Постанова

від 04.03.2021 по справі 532/1801/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 р. Справа № 532/1801/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, по справі № 532/1801/19

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації (далі УПСЗН Кобеляцької районної державної адміністрації, відповідач), в якій, просив суд визнати право на видачу посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20.02.2020 року у справі №532/1801/19 позов задоволено та визнано за ОСОБА_1 право на посвідчення особи з інвалідністю ІІ групивнаслідок війни.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29.07.2020 року з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 12.08.2020 року у справі №532/1801/19 рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20.02.2020 року скасовано та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації про визнання права на видачу посвідчення інваліда війни військової служби. Також повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації про визнання права на видачу посвідчення інваліда війни віднесений до юрисдикції адміністративного суду та роз`яснено його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

11.08.2020 року до Полтавського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 від 06.08.2020 року про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Відповідно до резолюції судді Полтавського апеляційного суду від 17.09.2020 року справу №532/1801/19 за позовом ОСОБА_1 надіслано до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року прийнято справу та залишено без руху позовну заяву через її невідповідність вимогам ч. 5 ст. 160 та ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

15.09.2020 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, в якій заявлено позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відмови Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації у видачі йому посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни та зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни (а.с. 211-214).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач проходив військову службу за контрактом у період з 27.07.2016 року по 15.03.2018 року та був звільнений у запас за станом здоров`я відповідно до п. «б» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Пояснив, що відповідно до довідки МСЕК серії АВ №0565000 від 23.05.2018 року йому встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, проте, на його звернення до УПСЗН Кобеляцької районної державної адміністрації отримав відмову про неможливість встановити статус інваліда війни у зв`язку з тим, що його захворювання пов`язане з проходженням військової служби, а згідно з законом має бути прописано захворювання пов`язане з виконанням військової служби. Звертає увагу на те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 року по справі №440/1864/19 зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто 27.04.2018 року. Стверджує, що підпадає під дію норми ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та має право на отримання посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни. Отже, посилаючись на викладені доводи, вважає оскаржувану відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належний соціальний захист, як інваліда ІІ групи у зв`язку з проходженням військової служби.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 532/1801/19, прийнятим в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року у справі № 532/1801/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що позивач не належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до положень ч.1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки ОСОБА_1 звільнився з лав Збройних сил України за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу № 222, складеного військово-лікарською комісією Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, в якому комісія дійшла висновку про те, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з проходженням військової служби. Повторює, що підпадає під дію норми ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та має право на отримання посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, у зв`язку з чим, відмову відповідача вважає протиправною, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, вказав на відсутність доказів отримання позивачем інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби, а тому у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначив про безпідставність посилань позивача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 року по справі №440/1864/19, оскільки даним рішенням апеляційного суду не встановлено причину інвалідності позивача та управління соціального захисту не було стороною по справі.

25.03.2020 до Другого апеляційного адміністративного суду від Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації надійшло клопотання про заміну відповідача, в якому заявник просить замінити відповідача по справі № 532/1801/19 - Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації на правонаступника Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації.

Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Разом з тим, судом підлягає з`ясуванню наявність підстав для правонаступництва в кожному окремому випадку.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням або реорганізацією райдержадміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України визначає Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1321 (далі - Порядок № 1321)

Відповідно до п.7 Порядку № 1321, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється:

- у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації);

- у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.

В обгрунтування заявленого клопотання Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації посилається на п.7 Порядку № 1321 та створення комісії реорганізації управлінь соціального захисту населення райдержадміністрацій в районах, які ліквідуються, у зв`язку із чим стверджує, що публічно-владні повноваження переходять до правонаступника - Полтавської районної державної адміністрації.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що із зазначеного Порядку № 1321 чітко не слідує про перехід повноважень від Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації до правонаступника Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації.

Крім того, зазначаючи про створення комісії реорганізації управлінь соціального захисту населення райдержадміністрацій в районах, які ліквідуються, заявником не надано жодних доказів про створення комісії реорганізації Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації, а із наведеного Порядку № 1321 зазначеного не вбачається.

При цьому, із інтернет сторінки офіційного сайту Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації колегією суддів встанолено, що відповідач знаходиться в стані припинення, тобто не є припиненою юридичною особою.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про заміну відповідача Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації на Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4ст. 229 КАС Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 16.05.2016 року по 15.03.2017 року проходив військову службу за контрактом, а в період з 26.07.2016 року по 15.03.2017 року виконував обов`язки командира відділення енергозабезпечення центру прив`язки польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копіями контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу від 16.05.2016 року (а.с. 79-80), військового квитка серії НОМЕР_2 від 06.05.1976 року (а.с.217), витягу з наказу командира військової частини ПП НОМЕР_3 МО України (по стройовій частині) №123 від 16.05.2016 року (а.с.225) та довідки Військової частини НОМЕР_1 МО України №128 від 26.05.2017 року (а.с.224).

ОСОБА_1 брав участь по захисту територіальної цілісності України, що підтверджується довідкою військової частини Польова пошта НОМЕР_3 №8767 від 26 липня 2016 року (а.с.81).

Відповідно до Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) № 56 від 16.03.2017 року (а.с. 220) старшину військової служби за контрактом ОСОБА_1 , командира відділення енергозабезпечення центру прив`язки польового вузла зв`язку, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №13-рс від 15 березня 2017 року у запас за пунктом б (за станом здоров`я) частини шостої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, наказано вважати таким, що 16.03.2017 року справи та посаду здав. Наказ виданий на підставі, зокрема, свідоцтва про хворобу військово-медичного, клінічного центру Південного регіону № 222 від 02.02.2017 року (а.с.62-63).

Згідно з актом огляду медико-соціальною експертною комісією №1023 від 23.05.2018 року (а.с.65-66) та довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0565000 від 23.05.2018 року (а.с.7) ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 27.04.2018 року безтерміново внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого Полтавським ОВК 13.09.2018 року, ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби (а.с.218).

04.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Кобеляцької РДА із заявою (вх№01-27/2863), у якій просив видати посвідчення з написом Посвідчення інваліда війни внаслідок встановлення йому ІІ групи інвалідності безтерміново(а.с.48)

09.07.2019 року позивач звернувся до УПСЗН Кобеляцької РДА про видачу посвідчення інваліда ІІ групи військової служби(вх.№01-27/3442) (а.с.241).

На звернення щодо видачі посвідчення інваліда ІІ групи військової службилистом Управління соціального захисту населення Кобеляцької районної державної адміністрації №01-28/2401 від 16.07.2019 року повідомлено ОСОБА_1 про те, що згідно з п.1 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту його звернення розглянуто та за поданою ним довідкою МСЕК неможливо встановити статус у зв`язку з тим, що його захворювання пов`язане з проходженням військової служби, а згідно з законом має бути прописано захворювання, пов`язане з виконанням військової служби (а.с. 6)

Не погодившись із відмовою у видачі посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до положень ч.1 ст.7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, оскільки ІІ група інвалідності встановлена позивачу внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, а не внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначенихст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до ч. 1статті 7 Закону № 3551-XII(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Частиною 2статті 7 Закону № 3551-XIІвстановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

4) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних:

у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період;

від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання.

Дія абзацу третього цього пункту не поширюється на осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України та злочини проти громадської безпеки.

Зв`язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров`я, отриманим особами, зазначеними в цьому пункті, встановлюється для повнолітніх осіб - за висновком медико-соціальної експертизи, для осіб віком до 18 років - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів упорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

5) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн або стали особами з інвалідністю із зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;

6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов`язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах;

8) осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років і стали особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи;

10) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.

Абзац перший цього пункту не поширюється на працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які отримали інвалідність внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з подіями Революції Гідності.

Участь осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, у Революції Гідності та отримання ними під час Революції Гідності поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я встановлюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зв`язок інвалідності з пораненнями, каліцтвом, контузією чи іншим ушкодженням здоров`я, отриманими особами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, під час участі у Революції Гідності, встановлюється за результатами медико-соціальної експертизи в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України;

11) військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

12) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

13) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Підставою для надання особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є (але не виключно):

а) клопотання про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни керівника добровольчого формування, до складу якого входила така особа. До клопотання додаються документи, що підтверджують участь особи в антитерористичній операції, або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону;

б) довідка керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

в) довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності;

14) осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війниособам, зазначеним у пунктах 11-14 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведеної норми вбачається, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Порядок видачі посвідчень і нагруднихзнаків ветеранам війни визначається нормами Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12 травня 1994 року (далі Положення № 302).

Відповідно до п. 2 Положення № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з абз.2 п. 7 Положення № 302, "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до п. 10 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

У відповідності до п. 26постанови КабінетуМіністрівУкраїнивід 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання;

- одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період;

- пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

- пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- одержані внаслідок політичних репресій;

- пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);

поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення;

захворювання:

- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Тобто, чинним законодавством чітко визначено перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у довідці МСЕК, при цьому, причинами інвалідності можуть бути: як захворювання, одержані під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), так і захворювання, отримані під час проходження військової служби.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням захворювання під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) та причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби є відмінними підставами для встановлення відповідної групи інвалідності та не підлягають ототожненню між собою.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови позивачу у видачі "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" слугували висновки відповідача про те, що згідно з ч.1 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту відповідний статус мають особи, які отримали захворювання під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), в той час як ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, що не підпадає під дію наведеної статті.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до пункту 12 Свідоцтва про хворобу №222 від 02 лютого 2017 року ВЛК (терапевтичного профілю) Військово-медичного клінічного центру Південного регіону захворювання ОСОБА_1 , а саме: Гіпертонічна хвороба ІІ стадії. Гіпертензивне серце (гіпертрофія лівого шлуночку). ІХС: дифузний кардіосклероз. СНО. Короткозорість 0,5Д правого ока при гостроті зору з корекцією 1.0. Ангіопатія сітківки обох очей. Віддалені наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми (1996 року) у вигляді мікровогнищевої симптоматики, помірно вираженого гіпертензивноголікворного синдрому. Дисциркуляторнаенделопатія ІІ стадії змішаного генезу (атеросклеротичного, посттравматичного) зі стійким астено-вегетативним синдромом з помірним порушенням функції, пов`язані з проходженням військової служби (а.с. 62-63).

Згідно з актом огляду медико-соціальною експертною комісією № 1023 від 23.05.2018 року та довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0565000 від 23.05.2018 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 27.04.2018 року безтерміново внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (а.с.7, 65-66).

Отже, ІІ група інвалідності встановлена позивачу внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Крім того, згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 року по справі №440/1864/19, на яку посилається позивач, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що факт встановлення позивачу ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби є підтвердженим наявними в матеріалах справи доказами, однак зазначене не свідчить про отримання позивачем захворювання під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), оскільки, як зазначалось вище зазначені причини інвалідності є різними та не підлягають ототожненню.

Таким чином, оскільки в ч.1 ст. 7 Закону №3551-XII законодавцем вжито формулювання "до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для віднесення позивача, якому встановлена інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Крім того, Верховний Суд України в постанові від 20.01.2015 у справі № 21-528а14 дійшов висновку, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контекстіст. 7 Закону № 3551-XII(під час воєнних дій), а одержана внаслідок виконання службових обов`язків.

Доводи апелянта про те, що він підпадає під дію норми ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» спростовуються вищенаведеними висновками та відсутністю доказів отримання позивачем інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 по справі № 532/1801/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій