Постанова

від 30.07.2020 по справі 520/2218/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 520/2218/2020

адміністративне провадження № К/9901/15814/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Бабенка Дмитра Анатолійовича, треті особи: ТОВ "Оціночна компанія ВВК", Акціонерне товариство "Альфа-Банк", про визнання неправомірною виконану суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Оціночна компанія ВВК" незалежну оцінку майна, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Сліденко А.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ральченка І.М. (доповідач), Бершова Г.Є., Катунова В.В.

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (надалі також, ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця Бабенка Дмитра Анатолійовича, треті особи: ТОВ "Оціночна компанія ВВК", Акціонерне товариство "Альфа-Банк, у якому просив визнати неправомірним виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Оціночна компанія ВВК Звіт про незалежну оцінку майна від 31.01.2020 про наведену оцінку вартості нерухомого майна трикімнатної квартири, загальною площею 64.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 512902,53 грн., який прийнятий приватним виконавцем Бабенком Д.А. при здійсненні виконавчою провадження № 60984243 з примусового виконання Виконавчого напису № 2761 від 15.12.2019.

2. Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 лютого 2020 року, яку залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року, відмовив у відкритті провадження у справі та роз`яснив, що даний спір не підлягає розгляду та вирішенню у судовому порядку.

3. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації свої практичної діяльності, тобто є документом, що фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. До того ж звіт про оцінку майна не відповідає жодній із ознак індивідуального акту за визначенням п.19 ч.1 ст.4 КАС України. Таким чином, правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. При цьому суди послалися на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.03.2018р. по справі №914/881/17. З огляду на викладене, суди прийшли до висновку, що з урахуванням змісту ст.19 КАС України заявлена вимога про визнання неправомірним звіту про оцінку майна не містить складу юридичного спору, а тому не підлягає розгляду та вирішенню у порядку адміністративного судочинства України і не може бути розглянута у судовому порядку взагалі.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та просить скасувати вказані судові рішення.

5. В обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахував останні висновки, які містяться у відповідній постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року, пославшись на минулі правові висновки, які були викладені судом у період з 13.03.2018 по 27.02.2019 та які зазначеною постановою від 20.03.2019 року були змінені. Так, Верховний Суд, у постанові від 20 березня 2019 року ( справа №821/197/18/4440/16) зазначив, що за правилами ст.74 Закону Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адмінсуду. Оскільки в цьому випадку оцінка майна здійснена в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, то в силу вимог ч.2 ст.74 Закону Про виконавче провадження така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адмінсуду в порядку, передбаченому законом. Відповідачем у такому випадку має бути орган ДВС, а суб`єкт оціночної діяльності може бути залучений як третя особа.

5.1. Скаржник зазначив, що з аналізу відповідної справи, що була предметом розгляду Верховного Суду у наведеній постанові від 20.03.2019, позовні вимоги, які аналізував Верховний Суд були ним викладені однаково з ними, про що зазначено у позовній заяві. Скаржник вказує, що постанова суду апеляційної інстанції взагалі не містить жодного аналізу наведених доводів апеляційної скарги та взагалі про них не згадує, що свідчить про порушення нею приписів ст.322 КАС України та вважає, що в наслідок наведеного порушення він був фактично позбавлений доступу до правосуддя та справедливого суду в порядку передбаченому як наведеними актами законодавства України, так і приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

6. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ІІІ. Джерела права й акти їх застосування

7. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

8. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

10. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

11. Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

12. Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

13. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

14. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

15. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження ).

16. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України Про виконавче провадження ).

17. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, якзабезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

18. За змістом частин першої - третьої статті 57 Закону України Про виконавче провадження визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

19. За приписами частини п`ятої цієї статті виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

20. Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

ІV. Оцінка Верховного Суду

21. Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли внаслідок примусового виконання за виконавчим документом - виконавчим написом нотаріуса. Учасником цих правовідносин є приватний виконавець, який уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень, а отже, спір має вирішуватися в порядку КАС України.

22. Так, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

23. За правилами статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду.

24. Оскільки в цьому випадку оцінка майна здійснена в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, то в силу вимог частини другої статті 74 Закону України Про виконавче провадження така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідачем у такому випадку має бути орган державної виконавчої служби, а суб`єкт оціночної діяльності може бути залучений як третя особа.

25. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №821/197/18.

26. Щодо посилань судів попередніх інстанцій на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, то Суд зазначає, що ці посилання є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року по справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

27. Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №821/197/18у даному випадку є пріоритетною для застосування для застосування порівняно з позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17.

28. Таким чином, Суд не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо непоширення на спірні правовідносини юрисдикції адміністративних судів.

29. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

V. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі №520/2218/20 скасувати а справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

М.М. Яковенко