Рішення

від 16.07.2020 по справі 910/6636/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2020Справа № 910/6636/18

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І. , за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/6636/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова Група"

до Приватного акціонерного товариства "Фірма Київздравреконструкція"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про відшкодування шкоди на суму 263 501,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шмаров О.В.,

від відповідача: Мінько А.В.,

від третьої особи: Коляда Д.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Фірма Київздравреконстукція" про відшкодування шкоди в розмірі 263 501,10 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в силу приписів ст.1166, 1172, 1188, 1191 у нього виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. При цьому, позов пред`явлено до Приватного акціонерного товариства "Фірма Київздравреконстукція", як володільця джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу "Пежо", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водія якого - ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні ДТП в судовому порядку.

Ухвалою суду від 30.05.2018 було відкрито провадження у справі № 910/6636/18 , ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі ОСОБА_1 , як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 закрито провадження у справі № 910/6636/18 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду 24.02.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/6636/18 скасовано. Матеріали справи №910/6636/18 направлено для розгляду до суду першої інстанції.

03.03.2020 матеріали справи № 910/6636/18 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/6636/18 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 справу №910/6636/18 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання по справі на 02.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 повідомлено сторін про перенесення судового засідання на 21.05.2020, у зв`язку з виконанням постанови КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20.

21.05.2020 через канцелярію суду від відповідача та третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 21.05.2020 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 18.06.2020.

15.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 04.03.2020.

Присутній у судовому засіданні 25.06.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав.

Учасники судового процесу не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.03.2020.

Присутній в судовому засіданні 16.07.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача та третьої особи проти позову заперечували, з підстав того, що нести відповідальність за заподіяну шкоду має ОСОБА_1 , оскільки на момент скоєння ДТП, він був володільцем майна, що підтверджується наступним:

- між ОСОБА_1 та ПрАТ Фірма Київздрaвреконструкція 23.07.2019 року було укладено договір відповідального зберігання, який в силу положень ч.3 ст. 631 ЦК України поширює свою дію на відносини між сторонами, які виникли до його укладання, а саме починаючи з червня 2017 року;

- між ОСОБА_1 та ПрАТ Фірма Київздрaвреконструкція 05.06.2019 року було укладено договір про відшкодування майнової шкоди, згідно з умовами якого ОСОБА_1 , як володілець джерела підвищеної небезпеки на момент ДТП, зобов`язується відшкодувати третім особам майно нову шкоду, завдану під час ДТП, а також майнову шкоду завдану ПрАТ Фірма КЗР .

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 16.07.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

03.05.2017 між Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова Група" та ТОВ ВКФ Віта Авто укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-1301-00159/00002, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Сканія, державний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про страхування , страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України Про страхування встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про страхування визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України Про страхування , є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом, 17.06.2017 в м. Києві по Набережному Шосе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Пежо Партнер, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобілями Сканія, державний номер НОМЕР_2 , Тойота, державний номер НОМЕР_3 , та Сузукі, державний номер НОМЕР_4 .

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова Група" автомобіль Сканія, державний номер НОМЕР_2 .

Згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2017 у справі №757/36539/17-п, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, що сталося 17.06.2017 в м. Києві по Набережному Шосе, за участю автомобілів Пежо Партнер, державний номер НОМЕР_1 , Сканія, державний номер НОМЕР_2 , Тойота, державний номер НОМЕР_3 , та Сузукі, державний номер НОМЕР_4 .

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про страхування , страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рахунку № SK-1704081 від 19.06.2017, наданого ТОВ Сканія Україна , вартість відновлювального ремонту автомобіля Сканія, державний номер НОМЕР_2 , складає 372 091,31 грн.

03.08.2017 позивачем складено страховий акт № СКА-6789, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 363 501,10 грн.

Відповідно до зазначеного вище рахунку та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 363 501,10 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 15219 від 03.08.2017.

Між тим, встановлено, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Пежо Партнер, державний номер НОМЕР_1 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Юнівес за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1271148.

Згідно полісу № АК/1271148 та мирової угоди від 27.09.2017, ПрАТ СК Юнівес сплачено на користь позивача 90 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська Страхова Група" зазначає, що у зв`язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля Сканія, державний номер НОМЕР_2 , позивач відповідно до ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України Про страхування , набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що водія автомобіля Пежо Партнер, державний номер НОМЕР_1 , який належить Приватному акціонерному товариству "Фірма Київздравреконструкція", визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача шкоду завдану з вини водія транспортного засобу у розмірі 263 501,10 грн, за вирахування суми страхового відшкодування покриту полісом № АК/1271148.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судом вище, позивачем на виконання зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-1301-00159/00002 від 03.05.2017, предметом якого є страхування транспортного засобу Сканія, державний номер НОМЕР_2 , було відшкодовано на користь страхувальника 363 501,10 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування , відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15 та від 26.10.2016 у справі № 6-954цс16.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

З матеріалі справи вбачається та не заперечується сторонами, автомобіль Пежо Партнер, державний номер НОМЕР_1 належить на праві власності відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом Пежо Партнер, державний номер НОМЕР_1 , що належить Приватному акціонерному товариству "Фірма Київздравреконструкція", встановлена у судовому порядку постановою Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2017 у справі №757/36539/17-п, якою ОСОБА_1 , водія транспортного засобу Пежо Партнер, державний номер НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ст. 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Таким чином, у зв`язку з настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_1 автомобіля Сканія, державний номер НОМЕР_2 , саме у відповідача як власника транспортного засобу Пежо Партнер, державний номер НОМЕР_1 , в силу приписів ст. 1187 ЦК України виник обов`язок відшкодувати позивачу витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

При цьому, укладення між ОСОБА_1 та ПрАТ Фірма Київздрaвреконструкція договорів відповідального зберігання та про відшкодування майнової шкоди, не свідчить про зміну володільця транспортного засобу, а тому заперечення відповідача та третьої особи не спростовуються заявлених позовних вимог.

Разом з тим, суд зазначає що викладені обставини можуть слугувати підставою для подальшого звернення відповідача з вимогами про відшкодування шкоди до третьої особи, як водія, з вини якого сталася ДТП.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 2 ст. 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Суд звертає увагу, що Законом України Про страхування та Законом України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 року у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 року у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 року у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 року у справі №910/14599/15.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Суд зазначає, що норма ч. 1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі акту надання послуг або рахунку.

За таких обставин, враховуючи, що фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Сканія, державний номер НОМЕР_2 , становить 372 091,31 грн. відповідно до рахунку на пердоплату № SK-1704081 від 19.06.2017, суд дійшов висновку, що саме вказаний та рахунок є належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу.

Отже, враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля Сканія, державний номер НОМЕР_2 , у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до

Приватного акціонерного товариства "Фірма Київздравреконструкція", оскільки водія який керував автомобілем Пежо Партнер, державний номер НОМЕР_1 , що належить Приватному акціонерному товариству "Фірма Київздравреконструкція", визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Фірма Київздравреконструкція" (04080, м. Київ, вул. Новоконстянтиновська, 4Б; код ЄДРПОУ 02127868) на користь (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А; код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування в розмірі 263 501 грн 10 коп., витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 3 952 грн 53 коп. та витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.07.2020.

Суддя А.І. Привалов