Рішення

від 03.08.2020 по справі 320/7130/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2020 року № 320/7130/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, треті особи, Служба у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної і Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської районної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з позовом до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області (07710, Київська обл., Яготинський район, с. Супоївка, вул. Вітовецька, 90, код за ЄДРПОУ 04360528), за участю третіх осіб, Служби у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1) та Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської районної державної адміністрації (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Незалежності, 110), в якому, з урахуванням редакції позовної заяви від 16.01.2020, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області щодо незабезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлом за місцем походження, в частині невжиття заходів щодо постановлення на соціальний квартирний облік, з урахуванням пільг, встановлених для осіб з числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування;

- зобов`язати Супоївську сільську раду Яготинського району Київської області вчинити певні дії щодо взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартирний облік з урахуванням пільг, встановлених для осіб з числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач зобов`язаний вести облік громадян на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення та приймати рішення про надання цим громадянам соціального житла.

Стверджує, що як дитина - сирота, яка фактично не має окремого облаштованого місця для постійного проживання, що відповідає санітарним і житловим нормам, він має право на забезпечення у позачерговому порядку впорядкованим соціальним (безоплатним) житлом або житлом за доступну для нього плату.

Однак, за результатами розгляду заяви позивача про взяття його, як дитини - сироти, на соціальний квартирний облік з метою одержання державного житла за місцем його походження, йому відмолено у взятті на такий облік з причини, за твердженням позивача, відсутності на балансі відповідача житлового фонду, відсутності самого обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та наявності закріпленої за позивачем ј частки житла у будинку на території с. Супоївка.

Вважає, що невжиття відповідачем заходів із постановлення ОСОБА_1 на соціальний квартирний облік є протиправною бездіяльністю, яка не дозволяє позивачеві у повному обсязі реалізувати його житлові права, як дитини - сироти, а тому, звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2020, визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, поновлено пропущений строк, відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, 25.02.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач забезпечений житлом в межах норми надання громадянам житла і не менше мінімального встановленого розміру забезпечення житловою площею на кожну особу в Київській області. Будинок, співвласником якого є позивач, не знаходиться в аварійному стані і придатний для проживання за умови погашення заборгованості з електропостачання і газопостачання та проведення ремонту системи опалення. Занедбаність будинку пов`язана виключно із бездіяльністю опікуна позивача, оскільки у 2010 році, при передачі Супоївською сільською радою цього будинку родині позивача для приватизації, всі необхідні комунікації були підключені, будь-яка заборгованість відсутня, а обладнання знаходилось в робочому стані.

Таким чином стверджує, що позивач є власником житла, придатного для проживання та не потребує поліпшення житлових умов, а отже, у відповідача відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача та взяття його на соціальний квартирний облік для надання, у подальшому, соціального житла.

Оскільки позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, просить суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Станом на дату розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи від третіх осіб до суду не надходило.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" із наступними змінами та доповненнями, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 31.07.2020 на всій території України встановлено карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Даний Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак строк для подання своїх доводів чи міркувань щодо позовних вимог третім особам був продовжений на строк дії карантину в силу Закону.

В такій редакції пункт 3 розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України діяв до 17.07.2020.

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 №731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Вказаним Законом пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Згідно із положеннями частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, відсутністю заяв третіх осіб про продовження процесуального строку, встановленого судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, враховуючи, що треті особи своїм процесуальним правом на подання пояснень не скористались, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово зареєстрований на час навчання в Державному університеті інфраструктури та технологій за адресою АДРЕСА_1.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, ОСОБА_1 народився та постійно проживав на території с.Супоївка Яготинського району Київської області із реєстрацією за адресою:

АДРЕСА_5. Розпорядженням Яготинської районної державної адміністрації Київської області Про встановлення опіки над дітьми від 19.02.2010 за № 58 надано статус дітей - сиріт малолітнім дітям: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено опіку над ними та призначено опікуна - їх сестру ОСОБА_4 .

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з обліково - статистичної картки дитини - сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування від 20.01.2017 за № 45, ОСОБА_1 , як дитина - сирота, перебував на первинному обліку у службі у справах дітей Яготинської районної державної адміністрації Київської області.

З досягненням повноліття опіку над ОСОБА_1 було припинено в силу положень статті 77 Цивільного кодексу України.

Спору щодо соціального статусу позивача, як дитини - сироти, а у подальшому, особи із числа дітей - сиріт, між сторонами не існує.

Як зазначено відповідачем та не спростовувалось позивачем, рішенням Суповської сільської ради від 31.08.2010 № 434-30-V, родині, членом якої є ОСОБА_1 , надано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , який в подальшому нею приватизований.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_5 побудови, його житлова площа складає 39,8 м 2 .

