Постанова

від 28.07.2020 по справі 532/1801/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/1801/19 Номер провадження 22-ц/814/1472/20Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддівсудової палатиз розглядуцивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

переглянув у відкритому судовому засіданнів м.Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2020 року, ухвалене суддею Омельченко І.І., повний текст рішення складено - дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації про визнання права видачі посвідчення інваліда війни військової служби, -

В С Т А Н О В И В:

30.07.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації, в якому просив визнати за ним право на посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 27.07.2016 року по 15.03.2017 року він проходив військову службу за контрактом на посаді командира відділення польового вузла зв`язку військової частини. 16.03.2017 року був звільнений з посади у запас за станом здоров`я зап. «б» ч. 6ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». 23.05.2018 року комісією обласної транспортно-радіологічної МСЕК Демченко В.І. визнаний особою з інвалідністю ІІ групи (захворювання пов`язані з проходженням військової служби). З метою отримання посвідчення інваліда військової служби він звернувся до Управління соціального захисту населення Кобеляцької РДА із заявою про видачу йому посвідчення, однак отримав відмову, в якій зазначено, що за поданою ним довідкою неможливо встановити статус у зв`язку з тим, що захворювання пов`язане з проходженням військової служби, а згідност. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»має бути зазначено «захворювання пов`язане з виконанням військової служби».

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації про визнання права видачі посвідчення інваліда війни ІІ групи військової служби задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.

Рішення судупершої інстанціїмотивоване тим,що ОСОБА_1 під часпроходження військовоїслужби тавиконання покладенихна ньогообов`язківотримав захворювання,внаслідок чогоотримав інвалідність.На данийчас ОСОБА_1 підпадає піднорму статті7Закону України«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту»,та маєправо наотримання посвідченняособи зінвалідністю ІІгрупи внаслідоквійни. Щодо посилань представника відповідача на те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у даній справі суд не розглядає скаргу позивача на дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а тому справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Додатковим рішенням Кобеляцькогорайонного судуПолтавської областівід 28травня 2020року стягнутозУправління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертизи про групу та причину інвалідності. Позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування підстав позовних вимог надано довідку АВ №0565000 про визнання його особою з інвалідністю 2 групи, захворювання пов`язані з проходженням військової служби. Статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни. Серед даного переліку осіб відсутні особи з інвалідністю внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби. Зазначає, що позивачем не надано доказів отримання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби, а тому у ОСОБА_1 немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених частиною 1 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, звертає увагу, що суд першої інстанції, проаналізувавши відзив на позовну заяву, дійшов помилкового висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вважає, що у позовній заяві ОСОБА_1 посилається на відмову у видачі посвідчення інваліда ІІ групи військової служби, тобто даний спір є публічно-правовим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Бердніченко О.П. просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації, посилаючись на те, що у період з 26 липня 2016 року по 15 березня 2017 року він виконував обов`язки командира відділення енергозабезпечення центру прив`язки польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 (а.с. 8).

Крім цього судом встановлено, що ОСОБА_1 брав участь по захисту територіальної цілісності України (а.с. 81).

Наказом 13-рс від 15 березня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) частини 6 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с. 5).

23 травня 2018 року медико-соціальною експертною комісією проведено огляд ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт № 1023 (а.с. 65-66) та довідку АВ № 0565000 (а.с. 7), відповідно до яких ОСОБА_1 встановлено групу інвалідності другу з 27.04.2018 року захворювання пов`язане з проходженням військової служби.

04 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької РДА із заявою про видачу йому посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни» (а.с. 48).

У видачі посвідчення ОСОБА_1 відмовлено та зазначено, що за поданою довідкою неможливо встановити статус у зв`язку з тим, що захворювання пов`язане з проходженням військової служби, а згідно ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має бути зазначено «захворювання пов`язане з виконанням військової служби» (а.с. 6).

Постановою другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі № 440/1864/19 Міністерство оборони України зобов`язано прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби передбаченого статтями 16-16-3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с. 84-88).

Статтею 14 зазначеного Закону визначено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 7 ЗУ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12 травня 1994 року визначено Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.

Посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Особам з інвалідністю внаслідок війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

"Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

"Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до Положення про управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Кобеляцької районної державної адміністрації № 120 від 21.03.2018р., управління є юридичною особою публічного права та відповідно до визначених повноважень у сфері реалізації державних гарантій окремим категоріям громадян видає відповідні посвідчення категоріям громадян, які мають право на пільги відповідно до законодавства.

Відповідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь - яке кримінальне обвинувачення.

У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно ст. 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників суб`єкт владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінські функції і в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

Таким чином до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Такий правовийвисновок сформульованоу постановахВеликої ПалатиВерховного Судувід 23травня 2018року усправі №914/2006/17,від 18грудня 2019року усправі №263/6022/16-ц,від 19лютого 2020року усправі № 520/5442/18, від 27 березня 2019 року у справі № 310/8703/17.

Згідно ч.4.ст.263ЦПК Українипри виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Відтак правовідносини, пов`язані з видачею (відмовою у видачі) посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни не підпадають під визначення приватноправових. Законодавство передбачає спеціальний порядок встановлення статусу інваліда війни і Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації у даних спірних відносинах, як орган державної влади, виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.

Тому спір щодо прийняття рішення про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо видачі чи відмови у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Оскільки суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, а також враховуючи, що позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Оскільки додаткове рішення суду першої інстанції від 28.05.2020 року є похідним від основного рішення, то воно також підлягає скасуванню.

По справі вбачається, що відповідач сплатив 1261,20 грн. судового збору при поданні апеляційної скарги (а.с. 126,152).

Згідно ч. 5,6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Згідно ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.4, 377 ч.2, 255 ч. 1 п.1, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації - задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2020 року та додаткове рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28 травня 2020 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 доУправління праціта соціальногозахисту населення Кобеляцькоїрайонної державноїадміністрації про визнанняправа видачі посвідченняінваліда війнивійськової служби - закрити.

Повідомити ОСОБА_2 , що розгляд справи за позовом ОСОБА_1 доУправління праціта соціальногозахисту населення Кобеляцькоїрайонної державноїадміністрації про визнанняправа видачі посвідченняінваліда війнивійськової служби віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Роз`яснити ОСОБА_2 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Попередити ОСОБА_2 про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання, матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Судові витрати, понесені відповідачем, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 липня 2020 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов