Постанова

від 18.08.2021 по справі 573/2336/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 573/2336/17

провадження № 61-12818св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач) - Білопільська міська рада Сумської області,

відповідач (позивач) - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 24 січня 2020 року у складі судді Терещенко О. І. та постанову Сумського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року Білопільська міська рада Сумської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати.

Позов мотивований тим, що між позивачем та відповідачкою укладено договір оренди земельної ділянки від 02 січня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0870 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5920610100:00:009:0982), річна орендна плата за цим договором у 2015 році становила 4 863,30 грн, у 2016 році - 6 969,11 грн, у 2017 році - 3 693,63 грн.

Також 02 січня 2015 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в оренду на умовах строковості та платності земельну ділянку з кадастровим номером 5920610100000091079 площею 0,0819 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору оренди становить 10 років. Орендну плату за користування земельною ділянкою визначено у розмірі 4 % нормативної грошової оцінки землі, річна орендна плата за цим договором у 2015 році становила 5 478,21 грн, у 2016 році - 6 560,57 грн, у 2017 році - 3 744,11 грн.

Крім того, між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року, відповідно до якого відповідачка отримала в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1,9417 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5920610100:00:006:0531); плата за користування земельною ділянкою відповідно до укладеного договору складає 4 % нормативної грошової оцінки землі, що за 2016 рік складає 72 754,11 грн, за 2017 рік - 82 437,94 грн.

Позивач вказував, що свій обов`язок щодо передання у користування зазначених земельних ділянок виконав належним чином, однак відповідачка за весь період дії договорів не виконувала свого обов`язку і не перераховувала позивачу або несвоєчасно перераховувала орендну плату за користування земельними ділянками, і станом на 30 жовтня 2017 року заборгованість з орендної плати становить 213 727,75 грн. Оскільки відповідачка не сплатила заборгованості з орендної плати, з неї підлягає стягненню пеня в розмірі 0,02 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому з урахуванням уточнень просила: визнати неправомірними вимоги Білопільської міської ради щодо стягнення з неї орендної плати за земельні ділянки, якими вона не може користуватися за цільовим призначенням; зобов`язати Білопільську міську раду забезпечити їй доступ до земельної ділянки з кадастровим номером 592061010000090982; зобов`язати Білопільську міську раду як власника землі здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5920610100000090531 та переукласти договір оренди від 01 січня 2016 року на частини земельної ділянки, придатні для використання за цільовим призначенням; зобов`язати Білопільську міську раду зробити перерахунок нарахованої орендної плати відповідно до площі земельних ділянок, якими вона може користуватися за цільовим призначенням.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 24 січня 2020 року позов Білопільської міської ради Сумської області задоволено. Стягнено

з ОСОБА_1 на користь Білопільської міської ради Сумської області

213 727,75 грн заборгованості з орендної плати за договорами: 1) оренди земельної ділянки площею 0,0819 га, кадастровий номер 5920610100:00:009:1079, від 02 січня 2015 року; 2) оренди земельної ділянки площею 0,0870 га, кадастровий номер 5920610100:00:009:0982, від 02 січня

2015 року; 3) оренди земельної ділянки площею 1,9417 га, кадастровий номер 5920610100:00:006:0531, від 01 січня 2016 року, а також 9 235,21 грн пені. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо оренди земельних ділянок, на яких розташовані нежитлові приміщення, що належать на праві власності ОСОБА_1 , і за таких обставин у неї виник обов`язок зі сплати орендної плати за використання вказаних ділянок, який вона не виконує.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 29 липня 2020 року рішення Білопільського районного суду Сумської області від 24 січня 2020 року в частині задоволення позовних вимог Білопільської міської ради Сумської області щодо стягнення заборгованості за договорами оренди землі та пені, розподілу судових витрат змінено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Білопільської міської ради Сумської області заборгованість зі сплати орендної плати за договорами оренди земельної ділянки від 02 січня 2015 року та договором оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року за період 2015-2017 років у розмірі 182 195,86 грн

та пеню в розмірі 7 849,93 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що надані позивачем розрахунки заборгованості з орендної плати за землю відрізняються від розрахунків, що були надані управлінням у м. Сумах Головного управління ДПС у Сумській області, тому апеляційний суд з відповідним обґрунтуванням взяв за основу розрахунки податкового органу.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі.

