Рішення

від 30.07.2020 по справі 120/936/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 липня 2020 р. Справа № 120/936/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Драло В.

позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: Яремка В.М., Примакової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації

про: визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі і стягнення заробітку за вимушений прогул

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) з адміністративним позовом до фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - фінансове управління Немирівської РДА Вінницької області, фінансове управління, відповідач )про:

- визнання протиправним та скасування наказу №1-0 від 27.01.2020 року ;

- поновлення на роботі на посаді головного спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області;

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.01.2020 року по день поновлення на роботі з розрахунку 514, 53 грн. за кожний робочий день.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.01.2020 року ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області у зв`язку з скороченням штату. При цьому, всупереч вимог трудового законодавства, їй не було запропоновано іншу вакантну посаду, хоча така була в наявності. Вказала, що у спірному наказі вказано підставу звільнення в зв`язку із скороченням посади, однак така (підстава) відсутня в переліку статті 87 Закону України "Про державну службу". А отже, звільнення є незаконним, відповідно, наказ підлягає скасуванню, а позивач поновленню на службі.

Ухвалою від 06.03.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 30.03.2020 р. в порядку спрощеного позовного провадження.

19.03.2020 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що посада позивача була скорочена, в зв`язку з чим письмово попереджено про наступне вивільнення. Отже, управлінням дотримано всіх вимог при увільненні позивачки з посади. Відтак, спірний наказ є правомірним та не підлягає скасуванню.

26.03.2020 р. надійшла відповідь на відзив в якій вказано, що не вірно вказана підстава звільнення в оскаржуваному наказі.

30.03.2020 р. ухвалою суду відкладено розгляд справи на 29.04.2020 р.

06.04.2020 р. надійшли заперечення на відзив, в яких відповідач вказує на правомірність звільнення з підстав визначених статтею 87 Закону України "Про державну службу".

Ухвалами від 29.04.2020 р., 18.05.2020 р., 04.06.2020 р. за клопотанням сторін відкладено судові засідання на 18.05.2020 р., 04.06.2020 р., 07.07.2020 р. з підстав карантину.

07.07.2020 р. ухвалами суду витребувано додаткові докази та відкладено розгляд справи на 27.07.2020 р. і повернуто заяву про уточнення позовних вимог.

22.07.2020 р. від сторони відповідача надійшли додаткові докази та письмові пояснення згідно яким повідомлено про відсутність вакантної посади, про яку зазначає позивач.

Протокольною ухвалою суду від 27.07.2020 р. відкладено судове засідання на 30.07.2020 р. для надання додаткових доказів.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Наполагала, що на момент її попередження була в наявності вільна вакантна посада головного спеціаліста відділу прогнозування і аналізу доходів фінансового управління, за якою рахувалась ОСОБА_3 , яка перебувала у декретній відпустці. Вважає, що тимчасово, до виходу особи з декретної відпустки могла бути працевлаштована. Позивач стверджувала, що пропозиція посади була обов`язковою у такому випадку, оскільки це передбачено трудовим законодавством, яке розповсюджувалось на спірні правовідносини.

Представники відповідача заперечили проти заявлених вимог, посилаючись на зміни у структурі та штатному розписі установи, якими вдвічі зменшено кількість посад та відсутність вакантних посад на момент попередження позивача.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, встановив наступне.

27 січня 2020 року згідно наказу начальника відділу фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької №1-о від 27.01.2020 р., ОСОБА_1 увільнена з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Не погоджуючись з даним наказом, вважаючи що при звільнені порушено норми трудового законодавства і не запропоновано вакантної посади, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд керується та виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (у подальшому наводиться в редакції (зі змінами від 19.09.2019 р., що набрали чинності 25.09.2019 р.), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Отже з процитованих норм видно, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. При цьому, Закон № 889-VIII не встановлює у таких випадках припинення служби обов`язкового надання пропозиції працевлаштування на іншій посаді.

