Рішення

від 30.10.2020 по справі 640/4593/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 жовтня 2020 року справа №640/4593/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРТІРТРАНС" (далі по тексту - позивач, ТОВ "УКРТІРТРАНС") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2018 року №0034251406 та №0034261406 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДФС у м. Києві з підстав протиправності податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2018 року №0034251406 та №0034261406, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним: між ТОВ "УКРТІРТРАНС" та компанією "Rostorgtrans S.L." існували взаємні договірні відносини та взаємні зобов`язання, та позивач заборгував перед компанією "Rostorgtrans S.L." 591 193,51 дол. США та 96 417,94 євро. При цьому перевіркою позивача протиправно встановлено, що даний борг виник з вини компанії "Rostorgtrans S.L.", що слугувало необґрунтованому висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зокрема несвоєчасного надходження на рахунок позивача валютної виручки у розмірі 2 156,69 дол. США та 47 338,00 євро за контрактом від 20 серпня 2015 року №84УТТ/2015; ненадходження на рахунок позивача валютної виручки у розмірі 337,56 дол. США, 161 087,48 євро за контрактом від 20 серпня 2015 року №84УТТ/2015.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/4593/19 за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що перевіркою позивача встановлено порушення останнім вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження на рахунок позивача валютної виручки та ненадходження валютної виручки від компанії "Rostorgtrans S.L.". Крім того, перевіркою встановлено, що станом на 01 січня 2017 року, 01 квітня 2017 року, 01 липня 2017 року, 01 жовтня 2017 року, 01 січня 2018 року, 01 квітня 2018 року позивачем до контролюючого органу не подано Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, чим порушено вимоги статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19 лютого 1993 року.

У письмовій відповіді на відзив позивач зазначив, що починаючи з лютого 2017 року здійснення оплати за отримані послуги компанії "Rostorgtrans S.L." є неможливим з боку позивача, оскільки прийнято рішення Ради Національної безпеки і оборони України "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 28 квітня 2017 року, яким накладено санкції на деяких власників вагонів, через які здійснювались перевезення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 27 січня 2020 року позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити; представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив у їх задоволенні відмовити; судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

На підставі наказу від 21 травня 2018 року №8739, направлення на перевірку від 23 травня 2018 року №1481/26-15-14-06-03, керуючись підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним договором від 20 серпня 2015 року № 84УТТ/2015 з компанією "Rostorgtrans S.L." (Іспанія) згідно листа ПАТ "Укрсиббанк" від 08 грудня 2016 року № 22-2/54808 за період з 20 серпня 2015 року по 06 червня 2018 року, про що складено акт від 13 червня 2018 року №769/26-15-14-06-03/37471636 (далі по тексту - акт перевірки) та встановлено порушення TOB "Укртіртранс" вимог статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме:

- несвоєчасне надходження на рахунок TOB "Укртіртранс" валютної виручки у розмірі 2 156,69 дол. США (еквів. 55423,43 грн.), 47 338,00 євро (еквів. 1 372 431,10 гри.) за контрактом від 20 серпня 2015 року №84УТТ/2015 з компанією "Rostorgtrans S.L." (Іспанія);

- ненадходження на рахунок TOB "Укртіртранс" валютної виручки у розмірі 337,56 дол. США (еквів. 10 913 960,00 грн), 161 087,48 євро (еквів. 4 940 900,16 грн) за контрактом від 20 серпня 2015 року №84УТТ/2015 з компанією "Rostorgtrans S.L." (Іспанія).

Крім того, перевіркою позивача встановлено порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а саме: порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01 січня 2017 року, на 01 квітня 2017 року, на 01 липня 2017 року, на 01 жовтня 2017 року, на 01 січня 2018 року, на 01 квітня 2018 року.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2018 року:

№0034251406, яким застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 4 783 082,32 грн;

№0034261406, яким застосовано неподаткову штрафну санкцію за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1 020,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановами Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 03 червня 2015 року №354, від 03 вересня 2015 року №581, від 04 грудня 2015 року №863, від 03 березня 2016 року було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачені статей 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з Постановами Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 07 червня 2016 року №342, від 14 вересня 2016 року №386, від 13 грудня 2016 року №410 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачені статей 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Частинами шостою та сьомою статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. При цьому, підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Згідно статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (частина п`ята статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").

У свою чергу, згідно з підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

У відповідності до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, несвоєчасність здійснення розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності є валютним правопорушенням, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та пені, застосування якої віднесено до повноважень органів ДФС.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено зовнішньоекономічний експортний контракт від 20 серпня 2015 року № 84УТТ/2015 із компанією "Rostorgtrans S.L. " (Іспанія) щодо надання нерезиденту експедиційних послуг.

Згідно розрахунків за контрактом від 20 серпня 2015 року № 84УТТ/2015, позивачем надало компанії "Rostorgtrans S.L." (Іспанія) експедиційні послуги на загальну суму 211 326,03 дол. США (еквів. 5 193 535,26 грн), 483 180,82 євро (еквів. 13 726 950,82 грн).

Вказане підтверджується і банківськими виписками, відповідно до яких на рахунок позивача надійшли валютні кошти в сумі 210 988,47 дол. США (еквів. 5 470 887,41 грн), 117 642,00 євро (еквів. З 364 529,33 грн), у тому числі в сумі 2 156,69 дол. США (еквів. 55423,43 грн), 47 338,00 євро (еквів. 1 372 431,10 грн).

Окрім того, на валютний рахунок позивача валютна виручка від компанії "Rostorgtrans S.L." (Іспанія) у сумі 337,56 дол. США (еквів. 8821,41 грн.), у сумі 355 826,32 євро (еквів. 10 913 960,00 грн., у сумі 161 087,48 євро (еквів. 4 940 900,16 грн), - не надійшла.

Таким чином, актом перевірки встановлено, що станом на 06 червня 2018 року у TOB "Укртіртранс" наявна дебіторська заборгованість:

1) у сумі 337,56 дол. США (еквів. 10 913 960,00 грн), граничний термін погашення якої - 17 липня 2017 року (у перевіряємому періоді дебіторська заборгованість не погашена),

2) у сумі 161 087,48 євро (еквів. 4 940 900,16 грн), граничний термін погашення - 29.12.2016 (у перевіряємому періоді дебіторська заборгованість не погашена).

За своїм характером обставини щодо порушення строків зарахування виручки в іноземній валюті з вини ПАТ "Укрсиббанк", на які посилається позивач, є обставинами непереборної сили, оскільки йдеться про неможливість виконання банком зобов`язань за розрахунковими операціями з підстав введення санкцій національними державними органами та органами інших країн.

Однак, позивачем не надано належних документів в підтвердження наявності форс-мажорних обставин згідно з частинами шостою, сьомою статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зокрема, не надано висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження термінів розрахунків за контрактом від 20 серпня 2015 року №84УТТ/2015 з компанією "Rostorgtrans S.L.", як і не надано документа уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин по вказаному контракту.

Доводи позивача про наявність взаємних обов`язків між ним та компанією "Rostorgtrans S.L." не приймаються до уваги судом, оскільки вказане не спростовує висновку контролюючого органу про ненадходження валютної виручки на рахунок позивача за контрактом від 20 серпня 2015 року №84УТТ/2015.

Доводи позивача відносно того, що він вважається суб`єктом, якій здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції на підставі чого виникла заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом від 20 серпня 2015 року №84УТТ/2015, спростовуються також наступним.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VІІ, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Водночас, позивач не є суб`єктом господарювання, який звільняється від відповідальності за порушення вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки доказів здійснення його діяльності на території проведення антитерористичної операції, для визнання його таким, суду не надано.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2018 року №0034251406.

Щодо правомірності застосування штрафу податковим повідомленням-рішенням від 02 липня 2018 року №0034261406 суд зазначає наступне.

Так, режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлює Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93 (далі по тексту - Декрет №15-93).

Пунктом 1 статті 9 Декрету №15-93 визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Статтею 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", визначено, що суб`єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Надалі декларування суб`єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Вимогами абзацу восьмого пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Підпунктом 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року №49 передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Позивачем не спростовано та не заперечується твердження щодо того, що останнім не подано декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01 січня 2017 року, на 01 квітня 2017 року, на 01 липня 2017 року, на 01 жовтня 2017 року, на 01 січня 2018 року, на 01 квітня 2018 року, що свідчить по відсутність правових підстав для скасування спірного рішення від 02 липня 2018 року №0034261406.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судом не встановлено правових підстав для задоволення позову, отже суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТІРТРАНС" відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТІРТРАНС" (01025, Київ, вул. Велика Житомирська, 16, кв. (офіс) 22, ідентифікаційний код 37471636)

Головне управління ДФС у місті Києві (04116, Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко