Постанова

від 27.07.2020 по справі 369/14488/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2020 року місто Київ

Справа № 369/14488/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Лівінського С.В. (суддя-доповідач),

Березовенко Р.В.,

Нежури В.А.

секретар судового засідання: Малашевський О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю НАО-СІСТЕМ-1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Ковальчук Людмили Миколаївни, від 23 січня 2020 року (повне рішення суду складено 07 лютого 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю НАО-СІСТЕМ-1 про усунення перешкод у користуванні машино-місцем,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з наведеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві приватної власності належить машиномісце НОМЕР_1 у підземній автостоянці з приміщеннями автосервісного пункту та критою автостоянкою загальною площею 13,4 АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 .

Стверджував, що декілька років не може вільно в повній мірі володіти і користуватися належним йому машиномісцем, оскільки в захисній зоні належного йому машино-місця відповідачем ТОВ НАО СІСТЕМ - 1 незаконно встановлено металеву огороджувальну конструкцію, що створює незручності в користуванні машиномісцем, обмежує розміщення та обслуговування його транспортного засобу.

Зазначив, що жодної огороджувальної конструкції поруч з належним йому машино-місцем НОМЕР_1 технічною документацією не передбачено і не проектувалось.

Посилався також на звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам від 15 травня 2018 року, згідно якого улаштування огороджувальних конструкцій поряд з машино-місцем нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству, що діяли на момент закінчення будівництва - не відповідає, а також виконано з порушенням ДБН В.2.3.-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів .

Крім того, послався на норми Закону України Про благоустрій населених пунктів , Цивільного кодексу України, Державних будівельних норм України, а саме: ДБН В..2.3.-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів , затверджених Наказом Мінбуду України від 07 лютого 2007 року №44, та просив позов задовольнити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 в користуванні машиномісцем НОМЕР_1 у підземній автостоянці з приміщеннями авто сервісного пункту та критою автостоянкою, за адресою : АДРЕСА_4 , які чинить ТОВ НАО-СІСТЕМ-1 , шляхом демонтажу огороджувальної конструкції у вигляді зварної сітки поряд з машино-місцем НОМЕР_1 у підземній автостоянці з приміщенням авто сервісного пункту та критою автостоянкою.

ТОВ НАО-СІСТЕМ-1 з рішенням суду не погодилося і подало апеляційну скаргу. Просило через неповне і не всебічне з`ясування судом обставин справи та не притягнення до участі у справі належного відповідача його скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Cуду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте рішення суду першої інстанції, на думку колегії суддів, зазначеним вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається таке.

ОСОБА_1 є власником машиномісця НОМЕР_1 у підземній автостоянці з приміщеннями автосервісного пункту та критою автостоянкою загальною площею 13,4 кв .м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19 серпня 2011 року (а.с. 30).

У 2016 році в захисній зоні машиномісця НОМЕР_1 у підземній автостоянці з приміщеннями автосервісного пункту та критою автостоянкою товариством з обмеженою відповідальністю НАО СІСТЕМ - 1 було встановлено металеву огороджувальну конструкцію.

Рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 березня 2016 року було визнано товариство з обмеженою відповідальністю НАО СІСТЕМ - 1 виконавцем послуг з утримання машиномісць у підземній автостоянці з приміщенням автосервісу та критою автостоянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 .

Звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам від 15 травня 2018 року, наданого спеціалістом (експертом) ОСОБА_2 , встановлено, що улаштування огороджувальних конструкцій поряд з машиномісцем НОМЕР_1 виконано з порушенням, а саме: порушено норми ДБНВ.2.3.-15::2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів , під час проведення монтажних робіт було обмежено доступ до частини систем протидимної вентиляції та димовідведення, що не дає можливості її періодичного обслуговування. У Звіті спеціалістом (експертом) були дані рекомендації по усуненню недоліків шляхом демонтажу огороджувальної конструкції у вигляді зварної сітки і приведення частини приміщення підземної автостоянки до попереднього стану. В обов`язковому Додатку Б Основні терміни та визначення понять до Державних будівельних норм України, а саме: ДБН В..2.3.-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів , затверджених Наказом Мінбуду України від 07 лютого 2007 року №44, визначено, що машиномісце (на автостоянці або в гаражі) - площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, що складається із площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (захисних зон) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод. Габарити наближення (захисні зони) автомобілів і ширини внутрішнього проїзду в приміщеннях їхнього зберігання та на постах ТО і ТР визначені в обов`язковому Додатку Є до Державних будівельних норм України, а саме: ДБН В..2.3.-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів , затверджених Наказом Мінбуду України від 07 лютого 2007року №44. Згідно з додатком Є таблиці Є.1 ДБН В..2.3.-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів , габарити наближення (захисні зони) - це відстань між автомобілями та елементами будівельних конструкцій будинків і споруд.

Розглядаючи даний спір, колегія суддів, виходить з такого.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін(пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що власником підземної автостоянки з приміщеннями автосервісного пункту та критою автостоянкою являється товариство з обмеженою відповідальністю (далі також - ТОВ) Укргаз , а він лише надає послуги з утримання машиномісць і встановив спірний паркан за дорученням вказаного товариства.

Не заперечував в суді факту придбання машиномісця у ТОВ Укргаз і позивач.

За наведеного, звернення позивача до суду з наведеним позовом щодо захисту його прав, фактично впливає й на права власника вказаної автостоянки.

Суд першої інстанції, який задовольнив позов, не визначив реальний суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, не дослідив обставин справи та передчасно дійшов до висновку про задоволення позову.

Оскільки суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, обмежений у праві залучати до участі у справі належних відповідачів по справі та розглядати позовні вимоги і підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення районного суду, на підставі п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню та ухваленню нового судового рішення про відмову в задоволені позову.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім того, колегія суддів враховує вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ч. 6 ст. 259, п. 2) ч. 1 ст. 374, п. 4) ч. 1 ст. 376 , ст. 268 , 367, 381- 384 ЦПК України ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю НАО-СІСТЕМ-1 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2020 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю НАО-СІСТЕМ-1 про усунення перешкод у користуванні машино-місцем відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. У випадках визначених ст. 389 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 29 липня 2020 року.

Судді: С.В. Лівінський,

Р.В. Березовенко,

В.А. Нежура