Постанова
від 17.11.2020 по справі 420/437/20
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 р. Категорія 109020000м.ОдесаСправа № 420/437/20 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О.В.

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що 04 квітня 2019 року він звернувся до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, за результатом розгляду якого рішенням Писарівської сільської ради від 15 квітня 2019 року №172-VІІ вирішено надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами с. Писарівка, Кодимського району, Одеської області, громадянину ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтованою площею 0,15 га. Позивач вказав, що йому надається земельна ділянка, що знаходиться під будівлею і не підлягає для ведення ОСГ, її цільове призначення обслуговування споруди. Натомість, позивач подавав клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення саме особистого селянського господарства. Причини та підстави не надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, як просив позивач, для ведення особистого селянського господарства, відповідачем не зазначені.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області №172-VII від 15 квітня 2019 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту) гр. ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту) гр. ОСОБА_1 , викладеної в листах від 01 серпня 2019 року вих. Б-26, від 13 грудня 2019 року вих. Б-65. Зобов`язано Писарівську сільську раду Кодимського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту), з урахуванням висновків суду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Писарівська сільська рада Кодимського району Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов та зобов`язуючи Писарівську сільську раду Кодимського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, вийшов за межі своєї компетенції, оскільки не мав вказувати суб`єкту владних повноважень, які рішення йому приймати.

Позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що зобов`язання відповідча розглянути клопотання позивача повторно не захистить порушеі права ефективно.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Писарівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (а.с. 44, 82).

Згідно наданої відповідачем копії аркушу журналу реєстрації та розгляду заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (стор. 24), клопотання ОСОБА_1 зареєстровано 04.04.2019 Б-12 (а.с. 46).

15 квітня 2019 року, за результатом розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Писарівською сільською радою Кодимського району Одеської області прийнято рішення №172-VІІ, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами села Писарівка, Кодимського району Одеської області, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 0, 15 га на території Писарівської сільської ради (за межами села), на якій розташована господарська будівля Продуктовий склад, який належить йому на праві власності (а.с. 47, 84).

Як зазначає позивач, рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області №172-VII від 15 квітня 2019 року він отримав орієнтовно 25-26 квітня 2019 року.

Відповідач доказів вручення позивачу вказаного рішення не надав.

01 липня 2019 року позивач звернувся до Писарівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,20 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (а.с. 68, 87).

01 серпня 2019 року листом вих. Б-26 за підписом голови Писарівської сільської ради, ОСОБА_1 , у відповідь на звернення Щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами села) , повідомлено про те, що його клопотання було розглянуто на черговій сесії, яка відбулась 31 липня 2019 року.

По суті звернення в листі зазначено, що на визначеній позивачем земельній ділянці розміщено багато будівель та споруд, які теж належать на праві власності, а деякі будівлі не мають власників, тому щоб забезпечити правомірний підхід до раціонального використання земель, уникнути наданню переваг одному громадянину перед іншим, рішенням №172-VII від 15 квітня 2019 року позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,15 га, тому дане рішення залишено без змін (а.с. 69, 89).

Як зазначає позивач, письмову відповідь від 01 серпня 2019 року він фактично отримав в грудні 2019 року. Однак, враховуючи, що клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було розглянуто на черговій сесії, яка відбулася 31 липня 2019 року, як стверджує позивач, рішення Писарівської сільської ради, прийняте на сесії 31 липня 2019 року він не отримував.

Відповідачем не надано до суду рішення, прийнятого на сесії Писарівської сільської ради 31 липня 2019 року стосовно розгляду клопотання позивача. Доказів вручення позивачу вказаного рішення відповідачем також не надано.

02 грудня 2019 року ОСОБА_1 вкотре звернувся до Писарівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (за межами населеного пункту) (а.с. 8).

Відповідь на вказане звернення ОСОБА_1 надана листом за підписом голови Писарівської сільської ради від 13 грудня 2019 року вих. Б-65, у якій повідомлено про те, що його клопотання було розглянуто на черговій сесії, яка відбулась 10 грудня 2019 року. В листі зазначено, що на території колишньої ферми, де за викопіюванням визначено орієнтовне бажане місце розташування земельної ділянки, розміщено багато будівель та споруд, які теж належать на праві власності, а деякі будівлі не мають власників, тому щоб забезпечити правомірний підхід до раціонального використання земель, уникнути наданню переваг одному громадянину перед іншим, рішенням №172-VII від 15 квітня 2019 року позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,15 га, тому дане рішення залишено без змін до визначення граничного розміру площі землі, яку можливо надати у власність щоб задовольнити потреби всіх бажаючих (а.с. 125).

