Ухвала

від 26.05.2021 по справі 573/2336/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 573/2336/17

провадження № 61-12818св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач) - Білопільська міська рада Сумської області,

відповідач (позивач) - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 24 січня 2020 року у складі судді Терещенко О. І.

та постанову Сумського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року Білопільська міська рада Сумської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки від 02 січня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0870 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5920610100:00:009:0982), річна орендна плата за цим договором у 2015 році становила 4 863,30 грн, у 2016 році - 6 969,11 грн,

у 2017 році - 3 693,63 грн.

Також 02 січня 2015 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала в оренду на умовах строковості та платності земельну ділянку з кадастровим номером 5920610100000091079 площею 0,0819 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору оренди становить 10 років. Орендну плату

за користування земельною ділянкою визначено у розмірі 4 % нормативно грошової оцінки землі, річна орендна плата за цим договором у 2015 році становила 5 478,21 грн, у 2016 році - 6 560,57 грн, у 2017 році - 3 744,11 грн.

Крім того між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки

від 01 січня 2016 року, відповідно до якого відповідач отримала в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1,9417 га, що розташована

за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5920610100:00:006:0531); плата

за користування земельною ділянкою, відповідно до укладеного договору складає 4 % нормативно грошової оцінки землі, що за 2016 рік складає 72 754,11 грн, за 2017 рік - 82 437,94 грн.

Позивач свій обов`язок щодо передання у користування позивачу зазначених земельних ділянок виконав належним чином, однак відповідач за весь період дії договорів не виконувала свого обов`язку

і не перераховувала позивачу або несвоєчасно перераховував орендну плату за користування земельними ділянками, і станом на 30 жовтня

2017 року заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем становить 213 727,75 грн. У зв`язку з тим що відповідач не сплатив заборгованість з орендної плати, з неї підлягає стягненню пеня в розмірі 0,02 % несплаченої суми за кожен день прострочки.

Просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати в розмірі 213 727,75 грн та пеню у розмірі 9 235,21 грн.

ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до Білопільської міської ради Сумської області про визнання неправомірними вимог

та зобов`язання вчинити дії .

Свої вимоги мотивувала тим, що передані їй за договорами оренди земельні ділянки не придатні для використання за призначенням, а саме для обслуговування належних їй будівель. Договір оренди земельної ділянки

від 01 січня 2016 року фактично нею не підписувався, а підписаний

її представником значно пізніше, що підтверджується листом, в якому міська рада пропонує їй укласти такий договір. Даний лист вона отримала

у квітні 2016 року. Таким чином, вказана в договорі оренди землі дата його підписання не відповідає дійсності. Вказує, що її представником подавалася до міської ради заява про поділ земельної ділянки. В задоволенні такої заяви відмовлено.

Уточнивши свої вимоги, просила визнати неправомірними вимоги Білопільської міської ради щодо стягнення з неї орендної плати за земельні ділянки, якими вона не може користуватися за цільовим призначенням; зобов`язати Білопільську міську раду забезпечити їй доступ до земельної ділянки з кадастровим номером 592061010000090982; зобов`язати Білопільську міську раду як власника землі здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5920610100000090531 та переукласти договір оренди від 01 січня 2016 року на частини земельної ділянки, придатні для використання за цільовим призначенням; зобов`язати Білопільську міську раду зробити перерахунок нарахованої орендної плати відповідно до площі земельних ділянок, якими вона може користуватися за цільовим призначенням.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 24 січня

2020 року позов Білопільської міської ради Сумської області задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Білопільської міської ради Сумської області 213 727,75 грн заборгованості з орендної плати за договором:

1) оренди земельної ділянки площею 0,0819 га, кадастровий номер 5920610100:00:009:1079, від 02 січня 2015 року; 2) оренди земельної ділянки площею 0,0870 га, кадастровий номер 5920610100:00:009:0982, від 02 січня 2015 року; 3) оренди земельної ділянки площею 1,9417 га, кадастровий номер 5920610100:00:006:0531, від 01 січня 2016 року, а також 9 235,21 грн пені. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо оренди земельних ділянок, на яких розташовані нежитлові приміщення, що належать на праві власності ОСОБА_1 ,

і за таких обставин, у неї виник обов`язок зі сплати орендної плати

за використання вказаних ділянок, який останньою не виконується.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 29 липня 2020 року рішення Білопільського районного суду Сумської області від 24 січня 2020 року

в частині задоволення позовних вимог Білопільської міської ради Сумської області щодо стягнення заборгованості за договорами оренди землі та пені, розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Білопільської міської ради Сумської області заборгованість зі сплати орендної плати за договорами оренди земельної ділянки від 02 січня 2015 року та договором оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року

за період з 2015-2017 років у розмірі 182 195,86 грн та пеню в розмірі

7 849,93 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати за землю є відмінним від розрахунку,

що був наданий управлінням у м. Сумах Головного управління ДПС

у Сумській області на виконання вимог ухвали суду, а тому, враховуючи,

що нарахування орендна плата за користування землями комунальної власності у вигляді обов`язкового платежу вже здійснено Управлінням

у Сумах Головного управління ДПС у Сумській області, колегія суддів дійшла висновку стосовно необхідності при задоволенні позовних вимог керуватися саме розрахунком, що наданий цим управлінням.

З розрахунку заборгованості з орендної плати, здійсненого податковими органами за договором оренди землі від 01 січня 2016 року відомо,

що податковими органами позивачу списано заборгованість за даним договором на підставі пунктів 2.2, 2.5 статті 101 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Сума списаної заборгованості становить 73 096,83 грн. Разом з цим вказана обставина не була відображена

у розрахунку позивача, а тому суд, визначаючи суму заборгованості відповідача з орендної плати за договором оренди землі від 01 січня

2016 року за період з 13 липня 2016 року по 30 жовтня 2017 року, бере

до уваги розрахунок, наданий місцевим органом ДПС у Сумській області,

а саме з урахуванням сум списаної заборгованості, сума заборгованості позивача з орендної плати зменшена з 196 411,05 грн до 164 875,89 грн.

Також колегія суддів погоджується з розрахунком, що наданий управлінням у м. Сумах Головного управління ДПС у Сумській області, в частині розрахунків суми заборгованості відповідача з орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 0,0819 га в сумі 11 779,47 грн, який фактично не відрізняється від розрахунку, наданого позивачем.

Разом з цим, порівнюючи розрахунки заборгованості з орендної плати

за договором оренди земельної ділянки від 02 січня 2015 року площею 0,0870 га, що наданий позивачем та місцевим органом ДПС у Сумській області, колегія суддів зауважує, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за вказаним договором є меншою - 5 540,50 грн, ніж розрахована податковим органом, а тому апеляційний суд вважає

за необхідним стягнути з відповідача заборгованість за цим договором

в межах заявлених позивачем позовних вимог, а саме в сумі 5 540,50 грн.

З урахуванням наведеного, заявлена сума заборгованості за пенею також підлягає зменшенню пропорційно до задоволених судом вимог

з 9 235,21 грн до 7 849,93 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду

із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення

та закрити провадження у справі.

Указувала, що суди порушили правила предметної та суб`єктної юрисдикції спору. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 638/13998/14-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 804/3813/16 та постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/12046/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також, заявник зазначає, що апеляційний суд розглянув та вирішив справу неповноваженим складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції не переглядав рішення суду першої інстанції

в частині зустрічного позову ОСОБА_1 до Білопільської міської ради Сумської області про визнання неправомірними вимоги та зобов`язання вчинити дії, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву

на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 573/2336/17, витребувано її з Білопільського районного суду Сумської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Білопільської міської ради Сумської області від 24 грудня

2014 року Про припинення дії договорів оренди та надання в оренду земельних ділянок вирішено надати в оренду ОСОБА_1 строком

на 10 років земельні ділянки, кадастрові номери: 5920610100000091079, 5920610100000090982 та 5920610100000090531 , з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 0,0819 га, 0,0870 га та 1,9417 га відповідно, які розташовані

за адресою: АДРЕСА_1 .

02 січня 2015 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала в оренду на умовах строковості та платності земельну ділянку площею 0,0819 га з кадастровим номером 5920610100000091079, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору оренди становить 10 років. Орендну плату за користування земельною ділянкою визначено у розмірі 4 % нормативно-грошової оцінки землі, що становить 4 578,21 грн на рік.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24 листопада 2015 року договір оренди земельної ділянки від 02 січня 2015 року зареєстровано

в державному реєстрі 24 листопада 2015 року.

02 січня 2015 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала в оренду на умовах строковості та платності земельну ділянку з кадастровим номером 5920610100000090982 площею 0,0870 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору оренди становить 10 років. Орендну плату

за користування земельною ділянкою визначено у розмірі 4 % нормативно-грошової оцінки землі, що становить 4 863,30 грн на рік.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24 листопада 2015 року договір оренди земельної ділянки від 02 січня 2015 року зареєстровано

в державному реєстрі 24 листопада 2015 року.

01 січня 2016 року сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала в оренду на умовах строковості та платності земельну ділянку з кадастровим номером 5920610100000090531 площею 1,9417 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 . Строк дії договору оренди становить 10 років. Орендну плату

за користування земельною ділянкою визначено у розмірі 4 % від нормативно - грошової оцінки землі, що складає 155 543,28 грн на рік.

31 березня 2016 року Білопільська міська рада Сумської області на адресу ОСОБА_1 надіслано листа, в якому запропоновано укласти договір оренди земельної ділянки площею 1,9417 га та зареєструвати його

в установленому порядку в десятиденний термін.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13 липня 2016 року договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року зареєстровано

в державному реєстрі 13 липня 2016 року.

Листом від 26 серпня 2016 року відповідач звернулася до Білопільського міського голови з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею

1,9417 га.

Рішенням Білопільської міської ради Сумської області від 12 жовтня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки відмовлено у зв`язку з наявністю у неї заборгованості з орендної плати

за орендовані нею земельні ділянки.

Згідно з наданими міською радою розрахунками заборгованості

за договорами оренди заборгованість відповідача за договорами оренди земельних ділянок за період з 24 листопада 2015 року до 30 липня

2017 року складає 213 727,75 грн. Крім того, відповідачу за цей період нараховано пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за укладеними договорами оренди землі в розмірі 0,02 % несплаченої суми за кожен день прострочки, що становить 9 235,21 грн.

25 січня 2017 року Білопільська міська рада Сумської області направила

на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість.

Згідно з витягом із Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців видно, що ОСОБА_1 з 02 листопада 2001 року зареєстрована як фізична особа - підприємець і здійснює такі види господарської діяльності: неспеціалізована оптова торгівля (основний вид діяльності), посередництво за договорами по цінних паперах або товарах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність у сфері права.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної

чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої

чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної

чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі

з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору

у подібних правовідносинах.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи

на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Європейської конвенції з прав людини. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою,

є компетентним здійснювати правосуддя.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити

із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

На зазначене неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року

у справі № 306/2004/15-ц (провадження № 14-39цс18) та від 15 травня

2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) зазначила, що належна юрисдикція справи зі спору щодо здійснення цивільних прав

на земельну ділянку фізичною особою, яка має статус фізичної особи -підприємця, визначається за суб`єктним критерієм відповідно до обраного нею статусу, в якому вона бере участь в цивільних правовідносинах. Наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те,

що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи - підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття

в оренду чи у власність земельної ділянки. Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення нею як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Таких самих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду

і у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження 14-77цс18), від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц (провадження 14-214цс18) та від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 922/2972/17 (провадження № 12-194гс18).

Позов у цій справі спрямований на стягнення орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, укладених Білопільською міською радою

із ОСОБА_1 , як фізичною особою. При цьому суди встановили,

що з 02 листопада 2001 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 904/4713/18 (провадження 12-63гс19) зазначила,

що правильними є висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у цій справі, оскільки власником нежитлового приміщення

є відповідач як фізична особа, а докази здійснення ним будівництва як підприємцем та використання земельної ділянки у господарській діяльності відсутні й такі обставини суди не встановили. Отже, спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 592/2083/15-ц (провадження № 14-165цс19) зазначила,

що оскільки споживче товариство надало позивачеві кіоск для зайняття господарською діяльністю і, підписуючи договір оренди, позивач мав статус фізичної особи-підприємця, ВП ВС погоджується з доводами касаційної скарги та вважає, що спір за зустрічним позовом щодо стягнення

з позивача орендної плати, розірвання договору оренди та зобов`язання звільнити кіоск має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції, підстав, за яких справа не підлягає передачі

на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, не встановлено.

При цьому ОСОБА_1 обґрунтовувала свою касаційну скаргу тим,

що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, заявляла про порушення таких правил у судах попередніх інстанцій та обґрунтувала відповідне порушення, а колегія суддів не встановила, що Велика Палата Верховного Суду викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах (спірні договори оренди земельних ділянок укладені із фізичною особою, проте із договорів вбачається, що цільове призначення земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на час укладення договорів оренди земельних ділянок ОСОБА_1 вже мала статус фізичної особи - підприємця, водночас, як фізична особа здійснила дії, спрямовані на отримання земельних ділянок під спорудженими об`єктами нерухомості).

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати справу № 573/2336/17 за позовом Білопільської міської ради Сумської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної палати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню

не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун