Постанова

від 29.07.2020 по справі 573/2336/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року

м.Суми

Справа №573/2336/17

Номер провадження 22-ц/816/1072/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони справи:

позивач - Білопільська міська рада Сумської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 24 січня 2020 року в складі судді Терещенко О.І., постановлене в м. Білопілля,

в с т а н о в и в:

Позивач в листопаді 2017 року звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 213727 грн. 75 коп. Стягнути з відповідача пеню в розмірі 9235 грн. 21 коп. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Свої доводи мотивував тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки від 02.01.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0870 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5920610100:00:009:0982), річна орендна плата за цим договором у 2015 році склала 4863 грн. 30 коп., у 2016 році - 6969 грн. 11 коп. у 2017 році - 3693 грн. 63 коп.

Крім того, 02.01.2015 року сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала в оренду на умовах строковості та платності земельну ділянку з кадастровим номером 5920610100000091079 площею 0,0819 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору оренди становить 10 років. Орендну плату за користування земельною ділянкою визначено у розмірі 4 % від нормативно - грошової оцінки землі, річна орендна плата за цим договором у 2015 році склала 5478 грн. 21 коп., у 2016 році - 6560 грн. 57 коп. у 2017 році - 3744 грн. 11 коп.

Також, сторонами укладено договір оренди земельної ділянки від 01.01.2016 року, відповідно до якого відповідач отримав в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1,9417 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5920610100:00:006:0531), яким визначена плата за користування земельною ділянкою, відповідно до укладеного договору складає 4 % від нормативно - грошової оцінки землі, що за 2016 рік складає 72754 грн. 11 коп., за 2017 рік - 82437 грн. 94 коп.

Позивач свій обов`язок щодо передання у користування позивачу зазначених земельних ділянок виконав належним чином, однак відповідач за весь період дії договорів не дотримувався свого обов`язку і не перераховував позивачу або несвоєчасно перераховував орендну плату за користування земельними ділянками і станом на 30.10.2017 року заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем становить 213727 грн. 75 коп. У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив заборгованість по орендній платі, з неї підлягає стягненню пеня в розмірі 0,02 % несплаченої суми за кожен день прострочки.

ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов, в якому, в остаточній редакції, просила визнати неправомірними вимоги Білопільської міської ради щодо стягнення з неї грошових коштів за оренду землі яка у користування фактично їй не передавалась та відмовити в їх задоволенні; зобов`язати Білопільську міську раду зробити перерахунок нарахованої орендної плати відповідно до площі земельної ділянки якою вона фактично може користуватись та користується за цільовим призначенням. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Свої доводи мотивувала тим, що передані їй за договорами оренди земельні ділянки не придатні для використання за призначенням, а саме для обслуговування належних їй будівель. Договір оренди земельної ділянки від 01.01.2016 року фактично нею не підписувався, а підписаний її представником значно пізніше, що підтверджується листом, в якому міська рада пропонує їй укласти такий договір. Даний лист вона отримала в квітні 2016 року. Таким чином, вказана в договорі оренди землі дата його підписання не відповідає дійсності. Вказує, що її представником подавалася до міської ради заява про поділ земельної ділянки в задоволенні якої відмовлено.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області по справі № 573/269/17 визнано протиправним та скасовано рішення позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом про відмову їй у поділі земельної ділянки. Зазначає, що основна площа орендованої нею земельної ділянки, а саме 1,4 га захаращена будівельним сміттям в зв`язку з чим користуватися нею вона не має змоги. Вказана земельна ділянка використовується позивачем як звалище для будівельного сміття. Зазначає, що міська рада не забезпечила їй доступу до земельної ділянки площею 0,0870га, яка є предметом договору оренди від 02.01.2015 року, оскільки дана земельна ділянка з усіх боків загороджена парканами власників/користувачів суміжних ділянок, які не надають їй доступу до неї. Акти прийому - передачі земельних ділянок не містять дати їх підписання, кадастрового номеру земельних ділянок, їх площі та посилань додатком до якого саме договору вони є. Незважаючи на неодноразові її звернення до позивача з приводу відновлення її порушених прав, останній не вчинив таких дій.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 24 січня 2020 року позов Білопільської міської ради Сумської області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Білопільської міської ради Сумської області 213727 гривень 75 копійок заборгованості з орендної плати за договорами: 1) оренди земельної ділянки площею 0,0819 га, кадастровий номер 5920610100000091079, від 02 січня 2015 року; 2) оренди земельної ділянки площею 0,0870 га, кадастровий номер 5920610100000090982, від 02 січня 2015 року; 3) оренди земельної ділянки площею 1,9417 га, кадастровий номер 5920610100000090531, від 01 січня 2016 року, а також 9235 грн. 21 коп. пені.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Білопільської міської ради Сумської області відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині вирішення позову Білопільської міської ради та закрити провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу, а отже зобов`язання орендаря є податковим зобов`язанням і його адміністрування має здійснюватися відповідно до вимог Податкового кодексу України. З огляду на це, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення. Контролюючий орган зобов`язаний надіслати платнику податків відповідне податкове повідомлення - рішення. Вказує, що на її адресу таке податкове повідомлення - рішення не надходило. Таким чином, строк орендної плати за укладеними договорами оренди землі не настав. Вказує, що спір про стягнення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є публічно - правовим спором, а суб`єктом, уповноваженим на звернення до суду, є відповідний орган державної фіскальної служби, оскільки зобов`язання по сплаті орендної плати за земельну ділянку комунальної власності є податковим зобов`язанням. Також вказує, що зазначені земельні ділянки вона використовує як фізична особа - підприємець, а тому судом першої інстанції порушено підсудність вирішення спору, оскільки спори, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності мають розглядатися у господарському суді. Вказує, що судом першої інстанції не було надано їй часу для залучення кваліфікованого адвоката та отримання юридичної допомоги.

Від Білопільської міської ради Сумської області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання не погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає, що було укладено договори оренди земельних ділянок з ОСОБА_1 , як з фізичною особою. Орендна плата за користування орендованими земельними ділянками визначена у договорах оренди землі. Таким чином, між ними виникли договірні правовідносини, оскільки в укладених договорах передбачені всі суттєві умови, які були попередньо узгоджені сторонами. Зазначає, що використання землі є платним, бо об`єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за користування якою справляється відповідно до закону. Порядок орендної плати було визначено та узгоджено сторонами в договорах оренди землі. Положення договорів оренди в частині строків внесення орендної плати не суперечить нормам Податкового кодексу України. Вказує, що обов`язок зі сплати орендарем орендної плати за землю виникає на підставі укладених договорів оренди земельних ділянок, а обов`язок зі сплати орендної плати виник у ОСОБА_1 з моменту державної реєстрації іншого речового права (права оренди) в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Умовами укладених договорів не передбачено обов`язку орендодавця направляти на адресу орендаря повідомлення по сплаті орендної плати за земельні ділянки чи будь - які інші розрахунки. Метою стягнення орендної плати за земельні ділянки є наповнення місцевого бюджету, але без порушення законних прав і свобод громадян, але ОСОБА_1 жодного разу не було надано міській раді та суду доказів того, що вона є фізичною особою - підприємцем. За таких обставин, договори оренди з позивачем укладалися, як з фізичною особою, а тому вказаний спір підсудний суду загальної юрисдикції. Просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник міської ради в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

07.02.2018 р. Білопільський районний суд Сумської області ухвалив заочне рішення, яке скасовано ухвалою цього суду 16.03.2018р.

Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, оскаржене рішення суду першої інстанції від 24.01.2020р. колегія суддів апеляційного суду перевіряє в частині вирішення вимог заявлених Білопільською міською радою.

В цій частині рішення місцевого суду мотивоване тим, що між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу оренди земельних ділянок, на яких розташовані нежитлові приміщення, що належать на праві власності ОСОБА_1 і за таких обставин, у неї виник обов`язок по сплаті орендної плати за використання вказаних ділянок, який останньою не виконується.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками місцевого суду виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білопільської міської ради Сумської області від 24.12.2014 року Про припинення дії договорів оренди та надання в оренду земельних ділянок вирішено надати в оренду ОСОБА_1 строком на 10 років земельні ділянки кадастровий номер: 5920610100000091079, 5920610100000090982 та 5920610100000090531 за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 0,0819 га, 0,0870 га та 1,9417 га відповідно, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . (том. 1 а.с.47, 67)

02.01.2015 року сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала в оренду на умовах строковості та платності земельну ділянку з кадастровим номером 5920610100000091079 площею 0,0819 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору оренди становить 10 років. Орендну плату за користування земельною ділянкою визначено у розмірі 4 % від нормативно - грошової оцінки землі, що складає 4578 грн. 21 коп. на рік (том. 1 а.с. 6 - 8).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.11.2015 року договір оренди земельної ділянки від 02.01.2015 року зареєстровано в державному реєстрі 24.11.2015 року (том. 1 а.с. 54).

02.01.2015 року сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала в оренду на умовах строковості та платності земельну ділянку з кадастровим номером 5920610100000090982 площею 0,0870 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору оренди становить 10 років. Орендну плату за користування земельною ділянкою визначено у розмірі 4 % від нормативно - грошової оцінки землі, що складає 4863 грн. 30 коп. на рік (том. 1 а.с. 35 - 37).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.11.2015 року договір оренди земельної ділянки від 02.01.2015 року зареєстровано в державному реєстрі 24.11.2015 року (том. 1 а.с. 44).

01.01.2016 року сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала в оренду на умовах строковості та платності земельну ділянку з кадастровим номером 5920610100000090531 площею 1,9417 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору оренди становить 10 років. Орендну плату за користування земельною ділянкою визначено у розмірі 4 % від нормативно - грошової оцінки землі, що складає 155543 грн. 28 коп., на рік. (том. 1, а.с. 9-11).

31.03.2016 року Білопільською міською радою Сумської області на адресу ОСОБА_1 надіслано листа, в якому останній запропоновано укласти договір оренди земельної ділянки площею 1,9417 га та зареєструвати його в установленому порядку в десятиденний термін (том. 1 а.с. 145).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.07.2016 року договір оренди земельної ділянки від 01.01.2016 року зареєстровано в державному реєстрі 13.07.2016 року (том. 1 а.с. 64-65).

Листом від 26.08.2016 року відповідач звернулася до Білопільського міського голови з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,9417 га (том. 1 а.с. 146).

Рішенням Білопільської міської ради Сумської області від 12.10.2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки відмовлено, в зв`язку з наявністю у неї заборгованості по орендній платі за орендовані нею земельні ділянки. (том. 1 а.с. 147).

З наданих міської радою розрахунків заборгованості за договорами оренди заборгованість відповідача за укладеними договорами оренди земельної ділянки за період з 24.11.2015 по 30.07.2017 року складає 213727 грн. 75 коп. (том. 1 а.с. 15). Крім того, відповідачу за період з 24.11.2015 року по 30.10.2017 року нараховано пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за укладеними договорами оренди землі в розмірі 0,02% несплаченої суми за кожен день прострочки, що склало 9235 грн. 21 коп. (том. 1, а.с. 16).

25.01.2017 року Білопільською сільською радою Сумської області направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість (том. 1 а.с. 12).

В одному з доводів апеляційної скарги відповідач зазначила про те, що судом першої інстанції порушено підсудність вирішення спору з огляду на те, що спір між нею та позивачем виник у зв`язку із здійсненням нею господарської діяльності, а тому вказаний спір має розглядатися в саме порядку господарського судочинства.

Колегія суддів відхиляє цей довід, оскільки з витягу із Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців дійсно вбачається, що ОСОБА_1 з 02.11.2001 року зареєстрована як фізична особа - підприємець і здійснює наступні види господарської діяльності: неспеціалізована оптова торгівля (основний вид діяльності), посередництво за договорами по цінних паперах або товарах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність у сфері права. (том. 2 а.с. 161-162).

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснювала, що фактично у своїй підприємницькій діяльності вона використовує незначну частину споруд, площею приблизно 53 м2, шляхом здачі їх в оренду без надання самих договір про передачу частини споруд в оренду, в той час, як згідно договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 29.10.2014р. ОСОБА_1 , як фізична особа, набула право власності на комплекс нежитлових будівель адміністративно-виробничого призначення загальною площею 4845,50кв.м., розташованого у АДРЕСА_1 .( т.2 а.с.157)

Отже, стверджуючи, що фактично використовує незначну частину нежитлових приміщень у своїй підприємницькій діяльності частину належних їй нежитлових приміщень, ОСОБА_1 не спростувала належними доказами встановлених судом обставин того, що на даний час виступає у спірних правовідносинах як власник нерухомого майна, яке не задіяне нею у підприємницькій діяльності і не використовується в комерційних цілях.

Крім того, долучені нею до апеляційної скарги акти про надання послуг електропостачання ПАТ Сумиобленерго та акти прийому - передачі приміщення від 14.06.2018р. і від 01.11.2017р. не можуть бути переконливими доказами використання нею частини нежитлових приміщень в комерційних цілях, оскільки не підтверджені самими договорами оренди цих приміщень, а також не досліджувалися судом першої інстанції під час судового розгляду справи, а тому в силу ч.2 ст. 367 ЦПК України не приймаються апеляційним судом.

Також, колегія суддів зауважує, що комплекс нежитлових будівель адміністративно-виробничого призначення загальною площею 4845,50кв.м. розміщений на земельних ділянках сформованих за виготовленою землевпорядною технічною документацією.

Таким чином, укладаючи договори оренди земельних ділянок з Білопільською міською радою Сумської області, яка виступає власником вказаних земель комунальної власності, відповідач діяла не як фізична особа - підприємець, а саме як власник належних їй об`єктів нерухомого майна. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даному спорі наявний цивільно - правовий інтерес сторін укладених ними договорів оренди земельних ділянок під належними відповідачу будівлями, який підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Проте, у серпні 2018 року міська рада вже зверталася до Господарського суду Сумської області і ухвалою цього суду від 02.10.2017р. їй було відмовлено у прийнятті до розгляду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з оренди землі, яка набрала законної сили і сторонами не була оскаржена.

Що стосується доводів викладених в апеляційній скарзі в частині того, що стягнення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є публічно - правовим спором, а суб`єктом звернення до суду є орган Державної фіскальної служби колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 14.1.136 Податкового кодексу України, в редакції з січня 2015 року, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пункту 288.1 цього Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктами 288.2, 288.3 цього Кодексу встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок: нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; (п.п. 288.4 - 288. 5.1 Податкового кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що з матеріалів цивільної справи та листа управління у м. Сумах Головного управління ДПС у Сумській області від 25 червня 2020 року вбачається, що вказаним податковим органом на адресу відповідача відправлялися податкові вимоги, які не були отримані відповідачем, оскільки остання не проживає за адресою їх направлення, проте позову до відповідача про стягнення заборгованості по орендній платі за укладеними трьома договорами оренди землі ним до суду ще не заявлялося.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що в разі звернення до суду з позовом до відповідача податкового органу з вимогою про сплату заборгованості по орендній платі, даний спір матиме публічно - правових характер. Водночас колегія звертає увагу на таке.

Згідно з ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За юридичною природою договір оренди землі є різновидом договору майнового найму (гл. 58 ЦКУ). Положення Цивільного кодексу України застосовуються до відносин оренди землі, якщо земельним законодавством не передбачено спеціальних правил.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Моментом виникнення права оренди землі відповідно до ст. 125 ЗК України, ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду землі є його державна реєстрація.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. (ч.1 ст. 5 цього Закону).

Частиною 1 ст. 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Укладеними між позивачем та відповідачем договорами оренди земельної ділянки від 02.01.2015 року та договором оренди земельної ділянки від 01.01.2016 року, зокрема, п. 9 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 % від нормативно - грошової оцінки землі.

Пунктом 11 вказаних договорів оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься до бюджету Білопільської міської ради. Орендна плата справляється у грошовій формі (п. 12).

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося відповідачем, що в останнього фактично наявна заборгованість по орендній платі перед позивачем за період з 2015 - 2017 років через не виконання орендарем умов договорів оренди землі щодо сплати грошової суми з оренди земельних ділянок, відповідно до укладених договорів оренди землі і станом на день звернення позивача до суду сплачені не були, але, незважаючи на це, податковим органом не було забезпечено стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за вказаний період в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає, що хоча обов`язок зі стягнення орендної плати за землю покладено на податковий орган, проте його бездіяльність не може бути обґрунтованою підставою для відмови у зверненні до суду Білопільської міської ради Сумської області, як власника земельних ділянок, для захисту порушеного права орендодавця на отримання орендної плати за укладеними договорами оренди земельних ділянок.

Білопільська міська рада звернулася до суд як власник земельної ділянки, і в даному спорі за суб`єктним складом відсутній суб`єкт владних повноважень, що є однією з підстав визнання спору публічно-правовим.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи проте, що Білопільська міська рада не є належним позивачем і даний спір необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що фактично наданий позивачем розрахунок заборгованості по орендній платі за землю є відмінним від розрахунку, що був наданий управлінням у м. Сумах Головного управління ДПС у Сумській області на виконання вимог ухвали суду, а тому, враховуючи, що нарахування орендна плата за користування землями комунальної власності у вигляді обов`язкового платежу вже здійснено Управлінням у Сумах Головного управління ДПС у Сумській області, колегія суддів приходить до висновку стосовно необхідності при задоволенні позовних вимог керуватися саме розрахунком, що наданий даним управлінням.

Крім того, апеляційний суд враховує зміст пункту 11 укладених договорів оренди землі щодо строків внесення орендної плати, тому слід керуватися законом, що діятиме на той час.

Так, ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, встановлюються відповідно до Податкового кодексу України, яким передбачено можливість списання заборгованості на підставі п.2.2, 2.5 ст. 101 Податкового кодексу України. Порівнюючи наданий позивачем та податковими органами розрахунок заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 01.01.2016 року вбачається, що податковими органами позивачу було списано заборгованість за даним договором на підставі п.п.2.2, 2.5 ст. 101 Податкового кодексу України. Сума списаної податковими органами заборгованості становить 73096 грн. 83 коп. Разом з цим, вказана обставина не була відображена в розрахунку позивача, а тому суд визначаючи суму заборгованості відповідача з орендної плати за договором оренди землі від 01.01.2016 року за період з 13.07.2016 по 30.10.2017 року приймає до уваги розрахунок наданий місцевим органом ДПС у Сумській області, а саме з урахуванням сум списаної заборгованості, бо в силу ст. 265.1.3.ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (ст. 287.1 ПК України власники та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою) відповідно до якого, сума заборгованості позивача з орендної плати зменшена з 196411,05 грн до 164875,89 грн

Також, колегія суддів погоджується з розрахунком, що наданий управлінням у м. Сумах Головного управління ДПС у Сумській області в частині розрахунків суми заборгованості відповідача з орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 0,0819га в сумі 11779 грн. 47 коп., який фактично не відрізняється від розрахунку наданого позивачем.

Разом з цим, порівнюючи розрахунки заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 0,0870 га, що наданий позивачем та місцевим органом ДПС у Сумській області, колегія суддів зауважує, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за вказаним договором є меншою - 5540,50грн., ніж розрахована податковим органом. На підставі приписів статей 11-13 ЦПК України, керуючись принципами пропорційності - завдання цивільного судочинства; диспозитивності - межі розгляду заявлених вимог; змагальності - кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій; апеляційний суд вважає за необхідним стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором в межах заявлених позивачем позовних вимог, а саме в сумі 5540 грн. 50 коп.

Згідно з п. 14 укладених між позивачем та відповідачем договорів оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цими договорами, справляється пеня у розмірі 0,02 % несплаченої суми за кожен день прострочення. За таких обставин, колегія суддів визнає обґрунтованими заявлені вимоги, передбачені умовами укладених договорів оренди земельних ділянок. Разом з цим, в зв`язку з тим, що позивачем було обраховано пеню виходячи із заявленої суми заборгованості з орендної плати без урахування її списання податковими органами, то заявлена сума заборгованості по пені також підлягає зменшенню пропорційно до задоволених судом вимог з 9235 грн. 21 коп. до 7849 грн. 93 коп. пропорційно зменшенню розміру заборгованості.

Щодо заперечень ОСОБА_1 з приводу неможливості користуватися земельними ділянки через їх забруднення будівельним сміттям та обмеження її доступу через загородження з усіх боків парканами власників/користувачів суміжних ділянок, то колегія визнає, що з матеріалів справи вбачається про існування між сторонами спору з приводу виготовлення технічної документації щодо виділення із сформованих земельних ділянок самостійних ділянок землі для можливого в подальшому відповідачем передачі орендарям нежитлових приміщень комплексу разом з виділеними земельними ділянками, які будуть закріпленими за визначеними нежитловими приміщеннями комплексу, якій тривалий час розглядається судами за різними видами судочинства. Але вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення орендаря землі від сплати обов`язкового платежу, бо визначений порядок передачі спірних земельних ділянок відбувся згідно підписаних сторонами актів прийому-передачі земельної ділянки та діючих договорів оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Проте, відповідач заявив зустрічі вимоги щодо перерахунку нарахованої орендної плати відповідно до площі земельної ділянки, якою вона фактично може користуватись та користується за цільовим призначенням, і у задоволенні яких їй відмовлено, рішення суду в цій частині не оскаржила, а вимоги щодо усунення перешкод у користуванні нею земельними ділянками в судовому порядку не вирішувала.

Відповідно до статей 374, 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, через неповне встановлення судом фактичних обставин справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договорами оренди землі та пені.

Також, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, через часткове задоволення апеляційної скарги відповідача та часткове задоволення позову, підлягають перерозподілу понесені сторонами судові витрати.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 24 січня 2020 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договорами оренди землі та пені, розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Білопільської міської ради Сумської області заборгованість по сплаті орендної плати за договорами оренди земельної ділянки від 02.01.2015 року та договором оренди земельної ділянки від 01.01.2016 року за період 2015 - 2017 років в сумі 182 195 грн 86 коп. та пеню 7849 грн 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Білопільської міської ради Сумської області понесені нею витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2826 грн 25 коп.

Стягнути з Білопільської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи в сумі 748 грн 13 коп.

В іншій оскарженій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 31 липня 2020 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: В.І. Криворотенко

Т.А. Левченко