Постанова

від 30.09.2020 по справі 922/1635/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р. Справа №922/1635/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Дучал Н.М., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Беккер Т.М.,

за участю представників:

позивача - Корчига О.О. (директор);

Муха Р.А., посвідчення №1489 від 17.08.2018 року, ордер ДП№2372/023 від 15.03.2020 року;

відповідача - Радигін Є.С., свідоцтво №970 від 03.06.2011 року, довіреність б/н від 01.06.2020 року, посвідчення №970 від 27.05.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Енерго Інвест-Україна , м.Харків, (вх.№2088Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2020 року у справі №922/1635/20,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕГ , м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Енерго Інвест-Україна , м.Харків,

про стягнення 32052,82 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕГ (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Енерго Інвест-Україна (відповідач) 32052,82 грн., з яких: 25000,00 грн. основного боргу; 7157,17 грн. пені. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого за подання позову судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником було укладено договір підряду №19-02/18 від 19.02.2018 року, в рамках якого позивачем було перераховано передоплату в сумі 25000,00 грн. Однак, як зазначає позивач, відповідач своїх зобов`язань за договором щодо виконання робіт не виконав, та відмовився від повернення передоплати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.07.2020 року у справі №922/1635/20 (суддя Байбак О.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Енерго Інвест-Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕГ 25000,00 грн. боргу, 2799,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1639,34 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2020 року у задоволеній частині позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі. Також апелянт просить суд стягнути на свою користь судові витрати за розгляд апеляційної скарги та за розгляд справи у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив питання чи мав право позивач у відповідності до договору підряду №19-02/18 від 19.02.2018 року звернутися до суду та вимагати від відповідача повернення так названої передоплати , зважаючи на той факт, що повернення належно отриманих грошей за договором підряду можливе тільки у випадку дострокового розірвання договору або відмови від договору по ініціативі замовника та стягнення збитків. Так, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач відмовився від договору та просив відповідача повернути отриману передоплату за договором підряду.

Скаржник вказує, що незрозумілим є на якій нормі права базується висновок суду першої інстанції, що гроші отримані поза умов договору є такими, що отримані на підставі зобов`язального права та є передоплатою за договором підряду. Так, позивач просив суд першої інстанції стягнути гроші саме у відповідності до зобов`язального права, а ні на позадоговірних нормах права. У свою чергу місцевий господарський суд при вирішенні справи фактично вийшов поза межі позовних вимог позивача (самостійно кваліфікувавши спірні правовідносини за ст. 1212 Цивільного кодексу України), що є порушенням ст. 13, ч. 1 ст., 14 Господарського процесуального кодексу України.

Також відповідач не згодний з тим фактом що суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір підряду № 19-02/18 від 19.02.2018 року є укладеним.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 10 днів, з урахуванням поштового перебігу, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено, що учасники справи мають право до 16.09.2020 року (з урахуванням поштового перебігу) подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Крім того, вказаною ухвалою попереджено сторони, що апеляційна скарга може бути розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Ухвалою суду від 07.09.2020 року задоволено клопотання відповідача та призначено справу №922/1635/20 до розгляду в судове засідання на 30 вересня 2020 року на 10:30 год.

10.09.2020 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8541), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2020 року у зв`язку з відпусткою судді Ільїна О.В. та судді Россолова В.В. для розгляду справи сформовано новий склад суду: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Дучал Н.М., суддя Шутенко І.А.,

У судовому засіданні 30.09.2020 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

19.02.2018 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, укладено договір підряду №19-02/18, відповідно до умов якого (п. 1.1.) підрядник зобов`язався на власний ризик виконати за плату відповідно до умов цього договору за завданням замовника роботи:

- згідно проектної документації Реконструкція та переобладнання газової котельні в твердопаливну з під`єднанням до існуючої теплової мережі за адресою: м. Полтава, вул. П. Юрченко, 1 , що затверджена замовником;

- виготовити бункери для палива у відповідності до наданої проектної документації;

- здійснити разом з представниками замовника, та за обґрунтованого бажання замовника, представниками виробників змонтованого обладнання, перший пуск змонтованого обладнання;

- надати замовнику виконавчу документацію, в тому числі акти на приховані роботи;

Згідно з п. 1.2. договору, замовник фінансує виконання робіт в сумах і в строки, зазначені в даному договорі.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що робота виконується із матеріалів замовника.

Згідно з п.п. 2.1.-2.3. договору, загальна вартість робіт за цим договором визначається договірною ціною та становить 185000 грн. Замовник здійснює підряднику на його розрахунковий рахунок поетапну оплату відповідно до погодженого сторонами графіку виконання робіт. Остаточна оплата за виконані роботи підряднику проводиться замовником протягом 5 робочих днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 3.1.1. договору, підрядник зобов`язується виконувати роботи згідно з проектною документацією з дотриманням ДБН, СНІП, ТУ та інших нормативних документів, які регламентують їх виконання.

Відповідно до п.п. 3.2.1.-3.2.2. договору замовник зобов`язується забезпечити підрядника проектною документацією та забезпечити за власні кошти підрядника необхідними матеріалами, та доставити їх на об`єкт за адресою: м. Полтава, вул. П. Юрченко, 1.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що підрядник зобов`язався виконати роботи протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту передачі будівельного майданчика за адресою: м. Полтава, вул. П. Юрченко, 1, затвердженої проектно-дозвільної документації, обладнання, та матеріалів по цьому об`єкту, відповідно до графіку поставки матеріалів

Відповідно до п. 5.1. договору, здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-прийняття виконаних робіт в 2-х примірниках, які підрядник надає разом з всією виконавчою документацією (паспорт якості монтажу), передбаченою діючим порядком та договором, протягом 3-х днів з моменту повідомлення підрядника про готовність предмета підряду до приймання разом з актами на приховані роботи та іншими документами.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за прострочення виконання або неналежне виконання робіт по цьому договору, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день такого прострочення, якщо воно сталося по вині виконавця.

19.02.2018 року між сторонами складно акт приймання-передачі приміщень котельної з обладнанням за адресою: м.Полтава, вулиця П. Юрченка, 1, відповідно до якого замовник передав, а підрядник прийняв приміщення котельної загальною площею 72 кв.м. з обладнанням згідно з переліком який міститься у вказаному акті.

Відповідач виставив позивачу до сплати рахунок №12 від 20.02.2018 року за виконання робіт за договором підряду №19-02/18 від 19.02.2018 року на суму 25000 грн.

Позивач платіжним дорученням №85 від 21.02.2018 року перерахував на користь відповідача 25000 грн. з призначенням платежу Передоплата згідно рахунку №12 від 20.02.18 за послуги реконструкції та переобладнання газової котельні в твердопаливну… .

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач всупереч умов договору, роботи виконав лише частково, а саме провів незначну частину демонтажних робіт, при цьому акти виконаних робіт замовнику не надав. Оскільки відповідач фактично не виконав роботи та прострочив їх виконання, позивач направив на його адресу претензію за вих.№14/01-2 від 14.01.2020 року, в якій повідомив підрядника про необхідність надання акта виконаних робіт та пред`явив вимогу про повернення залишку суми одержаної попередньої оплати за роботи, що були предметом договору, протягом 10 днів з дня отримання листа.

Однак, зазначена претензія була повернута позивачу відділенням поштового зв`язку 04.02.2020 року з відповідною відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання .

Обставини щодо стягнення сплаченої передоплати в сумі 25000 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі. Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем на підставі п. 6.3. договору нараховано до стягнення з відповідача 7052,82 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України також передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 208 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 179 Цивільного кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України врегульовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 318 Господарського кодексу України передбачено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів.

Забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором.

Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню.

Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Згідно зі ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як вже було зазначено, згідно з умовами укладеного між сторонами договору підряду №19-02/18 від 19.02.2018 року з метою виконання робіт замовник зобов`язаний забезпечити підрядника проектною документацією та необхідними матеріалами (п. 3.2.1.-3.2.2.). У свою чергу підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту передачі будівельного майданчика за адресою: м.Полтава, вул. П. Юрченко, 1, затвердженої проектно-дозвільної документації, обладнання, та матеріалів по цьому об`єкту, відповідно до графіку поставки матеріалів (п. 4.1.).

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів передачі позивачем на користь відповідача проектної документації та необхідних для виконання робіт матеріалів. За таких обставин, доводи позивача про прострочення відповідачем своїх зобов`язань за договором є безпідставними, оскільки без відповідної документації та матеріалів відповідач фактично позбавлений можливості виконати роботи за договором.

Доводи відповідача про те, що договір підряду № 19-02/18 є неукладеним у зв`язку з неузгодженістю проектної документації, кошторису виконання робіт, графіку виконання робіт та графіку поставки матеріалів, тобто не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, та вони є безпідставними.

Так, умовами договору передбачено, що проектна документація має затверджуватися лише позивачем (п. 1.1.), та не передбачено що вона має погоджуватися відповідачем. Наразі мова йде про ненадання суду доказів її надання позивачем відповідачу на виконання умов договору, а не взагалі її відсутність. До того ж, доказів відсутності такої документації сторонами суду не надано. Щодо неузгодженості сторонами кошторису виконання робіт, графіку поставки матеріалів, та графіку виконання робіт, то в силу положень 638 Цивільного кодексу України їх відсутність не може свідчити про неукладеність договору, а такий договір у випадку надання позивачем проектної документації та необхідних матеріалів в цілому може бути виконаний відповідачем.

Разом з тим, згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вже було зазначено вище, матеріали справи не містять доказів узгодження між сторонами графіку виконання робіт на підставі якого можлива поетапна оплата робіт в порядку, визначеному п. 2.2. договору. Крім того, укладений між сторонами договір підряду не містить умов які зобов`язують позивача вносити попередню оплату.

Платіж, який здійснив позивач на користь відповідача платіжним дорученням №85 від 21.02.2018 року за своєю правовою природою є передоплатою.

Таким чином, зазначена оплата була здійснена позивачем передчасно та без належних правових підстав.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки в даному випадку відсутні правові підстави для набуття відповідачем грошових коштів сплачених позивачем згідно з платіжним дорученням №85 від 21.02.2018 року, а останній не надав суду будь-яких доказів виконання робіт за договором підряду №19-02/18 від 19.02.2018, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення таких коштів відповідачем на користь позивача.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 25000,00 грн.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції при вирішені спору правомірно послався на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи та визначати, яку правову норму необхідно застосовувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наразі апелянтом, всупереч приписів ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено та необґрунтовано наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах Хаджинастасиу проти Греції , Кузнєцов та інші проти Російської Федерації ).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, а лише зводяться до незгоди з судовим рішенням. З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2020 року у справі №922/1635/20 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Енерго Інвест-Україна залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2020 року у справі №922/1635/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2020 року

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Н.М. Дучал

Суддя І.А. Шутенко