Постанова

від 29.09.2020 по справі 910/6636/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р. Справа№ 910/6636/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фірма Київздравреконструкція"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020

(повний текст рішення складено 30.07.2020)

у справі № 910/6636/18 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова Група"

до Приватного акціонерного товариства "Фірма Київздравреконструкція"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про відшкодування шкоди на суму 263 501,10 грн

за участю представників:

від позивача: Шмаров О.В.,

від відповідача: Мінько А.В.,

від третьої особи: Коляда Д.С.

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Страхова компанія "Українська Страхова Група" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Фірма Київздравреконструкція" про відшкодування шкоди на суму 263 501,10 грн. як володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в силу приписів ст. 1166, 1172, 1188, 1191 ЦК України у ПрАТ "Страхова компанія "Українська Страхова Група" виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. При цьому, позов пред`явлено до ПрАТ "Фірма Київздравреконстукція" як володільця джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу "Пежо Партнер", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водія якого ОСОБА_1 в судовому порядку було визнано винним у скоєнні ДТП.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 263 501,10 грн, витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 3 952,53 грн та витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1 921,00 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що у зв`язку з настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_1 автомобіля "Сканія", державний номер НОМЕР_2 , саме у відповідача як власника транспортного засобу "Пежо Партнер", державний номер НОМЕР_1 , в силу приписів ст. 1187 ЦК України виник обов`язок відшкодувати потерпілому витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

При цьому, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до ПрАТ "Фірма Київздравреконструкція".

Не погодившись з рішенням, ПрАТ "Фірма Київздравреконструкція" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі № 910/6636/18 та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

За твердженням скаржника, відповідальність перед третіми особами за завдання шкоди несе безпосередній спричинювач шкоди ОСОБА_1 , який у трудових відносинах з відповідачем не перебуває та ніколи не перебував, а в момент вчинення ДТП 17.06.2017 транспортний засіб відповідача перебував у ОСОБА_1 на відповідальному зберіганні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2020 за апеляційною скаргою ПрАТ "Фірма Київздравреконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі № 910/6636/18 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 29.09.2020.

09.09.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ПрАТ "Страхова компанія "Українська Страхова Група" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги з огляду на її безпідставність та необґрунтованість, наполягаючи, що транспортний засіб "Пежо Партнер", державний номер НОМЕР_1 в момент ДТП не вибував з володіння відповідача.

В судовому засіданні представник скаржника та третя особа вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив її залишити без задоволення, наполягаючи на її безпідставності.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 17.06.2017 на Набережному Шосе у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Пежо Партнер", державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобілями "Сканія", державний номер НОМЕР_2 , "Тойота", державний номер НОМЕР_3 , та "Сузукі", державний номер НОМЕР_4 .

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 03.08.2017 у справі № 757/36539/17-п, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, що сталося 17.06.2017 в м. Києві по Набережному Шосе, за участю автомобілів "Пежо Партнер", державний номер НОМЕР_1 , "Сканія", державний номер НОМЕР_2 , "Тойота", державний номер НОМЕР_3 , та "Сузукі", державний номер НОМЕР_4 .

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль "Сканія", державний номер НОМЕР_2 , майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням яким, застраховано за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-1301-00159/00002, укладеним 03.05.2017 між ПрАТ "Страхова компанія "Українська Страхова Група" та ТОВ ВКФ "Віта Авто".

Згідно із рахунком № SK - 1704081 від 19.06.2017, наданим ТОВ "Сканія Україна", вартість відновлювального ремонту складає 372 091,31 грн.

03.08.2017 позивачем складено страховий акт № СКА-6789, за яким виплата страхового відшкодування складає 363 501,10 грн.

На виконання договору добровільного страхування наземного транспорту № 28 - 1301-00159/00002 від 03.05.2017 на підставі рахунку та страхового акту ПрАТ "Страхова компанія "Українська Страхова Група" виплачено страхове відшкодування у сумі 363 501,10 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 15219 від 03.08.2017.

Місцевим господарським судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Пежо Партнер", державний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1271148.

За полісом № АК/1271148 та мировою угодою від 27.09.2017 у справі № 910/15397/17, ПрАТ "СК "Юнівес" сплачено на користь ПрАТ "Страхова компанія "Українська Страхова Група" 90 000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно із ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 29 наведеного Закону встановлює, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що Законами України "Про страхування" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3 - 50гс15.

Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ПрАТ "Страхова компанія "Українська Страхова Група" у зв`язку з виплатою страхового відшкодування власнику пошкодженого у ДТП автомобіля "Сканія", державний номер НОМЕР_1 , відповідно до ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", набуло право вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду за вирахування суми страхового відшкодування покриту полісом № АК/1271148, а саме 263 501,10 грн.

За загальним правилом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відповідно до ч. 4 ст. 1187 ЦК України, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Аналіз положень статті ч. 3 ст. 1187 ЦК України дає підстави для висновку, що законодавець не ототожнює поняття "володіння джерелом підвищеної небезпеки" та "керування джерелом підвищеної небезпеки".

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Таким чином, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, на момент вчинення ДТП за кермом автомобіля "Пежо Партнер", державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належав ПрАТ "Фірма Київздравреконструкція", перебував ОСОБА_1 , трудові відносини ПрАТ "Фірма Київздравреконструкція" з яким матеріалами справи не підтверджуються.

При цьому, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що в момент вчинення ДТП джерело підвищеної небезпеки - автомобіль "Пежо Партнер", державний номер НОМЕР_1 , на відповідній правовій підставі (речовому праві) перебувало в володінні іншої особи, або те, що ОСОБА_1 неправомірно заволодів транспортним засобом.

Відповідно до ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Зокрема у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичною та фізичною особами. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Згідно зі ст. 977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Критично оцінивши надану відповідачем розписку від 05.06.2017 про прийняття ОСОБА_1 від ПрАТ "Фірма Київздравреконструкція" на відповідальне зберігання на безоплатній основі автомобіля "Пежо Партнер", державний номер НОМЕР_1 , із зобов`язанням здійснити повернення згаданого транспортного засобу на першу вимогу, колегія суддів звертає увагу, що зазначений документ не передбачає переходу речових прав.

В силу ст. 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Договір відповідального зберігання від 23.07.2019 з правом використання на власний розсуд у відповідності до його призначення (п. 2.1.1 договору), яким ПрАТ "Фірма Київздравреконструкція" та ОСОБА_1 врегулювали свої відносини, починаючи з 05.06.2017 включно (п. 1.4 договору), не мав чинності на момент виникнення деліктних правовідносин.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив суду, що в момент вчинення ДТП, автомобіль "Пежо Партнер", державний номер НОМЕР_1 , переганяв до ремонтної майстерні. Вказана ним обставина не була спростована відповідачем та розцінюється судом як виконання водієм необумовленої розпискою роботи.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог та підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фірма Київздравреконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі № 910/6636/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі № 910/6636/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6636/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова