Рішення

від 31.07.2020 по справі 922/1635/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2020 р. Справа № 922/1635/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕГ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Енерго Інвест-Україна", м. Харків про стягнення 32052,82 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕГ", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Енерго Інвест-Україна", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 32052,82 грн., з яких:

25000,00 грн. основного боргу;

7157,17 грн. пені.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого за подання позову судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником було укладено договір підряду № 19-02/18 від 19.02.2018, в рамках якого позивачем було перераховано передоплату в сумі 25000 грн. Однак, як зазначає позивач, відповідач своїх зобов`язань за договором щодо виконання робіт не виконав, та відмовився від повернення передоплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2020 відкрито провадження у справі № 922/1635/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 01.06.2020.

Сторонами копію вказаної ухвали отримано, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх..№ 13565 від 16.06.2020) в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування своїх вимог відповідач, зокрема, вказує на те, що між сторонами при укладанні договору підряду № 19-02/18 від 19.02.2018 не був погоджений ні кошторис, ні графік виконання робіт, а також не була передана позивачем відповідачу проектна документація на виконання таких робіт та будівельні матеріали, як того вимагають 1.3., п. 3.2.1., 3.2.2. договору. Як наслідок, відповідач вважає, що за вказаним договором підряду сторонами не була досягнута домовленість з усіх істотних умов про які сторони бажали та повинні були домовитись у відповідності до вимог чинного законодавства України, тобто сам договір є неукладеним, а позивач відповідно не має право вимагати повернення йому боргу в зв`язку з нібито невиконанням відповідачем його умов. Крім того відповідач також вважає, що якщо узяти до уваги що договір все ж таки був укладений, то обґрунтування позивача, викладене у позові та надані до суду докази не дають йому право вимагати повернення названої у позові передоплати у розмірі 25000 грн. та нарахування на неї штрафних санкцій у вигляді пені.

Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх.. № 14562 від 25.06.2020) в якому просить суд задовольнити позов в повному обсязі. В даній відповіді позивач зокрема зазначає, що відповідач направив на його адресу певні письмові докази, без відповідного відзиву на позов. Зокрема за вихідним № 15/06-19 від 15.06.2020 відповідач направив акти виконаних робіт, які понад два роки намагався отримати позивач, при цьому будь-яких доказів щодо спроб про направлення вказаних актів позивачу суду не надав, та не надав також доказів того, що позивач ухилявся від отримання та підписання вказаного акту виконаних робіт. Позивач наполягає на тому, що відповідач безпідставно не виконав свої зобов`язання за договором підряду № 19-02/18 від 19.02.2018 та ухилявся від їх виконання.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання заперечень в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2020.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 19.02.2018 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, укладено договір підряду № 19-02/18 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) підрядник зобов`язався на власний ризик виконати за плату відповідно до умов цього Договору за завданням Замовника роботи:

- згідно проектної документації Реконструкція та переобладнання газової котельні в твердопаливну з під`єднанням до існуючої теплової мережі за адресою: м. Полтава, вул. П. Юрченко, 1 , що затверджена замовником;

- виготовити бункери для палива у відповідності до наданої проектної документації;

- здійснити разом з представниками замовника, та за обґрунтованого бажання замовника, представниками виробників змонтованого обладнання, перший пуск змонтованого обладнання;

- надати замовнику виконавчу документацію, в тому числі акти на приховані роботи;

Згідно з п. 1.2. договору, замовник фінансує виконання робіт в сумах і в строки, зазначені в даному договорі.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що робота виконується із матеріалів замовника.

Згідно з п.п. 2.1.-2.3. договору, загальна вартість робіт за цим договором визначається договірною ціною та становить 185000 грн. Замовник здійснює підряднику на його розрахунковий рахунок поетапну оплату відповідно до погодженого сторонами графіку виконання робіт. Остаточна оплата за виконані роботи підряднику проводиться замовником протягом 5 робочих днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 3.1.1. договору, підрядник зобов`язується виконувати роботи згідно з проектною документацією з дотриманням ДБН, СНІП, ТУ та інших нормативних документів, які регламентують їх виконання.

Відповідно до п.п. 3.2.1.-3.2.2. договору замовник зобов`язується забезпечити підрядника проектною документацією та забезпечити за власні кошти підрядника необхідними матеріалами, та доставити їх на об`єкт за адресою: м. Полтава, вул. П. Юрченко, 1.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що підрядник зобов`язався виконати роботи протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту передачі будівельного майданчика за адресою: м. Полтава, вул. П. Юрченко, 1, затвердженої проектно-дозвільної документації, обладнання, та матеріалів по цьому об`єкту, відповідно до графіку поставки матеріалів

Відповідно до п. 5.1. договору, здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-прийняття виконаних робіт в 2-х примірниках, які підрядник надає разом з всією виконавчою документацією (паспорт якості монтажу), передбаченою діючим порядком та договором, протягом 3-х днів з моменту повідомлення підрядника про готовність предмета підряду до приймання разом з актами на приховані роботи та іншими документами.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за прострочення виконання або неналежне виконання робіт по цьому Договору, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день такого прострочення, якщо воно сталося по вині Виконавця.

19.02.2018 між сторонами складно акт приймання-передачі приміщень котельної з обладнанням за адресою: м. Полтава, вулиця П. Юрченка, 1, відповідно до якого замовник передав, а підрядник прийняв приміщення котельної загальною площею 72 кв. м. з обладнанням згідно з переліком який міститься у вказаному акті.

Відповідач виставив позивачу до сплати рахунок № 12 від 20.02.2018 за виконання робіт за договором підряду № 19-02/18 від 19.02.2018 на суму 25000 грн.

Позивач платіжним дорученням № 85 від 21.02.2018 перерахував на користь відповідача 25000 грн. з призначенням платежу Передоплата згідно рахунку № 12 від 20.02.18 за послуги реконструкції та переобладнання газової котельні в твердопаливну…

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач всупереч умовам договору, роботи виконав лише частково, а саме провів незначну частину демонтажних робіт, при цьому акти виконаних робіт замовнику не надав. Однак, доказів наявності зазначених обставин будь-якою зі сторін у справі суду не надано.

Оскільки відповідач фактично не виконав роботи та прострочив їх виконання, позивач направив на його адресу претензію за вих. №14/01-2 від 14.01.2020 в якій повідомив підрядника про необхідність надання акта виконаних робіт та пред`явив вимогу про повернення залишку суми одержаної попередньої оплати за роботи, що були предметом договору, протягом 10 днів з дня отримання листа.

Однак, зазначена претензія була повернута позивачу відділенням поштового зв`язку 04.02.2020 з відповідною відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання .

Обставини щодо стягнення сплаченої передоплати в сумі 25000 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем на підставі п. 6.3. договору нараховано до стягнення з відповідача 7052,82 грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 208 ЦК України зокрема передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 179 ЦК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1-2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 318 ГК України передбачено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів.

Забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором.

Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню.

Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Згідно зі ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як вже було зазначено вище, згідно з умовами укладеного між сторонами договору підряду № 19-02/18 від 19.02.2018 з метою виконання робіт замовник зобов`язаний забезпечити підрядника проектною документацією та необхідними матеріалами (п. 3.2.1.-3.2.2.). В свою чергу підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту передачі будівельного майданчика за адресою: м. Полтава, вул. П. Юрченко, 1, затвердженої проектно-дозвільної документації, обладнання, та матеріалів по цьому об`єкту, відповідно до графіку поставки матеріалів (п. 4.1.).

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів передачі позивачем на користь відповідача проектної документації та необхідних для виконання робіт матеріалів. За таких обставин, доводи позивача про прострочення відповідачем своїх зобов`язань за договором є безпідставними, оскільки без відповідної документації та матеріалів відповідач фактично позбавлений можливості виконати роботи за договором.

Доводи відповідача про те, що договір підряду № 19-02/18 взагалі є неукладеними в зв`язку з неузгодженістю проектної документації, кошторису виконання робіт, графіку виконання робіт та графіку поставки матеріалів є безпідставними.

Суд зазначає, що умовами договору передбачено, що проектна документація має затверджуватися лише позивачем (п. 1.1.), та не передбачено що вона має погоджуватися відповідачем; в даному ж випадку мова йде лише про ненадання суду доказів її надання позивачем відповідачу на виконання умов договору, а не взагалі її відсутність. До того ж, доказів відсутності такої документації сторонами суду не надано.

Щодо неузгодженості сторонами кошторису виконання робіт, графіку поставки матеріалів, та графіку виконання робіт суд зазначає, що в силу положень 638 ЦК України їх відсутність не може свідчити про неукладеність договору, а такий договір у випадку надання позивачем проектної документації та необхідних матеріалів в цілому може бути виконаний відповідачем навіть без таких документів в передбачений строк.

Разом з тим, згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вже було зазначено вище, матеріали справи не містять доказів узгодження між сторонами графіку виконання робіт на підставі якого можлива поетапна оплата робіт в порядку, визначеному п. 2.2. договору.

Платіж, який здійснив позивач на користь відповідача платіжним дорученням № 85 від 21.02.2018 за своєю правовою природою є передоплатою.

Разом з тим, укладений між сторонами договір підряду не містить умов які зобов`язують позивача вносити попередню оплату.

Таким чином, зазначена оплата була здійснена позивачем передчасно та без належних правових підстав.

Згідно з ст. ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки в даному випадку відсутні правові підстави для набуття відповідачем грошових коштів сплачених позивачем згідно з платіжним дорученням № 85 від 21.02.2018, а останній не надав суду будь-яких доказів виконання робіт за договором підряду № 19-02/18 від 19.02.2018, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення цих коштів відповідачем на користь позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 25000 грн.

Суд також зазначає, що у дійного часткового виконання відповідачем робіт за договором (про що зазначено сторонами в заявах по суті без надання суду будь-яких доказів існування зазначених обставин), останній не позбавлений можливості звернення до позивача з підстав підписання відповідних актів прийняття виконаних підрядних робіт та сплати на його користь вартості цих робіт

Щодо позову в частині стягнення пені суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3. договору, передбачено, що за прострочення виконання або неналежне виконання робіт по цьому Договору, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день такого прострочення, якщо воно сталося по вині Виконавця.

Разом з тим, ч. 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як вже зазначалося вище, матеріали справи не містять будь-яких доказів передачі позивачем на користь відповідача проектної документації та необхідних для виконання робіт матеріалів з метою виконання відповідачем робіт за договором. За таких обставин, доводи позивача про прострочення відповідачем своїх зобов`язань за договором є безпідставними, оскільки без відповідної документації та матеріалів відповідач фактично позбавлений можливості виконати роботи за договором.

Вказане в свою чергу унеможливлює покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати пені на підставі п. 6.3. договору, та є підставами для відмови в задоволенні позову в зазначеній частині.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Аналіз наведених норм ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також ст. 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити суму судових витрат встановивши їх не спів розмірність незалежно від того, чи подавалося таке клопотання відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18 та від 06.03.2019 по справі № 910/15357/17.

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги, в т.ч. пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, між ТОВ Тег , як замовником, та Адвокатським бюро Руслана Павелко укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 05.05.2020 відповідно до умов якого бюро бере на себе зобов`язання щодо надання професійної правничої допомоги, а саме, здійснює захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів клієнта у справі про стягнення з ТОВ Еко Енерго Інвест-Україна коштів.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що розмір гонорару у суді першої інстанції становить 5000 грн.

Сторонами договору складено детальний опис робіт виконаних Адвокатським бюро Руслана Павелко відповідно до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 05.05.2020, який містить опис виконаних робіт та їх вартість.

Згідно з актом виконаних робіт від 15.05.2020 сторонами договору погоджено, що Адвокатським бюро Руслана Павелко надано ТОВ Тег послуги з професійної правничої допомоги за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 05.05.2020 на суму 5000 грн.

З метою оплати наданих послуг, Адвокатським бюро Руслана Павелко виставлено ТОВ Тег рахунок № 08 від 05.05.2020 на суму 5000 грн.

Даний рахунок ТОВ Тег оплачено згідно з платіжним дорученням № 1427 від 25.05.2020, а саме, сплачено на користь Адвокатським бюро Руслана Павелко 5000 грн.

Саме зазначені витрати за надання послуг професійної правничої допомоги і були заявлені позивачем до стягнення з відповідача

Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши зазначені договір, акт, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, витрачений адвокатами час на надання правової допомоги, суд вважає заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу співрозмірними щодо вказаних обставин.

Таким чином, суд при розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з суми понесених позивачем витрат в сумі 5000 грн.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, в зв`язку з зі зверненням позивача до суду з позовом по даній справі, відповідач також звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги в межах даної справи.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, між ТОВ ТОВ Еко Енерго Інвест-Україна та адвокатом Радигіном Є.С. укладено договір про надання правової допомоги адвокатом № 1/03-18 від 01.03.2018 відповідно до умов якого за цим договором адвокат зобов`язався надати клієнту правову допомогу (послуги, роботи) передбачені цим договором, а клієнт зобов`язався прийняти правову допомогу та оплатити її.

Згідно з вимогами п. 2.1.1. договору адвокат зобов`язався надавати правову допомогу передбачену цим договором, додатковими угодами або завданнями-дорученнями до нього.

Завданням-дорученням від 08.06.2020 до договору клієнт просив адвоката надати правову допомогу в захисті інтересів ТОВ Еко Енерго Інвест-Україна у суді першої інстанції у господарській справі № 922/1635/20.

Даним завданням-дорученням передбачено обов`язок клієнта сплатити адвокату гонорар в наступному розмірі:

- за ознайомлення з матеріалами справи та складання позовної заяви - 1500 грн.

- за підготовку відзиву та складання інших необхідних документів - 8500 грн.

Згідно з абз. 3 вказаного завдання-доручення, робота вважається виконаною з моменту винесення судом першої інстанції по справі № 922/1635/20 процесуального документу на підставі якого розгляд справи в суді першої інстанції завершується.

Платіжним дорученням № 539 від 15.06.2020 ТОВ Еко Енерго Інвест-Україна сплатило на користь адвоката Радигіна Є.С. 10000 грн. за надання правової допомоги за завданням-дорученням від 08.06.2020 до договору.

Саме зазначені витрати за надання послуг професійної правничої допомоги і були заявлені позивачем до стягнення з відповідача

Суд констатує, що позивач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, як вже було зазначено вище, суд може зменшити суму судових витрат встановивши їх не спів розмірність незалежно від того, чи подавалося таке клопотання відповідачем.

Дослідивши надані відповідачем договір та завдання-доручення, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, суму заявленого позову, розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог, керуючись принципами справедливості та верховенством права, суд вважає що розмір гонорару, визначений відповідачем та його адвокатом та заявлений до стягнення позивача, є завищеним щодо останнього (тим більше, частину робіт визначених в завданні-дорученні, як то написання позовної заяви, адвокат взагалі не робив), а справедливим і співрозмірним є зменшений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на 50% від попередньо заявленої суми.

Таким чином, суд при розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з суми понесених відповідачем витрат в сумі 5000 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов в межах даної справи задоволено частково, за результатами розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3899,50 грн., витрат на професійну правничу допомогу, тоді як з позивача на користь відповідача 1100,50 грн. таких витрат.

Разом з тим, ч. 11 ст. 129 ГПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на наявність у кожної зі сторін аналогічного обов`язку щодо сплати на користь іншої сторони 1100,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про звільнення їх від такого обов`язку.

При цьому, решта суми витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2799 грн. яку має сплатити відповідач на користь позивача, підлягає відповідно стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2102 грн.

Згідно з п. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що заявлений позивачем позов в межах даної справи підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 1639,34 грн. судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Енерго Інвест-Україна (адреса: 61091, Харківська обл., місто Харків, Проїзд Стадіонний, будинок 4/4, квартира 23; код ЄДРПОУ: 40249925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕГ (адреса: 03148, м. Київ, вулиця Василя Кучера, будинок 2-А, квартира 296; код ЄДРПОУ: 40930095):

25000 грн. боргу;

2799 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

1639,34 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак