Рішення

від 31.07.2020 по справі 300/1045/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2020 р. Справа № 300/1045/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Покуття-Комунальник" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Івано-Франківського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Покуття-Комунальник" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 20.07.2020 за наслідком розгляду адміністративної справи №300/1045/20 ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

27.07.2020 від представника відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив про стягнення адміністративног-господарських санкцій та розподіл судових витрат, в якому, серед іншого міститься прохання про стягнення з Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь Комунального підприємства "Покуття-Комунальник" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. Заява мотивована тим, що відповідачем під час розгляду даної справи понесено витрати на правничу допомогу, у зв`язку з чим представник відповідача подає документальне підтвердження понесення відповідачем таких витрат та просить стягнути їх з позивача на користь Комунального підприємства "Покуття-Комунальник".

Оскільки рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 питання щодо розподілу судових витрат не вирішено з огляду на відсутність доказів оплати на користь адвоката витрат на правничу допомогу, а такий документ поданий представником відповідача разом із запереченням на відповідь на відзив, який надійшов в межах строку, визначеного статтею 164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути в порядку письмового провадження питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення судом рішення у даній справі.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин 2, 3 цієї ж статті Кодексу, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За правилами частини 2 статті 238 КАС України у разі закриття провадження у справі суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI).

Згідно з положеннями статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Лавентс проти Латвії (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, професійна правнича допомога відповідачу у даній справі надавалася відповідно до договору про надання правової допомоги №54/7 від 01.03.2020 (а.с. 29-30), укладеного між адвокатом Гнидкою Мирославом Васильовичем та Комунальним підприємством Покуття-Комунальник , предметом якого є надання правової допомоги за окремими письмовими та/або усними дорученнями клієнта. У пункті 4 даного договору визначено, що розмір гонорару адвоката сторони вирішили погодити у попередніх розрахунках витрат на професійну правничу допомогу, що складається адвокатом щодо кожного доручення клієнта. На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обгрунтованого розміру гонорару.

Також адвокатом Гнидкою Мирославом Васильовичем на підставі договору про надання правової допомоги №54/7 від 01.03.2020, 24.06.2020 видано ордер на надання правничої (правової) допомоги Комунальному підприємству Покуття-Комунальник у Івано-Франківському окружному адміністративному суді (а.с. 21).

Окрім цього, представником відповідача разом з відзивом на позов 30.06.2020 подано попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, у якому наведено перелік очікуваних витрат на правничу допомогу та зазначено, що докази на підтвердження фактично понесених витрат буде надано додатково за результатами фактично понесених витрат - по закінченню розгляду даної справи (а.с. 31).

Представником відповідача разом із запереченням на відповідь на відзив, який надійшов на адресу суду 27.07.2020, подано акт надання послуг №1 від 17.07.2020 (а.с. 83), а також платіжне доручення №746 від 17.07.2020 на суму 25 000,00 грн. (а.с. 84).

Так, згідно акту надання послуг №1 від 17.07.2020, складеного між адвокатом Гнидкою М.В. (виконавець) та Комунальним підприємством Покуття-Комунальник (замовник) виконавцем були виконані наступні роботи (надані послуги): правовий аналіз справи, збір доказів, опитування свідків, вивчення судової практики з даного питання та розробка концепції захисту (вартість послуги - 10 000,00 грн.); надання відповідей на запити позивача (вартість послуги - 5 000,00 грн.); складання та подання відзиву (заперечень) до суду, збір та підготовка доказів (вартість послуги - 5 000,00 грн.); складання та подання заперечень на відповідь на відзив до суду, збір та підготовка доказів (5 000,00 грн.). Загальна вартість робіт склала 25 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №746 від 17.07.2020 Комунальне підприємство Покуття-Комунальник сплатило адвокату Гнидці Мирославу Васильовичу кошти в розмірі 25 000,00 грн. за адвокатські послуги згідно акту №1 від 17.07.2020

Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником відповідача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що вартість послуг щодо правового аналізу справи, збору доказів, опитування свідків, вивчення судової практики з даного питання та розробка концепції захисту (вартість послуги - 10 000,00 грн) є значно завищеною та належним чином не обґрунтованою, оскільки не підтверджена належними доказами.

Такими доказами могли бути роздруковані судові рішення, матеріали та законодавча база, яка опрацьовувалась адвокатом, або ж це могло бути оформлено у вигляді довідки, яка встановлює, що саме проаналізовано й опрацьовано адвокатом, та до яких висновків він прийшов, або будь-які юридичні результати роботи, які були зроблені у ході підготовки до справи.

Адвокатом не надано детального опису робіт, які були ним виконані, а також не зазначено затрачений час на їх виконання.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений адвокатом на таку послугу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Щодо послуги, пов`язаної з наданням відповідей на запити позивача вартістю 5 000,00 грн., то суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази надання такої послуги адвокатом, тому включення її до акту надання послуг №1 від 17.07.2020 є безпідставним.

Що стосується витрат на оплату послуг складання та подання до суду відзиву та заперечень та пов`язаних із ними збором та підготовкою доказів в загальному розмірі 10 000,00 грн., то суд вважає їх також значно завищеними з врахуванням незначної складності спору, оскільки підготовка їх не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

При цьому, роботи щодо збору та підготовки доказів, пов`язаних з поданням до суду відзиву та заперечення є тотожними щодо виконання робіт зі збору доказів, включених у перший пункт акту №1 від 17.07.2020 - правовий аналіз справи, збір доказів, опитування свідків, вивчення судової практики з даного питання та розробка концепції захисту.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу відповідачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Більше того, суд зазначає, що адміністративна справа №300/1045/20 є справою незначної складності (малозначна справа), у такій характер спірних правовідносин, предмет доказування не потребують тривалого вивчення справи. Також слід вказати, що у цій категорії справ є усталена судова практика, в тому числі і Верховного Суду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26 червня 2019 року, в якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Вказаний висновок Верховного Суду в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом під час вирішення даного питання.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку відповідач просить стягнути за рахунок позивача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 25 000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в Івано-Франківському окружному суді, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на нескладність справи, недоведеність її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача повинен становити 10 000,00 грн. (5000,00 грн. - правовий аналіз справи, збір доказів, опитування свідків, вивчення судової практики з даного питання та розробка концепції захисту; 3 000,00 грн. - складання та подання відзиву (заперечень) до суду; 2 000,00 грн. - складання та подання заперечень на відповідь на відзив до суду), решту витрат на вказану допомогу повинен понести відповідач.

За таких обставин, суд доходить висновку, що заява представника відповідача щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, тому понесені відповідачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в Івано-Франківському окружному адміністративному суді у сумі 10 000,00 грн. підлягають розподілу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача на користь відповідача, з огляду на подані докази понесених витрат.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 142, 143, 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ВИРІШИВ :

Заяву представника відповідача про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з позивача Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13662300, вул. Гуцульська, 9, офіс 1, м. Івано-Франківськ) на користь відповідача Комунального підприємства "Покуття-Комунальник" (код ЄДРПОУ 35602573, вул. Шевченка, 70, м. Снятин, Снятинський район, Івано-Франківська область) витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13662300, вул. Гуцульська, 9, офіс 1, м. Івано-Франківськ).

Відповідач: Комунальне підприємство "Покуття-Комунальник" (код ЄДРПОУ 35602573, вул. Шевченка, 70, м. Снятин, Снятинський район, Івано-Франківська область).

Суддя Главач І.А.