Постанова

від 30.07.2020 по справі 480/3950/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 р.Справа № 480/3950/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання - Олійник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Опімах Л.М., М. Суми.) від 24.12.2019 року (повний текст рішення складено 06.01.2020 р.) по справі № 480/3950/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метангаз-Моторс" до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Метангаз-Моторс , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2019/000204/2 від 24.07.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2019/00443 від 24.07.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивачем у Німеччині був придбаний автомобіль Mersedes-Benz модель S350D , 2016 року випуску, митна вартість якого складала 34000 євро. Під час митного оформлення на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: договір купівлі-продажу від 20.06.2019р., рахунок-фактуру (інвойс) від 28.06.2019: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №STD-K-0-205j 18-00017 від 17.02.2016; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 26.02.2015; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару; платіжне доручення №0608-19VU-l 157-4334 від 06.08.2019р. про оплату вартості автомобіля, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою від 19.07.2019р., копію митної декларації країни відправлення № MRN 19 DE485109692354Е8 від 10.07.2019р., звіт про ринкову вартість не розмитненого транспортного засобу, що підтверджується копіями таких документів.

24.07.2019 посадовими особами Сумської митниці було визначено митну вартість 38200 євро за резервним методом, прийняте рішення про коригування митної вартості та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача, просить визнати їх протиправними та скасувати, зазначаючи про невідповідність їх вимогам ст.ст.49, 52,53 Митного кодексу України. Рішення відповідача не містить відомостей, які саме документи, подані декларантом під час митного оформлення товару, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості спірного товару та не давали можливості відповідно до вимог МК України здійснити розрахунки на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню, митним органом не наведено які саме складові митної вартості товару не підтверджуються документально та з яких підстав неможливе їх обчислення. Таким чином, відповідачем не зазначено, в яких документах, наданих позивачем для підтвердження числових значень складових заявленої митної вартості товару при його митному оформленні містилися розбіжності, були наявні ознаки підробки або які відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару в документах були відсутні.

Крім того, метод 6 (резервний) застосовується лише, якщо декларант не може визначити митну вартість, застосовуючи додаткові методи - 1-5, враховуючи вимоги частин 3-8 статті 57 МК України, згідно з якими кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. За приписами пункту 2 частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. З урахуванням цього повідомлення, які надсилалися декларантові позивача, а в подальшому - рішення про коригування митної вартості, повинні містити причини неможливості визнання заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними і скасовано рішення Сумської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості №UA805180/2019/000204/2 від 24.07.2019 та картку відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Метангаз-Моторс" у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA805180/2019/00443.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метангаз-Моторс" 3842,42 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, в рамках апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про заміну відповідача.

Вказує, що згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019р. №858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби (далі - Постанова № 858) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, зокрема Слобожанську митницю Держмитслужби. Відповідно до пункту 2 Постанови № 858 реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби. Таким чином. Сумську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби. 07.11.2019 Слобожанську митницю Держмитслужби внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 29.11.2019 проведено державну реєстрацію рішення про припинення Сумської митниці ДФС. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 № 1217-р визначено, можливість забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи встановлені обставини та викладені правові норми колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави, передбачені ст. 52 КАС України, для заміни Сумської митниці ДФС на його правонаступника Слобожанську митницю Держмитслужби.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 23.07.2019 року уповноваженою особою позивача до митного поста Центральний Сумської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію, якій був присвоєний номер UA805180/2019/020467 (далі - МД), для оформлення в митний режим імпорт товару, легкового автомобіля, що був у користуванні марки Mercedes-Benz; модель S350D; ідентифікаційний номер ( НОМЕР_2 ): НОМЕР_3 ; календарний рік виготовлення: 09/07/2015; модельний рік виготовлення: 2016; колір - чорний; тип двигуна - дизельний; робочий об`єм циліндрів - 2987 смЗ; кількість місць для сидіння, включно з місцем для водія - 5; тип кузова - седан; призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; відповідає екологічним нормам "СВРО-6" ( а.с. 91).

Митна вартість заявлена позивачем складала 34000 євро.

На підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: договір купівлі-продажу від 20.06.2019р., рахунок-фактуру (інвойс) від 28.06.2019: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №STD-K-0-205j 18-00017 від 17.02.2016; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 26.02.2015; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару; платіжне доручення №0608-19VU-l 157-4334 від 06.08.2019р. про оплату вартості автомобіля, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою від 19.07.2019р., копію митної декларації країни відправлення № MRN 19 DE485109692354Е8 від 10.07.2019р., звіт про ринкову вартість не розмитненого транспортного засобу, що підтверджується копіями таких документів.

24.07.2019 посадовими особами Сумської митниці було визначено митну вартість 38200 євро за резервним методом, прийняте відповідне рішення про коригування митної вартості та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення ( а.с. 60-61, 62-63).

В послідуючому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, фактичною підставою для коригування митної вартості товарів слугував встановлений митним органом, за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт застосування профілю ризику 105-2 Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Основний метод не застосовується тому, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що позивачем під час митного оформлення було надано всі необхідні документи, які передбачені ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість придбаного товару, та як наслідок, обґрунтовано визначено його митну вартість за ціною договору (контракту).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012).

Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно з ч.1.2,3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно з частини першої якої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини першої).

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч.2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).

В силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи частини першу та другу статті 53 Митного кодексу України колегія судів зазначає, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень частини 3 ст. 53, частин 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у справі № 826/5558/16 встановив, що лише обґрунтований сумнів в правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, яка дає право органу доходів та зборів витребувати додаткові документи.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже з аналізу положень Митного кодексу України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Колегія суддів зазначає, що разом з митною декларацією уповноваженою особою позивача було надано наступні документи : зовнішньоекономічний договір, а саме договір купівлі-продажу від 20.06.2019року (а.с.13-17); експортний рахунок, в якому визначена вартість товару в сумі 34000 евро, що підтверджується копією рахунку від 09.07.2019року та його засвідченим перекладом (а.с.18-19); відповідачу було надано банківську виписку за період з 01.07.2019року, з якої вбачається, що 01.07.2019року позивачем було сплачено за придбання автомобіля 34000 евро, що в еквіваленті до гривні складає 1 011986,78грн., що підтверджується копією такого документу(а.с.34); відповідачу було надано замовлення на автомобіль, в якому також була визначена вартість транспортного засобу в сумі 34000 евро, що підтверджується копією документу; відповідачу були надані документи, які свідчили про перевезення товару автомобільним транспортом, про що були сплачені відповідні платежі та надані підтверджуючи документи, а саме провізна відомість ЕЕ №UА805180/2019/19887, з якої вбачається, що перевезення здійснювалось автодорожнім транспортом, а не морським транспортом та згідно доручення, виданого на ім`я ОСОБА_1 , останній здійснив оплату перевезення та доставку за уніфікованою митною квитанцією МД-1 серії 20501Н№0426037, з якої вбачається, що перевезення здійснювалось вантажним транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_4 та сплачено податки, збори, плата за митне оформлення в сумі 290,27грн., що підтверджується копіями таких документів (а.с.29-32).

На повідомлення митного поста від 24.07.2019 року № 336916 за МД від 23.07.2019 р. № UA805180/2019/020467 позивачем було зазначено, що інші документи ніж у митній декларації відсутні.

З аналізу змісту вказаних документів, які за назвою і змістом відповідають вимогам пунктів 1, 3 ч. 2 ст. 53 МК України, колегія суддів вбачає, що такі в своїй сукупності надавали можливість відповідачу встановити дійсну митну товару за ціною договору.

Сумською митницею не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також, не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових та в результаті чого, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості відповідачем порушено порядок (механізм) застосування методу визначення митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Зі змісту оскаржуваного Рішення вбачається, що в обґрунтування причин, через які митна вартість товарів, заявлених декларантом, не може бути визнано, митним органом у Рішенні було зазначено наступне: основний метод не застосовано у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. В результаті здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що на вимогу митного органу надано банківський платіжний документ щодо оплати морського перевезення в контейнері, але не надано документів стосовно витрат на транспортування оцінюваного товару до порту відправлення, витрат на навантаження на судно та обробку оцінюваного товару, пов`язаного із транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. У зв`язку з вищезазначеним декларанту було направлено запит, але декларантом додаткових документів надано не було.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач подав до митного органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої у договорі вартості товару.

Крім того, у рішенні відповідач посилається на обставини, які не мали місця, зокрема, на надання позивачем платіжного документа про оплату морського перевезення в контейнері. Так, судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що відповідачу були надані документи про перевезення товару автомобільним транспортом, сплачені відповідні платежі та надані підтверджуючі документи, а саме провізна відомість ЕЕ №UА805180/2019/19887, з якої вбачається, що перевезення здійснювалось автотранспортом, а не морським транспортом та згідно доручення, виданого на ім`я ОСОБА_1 , який здійснив оплату перевезення та доставку за уніфікованою митною квитанцією МД-1 серії 20501Н№0426037 ( а.с. 29,30,31,32).

Отже, документи на транспортування товару, які містили відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, були в наявності у декларанта.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, колегія суддів погоджується з висновками судів першої інстанції про те, що Митниця прийняла оскаржуване рішення за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

В рішенні Сумської митниці № UA805180/2019/000204/2 від 24.07.2019 р. взагалі не зазначені конкретні обставин, відповідно до яких відповідач прийшов до висновку про неможливість застосування основного методу.

Відповідач лише загально вказує про те, що позивачем надано не об`єктивні та не достатньо підтверджуючі документи, не зазначаючи при цьому, чому по документам, наданим підприємством не можливо було провести митне оформлення.

Колегія суддів зазначає, що Сумською митницею фактично не обґрунтовано взагалі підстави витребування додаткових документів, оскільки з текстів оскаржених рішень про коригування митної вартості наведене не вбачається.

Відповідно доводи відповідача щодо не надання підприємством додаткових документів не можуть вважатися обґрунтованими.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.

Також колегія суддів звертає увагу, що метод, який було застосовано митницею для коригування, є резервним методом.

Так, відповідно до частини першої ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

При цьому за правилами частини другої вказаної статті митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як свідчать матеріали справи, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про наявність цінової інформації: цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС ДФС України: МД № UA403010/2019/003568 від 12.02.2019.

Проте, відсутнє будь-яке порівняння характеристик оцінюваного товару з товаром, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану імпортованого транспортного засобу, зокрема, відповідачем не взята до уваги наявність пошкоджень, що вказано в акті огляду транспортних засобів.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару.

Вказане свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Сумської митниці № UA805180/2019/000204/2 від 24.07.2019 р. про коригування митної вартості товару є необґрунтованим, а отже таким, що підлягає скасуванню.

Щодо посилання апелянта на спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками колегія суддів зазначає наступне.

Спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребовування додаткових документів, не може бути підставою для такого витребовування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Відомості з інформаційних баз мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів ЗЕД, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

При цьому, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди раніше випущені товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 31.03.2020 р. у справі № 826/12344/15.

Щодо посилань апелянта в апеляційній скарзі на правову позицією Верховного Суду, викладену в постановах від 02.04.2019 по справі №826/14258/15, в яких зазначено, що саме на позивача покладається обов`язок доведення правильності визначення митної вартості свого товару, заявленої у ЕМД, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведених висновків суду, позивачем надано до митного органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої у договорі вартості товару, що повністю підтверджують вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ.

Враховуючи встановлені судом обставини, митний орган не навів обґрунтованого пояснення та не надав належних доказів, які б свідчили про наявні розбіжностей, які не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, заявленої позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача стосовно правомірності рішення Сумської митниці ДФС № UA805180/2019/000204/2 від 24.07.2019 р. є помилковими.

Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно невідповідності заявленої митної вартості дійсній вартості автомобіля через сплату позивачем 01.07.2019, тобто до виставлення рахунку, коштів у сумі 40460 євро, оскільки вказана сума включає в себе 6460,00 євро поворотного ПДВ, яке підлягало поверненню і повернуто продавцем позивачу ( а.с.111).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 24.07.2019р. №UA805180/2019/000204/2 та картки відмови в митному оформленні №UA805180/2019/00443.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, враховуючи доводи апеляційної скарги, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

З урахуванням доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню. Питання про розподіл судових витрат не переглядалось .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року по справі № 480/3950/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Л.В. Мельнікова А.М. Григоров Повний текст постанови складено 31.07.2020 року