Згідно Витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Київської обласної ради Яготинське бюро технічної інвентаризації від 10.12.2010, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності по ј частки належить будинок по АДРЕСА_5 .

Окремого рішення органом опіки та піклування про опіку над цим майном не приймалось.

Таким чином, судом встановлено, що позивач є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_5 та володіє на праві спільної часткової власності ј його частки. Відтак, частка житлової площі на кожного із співвласників, у тому числі позивача, становить 9,95 м 2 .

11 січня 2019 року позивач звернувся до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області із заявою про взяття його, як дитини - сироти, на соціальний квартирний облік з метою одержання державного житла за місцем його походження або надання матеріальної допомоги для придбання власного окремого житла.

16 січня 2019 року, комісією у складі сільського голови ОСОБА_5 , депутата Супоївської сільської ради від виборчого округу № 8 Бабич В.М . , сусідки ОСОБА_7 в присутності та з дозволу співвласника ОСОБА_4 , проведено обстеження житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , який належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по ј частки.

За результатами обстеження складений акт обстеження житлового будинку від 16.01.2019 зі змісту якого вбачається, що під час обстеження будинку 1987 року побудови встановлено, що він має 3 житлові кімнати, кухню, коридори, кладові, ванну кімнату та веранду. Опалення у будинку газове (зі слів співвласника ОСОБА_4 , на час обстеження газопостачання відключено через заборгованість, орієнтовна сума якої складає 700,00 грн.). Електроенергія до будинку на час обстеження не подавалась через наявність заборгованості за надані послуги (зі слів співвласника ОСОБА_4 , орієнтовно сума заборгованості за послуги з постачання електроенергії складає 1500,00 грн.). Система опалення в даний час несправна - відсутній котел та батареї, які були розморожені та згодом демонтовані. Будинок потребує косметичного ремонту. Підлога дерев`яна та знаходиться в нормальному стані. Комісією встановлено, що в будинку тривалий час ніхто не проживав, значний період не вкладалися кошти та не проводились ніякі заходи з підтримання будинку в належному стані, не поліпшувався тривалий час зовнішній естетичний вигляд. Несучі стіни знаходяться в доброму стані.

Згідно висновку акта обстеження житлового будинку, не зважаючи на неналежний догляд, будинок знаходиться в доброму стані і придатний для проживання за умови вжиття обов`язкових заходів: сплати заборгованості за послуги електро та газопостачання і ремонту системи опалення (установка батарей та газового або твердопаливного котла).

Таким чином, судом встановлено, що у будинку, співвласником якого є позивач, припинено електро та газопостачання у зв`язку з наявністю у власників заборгованості по оплаті комунальних послуг. Будинок потребує відновлення внутрішньо будинкової системи опалення, складові якої через примусове відключення електричної енергії та газопостачання вийшли з ладу та у подальшому були демонтовані.

Листом від 11.02.2019 за № 74, Супоївська сільська рада Яготинського району Київської відмовила ОСОБА_1 у взятті на соціальний квартирний облік з огляду на відсутність на балансі Виконавчого комітету сільської ради житлового фонду, відсутності самого обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а також наявності у позивача права власності на ј частку у житловому будинку по АДРЕСА_5 .

Крім того зазначила, що позивач використав своє право на безоплатну приватизацію житла. Будинок, співвласником якого є позивач, знаходиться в доброму стані і не зважаючи на неналежний догляд, придатний для проживання за умови вжиття заходів з погашення заборгованості і ремонту системи опалення.

Вказала, що житловий будинок по АДРЕСА_5 в незаконному володінні чи користуванні не перебував, їм володіли та користувались лише співвласники, а занедбаність будинку сталася внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків опікуном співвласників будинку, який всі передбачені законом виплати на підопічних дітей отримував своєчасно та в повному обсязі.

Внаслідок відсутності у Супоївської сільської ради коштів для придбання житлової нерухомості, відповідач, з метою приведення відповідності житлової площі будинку нормам, передбаченим Житловим кодексом України, а саме 13,65 м 2 на одну особу, запропонував позивачеві збільшити розмір житлової площі за рахунок приєднання комір до житлової кімнати та перепрофілювання веранди.

З огляду на свій правовий статус особи із числа дітей-сиріт, яка хоча і володіє часткою будинку, фактично не забезпечена житлом та зважаючи на обов`язок державних органів щодо захисту дітей - сиріт, позивач вважає рішення відповідача, оформлене листом від 11.02.2019 за № 74, протиправним та для захисту своїх порушених прав просить суд зобов`язати відповідача вчинити дії щодо взяття його на соціальний квартирний облік, в тому числі, й на позачергове забезпечення безоплатним соціальним житлом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 47 Конституції України установлене право кожного на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

В силу положень частини першої статті 6 Сімейного кодексу України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, визначені Законом України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , який є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Дитиною, у розумінні положень статті 1 Закону України Про охорону дитинства , є особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

В силу положень абзацу другого та п`ятого статті 1 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , дитиною-сиротою визнається дитина, в якої померли чи загинули батьки, а особою із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до пункту 28 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, дитина втрачає статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, також у разі досягнення нею повноліття.