Так, судом встановлено, що 25.11.2019 р. розпорядженням голови Немирівської районної державної адміністрації №12-рк "Про впорядкування структурних підрозділів та встановлення граничної чисельності працівників структурних підрозділів Немирівської районної державної адміністрації", серед іншого, зобов`язано керівників упорядкувати відповідні структурні підрозділи та подати штатні розписи. Одночасно визначено чисельність фінансового управління Немирівської РДА Вінницької області 7 штатних одиниць. При цьому слід зазначити, що за штатним розписом станом на 1.01.2019 р. штатна чисельність посад складала 13,5 одиниць.

На виконання в т.р. даного розпорядження наказом начальника відділу фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької №66 від 27.11.2019 р. виведено із штатного розпису фінансового управління бюджетний відділ у складі 5 одиниць, а саме, начальника та 4 головних спеціалістів. Саме у бюджетному відділі обіймала посаду головного спеціаліста Кухар Л.П.

27 листопада 2019 року прийнято наказ № 67 Про введення в дію штатного розпису фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації , яким штатний розпис фінансового управління введено в дію з 27.11.2019 р.

27 листопада 2019 року головному спеціалісту бюджетного відділу фінансового управління Кухар Л.П. письмово повідомлено про наступне вивільнення з 29 січня 2020 року, у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису фінансового управління та скороченням посади.

Іншої посади та пропозиції щодо переводу не запропоновано, з чим позивач не погоджується вказуючи на наявність вакантної посади головного спеціаліста відділу прогнозування і аналізу доходів, а також на обов`язок роботодавця передбачений трудовим законодавством запропоновувати іншу посаду.

Оцінюючи доводи сторони позивача стосовно обов`язковості при попереджені надання пропозиції щодо переведення на іншу вакантну посаду як то передбачено трудовим законодавством, то суд зазначає наступне.

Норми статті 87 Закону № 889-VIII, в яких містилось посилання на те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю та, що звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення, на момент попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення та на момент звільнення, не діяли. Така норма виключена Законом України № 117-IX від 19.09.2019 р., що набрав чинності 25.09.2019 р.

Натомість абзацом 3 частити третьої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Відтак, посилання позивача щодо обов`язковості застосовування при попереджені про звільнення положень закону про працю та обов`язкової пропозиції іншої посади спростовуються наведеним.

Також не беруться до уваги та не застосовуються до спірних правовідносин посилання позивача на положення частини третьої статті 86 Закону № 889-VIII, за змістом яких суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю, оскільки дана норма регулює правовідносини пов"язані з припиненням державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін, що не має місце у цьому спорі.

Окрім того, суд зауважує, що в ході розгляду справи не встановлено, що на момент попередження та на час звільнення позивача були наявні вакантні посади, які б можна було запропонувати ОСОБА_1 . Єдина посада головного спеціаліста новоутвореного сектору прогнозування і аналізу доходів фінансового управління, яку обіймала ОСОБА_3 , яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, 27 листопада 2019 р . запропонована іншій особі ОСОБА_4 разом з попередженням про наступне вивільнення.

Судом не враховуються посилання позивача на порушення строків звільнення (попереджено - 27.11.2020 р., звільнено - 27.01.2020 р.), за якими наказ про звільнення видається після закінчення двомісячного попереджувального строку як то передбачено ст. 241-1 КЗпП, оскільки, як вже зазначалось вище, положення трудового законодавства до спірних правовідносин не застосовуються, адже регулюються спеціальним Законом.

Окрім того, в судовому засіданні позивач не підтримала таку підставу позову як написання заяви про звільнення з власної ініціативи та її нерозгляд по суті, посилаючись, що таке рішення було імпульсивним та не вплинуло на прийняття оскаржуваного наказу.

За сукупністю вищенаведеного, суд доходить висновку, що приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України про державну службу, а відтак, підстави для визнання протиправним та скасування такого (наказу) - відсутні.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, суд зазначає, що вони є похідними від першої. Відтак, за відсутності підстав для скасування наказу про звільнення, - відсутні підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень поновлювати позивача на роботі та стягувати середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація та докази, на які посилається позивач, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача, покладеної в основу позовних вимог, а відтак, відсутні підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ).

Відповідач: фінансове управління Немирівської районної державної адміністрації (вул. Шевченка, 14, м.Немирів, Вінницька область, код ЄДРПОУ - 02311603).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна