Рішення

від 21.07.2020 по справі 922/522/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/522/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Волевському Л.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7) до Приватного акціонерного товариства "Завод ЗБК-13" (61124, м. Харків, вул. Кульчицького, 5) про стягнення 6220899,64 грн. за участю представників:

позивача - Коваль Г.Ю., службове посвідчення № 3519,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Харківської області подано позов Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства Завод ЗБК-13 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 6220899,64 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідач у період з 01.01.2017 по 30.04.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом даної справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 93313, 49 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 24.03.2020 о 11:00.

23.03.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. № 7268).

23.03.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7272) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

23.03.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності (вх. № 7274).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.03.2020 відкладено підготовче засідання по розгляду справи № 922/522/20 на 06.04.2020 о 10:00.

30.03.2020 на офіційну електронну адресу господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 920) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

30.03.2020 на офіційну електронну адресу господарського суду Харківської області від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи у справі (вх. № 919), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

31.03.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 8053) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

01.04.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 8105).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2020 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 27.04.2020 о 10:30.

16.04.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 8105).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2020 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 25.05.2020, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, підготовче засідання відкладено на 13.05.2020 о 10:00, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.

07.05.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 10395).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 13.05.2020 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 25.05.2020 о 12:00, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.

25.05.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 11630), мотивоване запровадження карантину.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх. № 11630 від 25.05.2020) та про призначення експертизи (вх. № 7268 від 23.03.2020).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/522/20 до судового розгляду по суті на 09.06.2020 о 12:30.

09.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 12821).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2020 клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено та оголошено перерву у судовому засіданні до 23.06.2020 о 15:00, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України.

23.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 14308).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2020 узгоджене клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору мирним шляхом задоволено та оголошено перерву у судовому засіданні до 21.07.2020 о 15:00, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Позивач у судове засідання 21.07.2020 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 6220899, 64 грн.

Відповідач у судове засідання 21.07.2020 не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Через загальний відділ діловодства суду надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 16618 від 21.07.2020), за результатами розгляду якого, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2020 відмовлено у його задоволенні.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 21.07.2020 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.02.2020 № 200050583 право власності на нежитлові будівлі: літ. К-1 загальною площею 286,0 кв.м., літ. О-1 загальною площею 449,8 кв.м., літ. П-1 загальною площею 204, 1 кв.м., літ. М-1 загальною площею 422,9 кв.м., літ. Р-1 загальною площею 52,3 кв.м., літ. Л-1 загальною площею 458,2 кв.м., літ. С-1 загальною площею 26,9 кв.м., літ. Т-1 загальною площею 72,3 кв.м., літ. У-1 загальною площею 9,1 кв.м., літ. Ф-1 загальною площею 39,5 кв.м., літ. Х-1 загальною площею 48,6 кв.м., літ. Ц-1 загальною площею 24,5 кв.м., літ. Ч-1 загальною площею 256,8 кв.м., літ. Н-2 загальною площею 434,3 кв.м., літ. Ж-3 загальною площею 9216,7 кв.м., літ. 3-4 загальною площею 564,8 кв.м. по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові з 01.12.2015 зареєстроване на праві приватної власності за ПАТ Завод ЗБК-13 на підставі свідоцтва про право власності від 23.05.2000 б/н, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради згідно реєстраційного посвідчення № 1659 від 25.05.2000.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.02.2020 № 200050209 право власності на земельну ділянку площею 5,2486 га (кадастровий номер 6310136900:05:004:0033) по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові з 03.05.2019 зареєстроване за ПАТ Завод ЗБК-13 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.03.2019 № 131.

Також, згідно з інформацією Відділу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.06.2018 № 19-20-0.23,08-2147/116-18 станом на 29.12.2012 на земельну ділянку по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові не обліковувались правовстановлюючі документи на паво власності або користування на земельні ділянки.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що враховуючи відсутність зареєстрованих за будь - якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку (у період з 01.01.2017 по 30.04.2019) по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові, вказана земельна ділянка площею 5,2486 га з кадастровим номером 6310136900:05:004:0033, перебувала у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Сам розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136900:05:004:0033) від 28.05.2019 № 894/0/45-19, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Враховуючи вищенаведене, позивачем у позові наголошено, що відповідач у період з 01.01.2017 по 30.04.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові, плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 12.02.2020 проведено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові, розробленого ТОВ Інститут планування територій та витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадстру у Харківській області від 28.05.2019 № 894/0/45-19 та встановлено, що ПАТ Завод ЗБК-13 використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:05:004:0033 по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136900:05:004:0033) від 28.05.2019 № 894/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадстру у Харківській області, площа вказаної земельної ділянки складає 5,2486 га.

Із обставин справи вбачається, що за результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові від 12.02.2020.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє та використовує нежитлові будівлі: літ. К-1 загальною площею 286,0 кв.м., літ. О-1 загальною площею 449,8 кв.м., літ. П-1 загальною площею 204, 1 кв.м., літ. М-1 загальною площею 422,9 кв.м., літ. Р-1 загальною площею 52,3 кв.м., літ. Л-1 загальною площею 458,2 кв.м., літ. С-1 загальною площею 26,9 кв.м., літ. Т-1 загальною площею 72,3 кв.м., літ. У-1 загальною площею 9,1 кв.м., літ. Ф-1 загальною площею 39,5 кв.м., літ. Х-1 загальною площею 48,6 кв.м., літ. Ц-1 загальною площею 24,5 кв.м., літ. Ч-1 загальною площею 256,8 кв.м., літ. Н-2 загальною площею 434,3 кв.м., літ. Ж-3 загальною площею 9216,7 кв.м., літ. 3-4 загальною площею 564,8 кв.м. по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові.

Відповідач у період з 01.01.2017 по 30.04.2019 не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача у цей період є орендна плата (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України). З урахуванням викладеного суд не приймає до уваги посилання відповідача про сплату податку саме за спірну земельну ділянку площею 5,2486 га по вул. Кульчицького, 5 у м.Харкові. Крім того з наданих до суду платіжних доручень та фінансових виписок, відповідно до призначення платежу не вбачається, що сплачений земельний податок стосується спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з п. «д» ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів ЦК та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання гл. 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень гл. 83 ЦК України.

За змістом приписів гл. 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

В силу ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, нежитлових будівель: літ. К-1 загальною площею 286,0 кв.м., літ. О-1 загальною площею 449,8 кв.м., літ. П-1 загальною площею 204, 1 кв.м., літ. М-1 загальною площею 422,9 кв.м., літ. Р-1 загальною площею 52,3 кв.м., літ. Л-1 загальною площею 458,2 кв.м., літ. С-1 загальною площею 26,9 кв.м., літ. Т-1 загальною площею 72,3 кв.м., літ. У-1 загальною площею 9,1 кв.м., літ. Ф-1 загальною площею 39,5 кв.м., літ. Х-1 загальною площею 48,6 кв.м., літ. Ц-1 загальною площею 24,5 кв.м., літ. Ч-1 загальною площею 256,8 кв.м., літ. Н-2 загальною площею 434,3 кв.м., літ. Ж-3 загальною площею 9216,7 кв.м., літ. 3-4 загальною площею 564,8 кв.м, що розташовані на земельній ділянці площею 5,2486 га по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові (яка сформована як об`єкт цивільних прав), оскільки останнє належить йому на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівель права користування земельною ділянкою за спірний період, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а також те, що земельна ділянка, на якій розташовані нежитлові будівлі, що розташовані на земельній ділянці площею 5,2486 га по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові сформована як об`єкт цивільних прав з іншою площею ніж та, яку зазначає позивач.

Зі змісту гл. 15, ст. 120, 125 ЗК України та з урахуванням положень ст. 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.

За змістом ст. 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з заявлених позивачем вимог про сплату коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, при вирішенні спору необхідно враховувати таке.

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

При вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

Відповідно до ст. 15 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Судом встановлено, що земельна ділянка по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові із кадастровим номером 6310136900:05:004:0033 площею 5,2486 га сформована як об`єкт цивільних прав.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що земельна ділянка по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові із кадастровим номером 6310136900:05:004:0033 площею 5,2486 га є сформованою, як об`єкт цивільних прав.

Водночас, судом враховано, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Матеріали містять Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за № 894/0/45-19 від 28.05.2019 виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, згідно якого встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6310136900:05:004:0033 по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові становить 6652496 грн.

Таким чином, судом встановлено наявність наданих позивачем у справі доказів про вищевказану земельну ділянку, що використовується відповідачем, яким підтверджується сформування даної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, та наявність у матеріалах справи Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу ст. 12 ЗК України визначає, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, належать, зокрема, повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства (п.п. а, є ст. 12).

Перевіривши розрахунки Харківської міської ради, які здійснені на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 894/0/45-19 від 28.05.2019 виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, суд дійшов висновку, що вони є вірними та здійснені на підставі ЗК України, ПК України, Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08, Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 .

Таким чином, враховуючи правомірне володіння та використання відповідачем нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці площею 5,2486 га по вул. Кульчицького, 5 у м. Харкові, оскільки останнє належать йому на праві власності, заявлена до стягнення з відповідача сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2017 по 30.04.2019, тобто за період коли вказана земельна ділянка була сформована, є обґрунтованим.

Разом з тим, 23.03.2020 відповідачем у справі зроблено заяву про застосування строку позовної давності до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період січень - лютий 2017 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

У розрахунку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, який наданий позивачем, розмір орендної плати за місяць складає 222174, 99 грн. Водночас, позивач звернувся до суду з позовом лише 21.02.2020, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності за період січень - лютий 2017 року у розмірі 444349, 98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період січень - лютий 2017 року у розмірі 444349, 98 грн.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період січень - лютий 2017 року у розмірі 444349, 98 грн.

В частині стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.03.2017 по 30.04.2019 у розмірі 5776549,66 грн. позовні вимоги Харківської міської ради є законними, обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод ЗБК-13" (61124, м. Харків, вул. Кульчицького, 5, код ЄДРПОУ 24343526) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 01.03.2017 по 30.04.2019 у сумі 5776549,66 грн. та 86648,24 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "30" липня 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв