Постанова

від 28.07.2020 по справі 691/116/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 липня 2020 року

м. Київ

справа № 691/116/18

провадження № 61-17346 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду : Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - керівник Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ;

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Храпка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року керівник Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про визнання наказу незаконним та його скасування, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації суборенди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що наказом ГУ Держземагенства у Черкаській області від 15 вересня 2014 року № 23-3411/14-14-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду в адмінмежах Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області, площею 18,8550 га, для ведення фермерського господарства. Термін дії дозволу складає 1 рік.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 04 лютого 2016 року № 23-849/14-16-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності в адміністративних межах Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області за межами населеного пункту, площею 18,8550 га, (кадастровий номер 7120355400:02:001:1548) (сільськогосподарське угіддя - сад) в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 7 років.

04 лютого 2016 року між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності (сільськогосподарське угіддя - сад), площею 18,8550 га, для ведення фермерського господарства терміном на 7 років.

Згідно договору суборенди землі від 07 червня 2016 року, вказану земельну ділянку ОСОБА_1 передав в суборенду ФОП ОСОБА_2 .

Зазначав, що розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаної земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності у нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, про що свідчить факт укладення ОСОБА_1 договору суборенди із ФОП ОСОБА_2 з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 04 лютого 2016 року № 23-849/14-16-СГ про надання ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 18,8550 га, в адмінмежах Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області в оренду для ведення фермерського господарства; визнати недійсним договір оренди землі від 04 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про передачу в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 7120355400:02:001:1548), площею 18,8550 га, (сільськогосподарське угіддя - сад) в адмінмежах Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області для ведення фермерського господарства (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11 лютого 2016 року за номером 13281431, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 28271861); скасувати державну реєстрацію договору суборенди землі від 07 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 щодо вказаної земельної ділянки (номер запису про інше речове право: 149099621 від 07 червня 2016 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 29994455); стягнути з відповідача на користь прокуратури Черкаської області понесені судові витрати.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 13 березня 2019 року у складі судді Савенко О. М. провадження у справі за позовом керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оспорюваний договір оренди землі від 04 лютого 2016 року укладено між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області і ОСОБА_1 , а договір суборенди землі від 07 червня 2016 року - між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства. Разом з тим, ОСОБА_1 є одним із засновників фермерського господарства Вільшана (далі - ФГ Вільшана ), зареєстрованого 08 липня 2015 року, та засновником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю А.Ф. Злагода (далі - СТОВ А.Ф. Злагода ) з 2015 року. ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 02 червня 2006 року. Отже, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до ФОП ОСОБА_2 , а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, то їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема, з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Отже, у цій справі спір стосується земельної ділянки, наданої фермерському господарству в оренду, та має розглядатися за правилами господарського судочинства, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області задоволено.

Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 13 березня 2019 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ФГ Вільшана , одним із засновників якого є ОСОБА_1 , не пов`язано зі спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 7120355400:02:001:1548), площею 18,8550 га, є самостійною юридичною особою, для створення та ведення якого ОСОБА_1 одержав у користування близько 100 га земель в адміністративних межах Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області, після реєстрації права користування якими і було створено фермерське господарство. Із заявою про надання спірної земельної ділянки ФГ Вільшана не зверталось, земельна ділянка товариству не виділялась та в установленому порядку не передавалась. Спірна земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_1 , як громадянину України, на підставі договору оренди землі від 04 лютого 2016 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 як фізичною особою, а тому ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в даних правовідносинах є неправильним. З огляду на викладене, ураховуючи суб`єктний склад сторін у даних правовідносинах, апеляційний суд дійшов висновку, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки право суборенди земельної ділянки є похідним від оренди земельної ділянки, то спір в цій частині також має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 691/116/18 із Городищенського районного суду Черкаської області.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що спірна земельна ділянка була отримана ОСОБА_1 не для передачі у користування ФГ Вільшана , а для створення нового фермерського господарства, що підтверджується проведенням в подальшому державної реєстрації фермерського господарства у формі реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Отже, з часу реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 10 листопада 2017 року, вказаний суб`єкт підприємницької діяльності має всі права та обов`язки, які випливають з оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7120355400:02:001:1548), площею 18,8550 га, а тому й правовідносини щодо права користування вказаною земельною ділянкою є господарськими.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області подав відзив на касаційну скаргу, в якому, зазначив, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судом апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права. Просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову Черкаського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 04 лютого 2016 року № 23-849/14-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,8550 га, в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в адмінмежах Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області.

04 лютого 2016 року між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності (кадастровий номер 7120355400:02:001:1548), площею 18,8550 га, сільськогосподарські угіддя - сад, розташовану за межами населеного пункту, в адміністративних межах Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області, для ведення фермерського господарства, строком на сім років.

07 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір суборенди, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності (кадастровий номер 7120355400:02:001:1548), площею 18,8550 га, сільськогосподарські угіддя - сад, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області, для ведення фермерського господарства, строком на сім років.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Городищенською районною державною адміністрацією Черкаської області 08 липня 2015 року за № 10011020000000663 було зареєстроване ФГ Вільшана (код ЄДРПОУ 39883115), засновником якого є ОСОБА_1

Крім того, згідно відповіді на запит Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області від 12 січня 2018 року № 23/23-09/07-035, ОСОБА_1 , згідно наявних баз даних, є засновником СТОВ А.Ф. Злагода (код ЄДРПОУ 33003862).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Городищенською районною державною адміністрацією Черкаської області 02 червня 2006 року за № 20010000000000885 ОСОБА_2 зареєстровано як фізичну особу-підприємця.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснене відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Статтею 8 цього ж Закону установлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України та частини першої статті 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами та органами державної влади щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ФГ Вільшана , одним із засновників якого є ОСОБА_1 , не пов`язано зі спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 7120355400:02:001:1548), площею 18,8550 га, є самостійною юридичною особою, для створення та ведення якого ОСОБА_1 одержав у користування близько 100 га земель в адміністративних межах Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області.

Із заявою про надання спірної земельної ділянки ФГ Вільшана не зверталось, земельна ділянка йому не виділялась та в установленому порядку не передавалась.

Спірна земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_1 , як громадянину України, на підставі договору оренди землі від 04 лютого 2016 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 як фізичною особою.

Урахувавши суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо розгляду спору в порядку цивільного судочинства та помилковості висновків суду першої інстанції щодо його підвідомчості судам господарської юрисдикції.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі 619/1680/17-ц (провадження № 14-83цс19), від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 (провадження № 14-109цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 530/879/18 (провадження № 14-518цс19).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що на виконання вимог частини 4 статті 1 Закону України Про фермерське господарство , в якій зазначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець, він зареєструвався як фізична особа-підприємець, тому з часу такої реєстрації (10 листопада 2017 року) саме ФОП ОСОБА_1 має всі права та обов`язки, які випливають з оренди спірної земельної ділянки, а правовідносини щодо права користування вказаною земельною ділянкою є господарськими, колегія суддів вважає безпідставними та звертає увагу на те, що вказана стаття на час укладення оспорюваного договору оренди землі від 04 лютого 2016 року була в іншій редакції.

Відповідно до статті 8 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час укладення договору оренди) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Підтвердженням невикористання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства є укладення останнім із ФОП ОСОБА_2 договору суборенди землі від 07 червня 2016 року строком на сім років. При цьому на час укладення вказаного договору ОСОБА_1 не був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара