Ухвала

від 30.07.2020 по справі 440/1301/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 липня 2020 р.Справа № 440/1301/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Катунова В.В.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.04.19 року по справі № 440/1301/19

за позовом Фермерського господарства "Грім"

до Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство "Грім", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 04 грудня 2018 року "Про стягнення з боржника основної винагороди" (в редакції постанови від 04 квітня 2019 року "Про виправлення помилки у процесуальному документі") у виконавчому провадженні №57833755 про стягнення з боржника Фермерського господар "Грім" основної винагороди у сумі 275 000,00 гривень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року у справі № 440/1301/19 задоволено адміністративний позов Фермерського господарства "Грім" до Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про визнання протиправною та скасування постанови.

Визнано протиправною та скасовано постанову Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича від 04 грудня 2018 року "Про стягнення з боржника основної винагороди" (в редакції постанови від 04 квітня 2019 року "Про виправлення помилки у процесуальному документі") у виконавчому провадженні №57833755.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року по справі № 440/1301/19 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "Грім" до Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.

Приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем подано до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій, посилаючись на ч. 1 ст. 143, ст. 252 КАС України, просив стягнути з Фермерського господарства "Грім" на користь приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в сумі 6187,50 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи заяви, перевіривши їх за матеріалами справи, дійшла висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 252 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем (заявником) за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 6187,50 грн. (платіжне доручення №781 від 07 травня 2019 року) (т. 1 а.с. 145).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року по справі № 440/1301/19 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "Грім" до Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено. (т. 1 а.с. 157-162).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, ч. 2 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволені позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Системний аналіз статті 139 КАС України свідчить про те, що судовий збір підлягає відшкодуванню або оплаті у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, процесуальне законодавство не передбачає можливості стягнення зі сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень витрат, понесених суб`єктом владних повноважень на сплату судового збору.

У випадку стягнення судового збору на користь приватних виконавців, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 2 червня 2016 року № 1403-VIII (далі Закон № 1403) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Згідно зі ст. 16 Закону № 1403 приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень (п. 1 ч.1 ст. 17 Закону № 1403).

Аналіз наведеного законодавства в сукупності, з урахуванням наведених обставин справи, дає підстави для висновку про те, що приватний виконавець є органом примусового виконання судових рішень і є суб`єктом владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі Закону України Про виконавче провадження у тому числі на виконання делегованих йому повноважень приватному виконавцю

Таким чином, понесені відповідачем (апелянтом) суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу, судові витрати не підлягають присудженню на його користь шляхом стягнення з позивача по справі Фермерського господарства "Грім".

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат зі сплати судового збору з позивача.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 241, 248, 252, 311, 321, 325, 328Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.