Таким чином, дитина (особа до 18 років), в якої померли чи загинули батьки, визнається дитиною-сиротою. Після досягнення нею віку 18 років та до досягнення 23 років, така особа втрачає статус дитини-сироти та набуває статус особи із числа дітей-сиріт.

Місце походження дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, - місце проживання або перебування її біологічних батьків на момент їх смерті або виникнення обставин, що призвели до позбавлення дитини батьківського піклування (абзац сімнадцятий статті 1 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ).

Судом встановлено, що станом на 11.01.2019 - дату звернення позивача до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області із заявою про взяття його на соціальний квартирний облік або надання матеріальної допомоги для придбання власного окремого житла, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце походження - с. Супоївка Яготинського району Київської області, мав статус особи із числа дітей-сиріт.

Основні засади державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, визначені статтею 3 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , до яких відноситься, у тому числі, захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, щодо житлового забезпечення на рівні, не нижчому за встановлені у Житловому кодексі Української РСР нормативи та житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи (частина третя статті 4 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ).

Спеціальною нормою права, яка визначає умови забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа житлом, є стаття 33 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування .

Згідно положень частини першої цієї статті, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Отже, основною умовою зарахування на соціальний квартирний облік дітей-сиріт та забезпечення соціальним житлом осіб із їх числа, є саме відсутність в них житла.

Правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення України на отримання житла визначаються Законом України Про житловий фонд соціального призначення .

Згідно із положеннями частини першої статті 2 вказаного закону, відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України Про житловий фонд соціального призначення , соціальний квартирний облік - облік громадян України, які користуються правом на соціальне житло і перебувають у черзі на його отримання.

Частиною другою статті 10 Закону України Про житловий фонд соціального призначення установлено, що правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України: а) для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону; б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством; в) внутрішньо переміщені особи, які не мають іншого житла для проживання на підконтрольній українській владі території або житло яких зруйновано (знищене) або пошкоджене до стану, непридатного для проживання, внаслідок проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Таким чином, виникнення у особи, яка потребує соціального захисту, права бути взятою на соціальний квартирний облік нерозривно пов`язується із відсутністю у такої особи іншого житла або із її правом на поліпшення житлових умов.

Як встановлено судом, позивачеві на праві власності належить ј частка у житловому будинку 1987 року побудови із житловою площею 39,8 м 2 по АДРЕСА_5 , а отже позивач має житло, оскільки забезпечений, фактично, 9,95 м 2 житлової площі у будинку, співвласником якого він є.

Надаючи оцінку твердженням позивача про невідповідність його власного житла санітарним та житловим нормам, судом встановлено, що відповідно до наявних матеріалів справи, житловий будинок в АДРЕСА_5 в незаконному володінні чи користуванні не перебував, їм володіли та користувались лише співвласники. Будинок знаходиться в доброму стані і придатний для проживання за умови вжиття заходів з погашення заборгованості з комунальних послуг і ремонту системи опалення.

Як не заперечувалось сторонами, внутрішня система опалення будинку позивача вийшла з ладу внаслідок припинення постачальниками послуг з електро та газопостачання у зв`язку із наявністю та несплатою заборгованості за такі послуги.

В силу положень пункту 8 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10. 1992 № 572, співвласники житлового будинку, гуртожитку зобов`язані забезпечувати належне утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, поточний і капітальний ремонт, технічне переоснащення спільного майна житлового будинку, гуртожитку пропорційно до частки співвласника на умовах співфінансування.

Частиною другою статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги , на індивідуального споживача покладений обов`язок, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, утримання та ремонт (своєчасна заміна) внутрішньо будинкової системи опалення є обов`язком власників такого житлового будинку, як і їх обов`язок здійснювати оплату за надані комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії тощо).

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що в силу положень частини першої статті 72 Цивільного кодексу України, опікун зобов`язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного (частина друга та третя статті 67 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу положень статті 319 Цивільного кодексу України, власність зобов`язує та Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Однак, у суду відсутня юрисдикційна компетенція у межах даного провадження для надання правової оцінки відносинам, пов`язаним із захистом майнових інтересів позивача щодо належного утримання та збереження його майна опікуном.

За наведених обставин, суд вважає, що необхідність виконання власниками індивідуального житлового будинку обов`язку щодо оплати заборгованості за спожиті комунальні послуги та ремонту системи опалення з метою відновлення санітарних умов для проживання, не є достатньою підставою для виникнення у позивача, як співвласника такого будинку, права на отримання соціального житла внаслідок відсутності у нього житла.

Більш того, в силу положень частини першої статті 35 Житлового кодексу України, громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного приміщення, його псування або руйнування, тощо, не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п`яти років з моменту погіршення житлових умов.

Надаючи правову оцінку твердженням позивача про невідповідність його житлової площі у розмірі 9,95 м 2 нормі житлової площі 13,65 м 2 на одну особу, установленої статтею 47 Житлового кодексу України та, як наслідок, вимоги визнання його потребуючим поліпшення житлових умов і взяття на квартирний облік, суд зазначає, що загальні підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, встановлені статтею 34 Житлового кодексу України.

Так, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, зокрема, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Водночас, правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання врегулювано Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 № 470 (надалі - Правила № 470).

Абзацом першим пункту 13 Правил № 470 установлено, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами (підпунт1 пункту 13 Правил № 470).

Згідно Правил обліку громадян, затверджених Постановою виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів і президії обласної ради профспілок від 08. 07.1991 № 112, на облік для забезпечення житлом беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та забезпечені житловою площею менше 7 м 2 на кожного члена родини. Жилі приміщенні в населених пунктах Київської області надаються громадянам у межах 13,65 м 2 жилої площі на одну особу, але не менше 9 м 2 , виходячи з даних статистичної звітності визначений рівень середньої забезпеченості громадян області жилою площею 9 м 2 на одну особу.

Таким чином, для визнання позивача особою потребуючою поліпшення житлових умов необхідною умовою є забезпечення його житловою площею у розмірі менше, ніж 7 м 2 . Норма жилої площі в розмірі 13,65 м 2 на одну особу застосовується при наданні жилих приміщень, а не для оцінки критеріїв відповідності умов проживання умовам, з якими законодавець пов`язує право особи бути взятою на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Судом встановлено, що позивач забезпечений житловою площею у розмірі 9,95 м 2 , а відтак, не є особою потребуючою поліпшення житлових умов з причини забезпечення жилою площею нижче за рівень, установлений законом.

Суд також критично ставиться до посилань позивача на положення частини п`ятої статті 25 Закону України Про охорону дитинства , як підставу, що визначає обов`язок відповідача забезпечити його позачергово впорядкованим житлом, оскільки положення цієї норми права застосовуються щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не мали впорядкованого житла або вселення яких у приміщення, що зберігалося за ними, неможливе внаслідок його знищення чи пошкодження або з інших поважних причин, що унеможливлюють проживання там цих дітей.

Позаяк, частиною четвертою статті 25 Закону України Про охорону дитинства установлений обов`язок держави забезпечити дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа , які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, мали впорядковане житло, що зберігалося за ними, вселення їх у ці приміщення і повернення їм майна , що знаходилося в цих приміщеннях на день передачі дітей під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

При чому, за переконанням суду, йдеться про впорядковане житло, що зберігалося за вказаними особами на підставі та у порядку, визначеному статтею 71 Житлового кодексу України, а не про житло, що є їх власністю та жодних повноважень до збереження якого, у розумінні вказаної норми права, держава не має.

Водночас, в силу положень статті 9 Закону України Про житловий фонд соціального призначення , органи місцевого самоврядування відповідно до закону, зокрема, створюють за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших джерел фінансування житловий фонд соціального призначення та ведуть облік громадян, які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, приймають рішення про надання цим громадянам соціального житла на підставах і в порядку, визначених законом.

Вказана правова норма кореспондується із приписами підпункту 2 пункту а статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні за якою, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов і розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.

За таких обставин, відповідач, як орган місцевого самоврядування, в особі своїх виконавчих органів зобов`язаний вести облік громадян, які мають право на отримання соціального житла на території с. Супоївка Яготинського району Київської області, на підставах та у порядку, визначених законом.

Оскільки позивач, як особа з числа дітей - сиріт, за місцем свого походження володіє власним житлом із житловою площею більше 7 м 2 на кожного члена родини, і таке житло, хоча і знаходиться у занедбаному стані і потребує відновлення внутрішньої системи опалення, не визнано у встановленому порядку не приданим для проживання, суд не вбачає наявності законодавчо визначених підстав для взяття позивача на соціальний квартирний облік, як особи що має право на поліпшення житлових умов.

Відтак, відмова відповідача у взятті ОСОБА_1 на соціальний квартирний облік у зв`язку із наявністю у нього власного житла, не може бути визнана протиправною бездіяльністю.

За цих же обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача взяти ОСОБА_1 на квартирний облік.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч цьому, позивач не довів суду обґрунтованості своїх вимог, а наявні матеріали справи містять достатні беззаперечні докази щодо правомірності дій відповідача. Тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення рішення суду 03.08.2020.

Суддя Панченко Н.Д.