Відповідачем не надано до суду рішення, прийнятого на сесії Писарівської сільської ради 10 грудня 2019 року стосовно розгляду клопотання позивача. Доказів вручення позивачу вказаного рішення відповідачем також не надано.

Не погоджуючись з рішеннями (відмовами) Писарівської сільської ради, прийнятими з результатами розгляду клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею усього 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту оскарженого рішення 15 квітня 2019 року №172-VІІ вбачається, що Писарівська сільська рада Кодимського району Одеської області вирішила: надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами села Писарівка, Кодимського району Одеської області, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 0, 15 га на території Писарівської сільської ради (за межами села), на якій розташована господарська будівля Продуктовий склад, який належить йому на праві власності , що не відповідає процедурі одержання безоплатно у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації на підставі проекту землеустрою, а тому вказане рішення є протиапрвним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право власності на землю гарантується частиною другої статті 14 Конституції України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 6 цієї статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122).

Згідно приписів статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За приписами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності з приписами ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи убчається, що 04 квітня 2019 року позивачем, з урахуванням зазначених вище норм Земельного кодексу України, подано клопотання та відповідні документи для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, а саме: копії паспорта громадянина України, картки платника податків, викопіювання із публічної кадастрової карти України із зображенням орієнтовного місця розташування бажаної земельної ділянки, а також копія технічного паспорту та про реєстрацію речових прав на будівлю (а.с. 44)

За наслідками розгляду поданого позивачем 04 квітня 2019 року клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області, рішенням Писарівської сільської ради від 15 квітня 2019 року №172-VІІ надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами села Писарівка, Кодимського району Одеської області, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 0, 15 га.

Приписами ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, рішення Писарівської сільської ради від 15 квітня 2019 року №172-VІІ, яким клопотання позивача задоволено частково шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0, 15 га, не містить жодного посилання на мотиви його прийняття та часткової відмови у клопотанні позивача.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що за наслідками розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, відповідачем прийнято рішення, яке не відповідає змісту ч. 7 ст. 118 та п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що земельна ділянка площею 2,0 га не може бути виділена позивачу, оскільки в такому випадку землі не вистачить іншим мешканцям Писарівської сільської ради, оскільки такі твердження не відповідають жодній законодавчій нормі.

Чинним законодавством не встановлено заборони надання дозволу на розроблення документації із землеустрою в межах норм безоплатної приватизації задля забезпечення розподілення земель сільської ради між усіма її мешканцями.

Згідно вимог ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою приймає одне з двох рішень: надати дозвіл дозволу на розробку проекту землеустрою або відмовити у наданні цього дозволу.

Натомість, як вбачається зі змісту оскарженого рішення 15 квітня 2019 року №172-VІІ, Писарівська сільська рада Кодимського району Одеської області вирішила: надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами села Писарівка, Кодимського району Одеської області, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 0, 15 га на території Писарівської сільської ради (за межами села), на якій розташована господарська будівля Продуктовий склад, який належить йому на праві власності , що не відповідає процедурі одержання безоплатно у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації на підставі проекту землеустрою.

Так, відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч. 7).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10).

Таким чином, послідовність етапів безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами не передбачає прийняття рішення про відмову або часткову відмову у наданні земельної ділянки на стадії розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отже, суд першої інстанції правомірно зазначив, що спірне рішення відповідача не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, яка вимагає від суб`єктів владних повноважень прийняття рішень, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується правомірності розгляду відповідачем клопотання ОСОБА_1 від 01 липня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1, 20 га.

01 серпня 2019 року листом за вих. Б-26 за підписом голови Писарівської сільської ради, ОСОБА_1 повідомлено про те, що його клопотання було розглянуто на черговій сесії, яка відбулась 31 липня 2019 року. По суті звернення в листі зазначено, що на визначеній позивачем земельній ділянці розміщено багато будівель та споруд, які теж належать на праві власності, а деякі будівлі не мають власників, тому щоб забезпечити правомірний підхід до раціонального використання земель, уникнути наданню переваг одному громадянину перед іншим, рішенням №172-VII від 15 квітня 2019 року позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,15 га, тому дане рішення залишено без змін (а.с. 69, 89).

Тобто, фактично за наслідками розгляду заяви позивача від 01 липня 2019 року відповідач надав відмову листом від 01 серпня 2019 року вих. Б-26.

Що стосується правомірності розгляду відповідачем клопотання ОСОБА_1 від 02 грудня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га.

Відповідь на вказане звернення позиача надана листом за підписом голови Писарівської сільської ради від 13 грудня 2019 року вих. Б-65, у якій повідомлено про те, що його клопотання було розглянуто на черговій сесії, яка відбулась 10 грудня 2019 року. В листі зазначено, що на території колишньої ферми, де за викопіюванням визначено орієнтовне бажане місце розташування земельної ділянки, розміщено багато будівель та споруд, які теж належать на праві власності, а деякі будівлі не мають власників, тому щоб забезпечити правомірний підхід до раціонального використання земель, уникнути наданню переваг одному громадянину перед іншим, рішенням №172-VII від 15 квітня 2019 року позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,15 га, тому дане рішення залишено без змін до визначення граничного розміру площі землі, яку можливо надати у власність щоб задовольнити потреби всіх бажаючих (а.с. 125).

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності з ч.ч. 1-2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідачем не надано до суду рішення Писарівської сільської ради стосовно розгляду клопотань позивача від 01 липня 2019 року та від 02 грудня 2019 року та доказів вручення позивачу вказаних рішень.

Враховуючи викладене та відсутність належним чином оформленого рішення сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Лист не є рішенням, що прийнято за належним розглядом клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №803/1237/17.

Отже, надані відповідачем листи не можуть оцінюватись як належна правова відмова у наданні дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Щодо змісту наданих позивачу відповідей стовно того, що позивачу вже було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,15 га, тому до визначення граничного розміру площі землі, яку можливо надати у власність щоб задовольнити потреби всіх бажаючих, його клопотання не може бути задоволено, слід зазначити наступне.

Так, норми чинного земельного законодавства не містять заборони на повторне звернення громадян до органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади із заявами про набуття додатково земельних ділянок у межах норм, встановлених у частині 1 статті 123 Земельного кодексу України. Також чинним законодавством не передбачені обмеження у вигляді отримання громадянами безоплатно у власність землі лише однією земельною ділянкою.

Частина четверта статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Отже, громадянин України, який отримав безоплатно у власність земельну ділянку будь-якого цільового призначення, в тому числі й земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею, що дорівнює граничній нормі безоплатної приватизації земельної ділянки певного цільового призначення, не має права отримати безоплатно у власність ще одну земельну ділянку такого ж цільового призначення. Проте він має право на отримання додаткових земельних ділянок такого ж цільового призначення, якщо загальна площа таких ділянок разом із раніше отриманими не перевищуватиме встановлений законом граничний розмір їх безоплатної приватизації.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою площею 0, 15 га, та зазначає, що нормами Земельного кодексу України передбачена можливість передачі громадянам земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 га, а також можливість збільшення площі земельних ділянок (за рахунок вільних земель запасу) до такого граничного розміру громадянами, які не повністю реалізували надане їм законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та раніше отримали безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої площі ніж 2 га.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 року у справі №805/181/17-а.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо виходу за межі позовних вимог та зобов`язання Писарівську сільську раду Кодимського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту), з урахуванням висновків суду, з огляду на наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд у своєму рішенні по справі № 813/2273/18 від 20.08.2019 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача, ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року по справа №540/2441/18, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішенням було неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області, - задовольнити частково.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року по справі № 420/437/20, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області №172-VII від 15 квітня 2019 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту) гр. ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту) гр. ОСОБА_1 , викладеної в листах від 01 серпня 2019 року вих. Б-26, від 13 грудня 2019 року вих. Б-65.

Зобов`язати Писарівську сільську раду Кодимського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозвілу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту), з урахуванням висновків викладених у даній постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідача Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.

СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення17.11.2020
Оприлюднено19.11.2020
Номер документу92929308
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —420/437/20

Постанова від 17.11.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Ухвала від 17.11.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Ухвала від 03.11.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Ухвала від 15.10.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Ухвала від 15.10.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Ухвала від 22.09.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Ухвала від 07.09.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Рішення від 31.07.2020

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Глуханчук О.В.

Ухвала від 07.07.2020

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Глуханчук О.В.

Ухвала від 07.07.2020

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Глуханчук О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні