Постанова

від 27.07.2020 по справі 531/152/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/152/19 Номер провадження 22-ц/814/1071/20Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря Кальник А.М.,

за у часті: представника позивача -адвоката Пластун Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 09 січня 2020 року, прийнятого під головуванням судді Косик С.М. в смт. Машівка, із складанням повного тексту рішення 20 січня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що 03.05.2008 року надав матері відповідачів - ОСОБА_4 грошові кошти в рахунок продажу чи передачі в оренду успадкованої земельної частки (паю), чи здійснення будь-якої іншої операції щодо земельної ділянки у розмірі 240 000 грн, що еквівалентно 50 000 доларів США, про що було складено розписку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Відповідачі по справі є спадкоємцями майна померлої. Просив відповідно до часток відповідачів у спадщині стягнути 1 397 000,00 грн., виходячи з курсу долара США до гривні станом на 22.01.2019 року.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 09 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щов ході розгляду справи не встановлено факту передання коштів за розпискою без дати.

Рішення оскаржив ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове ,яким задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають рішення районного суду вірним та просять залишити його без змін.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно з розпискою від 03.05.2008 року ОСОБА_4 отримала в рахунок продажу чи передачі в оренду успадкованої земельної частки (паю), чи здійснення будь-якої іншої операції щодо земельної ділянки 240 000 грн, що еквівалентно 50 000 доларів США у ОСОБА_1 .

Згідно розписки без дати ОСОБА_4 позичила у ОСОБА_1 кошти у сумі 1234000 грн., що еквівалентно 50 000 дол. США.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

За повідомленням приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Шуби А.Ф. від 16.01.2019 року, нею 09.12.2016 року заведена спадкова справа № 175/2016 після померлої. Спадкоємцем за заповітом після померлої є ОСОБА_5 , за законом - доньки померлої: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 668132 ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 1,0263 га на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 червня 2008 року ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 3,08 га на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали свідоцтво про право на спадщину кожна на 1,0263 га земельної ділянки площею 3,08 га на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що в ході розгляду справи не встановлено факту передання коштів за розпискою без дати, у зв`язку з чим такий договір є неукладеним, а за розпискою від 03.05.2008р. не вбачається отримання ОСОБА_4 від позивача грошових коштів в борг.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ( ч.1ст.1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України , суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Суд першої інстанції, аналізуючи зібрані у справі докази, не встановив факту передання коштів за розпискою без дати (а.с.89) та дійшов обгрунтованого висновку, що вона не містить відомостей щодо отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_1 грошових коштів саме у борг та недоведеність існування між сторонами правовідносин за договором позики, чим мотивовано позов.

Зазначений висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018р. у справі № 165/325/17.

Доводи заявника про те, що між ним і ОСОБА_4 у 2016р. відбулася новація боргу у позикове зобов`язання, що було оформлене відповідною розпискою, і на підставі цього договору у ОСОБА_4 виник обов`язок повернути йому кошти еквівалентні 50 000 доларів США, апеляційний суд відхиляє, оскільки суд першої інстанції, дослідивши зміст розписки, дійшов висновку про те, що вона не підтверджує передачу позивачем коштів у борг і обов`язок відповідача їх повернути.

Позовні вимоги ОСОБА_1 не грунтувались на положеннях ст.1053 ЦК України.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання в апеляційній скарзі на норму цієї статті та ствердження про перехід ніби-то правовідносин сторін із домовленостей щодо продажу земельної ділянки у позикове зобов`язання з огляду на таке:

Частина 2 даної норми передбачає, що заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики ( ст.1047 ЦК).

Відповідно ст.1047 ЦК України встановлена письмова форму договору, а розписка не є обов`язковою, а може бути підтвердженням укладання договору та передачі визначеної сторонами грошової суми або кількості речей.

Між тим новація боргу не укладена в письмовій формі договору. Позивачем не доведено усвідомлення померлою ОСОБА_4 факту новації боргу у позикове зобов`язання.

Суду не надано також жодного доказу на підтвердження часу написання розписки про отримання в борг 50 тис.доларів США, при цьому ОСОБА_1 не заперечується, що грошові кошти ОСОБА_4 під час написання зазначеної розписки не передавались.

Неспроможними в силу положень ст.1051 ЦК України є посилання позивача в скарзі на свідчення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який, зокрема, пояснив суду про те, що гроші за розпискою (без дати) не передавались оскільки були передані в 2008р.

При цьому позивачем стверджується про припинення зобов`язань за розпискою від 03.05.2008р.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за даним позовом грунтуються на розписці без дати про отримання ОСОБА_4 грошових коштів, які, як вірно встановив суд, під час її складання не передавались.

Інших доказів укладання договору позики суду не надано.

За вказаних обставин позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності між сторонами позикових зобов`язань.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на наявність у ОСОБА_1 оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки, як на підтвердження отримання грошових коштів.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п. 1,375 , 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 09 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя О. В. Прядкіна

Судді: С. Б. Бутенко

О. І. Обідіна

Повний текст постанови складено 28.07.2020 р.