Указувала, що суди порушили правила предметної та суб`єктної юрисдикції спору. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 638/13998/14-ц,

від 06 листопада 2019 року у справі № 804/3813/16 та постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/12046/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник зазначає, що апеляційний суд розглянув

та вирішив справу неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції не переглядав рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову ОСОБА_1 до Білопільської міської ради Сумської області про визнання неправомірними вимог та зобов`язання вчинити дії,

а тому відповідно до статті 400 ЦПК України в цій частині рішення не є предметом касаційного перегляду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 573/2336/17, витребувано її з Білопільського районного суду Сумської області.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року справу № 573/2336/17 призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу № 573/2336/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2021 року справу № 573/2336/17 повернено на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Білопільської міської ради Сумської області від 24 грудня 2014 року Про припинення дії договорів оренди та надання в оренду земельних ділянок вирішено надати в оренду ОСОБА_1 строком на 10 років земельні ділянки площею 0,0819 га, 0,0870 га та 1,9417 га відповідно, кадастрові номери: 5920610100000091079, 5920610100000090982 та 5920610100000090531, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

02 січня 2015 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в оренду на умовах строковості

та платності земельну ділянку площею 0,0819 га з кадастровим номером 5920610100000091079. Строк дії договору оренди становить 10 років. Орендну плату за користування земельною ділянкою визначено у розмірі 4 % нормативно-грошової оцінки землі, що становить 4 578,21 грн на рік.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24 листопада 2015 року договір оренди земельної ділянки від 02 січня 2015 року зареєстровано 24 листопада 2015 року.

02 січня 2015 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в оренду на умовах строковості

та платності земельну ділянку площею 0,0870 га з кадастровим номером 5920610100000090982. Строк дії договору оренди становить 10 років. Орендну плату за користування земельною ділянкою визначено у розмірі 4 % нормативно-грошової оцінки землі, що становить 4 863,30 грн на рік.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24 листопада 2015 року договір оренди земельної ділянки від 02 січня 2015 року зареєстровано 24 листопада 2015 року.

01 січня 2016 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала в оренду на умовах строковості

та платності земельну ділянку площею 1,9417 га з кадастровим номером 5920610100000090531. Строк дії договору оренди становить 10 років. Орендну плату за користування земельною ділянкою визначено в розмірі 4 % нормативно-грошової оцінки землі, що становить 155 543,28 грн на рік.

31 березня 2016 року Білопільська міська рада Сумської області на адресу ОСОБА_1 надіслала листа, в якому запропоновано укласти договір оренди земельної ділянки площею 1,9417 га та зареєструвати його в установленому порядку в десятиденний термін.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13 липня 2016 року договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року зареєстровано 13 липня 2016 року.

Листом від 26 серпня 2016 року відповідач звернулася до Білопільського міського голови з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,9417 га.

Рішенням Білопільської міської ради Сумської області від 12 жовтня 2016 року

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки відмовлено

у зв`язку з наявністю у неї заборгованості з орендної плати.

Згідно з наданими міською радою розрахунками заборгованості за договорами оренди заборгованість відповідача за договорами оренди земельних ділянок

за період з 24 листопада 2015 року до 30 липня 2017 року становить

213 727,75 грн. Крім того, відповідачу за цей період нараховано пеню

за несвоєчасну сплату орендної плати за укладеними договорами оренди землі

в розмірі 0,02 % несплаченої суми за кожен день прострочки, що становить 9 235,21 грн.

25 січня 2017 року Білопільська міська рада Сумської області направила

на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість.

Згідно з витягом із Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців видно, що ОСОБА_1 з 02 листопада 2001 року зареєстрована як фізична особа - підприємець і здійснює такі види господарської діяльності: неспеціалізована оптова торгівля (основний вид діяльності), посередництво

за договорами по цінних паперах або товарах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність у сфері права.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку

у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата

за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється

за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента

та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності

та справедливості.

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного та встановивши на підставі доказів, поданих сторонами, що відповідач належним чином не виконує зобов`язання за договорами оренди земельних ділянок щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, унаслідок чого виникла заборгованість, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення

з ОСОБА_1 на користь Білопільської міської ради заборгованості з орендної плати у розмірі згідно з наданим Управлінням у м. Сумах Головного управління ДПС у Сумській області розрахунком, який відповідач не спростувала.

При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що той факт, що адміністрування орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться у комунальній власності, покладено на податкові органи, не позбавляє Білопільську міську раду як власника земельної ділянки та сторону договору самостійно захищати свої порушені права. Позивач як розпорядник коштів місцевого бюджету та власник земельної ділянки використав саме форму платежу у вигляді орендної плати, що ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору оренди землі і не суперечить вимогам чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що вказаний спір повинен був розглядатися

за правилами господарського, а не цивільного судочинства, не заслуговують

на увагу, оскільки спірні договори оренди землі укладені між Білопільською міською радою та ОСОБА_1 як фізичною особою, а тому її реєстрація як фізичної особи-підприємця не випливає на правильність судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи

на підставі наданих доказів, рішення суду відповідає нормам матеріального

та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати,

що суд порушив норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 29 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун