Рішення

від 31.07.2020 по справі 420/437/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/437/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення №172-VІІ від 15 квітня 2019 року «Про розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту)» , яким було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га; зобов`язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Писарівка, Кодимського району з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 04 квітня 2019 року він звернувся до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, за результатом розгляду якого рішенням Писарівської сільської ради від 15 квітня 2019 року №172-VІІ вирішено надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами с. Писарівка, Кодимського району, Одеської області, громадянину ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтованою площею 0,15 га на території Писарівської сільської ради (за межами села), на якій розташована господарська будівля «Продуктовий склад» , який належить йому на праві власності. Позивач вказав, що йому надається земельна ділянка, що знаходиться під будівлею і не підлягає для ведення ОСГ, її цільове призначення обслуговування споруди. Натомість, позивач подавав клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення саме особистого селянського господарства. Причини та підстави не надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, як просив позивач, для ведення особистого селянського господарства, відповідачем не зазначені.

Не погоджуючись із рішенням Писарівської сільської ради від 15 квітня 2019 року №172-VІІ, позивач звернувся до суду з даним позовом, який подано засобами поштового зв`язку 14 січня 2020 року.

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи № 420/437/20 зі стадії відкриття провадження у справі.

29 травня 2020 року від позивача засобами електронної пошти, а 01 червня 2020 року засобами поштового зв`язку надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с. 119-128).

03 червня 2020 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить:

1) прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог;

2) позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;

3) визнати протиправним та скасувати рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області №172-VII від 15.04.2019 року «Про розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту)» , яким було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,15 га;

4) визнати протиправним та скасувати рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області від 01.08.2019 року, прийняте на черговій сесії, яка відбулася 31.07.2019 року, яким було залишено без змін рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області №172-VII від 15.04.2019 року «Про розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту)» ;

5) визнати протиправним та скасувати рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області від 13.12.2019 року, прийняте на черговій сесії, яка відбулася 10.12.2019 року, яким було залишено без змін рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області №172-VII від 15.04.2019 року «Про розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту)» ;

6) зобов`язати Писарівську сільську раду повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Писарівка Кодимського району з урахуванням висновків суду.

Ухвалою від 03 червня 2020 року судом звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог та прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог у справі № 420/437/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заяви про збільшення позовних вимог позивачем зазначено, що після отримання рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області №172-VII від 15 квітня 2019 року «Про розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту)» , з метою врегулювання спору в досудовому порядку та вирішення даного питання мирним шляхом без подачі позову до суду, він повторно звертався до Писарівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, на що йому надано письмову відповідь від 01 серпня 2019 року, яку він фактично отримав в грудні 2019 року. У відповіді зазначалось, що клопотання було розглянуто на черговій сесії, яка відбулася 31 липня 2019 року, та зазначено, що згідно ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України передбачена можливість на передачу безплатно у власність земельної ділянки для ведення ОСГ в розмірі не більше 2,0 га. Також наголошено на те, що на визначеній земельній ділянці розміщені будівлі та споруди, які належать на праві власності, а деякі будівлі не мають власників, тому щоб забезпечити правомірний підхід до раціонального використання земель, уникнути наданню переваг одному громадянину перед іншим, рішенням №172-VII від 15 квітня 2019 року було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,15 га. Також позивач зазначив, що 02 грудня 2019 року він повторно звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, однак отримав аналогічну відповідь від 13 грудня 2019 року.

Позивач вважає, що рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області від 15 квітня 2019 року №172-VІІ, а також від 31 липня 2019 року та від 10 грудня 2019 року, прийняті за результатами розгляду його клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею усього 2 га, суперечать чинному законодавству, оскільки відповідно до викопіювання на земельній ділянці, яку позивач просить виділити, відсутні будівлі чи споруди, сусіднім власникам доступ до їх власності не обмежує.

Ухвалою суду від 07 липня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Суд визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення від 15 квітня 2019 року №172-VІІ та поновив його.

Ухвалою суду від 07 липня 2020 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 420/437/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 липня 2020 року - 12 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 13 липня 2020 року учасники справи не з`явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до заяви, що надійшла до суду 29 травня 2020 року, позивач просить розглянути справу за його відсутності.

29.04.2020 року, 03.06.2020 року, 16.06.2020 року, 03.07.2020 року, 10.07.2020 року (а.с. 75-77, 109-111, 164-166, 207-209) до суду від відповідача засобами електронної пошти надійшли заяви, згідно яких Писарівська сільська рада Кодимського району Одеської області позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає у повному обсязі, а справу просить розглядати без участі представника сільської ради.

Відповідно до цих заяв, по суті справи відповідач пояснював наступне: 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до Держгеокадастру з проханням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ орієнтовною площею 0,08 га, сільська рада погодила дану земельну ділянку, яку він зазначив в викопіюванні, але проект землеустрою він не замовляв. 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до Писарівської сільської ради з проханням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ орієнтовною площею 2,0 га, дане клопотання було розглянуте на сесії, яка відбулася 15 квітня 2019 року та прийняте рішення №172-VІІ. 01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Писарівської сільської ради з проханням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ орієнтовною площею 1,20 га, дане клопотання було розглянуте на черговій сесії, яка відбулася 31 липня 2019 року, та рішення сесії сільської ради № 172-VII від 15 квітня 2019 року залишено без змін, у зв`язку із тим, що на території колишньої Ферми № 1, де вказане орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначене в викопіюванні позивачем, розташовані інші споруди та будівлі, які належать іншим громадянам на праві власності, а деякі будівлі не мають власника.

В заяві відповідача, що надійшла до суду 10 липня 2020 року, також зазначено про те, що сільська рада з метою забезпечення правомірного підходу до раціонального використання земель, уникнення надання переваг одному громадянинові перед іншими, прийняла відповідне рішення № 172-VII від 15 квітня 2019 року стосовно позивача. Сесіями сільської ради були надані дозволи для надання у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0, 50 га для 215 громадян України (жителі села Писарівка). Для надання землі для ведення особистого селянського господарства по 2,0 га під господарськими будівлями та дворами землі не вистачить (а.с. 208).

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд ухвалив рішення розглянути справу в порядку письмового провадження 31 липня 2020 року за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

04 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Писарівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (а.с. 44, 82).

Згідно наданої відповідачем копії аркушу журналу реєстрації та розгляду заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (стор. 24), клопотання ОСОБА_1 зареєстровано 04.04.2019 Б-12 (а.с. 46).

15 квітня 2019 року, за результатом розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Писарівською сільською радою Кодимського району Одеської області прийнято рішення №172-VІІ, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами села Писарівка, Кодимського району Одеської області, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 0, 15 га на території Писарівської сільської ради (за межами села), на якій розташована господарська будівля «Продуктовий склад» , який належить йому на праві власності (а.с. 47, 84).

Як зазначає позивач, рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області №172-VII від 15 квітня 2019 року він отримав орієнтовно 25-26 квітня 2019 року.

Відповідач доказів вручення позивачу вказаного рішення не надав.

Не погоджуючись із рішенням Писарівської сільської ради від 15 квітня 2019 року №172-VІІ, позивач звернувся до суду з позовом у первісній редакції, який подано засобами поштового зв`язку 14 січня 2020 року, а надійшов до суду 21 січня 2020 року.

01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Писарівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1, 20 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (а.с. 68, 87).

Листом від 01 серпня 2019 року вих. Б-26 за підписом голови Писарівської сільської ради, ОСОБА_1 , у відповідь на звернення Щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами села) , повідомлено про те, що його клопотання було розглянуто на черговій сесії, яка відбулась 31 липня 2019 року.

По суті звернення в листі зазначено, що на визначеній позивачем земельній ділянці розміщено багато будівель та споруд, які теж належать на праві власності, а деякі будівлі не мають власників, тому щоб забезпечити правомірний підхід до раціонального використання земель, уникнути наданню переваг одному громадянину перед іншим, рішенням №172-VII від 15 квітня 2019 року позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,15 га, тому дане рішення залишено без змін (а.с. 69, 89).

Як зазначає позивач, письмову відповідь від 01 серпня 2019 року він фактично отримав в грудні 2019 року. Однак, враховуючи, що клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було розглянуто на черговій сесії, яка відбулася 31 липня 2019 року, як стверджує позивач, рішення Писарівської сільської ради, прийняте на сесії 31 липня 2019 року він не отримував.

Відповідачем не надано до суду рішення, прийнятого на сесії Писарівської сільської ради 31 липня 2019 року стосовно розгляду клопотання позивача; доказів вручення позивачу вказаного рішення відповідачем також не надано.

Не погоджуючись із рішенням Писарівської сільської ради від 31 липня 2019 року, позивач оскаржує його у цьому позові, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 29 травня 2020 року.

02 грудня 2019 року ОСОБА_1 вкотре звернувся до Писарівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (за межами населеного пункту) (а.с. 8).

Відповідь на вказане звернення ОСОБА_1 надана листом за підписом голови Писарівської сільської ради від 13 грудня 2019 року вих. Б-65, у якій повідомлено про те, що його клопотання було розглянуто на черговій сесії, яка відбулась 10 грудня 2019 року. В листі зазначено, що на території колишньої ферми, де за викопіюванням визначено орієнтовне бажане місце розташування земельної ділянки, розміщено багато будівель та споруд, які теж належать на праві власності, а деякі будівлі не мають власників, тому щоб забезпечити правомірний підхід до раціонального використання земель, уникнути наданню переваг одному громадянину перед іншим, рішенням №172-VII від 15 квітня 2019 року позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,15 га, тому дане рішення залишено без змін до визначення граничного розміру площі землі, яку можливо надати у власність щоб задовольнити потреби всіх бажаючих (а.с. 125).

Відповідачем не надано до суду рішення, прийнятого на сесії Писарівської сільської ради 10 грудня 2019 року стосовно розгляду клопотання позивача; доказів вручення позивачу вказаного рішення відповідачем також не надано.

Не погоджуючись із рішенням Писарівської сільської ради від 10 грудня 2019 року, позивач оскаржує його, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 29 травня 2020 року.

Таким чином, позивачем у даній справі оскаржується три рішення (відмови) Писарівської сільської ради, прийняті за результатами розгляду клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею усього 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право власності на землю гарантується частиною другої статті 14 Конституції України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 6 цієї статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122).

Згідно приписів статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За приписами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності з приписами ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду поданого позивачем 04 квітня 2019 року клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області, рішенням Писарівської сільської ради від 15 квітня 2019 року №172-VІІ надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами села Писарівка, Кодимського району Одеської області, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 0, 15 га.

Надаючи оцінку правомірності рішення Писарівської сільської ради від 15 квітня 2019 року №172-VІІ від 15 квітня 2019 року №172-VІІ, яке позивач оскаржує внаслідок того, що відповідачем надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0, 15 га, а не 2 га як він просив відповідно до п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та заперечується відповідачем, позивачем, з урахуванням зазначених вище норм Земельного кодексу України, подано відповідні документи для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, а саме: копії паспорта громадянина України, картки платника податків, викопіювання із публічної кадастрової карти України із зображенням орієнтовного місця розташування бажаної земельної ділянки, а також копія технічного паспорту та про реєстрацію речових прав на будівлю (а.с. 44)

Приписами ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, рішення Писарівської сільської ради від 15 квітня 2019 року №172-VІІ, яким клопотання позивача задоволено частково шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0, 15 га, не містить жодного посилання на мотиви його прийняття та часткової відмови у клопотанні позивача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що за наслідками розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, відповідачем прийнято рішення, яке не відповідає змісту ч. 7 ст. 118 та п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.

Суд критично оцінює посилання відповідача в заявах щодо заперечення проти позовних вимог на те, що земельна ділянка площею 2,0 га не може бути виділена позивачу, оскільки в такому випадку землі не вистачить іншим мешканцям Писарівської сільської ради, позаяк такі твердження не відповідають жодній законодавчій нормі.

Суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено заборони надання дозволу на розроблення документації із землеустрою в межах норм безоплатної приватизації задля забезпечення розподілення земель сільської ради між усіма її мешканцями.

Згідно вимог ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою приймає одне з двох рішень: надати дозвіл дозволу на розробку проекту землеустрою або відмовити у наданні цього дозволу.

Натомість, як вбачається зі змісту оскарженого рішення 15 квітня 2019 року №172-VІІ, Писарівська сільська рада Кодимського району Одеської області вирішила: надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами села Писарівка, Кодимського району Одеської області, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 0, 15 га на території Писарівської сільської ради (за межами села), на якій розташована господарська будівля «Продуктовий склад» , який належить йому на праві власності , що не відповідає процедурі одержання безоплатно у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації на підставі проекту землеустрою.

Так, відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч. 7).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10).

Таким чином, послідовність етапів безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами не передбачає прийняття рішення про відмову або часткову відмову у наданні земельної ділянки на стадії розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відтак, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, яка вимагає від суб`єктів владних повноважень прийняття рішень, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується правомірності розгляду відповідачем клопотання ОСОБА_1 від 01 липня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1, 20 га.

Листом від 01 серпня 2019 року вих. Б-26 за підписом голови Писарівської сільської ради, ОСОБА_1 повідомлено про те, що його клопотання було розглянуто на черговій сесії, яка відбулась 31 липня 2019 року. По суті звернення в листі зазначено, що на визначеній позивачем земельній ділянці розміщено багато будівель та споруд, які теж належать на праві власності, а деякі будівлі не мають власників, тому щоб забезпечити правомірний підхід до раціонального використання земель, уникнути наданню переваг одному громадянину перед іншим, рішенням №172-VII від 15 квітня 2019 року позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,15 га, тому дане рішення залишено без змін (а.с. 69, 89).

Тобто, фактично за наслідками розгляду заяви позивача від 01 липня 2019 року відповідач надав відмову листом від 01 серпня 2019 року вих. Б-26.

Що стосується правомірності розгляду відповідачем клопотання ОСОБА_1 від 02 грудня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га.

Відповідь на вказане звернення ОСОБА_1 надана листом за підписом голови Писарівської сільської ради від 13 грудня 2019 року вих. Б-65, у якій повідомлено про те, що його клопотання було розглянуто на черговій сесії, яка відбулась 10 грудня 2019 року. В листі зазначено, що на території колишньої ферми, де за викопіюванням визначено орієнтовне бажане місце розташування земельної ділянки, розміщено багато будівель та споруд, які теж належать на праві власності, а деякі будівлі не мають власників, тому щоб забезпечити правомірний підхід до раціонального використання земель, уникнути наданню переваг одному громадянину перед іншим, рішенням №172-VII від 15 квітня 2019 року позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,15 га, тому дане рішення залишено без змін до визначення граничного розміру площі землі, яку можливо надати у власність щоб задовольнити потреби всіх бажаючих (а.с. 125).

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності з ч.ч. 1-2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідачем не надано до суду рішення Писарівської сільської ради стосовно розгляду клопотання позивача від 01 липня 2019 року; доказів вручення позивачу вказаного рішення відповідачем також не надано.

Також відповідачем не надано до суду рішення Писарівської сільської ради стосовно розгляду клопотання позивача від 02 грудня 2019 року; доказів вручення позивачу вказаного рішення відповідачем також не надано.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Лист не є рішенням, що прийнято за належним розглядом клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №803/1237/17.

Отже, надані відповідачем листи не можуть оцінюватись як належна правова відмова у наданні дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Щодо змісту наданих позивачу відповідей стовно того, що позивачу вже було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,15 га, тому до визначення граничного розміру площі землі, яку можливо надати у власність щоб задовольнити потреби всіх бажаючих, його клопотання не можу бути задоволено, слід зазначити наступне.

Так, суд зазначає, що норми чинного земельного законодавства не містять заборони на повторне звернення громадян до органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади із заявами про набуття додатково земельних ділянок у межах норм, встановлених у частині 1 статті 123 Земельного кодексу України. Також чинним законодавством не передбачені обмеження у вигляді отримання громадянами безоплатно у власність землі лише однією земельною ділянкою.

Частина четверта статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Це означає, що громадянин України, який отримав безоплатно у власність земельну ділянку будь-якого цільового призначення, в тому числі й земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею, що дорівнює граничній нормі безоплатної приватизації земельної ділянки певного цільового призначення, не має права отримати безоплатно у власність ще одну земельну ділянку такого ж цільового призначення. Проте він має право на отримання додаткових земельних ділянок такого ж цільового призначення, якщо загальна площа таких ділянок разом із раніше отриманими не перевищуватиме встановлений законом граничний розмір їх безоплатної приватизації.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою площею 0, 15 га, та зазначає, що нормами Земельного кодексу України передбачена можливість передачі громадянам земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 га, а також можливість збільшення площі земельних ділянок (за рахунок вільних земель запасу) до такого граничного розміру громадянами, які не повністю реалізували надане їм законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та раніше отримали безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої площі ніж 2 га.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 року у справі №805/181/17-а.

Вирішуючи цей спір судом взято до уваги, що подання позивачем повторних клопотань (від 04.04.2019 року, від 01.07.2019 року, від 02.12.2019 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про намір реалізувати законне право на відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га.

Натомість, відповідач в межах даної справи проявив поведінку, яка свідчить про відсутність наміру прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством.

За таких обставин, суд вважає, що зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача повторно не захистить порушені права ефективно.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку, що порушене право позивача на реалізацію права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі, передбаченому п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.06.2020 року у справі №802/1827/17-а.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок: …повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. .

У постанові 02 липня 2020 року у справі № 825/2228/18 Верховний Суд зазначив, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, адміністративний позов ОСОБА_1 до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області підлягає задоволенню, у тому числі шляхом виходу суду за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 194, 205, 243-246, 250, 255, 257, 258, 262, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області №172-VII від 15 квітня 2019 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту) гр. ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту) гр. ОСОБА_1 , викладеної в листах від 01 серпня 2019 року вих. Б-26, від 13 грудня 2019 року вих. Б-65.

Зобов`язати Писарівську сільську раду Кодимського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту), з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Писарівська сільська рада Кодимського району Одеської області (вул. Перемоги, 38, с. Писарівка, Кодимський район, Одеська область, 66031; код ЄДРПОУ 05582121).

Суддя О.В. Глуханчук

.