порядку спадкування (правонаступництво), оскільки за покійною особою у судовому порядку визнати таке право неможливо в силу припинення її прав та обов`язків у зв`язку зі смертю.

Спадкодавець ОСОБА_2 у визначений законом спосіб набула права на земельну частку (пай), але не оформила прав на земельну частку (пай), яка належала їй на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії ВН №1102128 від 06.01.1995 року.

Тому вважає, що за ним має бути визнано право на земельну частку пай на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, не дивлячись на те, що земля із резервного фонду знаходиться в оренді.

Ці дані підтверджуються відомостями, які містяться у спадковій справі №841/2017, що заведена після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №50175531 виданим 07.12.2017 року; свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.12.2017 року, зареєстрованим в реєстрі за №2-1710.

Нещодавно йому стало відомо про наявність у спадкодавця права на майновий (пай), на який за життя ОСОБА_2 мала право, тобто на частину пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП Зоря с. Пасинки, реорганізованого в ПП Зоря с. Пасинки (яке припинено 01.11.2006 року) відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 7 квітня 2001 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_3 , виданого Пасинківською сільською радою 24 лютого 2004 року.

Він вирішив звернутися до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті матері, оскільки вона за життя мала право на земельну частку (пай).

Проте, як вбачається із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.08.2019 року №1677/02-31, йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), розташовану на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

23.08.2019 року Шаргородською районною державною адміністрацією повідомлено його, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП Зоря серії ІІ-ВН №1102128 зареєстрований 06.01.1995 року та будь-які додатки до нього в архівному відділі відсутні.

27.08.2019 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило його, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП Зоря серії ІІ-ВН №1102128 зареєстрований 06.01.1995 року та будь-які додатки до нього в місцевому фонді документації Відділу у Шаргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відсутні.

Вважає, що, оскільки покійна ОСОБА_2 на час видачі 06.01.1995 року Державного акта на право колективної власності на землю КСП Зоря серії ІІ-ВН №1102128 працювала та була членом КСГП Зоря с. Пасинки Шаргородського району Вінницької області, то, відповідно, мала право на земельну частку (пай) даного господарства, але за життя не встигла оформити відповідні права власності.

Також, вважає, що вказані правовідносини регулюються ч.2 ст.14, ст.41 Конституції України, ст.116, ч.3 ст.152 ЗК України, ст.ст.392, 1216, 1217, 1218 ЦК України, ст.ст.1, 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указом Президента України від 08.08.1995 року за №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям... .

Ним надано достатньо доказів, які стверджують порушене право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району, яка за життя не встигла оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Спадкодавець ОСОБА_2 за життя була членом колективного сільськогосподарського підприємства Зоря , що підтверджується копіями трудових книг, архівною довідкою №01-13-47 від 01.02.2019 року, свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), довідкою №61 від 02.02.2002 року, виданою Пасинківською сільською радою Шаргородського району Вінницької області в тім, що ОСОБА_2 має право на земельну частку пай в розмірі 2,60 га в кількості 1 шт. Окрім того, у ОСОБА_2 виникло право на земельну частку пай з моменту видачі та реєстрації Державного акту на право колективної власності ВН №1102128, який був зареєстрований та виданий за її життя 06.01.1995 року на ім`я КСП Зоря , членом якого спадкодавець була.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові, просить позов задовольнити. Суду пояснив, що прийняв та частково оформив спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , але не може оформити право на земельну частку (пай), оскільки матері не було видано відповідного сертифікату, тому нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельний пай. Не вважає, що пропустив строк для звернення до суду з позовом, оскільки спадщину прийняв, був переконаний у наявності земельного сертифікату на ім`я матері, а з 2008 року працював на заробітках у м. Києві включно до 2019 року та дізнався про відсутність сертифікату лише при оформленні спадщини на будинок після смерті матері, тому звернувся до суду в межах строків позовної давності.

Представник позивача - адвокат Чоловський О.М. в судовому засіданні позов у редакції з виправленими недоліками підтримав, просив його задовольнити. Суду пояснив, що спадкодавець ОСОБА_2 з 1983 року по 2001 рік працювала в колгоспі та в КСП Зоря , мала право на земельну частку (пай), але не була включена у Списки громадян, які мають право на земельну частку (пай), що вважає безпідставним. Так, у 2002 році ОСОБА_2 Пасинківською сільською радою було надано довідку про те, що вона має право на земельну частку (пай) у розмірі 2,60 умовних кадастрових гектари, також, остання при житті отримала майновий сертифікат, що, на його думку підтверджує, що спадкодавець була членом КСП, мала право на земельну частку (пай), хоча їй не було видано сертифікат на земельний пай. При житті ОСОБА_2 не з`ясовувала причин не включення її у Списки громадян - членів КСП Зоря та причин невидачі їй земельного сертифікату, але так як вона працювала в КСП на час видачі йому Державного акту на право колективної власності на землю у 1995 році, то є членом КСП та отримала право на земельну частку (пай) автоматично, оскільки, на його переконання, отримання КСП Державного акту на право колективної власності на землю замінює земельний сертифікат тим особам, які були членами КСП та з якихось причин не отримали цього сертифікату. Позивач має право на успадкування права на земельну частку (пай) після смерті матері. При цьому, позивач прийняв спадщину після смерті матері у 2008 році, оскільки проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а з`ясував, що матері при житті не було видано сертифікат на земельну частку (пай) лише у 2019 році і відразу після відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії звернувся з вказаним позовом до суду, тобто в межах строків позовної давності. Так як позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 у передбаченому цивільним законодавством порядку, то має право на спадщину, незалежно від часу її оформлення та отримання свідоцтва про право на спадщину. При цьому, позивач не звертався до відповідачів з питанням виділення земельної частки (паю) у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 із земель запасу чи резерву сільської ради. З огляду на позицію відповідачів, які заперечують щодо задоволення позову, не вбачає такої потреби.

2. Виклад заперечень відповідачів.

Відповідач - Шаргородська РДА Вінницької області скористалася своїм правом на подання відзиву.

21.11.2019 року відповідачем надіслано до Шаргородського районного суду відзив на позовну заяву (а.с.58-61 т.1).

У відзиві відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Заперечуючи щодо позову, відповідач зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки вважає, що райдержадміністрація є неналежним відповідачем по даній справі з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З 01.01.2013 року розпорядження землями сільськогосподарського призначення покладено на територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який розпоряджається земельними ділянками державної власності - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Згідно із Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року №899-VІ, який набрав чинності з 01.01.2019 року, розпорядження даними земельними ділянками покладено на сільські, селищні, міські ради.

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

По даній справі Пасинківська сільська рада уже визначена відповідачем.

Відповідач вважає, що позивачем не вірно визначено Шаргородську районну державну адміністрацію відповідачем, оскільки належним відповідачем є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

З наведених підстав просить у позові ОСОБА_1 відмовити.

В судове засідання представник відповідача - Шаргородської РДА не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.247 т.1).

21.07.2020 року голова Шаргородської РДА Щур Ю.Б. подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача, у задоволенні позову просить відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов, який підтримує у повному обсязі (а.с.3 т.2).

Відповідач - Пасинківська сільська рада скористалася своїм правом на подання відзиву.

09.12.2019 відповідачем надіслано до Шаргородського районного суду відзив на позовну заяву (а.с.95-96 т.1).

У відзиві відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Заперечуючи щодо позову, відповідач зазначив, що мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з невідомих сільській раді підстав не була включена до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю від 14 липня 1995 року.

Твердження позивача, з посиланням на довідку №301 від 13.06.2019 року в позові на помилковість не включення ОСОБА_2 до списку громадян не відповідає зазначеному у довідці. Так, в довідці зазначено, що за даними технічної документації ... по розпаюванню земель ... громадянки ОСОБА_2 в списку громадян - немає.

У позові, на думку відповідача, поспішно ставиться питання про визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , права на земельну частку (пай), оскільки таке право не визнано за самою ОСОБА_2 .

Ні мати позивача за життя (до 2008 року), а ні позивач (з 2008 року), відповідно 12 років та 10 років, не оспорювали невнесення ОСОБА_2 до списку ..., що додається до державного акту на право колективної власності на землю від 14 липня 1995 року.

Відповідач вважає, що пропущено строк позовної давності звернення до суду для захисту прав, оскільки, як мати позивача, так і сам позивач знали та/чи мали знати про можливе порушення прав ОСОБА_2 ще, відповідно з 1995 року та з 2008 року.

Пасинківська сільська рада Шаргородського району Вінницької області як і відповідач - Шаргородська РДА не є органом, який вирішує питання виділення земель за межами населеного пункту на території даної сільської ради, а тому не може бути відповідачем. Тож вважає, позов пред`явлено до неналежного відповідача. За вказаних підстав просить в позові відмовити.

Також, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.138-139 т.1).

В судовому засіданні представник відповідача Пасинківської сільської ради - адвокат Костриця В.С. підтримав відзив на позов та заяву про застосування строків позовної давності, просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Суду пояснив, що ОСОБА_2 при житті не з`ясовувала питання, з яких причин вона не включена до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай), не оспорювала у передбаченому на той час в земельному законодавстві порядку позбавлення її права на земельну частку (пай), зокрема, і в судовому порядку, як інші члени КСП Зоря , що вбачається із наявної у розпорядженні відповідача Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів ПП Зоря на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. ОСОБА_2 могла при житті в судовому порядку підтверджувати своє право на земельну частку (пай) до 2008 році, що не зробила. ОСОБА_1 з 2008 року, після прийняття спадщини у зв`язку із смертю матері також не звертався з відповідним позовом, пропустивши строки давності і не ставлячи питання про їх поновлення з будь-яких поважних причин. На теперішній час у відповідача немає землі, з якої могла б вона бути виділена ОСОБА_1 . Вважає, що сільська рада не може бути заручником обставин, коли громадяни після спливу тривалого часу звертаються про визнання за ними права на земельну частку (пай), тоді як землі уже розподілено усім власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Також, представник відповідача - адвокат Костриця В.С. вважає, що у спадкодавця ОСОБА_2 , можливо і були передумови доводити своє право на земельну частку (пай), але це право належало тільки їй, при житті вона не розпочала процедуру відстоювання права на визнання за нею права на земельну частку (пай). Так як спадкодавець не мала при житті права на земельну частку пай, то і позивач ОСОБА_1 не може отримати таке право у порядку спадкування, оскільки спочатку слід було б встановити, що спадкодавець мала право на земельний пай, тоді як спадкодавець не зверталася ні в КСП, ні до загальних зборів членів КСП про те, що її позбавлено права на земельний пай.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 пропустив строки позовної давності без поважних причин, прийнявши спадщину після смерті матері у 2008 році, то просить застосувати строки позовної давності та відмовити з цієї підстави у позові.

Також, адвокат Костриця В.С. просить суд звернути увагу на те, що трудові книжки ОСОБА_2 підтверджують лише факт її роботи у певний час у колгоспі та КСП Зоря , разом з тим, у них відсутній запис про прийняття її в члени КСП, в тому числі, і станом на 1995 рік, тобто на час видачі Державного акта про право колективної власності на землю. Так, наявний запис про виключення її із членів КСП у 2000 році, але відомості про прийняття у трудовій книжці відсутні, а будь-яких інших доказів позивачем не надано, як і відомостей, що можливо спадкодавець на той час вже була пенсіонером КСП. Працівник КСП не обов`язково є членом КСП, і навпаки.

Крім того, адвокат Костриця В.С. звертає увагу суду на те, що наявність майнового сертифікату у спадкодавця ОСОБА_2 , виданого у 2004 році на підставі рішення зборів співвласників ПП Зоря від 2001 року, не підтверджує її безумовного права на земельний пай, оскільки визнання права на земельний пай та на майновий пай регулюється різними нормами законодавства і не завжди власник майнового сертифікату безумовно має право на земельний пай.

Співвідповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області скористалося своїм право на подання відзиву.

31.01.2020 року співвідповідачем надіслано до Шаргородського районного суду відзив на позовну заяву (а.с.175-180 т.1).

У відзиві співвідповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Заперечуючи щодо позову, співвідповідач зазначив, що з тексту позовної заяви та додатків до неї вбачається, що ОСОБА_2 померла у 2008 році. Державний акт на право колективної власності на землю КСП Зоря видано 06 січня 1995 року. Тому вважає, що позивач міг і мав можливість дізнатися про можливе порушення, як права його матері, так і свого права претендувати на земельну частку (пай) з 1995 року. Причини пропущення строку позовної давності позивач не вказав, а Головне управління вважає причини пропущення строку позовної давності позивачем неповажними.

Відповідно до вимог ст.ст.257, 261, ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Звертає увагу, що як зазначає сам позивач, спадкодавця ОСОБА_2 було пропущено в списках до державного акта на право колективної власності на землю КСП Зоря . Однак, при житті нею не доведено та не вжито заходів, які б давали підстави вважати, що вона дійсно мала право на земельну частку (пай), тобто фактично своє право на земельну (пай) не реалізувала. Відповідно і позивач позбавлений права в порядку спадкування за законом після смерті матері на земельну частку - яка, на думку позивача, виділялася ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право колективної власності на землю КСП Зоря від 06 січня 1995 року.

Питання спадкування в Україні регулюється Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на земельну частку (пай) до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 не входить.

Відповідно до статті 5 Закону України Про порядок виділення з в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (па місцевості):

- розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

- приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості);

- приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості);

- уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

- уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

- укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паї) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

- сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

- надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

- розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

- оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Окрім того, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні внесено зміни до Закону України Про порядок виділення в натурі (па місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , а саме доповнено статтею 14-1, відповідно до якої, у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

Також, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України, доповнено пунктом 21, відповідно до якого, встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тому вважає, що лише органом місцевого самоврядування здійснюється прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є лише розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту.

Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.

В судове засідання представник співвідповідача - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.248 т.1).

21.07.2020 року представник співвідповідача ОСОБА_4 на електронну адресу суду надіслав заяву про розгляд справи у відсутності представника співвідповідача, у задоволенні позову просить відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов, який підтримує у повному обсязі (а.с.1 т.2).

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідачів.

1. Позивач ОСОБА_1 , згідно з п.3 прохальної частини позовної заяви, просить витребувати із Шаргородської ДНК спадкову справу №841/2017 від 07.12.2017 року, заведену після смерті ОСОБА_2 (а.с.50 т.1).

2. 24.12.2019 року, 22.04.2020 року, 27.04.2020 року, 09.06.2020 року представником позивача - адвокатом Чоловським О.М. подано до суду заяви про відкладення підготовчого та судових засідань по розгляду справи по суті (а.с.158, 231, 233, 242 т.1).

3. 13.01.2020 року представником позивача - адвокатом Чоловським О.М. подано до суду клопотання про залучення до участі в справі співвідповідача (а.с.159-160 т.1).

4. 13.12.2019 року представником відповідача Пасинківської сільської ради - адвокатом Кострицею В.С. подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.138-139 т.1).

5. 02.03.2020 року представником відповідача Пасинківської сільської ради - адвокатом Кострицею В.С. подано клопотання про приєднання документів (а.с.194-195 т.1).

6. 21.07.2020 року голова Шаргородської РДА Щур Ю.Б. подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача, у задоволенні позову просить відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов, який підтримує у повному обсязі (а.с.3 т.2).

7. 21.07.2020 року представником співвідповідача ОСОБА_4 на електронну адресу суду надіслано заяву про розгляд справи у відсутності представника співвідповідача, у задоволенні позову просить відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов, який підтримує у повному обсязі (а.с.1 т.2).

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. Ухвалою суду від 17.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків позовної заяви (а.с.31-32 т.1).

2. Ухвалою суду від 13.11.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Шаргородської районної державної адміністрації, Пасинківської сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області; розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання; відкрито підготовче провадження у справі і призначено підготовче судове засідання; запропоновано відповідачам -Шаргородській районній державній адміністрації, Пасинківській сільській раді в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення їм копії ухвали подати до суду відзиви на позовну заяву, які мають відповідати вимогам, встановленим статтею 178 ЦПК України (а.с.53-54 т.1).

3. В підготовчому засіданні 29.11.2019 року судом розглянуто клопотання учасників справи про витребування доказів, які задоволено (а.с.75-77 т.1).

4. В підготовчому судовому засіданні 14.01.2020 року задоволено клопотання адвоката Чоловського О.М. і залучено до участі в справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с.166-167 т.1).

5. В підготовчому судовому засіданні, відповідно до вимог ч.4 ст.259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача Пасинківської сільської ради - адвоката Костриці В.С. про приєднання копій документів (а.с.220-221 т.1).

6. 03.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено перше та друге судові засідання для розгляду справи по суті (а.с.222-224 т.1).

7. 22.04.2020 року, 28.04.2020 року, 10.06.2020 року судові засідання відкладено за клопотаннями представника позивача (а.с.232, 234, 243 т.1).

8. В судовому засіданні 21.07.2020, відповідно до вимог ч.4 ст.259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про розгляд справи у відсутності представників відповідача Шаргородської РДА та співвідповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с.4-5 т.2).

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи за відсутності цих учасників справи та ухвалення судового рішення у судовому засіданні - немає.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, а також докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо спадкування за законом права на земельну частку (пай), які регламентують порядок набуття права на спадщину.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пасинки Шаргородського району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.11 т.1).

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.10 т.1).

Також, судом встановлено, що позивач у встановленому цивільним законодавством України порядку та у визначений строк прийняв та оформив спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , що вбачається із спадкової справи №841/2017 від 07.12.2017 року (а.с.101-137 т.1), Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.12.2019 року №58728451 (а.с.100).

07.12.2017 року позивачеві видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 ; спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала в колективній власності КСП Зоря села Пасинки, Шаргородського району Вінницької області, розміром 2,79 в умовних кадастрових гектарах , без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості), сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №0513053 виданий Шаргородською райдержадміністрацією 15.04.1999 року та зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 12.05.1999 року за №2, належав ОСОБА_5 , матері спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої по заповіту, посвідченому виконкомом Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 01.03.1999 року, в реєстрі за №8, була її донька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Вартість спадкового майна становить 24508,34 грн. (а.с.134 т.1).

При цьому, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , оскільки донька померлої - ОСОБА_6 відмовилася від прийняття спадщини, де б вона не була та з чого б не складалася, після смерті матері на користь ОСОБА_1 (а.с.104 т.1).

23.08.2019 року державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Хлапоніним О.О. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 на земельну частку (пай), оскільки неможливо перевірити склад спадкового майна в зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа, сертифіката на право на земельну частку (пай) на ім`я спадкодавця (а.с.13 т.1).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 зсилається на те, що його матір ОСОБА_2 за життя не отримала сертифікату на право на земельну частку (пай) та з невідомих причин, але безпідставно, на його переконання, не була включена до Списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), так як за життя вона була членом колективного сільськогосподарського підприємства Зоря .

Вказана обставина, на думку позивача, підтверджується копіями трудових книг, архівною довідкою №01-13-47 від 01.02.2019 року, свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), довідкою №61 від 02.02.2002 року, виданою Пасинківською сільською радою Шаргородського району Вінницької області в тім, що ОСОБА_2 має право на земельну частку пай в розмірі 2,60 га в кількості 1 шт.

Також, позивач та його представник під час судового розгляду справи стверджували, що у ОСОБА_2 виникло право на земельну частку пай з моменту видачі та реєстрації Державного акту на право колективної власності ВН №1102128, який був зареєстрований та виданий за її життя 06.01.1995 року на ім`я КСП Зоря , членом якого спадкодавець була.

Проаналізувавши зазначені вище докази та наведені позивачем і його представником доводи, суд встановив наступне.

З трудової книжки колгоспника НОМЕР_9 вбачається, що ОСОБА_2 з 1975 року до 1983 року працювала свинаркою та дояркою у колгоспі Расцвет Ісаївської сільради Миколаївського району Одеської області (а.с.19-21 т.1).

Відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_5 , ОСОБА_2 у 1983 році прийнята в колгосп Зоря комунізму дояркою (а.с.15 т.1).

13.03.2000 року ОСОБА_2 розраховано з членів КСП Зоря в зв`язку з ліквідацією КСП та 14.03.2000 року прийнято в члени ПП Зоря різноробочою (а.с.15 т.1).

Як вбачається із трудової книжки, в ній відсутній запис про прийняття ОСОБА_2 в члени КСП Зоря , а лише про виключення зі членів КСП у 2000 році. ОСОБА_2 приймала трудову участь у громадському господарстві колгоспу, КСП впродовж 1983-1996 років, разом з тим, як вбачається із трудової книжки, починаючи з 1991 року по 1994 рік та з 1995 року по 1996 рік, у 1999 році та в 2000 році не виконувала річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві (а.с.17 т.1), а за 1997-1998 роки та 2000 рік взагалі відсутні відомості про роботу (а.с.18 т.1).

Вказана обставина підтверджується також архівною довідкою Шаргородського районного Трудового архіву Вінницької області від 01.02.2019 року за №01-13-47 (а.с.22 т.1).

14.07.1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству Зоря с. Пасинки Пасинківською сільською радою видано Державний акт на право постійного користування землею, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні оригіналами Державних актів ІІ-ВН №002128 та ІІ- ВН в„– 001227, які наявні в розпорядженні Пасинківської сільської ради.

Також, судом встановлено, що 14.07.1995 року Пасинківською сільською радою видано Колективному сільськогосподарському підприємству Зоря с. Пасинки Державний акт на право колективної власності на землю серії ВН без номеру, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні оригіналами Державних актів серії ВН, які наявні в розпорядженні відповідача - Пасинківської сільської ради та надані для огляду в судовому засіданні.

Додатком №1 до Державного акту на право колективної власності на землю є Список громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря , який складається із 651 громадянина, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні оригіналами Державних актів на право колективної власності на землю серії ВН без номеру, які наявні в розпорядженні Пасинківської сільської ради і в яких міститься вказаний Список.

Спадкодавець ОСОБА_2 була включена до Списку громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря під номером 231, але навпроти її прізвища міститься позначка синім чорнилом мінус - , як і навпроти прізвищ інших громадян, зокрема, діда позивача ОСОБА_7 (№487), що не заперечується позивачем, який стверджував, що дід не отримував земельного сертифікату, так як був помилково включений у Список, на відміну від баби позивача ОСОБА_5 (№488), яка отримала земельний пай, який успадкувала ОСОБА_2 .

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що ОСОБА_2 була членом КСП Зоря с. Пасинки на момент видачі КСП Державного акту на право колективної власності на землю, що вбачається як із трудових книжок, в яких відсутній запис про прийняття ОСОБА_2 в члени КСП Зоря , а лише про виключення зі членів КСП у 2000 році, що не підтверджує її членства у КСП на момент видачі КСП Державного акту на право колективної власності на землю, так і з дослідженого судом Списку громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря , в якому спадкодавець виключена.

Відомості щодо виходу спадкодавця ОСОБА_2 на пенсію також відсутні в матеріалах справи, оскільки не надані позивачем.

З довідки відповідача - Пасинківської сільської ради від 13.06.2019 року №301 вбачається, що ОСОБА_2 також немає у списку громадян - власників сертифікатів на земельну частку (пай), яким надається право на виготовлення державних актів (а.с.24 т.1).

Вказана обставина підтверджується оглянутими в судовому засіданні двома Книгами реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються районною державною адміністрацією по с. Пасинки, а також Технічною документацією по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів ПП Зоря на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Так, з оглянутої в судовому засіданні Технічної документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів ПП Зоря на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області вбачається, що 13.03.2000 року збори власників сертифікатів ПП Зоря с. Пасинки вирішили здійснити роботи по підготовці схеми поділу земель спільної власності на земельні частки (паї) згідно з розміром паїв, затверджених розпорядженнями №26 від 08.02.2000 року (розмір земельної частки (паю) - 2,60 кад.га) та №56 від 13.03.2000 року (розмір земельної частки 1,19 кад.га).

08.05.2003 року затверджено Акт розподілу земельних часток (паїв) між власниками земельнх сертифікатів по Пасинківській сільській раді Шаргородського району Вінницької області, що вбачається із проаналізованої вище Технічної документації, у якому спадкодавець ОСОБА_2 відсутня.

Таким чином, вирішуючи вказаний спір, судом встановлено наявність передумов для набуття ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), оскільки вона працювала в КСП Зоря на час видачі йому Державного акта на право колективної власності на землю, але беззаперечні відомості про те, що вона була прийнята в члени КСП і залишилася членом зазначеного підприємства на 14.07.1995 року - відсутні.

Водночас, дії підприємства щодо виключення її із списку громадян-членів КСП Зоря , які мають право на земельний пай, сама ОСОБА_2 за життя не оскаржувала та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося.

Таким чином, позивач не надав належні та допустимі докази, що померла ОСОБА_2 була членом КСП Зоря на час проведення паювання земель і видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 року у справі №294/1094/17 зазначає, що саме позивач повинен довести, що право, яке він просить визнати за ним у порядку спадкування, набув спадкодавець за життя, а головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина у колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постановах від 10.01.2019 року у справі №696/1268/16-ц та від 17.03.2020 року у справі №396/1683/18-ц, від 20.02.2020 року у справі №544/1095/18, від 26.11.2018 року у справі №392/1660/16-ц, від 29.05.2019 року у справі №395/268/17-ц.

Зокрема, Верховним Судом викладено наступний висновок у постанові від 17.03.2020 року у справі №396/1683/18-ц.

Так, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , будучи виключеною зі Списку - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, до проведення розпаювання і видачі сертифікатів не звернулася до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення її до списку, питання щодо проведення перепаювання у такому випадку, за згодою всіх власників сертифікатів, не розглядалося, оскільки у Технічній документації щодо передачі земельних часток (паїв) відсутні вказані відомості.

Також, у разі недосягнення згоди щодо її включення до Списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), ОСОБА_2 мала право звернутися до суду для розгляду спору, разом з тим, позивачем не надано доказів про наявність відповідних рішень зборів власників сертифікатів та судових рішень.

Також, спадкодавець ОСОБА_2 мала б звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП Зоря , проте, позивачем не надано доказів про відповідне звернення її до суду та вирішення цього питання у судовому порядку.

До того ж, суд вважає помилковим ствердження представника позивача - адвоката Чоловського О.М. про те, що Державний акт на право колективної власності на землю посвідчує право ОСОБА_2 на земельну частку (пай), замінює сертифікат на право на земельну частку (пай), оскільки відсутні беззаперечні дані щодо членства останньої у колективному сільськогосподарському підприємстві Зоря на момент реєстрації Державного акта на право колективної власності на землю, що позивачем належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами не доведено.

Також, суд вважає безпідставним ствердження представника позивача про те, що наявність у спадкодавця ОСОБА_2 майнового сертифікату підтверджує обставини членства останньої у КСП Зоря і право на земельний пай, оскільки означений майновий сертифікат серії ВІ ХХVІ в„– 016148 видано 24.02.2004 року на підставі списку осіб, які мають право саме на майновий пай, затвердженого зборами співвласників ПП Зоря с. Пасинки від 07.04.2001 року (а.с.14 т.1).

До того ж, порядок отримання майнового паю регулюється іншими нормативними актами, ніж право на земельний пай, зокрема, постановою КМУ №177 від 28.02.2011 року Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки .

Крім того, суд вважає безпідставним ствердження представника позивача, що довідка Пасинківської сільської ради від 02.02.2002 року за №61 підтверджує право ОСОБА_2 на земельну частку (пай).

Так, проаналізувавши вказану довідку вбачається, що вона не є вагомим належним, достовірним та достатнім доказом, оскільки видана виконкомом Пасинківської сільської ради ОСОБА_2 про склад сім`ї, зокрема, про те, що склад її сім`ї слідуючий: ОСОБА_1 , 1975 року народження, син (а.с.36 т.1).

Запис у вказаній довідці, дослівно Дана сім`я користується присадибною ділянкою в розмірі 0,45 га та має право на земельну частку (пай) розміром 2,60 га, в кількості 1 шт., що разом складає 2,60 га, зареєстрований 3 січня 2001 року не підтверджує факту належності ОСОБА_2 права на земельний пай, оскільки, досліджуючи Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), вбачається, що ОСОБА_2 до них не включена, а позивач ОСОБА_1 включений під №36 в одній з них, розмір його земельного паю в умовних кадастрових гектарах становить 2,60.

За таких обставин, враховуючи, що у ОСОБА_2 відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) у колишньому КСП Зоря , доказів належності їй на час смерті права на земельну частку (пай) позивачем не надано, за життя ОСОБА_2 не оскаржувала виключення її зі Списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючого документу, який би підтверджував наявність у неї права на земельну частку (пай), за життя спадкодавця не вирішувалося, то підстави для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування відсутні, оскільки ОСОБА_2 , як спадкодавець, такого права за життя не набула.

Вказаний висновок суду ґрунтується на висновку ВС, викладеному у постанові від 17.03.2020 року у справі №396/1683/18-ц.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.

Отже, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є безпідставним.

Також, проаналізувавши заяву представника Пасинківської сільської ради - адвоката Костриці В.С. про застосування строків позовної давності і клопотання про застосування строків позовної давності, викладене представником ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Тиховським М.О. у відзиві на позов, суд встановив, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення із вказаною вимогою, і не ставиться питання про його поновлення.

Так, з матеріалів спадкової справи №841/2017 вбачається, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , що сталася 25.09.2008 року, протягом шести місяців шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, розпорядившись ним.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 після смерті матері у 2008 році був обізнаний про те, що ОСОБА_2 не отримала земельної частки (паю), не була включена у відповідні списки осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Разом з тим, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду тільки в жовтні 2019 року.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом.

Так, відповідно до вимог ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Доводи представника позивача про те, що у оформленні спадщини на земельний пай позивачеві відмовлено нотаріусом 23.08.2019 року, після чого позивач звернувся із позовом до суду, у зв`язку із чим, на його переконання, не пропустив строки давності, суд вважає помилковими, оскільки загальновідомим є факт, що оформлення спадщини без правовстановлюючого документу є неможливим, а нотаріусом відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом саме з цієї підстави.

