Постанова

від 22.10.2020 по справі 120/936/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/936/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

22 жовтня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року (ухвалене у м. Вінниці 30.07.2020 о 15:52, складене у повному обсязі 31.07.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №1-о від 27.01.2020;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області;

- стягнути з фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.01.2020 по день поновлення на роботі з розрахунку 514,53 грн за кожний робочий день.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області у зв`язку з скороченням штату. При цьому, відповідачем чітко не зазначено конкретну підставу звільнення. Так, у спірному наказі вказано підставу звільнення в зв`язку із скороченням посади, однак така (підстава) відсутня в переліку статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (Закон №889-VIII).

Також позивач зауважила, що накази суб`єкта призначення №66 «Про впорядкування структури фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації» та №67 Про введення в дію штатного розпису фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації не відповідають постанові Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 №179 Про впорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій .

Крім того, всупереч вимог трудового законодавства, їй не було запропоновано іншу вакантну посаду, хоча така була в наявності. Позивач наголошує на безпідставності висновків суду першої інстанції про нерозповсюдження на спірні відносини норм Кодексу законів про працю України, адже відповідні положення у ст.49-2 КЗпП України введені в дію 02.02.2020 у зв`язку із набранням чинності Законом України Про внесення змін до Кодексу законів про працю України від 12.12.2019 №378-IX.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Наголосив на тому, що відповідачем дотримано вимог діючого законодавства при звільненні позивача. Позивачу запропоновано посаду на декретне місце, однак позивач відмовилась від такої посади.

Зауважив, що норма статті 87 Закону №889-VIII, у якій містилось посилання на те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю та, що звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення, на момент попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення та на момент звільнення, не діяла, адже була виключена Законом України від 19.09.2019 №117-ІХ, що набрав чинності 25.09.2019.

Посилання позивача на невідповідність наказів №66 «Про впорядкування структури фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації» та №67 Про введення в дію штатного розпису фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 №179 Про впорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій , відповідач вважає безпідставними, адже такі доводи не зазначались позивачем у позовній заяві та не досліджувались судом першої інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за штатним розписом фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області станом на 01.01.2019 штатна чисельність посад складала 13,5 одиниць.

Розпорядженням голови Немирівської районної державної адміністрації від 25.11.2019 №12-рк «Про впорядкування структурних підрозділів та встановлення граничної чисельності працівників структурних підрозділів Немирівської районної державної адміністрації» , серед іншого, зобов`язано керівників упорядкувати відповідні структурні підрозділи та подати штатні розписи. Одночасно визначено чисельність фінансового управління Немирівської РДА Вінницької області 7 штатних одиниць.

На виконання вказаного розпорядження, наказом начальника відділу фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької №66 від 27.11.2019 виведено із штатного розпису фінансового управління бюджетний відділ у складі 5 одиниць, а саме, начальника та 4 головних спеціалістів.

27.11.2019 прийнято наказ №67 Про введення в дію штатного розпису фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації , яким штатний розпис фінансового управління введено в дію з 27.11.2019.

27.11.2019 головному спеціалісту бюджетного відділу фінансового управління ОСОБА_1 письмово повідомлено про наступне вивільнення з 29.01.2020, у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису фінансового управління та скороченням посади.

27.01.2020 згідно наказу начальника відділу фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької №1-о від 27.01.2020, ОСОБА_1 звільнена з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» .

Не погоджуючись із наказом від №1-о від 27.01.2020, вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернулась до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи спірний наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України про державну службу.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

За приписами частин 1-3 статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Необхідно звернути увагу на те, що Закон №889-VIII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, не встановлює обов`язкового надання пропозиції працевлаштування на іншій посаді у випадках припинення служби, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.

Більш того, 02.02.2020 у зв`язку із набранням чинності Законом України Про внесення змін до Кодексу законів про працю України від 12.12.2019 №378-IX статтю 49-2 КЗпП України після частини п`ятої доповнено новою частиною такого змісту:

"Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень".

Апеляційний суд враховує доводи позивача про неможливість застосування до спірних правовідносин вказаних положень статті 49-2 КЗпП України, адже спірні правовідносини виникли до 02.02.2020.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що норма статті 87 Закону №889-VIII, у якій містилось посилання на те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю та, що звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення, на момент попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення та на момент її звільнення, не діяла, адже була виключена Законом України від 19.09.2019 №117-ІХ, що набрав чинності 25.09.2019.

Водночас, на час виникнення спірних правовідносин, абзац 3 частити третьої статті 87 Закону №889-VIII передбачає, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилань позивача на необхідність обов`язкового застосовування положень закону про працю при попереджені про звільнення та щодо обов`язкової пропозиції іншої посади.

Також суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на положення частини третьої статті 86 Закону №889-VIII, за змістом яких суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю, оскільки дана норма регулює правовідносини пов`язані з припиненням державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін, що не має місце у цьому спорі.

Окрім того, у ході судового розгляду справи не встановлено, що на момент попередження та на час звільнення позивача були наявні вакантні посади, які можна було б запропонувати ОСОБА_1 . Єдина посада головного спеціаліста новоутвореного сектору прогнозування і аналізу доходів фінансового управління, яку обіймала ОСОБА_2 , яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 запропонована іншій особі ОСОБА_3 разом з попередженням про наступне вивільнення.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог статті 241-1 КЗпП України в частині недотримання строків видачі наказу про звільнення обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, адже до спірних правовідносин не застосовуються норми КЗпП України.

З урахуванням наведеного у сукупності, апеляційний суд вважає, що відповідач не допустив порушень вимог чинного законодавства та прав позивача під час звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області згідно спірного наказу №1-о від 27.01.2020, що свідчить про правомірність спірного наказу та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.