Ухвала

від 13.02.2020 по справі 640/4593/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 640/4593/19

провадження № 61-21773ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини доходу від здачі в оренду майна, яка є спільною сумісною власністю,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, здана до поштового відділення 02 грудня 2019 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, посилаючись на отримання заявником копії оскаржуваної постанови лише 06 листопада 2019 року

Частиною другою статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки без своєчасного отримання копії оскаржуваного судового рішення заявник позбавлений можливості як визначення необхідності подання касаційної скарги, так і її мотивування, що є обов`язковим елементом касаційної скарги згідно з вимогами статті 392 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги) , він підлягає поновленню.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, у якій просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна, згідно переліку які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 29 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

Постановою Харківського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 29 травня 2019 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Частиною другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги) встановлено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги) передбачено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги) заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи апеляційну скаргу та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що матеріали справи не містять доказів, які б дозволяли перевірити співмірність заявлених вимог вжитим заходам забезпечення позву. Із змісту позовних вимог вбачається, що нерухоме майно, на яке накладено арешт безпосередньо не є предметом спору. Матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно унеможливить або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення грошових коштів, водночас, арешт нерухомого майна може бути перешкодою для здійснення відповідачем підприємницької діяльності.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги) суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п`ятою статті 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини доходу від здачі в оренду майна, яка є спільною сумісною власністю відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська А. Ю. Зайцев В. М. Коротун