До того ж, сам позивач на запитання представника відповідача під час судового розгляду пояснив, що спадщину після смерті матері прийняв, був переконаний у наявності земельного сертифікату на ім`я матері, але не цікавився його наявністю, оскільки з 2008 року працював на заробітках у м. Києві включно до 2019 року та лише при оформленні спадщини на будинок після смерті матері встановив, що земельний сертифікат на її ім`я відсутній.

При цьому, суд зауважує, що доводи позивача про те, що оформляючи спадщину на будинок матері він дізнався про відсутність виданого на її ім`я сертифікату на земельну частку (пай), не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки із матеріалів спадкової справи №841/2017 вбачається, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 лише на земельні частки (паї), свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок йому не видавалося.

Разом з тим, суд вважає, що ці заяви про застосування строку позовної давності не підлягають задоволенню, оскільки суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними і безпідставними.

Так, відповідно до роз`яснень, що містяться в абзаці третьому п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З наведених підстав, суд вважає, що заяви про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають, оскільки позов є недоведеним та безпідставним.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, мотиви їх незастосування.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо визнання права на спадкування земельної частки (паю) за законом, які регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, ЦК України, ЗК України, спеціальними нормативно-правовими актами - ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указом Президента України за №720/95 від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року №666/94.

Так, згідно зі ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

З огляду на те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася та була прийнята у 2008 році, то спадкові правовідносини, що виникли, регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Статтями 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про порядок набуття та припинення прав спадкоємцями в порядку спадкування.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.3 ст.1223, ч.1 ст.1220 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її… Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.ч.1, 3 ст.1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст.1296 ЦК України).

За приписами ст.ст.1217, 1218 ЦК України та ст.3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року №666/94 право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до п.1 Указу Президента України за №720/95 від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам… Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з п.2 Указу Президента України за №720/95 від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року), кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Отже, за змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Частиною першою ст.1 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, серед іншого, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 вказаного вище Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є, в тому числі, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Право на земельну частку (пай), що отримують працівники, набувається ними на період з моменту прийняття рішення про виділення земельних часток (паїв) до завершення землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі у вигляді земельних ділянок та видачі громадянам державних актів про право власності на землю.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно із ст.116 ЗК України в редакції, що діє на час розгляду справи, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, на що посилається позивач.

Разом з тим, вказана норма не підлягає застосуванню, оскільки до спірних правовідносин - визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, необхідно застосовувати ЗК в редакції на час виникнення такого права у спадкодавця, тобто у редакції 1990 року.

VІ. Висновки суду

Аналіз вказаного законодавства дає підстави для висновку, що право особі претендувати на отримання земельної частки (паю) дає три обов`язкові умови: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Із перевірених у судовому засіданні доказів, вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 у визначений законом спосіб не набула права на земельну частку (пай), оскільки була виключена із Списку осіб, членів КСП Зоря , які мають право на одержання земельної частки (паю), на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю; у ОСОБА_2 відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) у колишньому КСП Зоря , доказів належності їй на час смерті права на земельну частку (пай) позивачем не надано; за життя ОСОБА_2 не оскаржувала виключення її зі Списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю; питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючого документу, який би підтверджував наявність у неї права на земельну частку (пай), за життя спадкодавця не вирішувалося, тому підстави для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування відсутні, оскільки ОСОБА_2 , як спадкодавець, такого права за життя не набула.

З наведених підстав у позові ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Відтак, не підлягають задоволенню заяви представників відповідачів про застосування строків позовної давності з огляду на роз`яснення, що містяться в абзаці третьому п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , відповідно до яких, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст.256, 257, 260, 267, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, ст.ст.22, 23 ЗК України (ред.1990 року), ст.ст.1, 2 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , п.п.1, 2 Указу Президента України за №720/95 від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Шаргородської районної державної адміністрації, Пасинківської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування - відмовити.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шаргородський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином (п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України).

Повне найменування (для юридичних осіб) та ім`я (для фізичних осіб) сторін:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Ісаєво Миколаївського району Одеської області, житель АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 28 січня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 ;

- відповідач - Шаргородська районна державна адміністрація, місцезнаходження - м. Шаргород Вінницької області, вул. Героїв Майдану, 224, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 04051218;

- відповідач - Пасинківська сільська рада, місцезнаходження - с. Пасинки Шаргородського району Вінницької області, вул. Вишнева, 30, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 04325680;

- відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, місцезнаходження - м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 39767547.

Повне рішення складено 28.07.2020 року.

Суддя: