Постанова

від 26.11.2020 по справі 320/7130/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7130/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Панченко Н.Д.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П. , Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, треті особи, Служба у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної і Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської районної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2019 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду звернувся з позовом до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області (далі - відповідач), за участю третіх осіб, Служби у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1) та Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської районної державної адміністрації (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Незалежності, 110), в якому, з урахуванням редакції позовної заяви від 16.01.2020, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області щодо незабезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлом за місцем походження, в частині невжиття заходів щодо постановлення на соціальний квартирний облік, з урахуванням пільг, встановлених для осіб з числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування;

- зобов`язати Супоївську сільську раду Яготинського району Київської області вчинити певні дії щодо взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартирний облік з урахуванням пільг, встановлених для осіб з числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач зобов`язаний вести облік громадян на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення та приймати рішення про надання цим громадянам соціального житла.

Стверджує, що як дитина - сирота, яка фактично не має окремого облаштованого місця для постійного проживання, що відповідає санітарним і житловим нормам, він має право на забезпечення у позачерговому порядку впорядкованим соціальним (безоплатним) житлом або житлом за доступну для нього плату.

Однак, за результатами розгляду заяви позивача про взяття його, як дитини - сироти, на соціальний квартирний облік з метою одержання державного житла за місцем його походження, йому відмолено у взятті на такий облік з причини, за твердженням позивача, відсутності на балансі відповідача житлового фонду, відсутності самого обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та наявності закріпленої за позивачем ј частки житла у будинку на території с. Супоївка.

Вважає, що невжиття відповідачем заходів із постановлення ОСОБА_1 на соціальний квартирний облік є протиправною бездіяльністю, яка не дозволяє позивачеві у повному обсязі реалізувати його житлові права, як дитини - сироти, а тому, звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з закриттям провадження, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово зареєстрований на час навчання в Державному університеті інфраструктури та технологій за адресою АДРЕСА_1 .

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, ОСОБА_1 народився та постійно проживав на території с.Супоївка Яготинського району Київської області із реєстрацією за адресою: АДРЕСА_2 .

Розпорядженням Яготинської районної державної адміністрації Київської області Про встановлення опіки над дітьми від 19.02.2010 за № 58 надано статус дітей - сиріт малолітнім дітям: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено опіку над ними та призначено опікуна - їх сестру ОСОБА_4 .

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з обліково - статистичної картки дитини - сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування від 20.01.2017 за № 45, ОСОБА_1 , як дитина - сирота, перебував на первинному обліку у службі у справах дітей Яготинської районної державної адміністрації Київської області.

З досягненням повноліття опіку над ОСОБА_1 було припинено в силу положень статті 77 Цивільного кодексу України.

Спору щодо соціального статусу позивача, як дитини - сироти, а у подальшому, особи із числа дітей - сиріт, між сторонами не існує.

Як зазначено відповідачем та не спростовувалось позивачем, рішенням Суповської сільської ради від 31.08.2010 № 434-30-V, родині, членом якої є ОСОБА_1 , надано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який в подальшому нею приватизований.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 1987 року побудови, його житлова площа складає 39,8 м 2 .

Згідно Витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Київської обласної ради Яготинське бюро технічної інвентаризації від 10.12.2010, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності по ј частки належить будинок по АДРЕСА_2 .

Окремого рішення органом опіки та піклування про опіку над цим майном не приймалось.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_2 та володіє на праві спільної часткової власності ј його частки. Відтак, частка житлової площі на кожного із співвласників, у тому числі позивача, становить 9,95 м 2 .

11 січня 2019 року позивач звернувся до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області із заявою про взяття його, як дитини - сироти, на соціальний квартирний облік з метою одержання державного житла за місцем його походження або надання матеріальної допомоги для придбання власного окремого житла.

16 січня 2019 року, комісією у складі сільського голови Півак І.В., депутата Супоївської сільської ради від виборчого округу № 8 ОСОБА_5 , сусідки ОСОБА_6 в присутності та з дозволу співвласника ОСОБА_7 , проведено обстеження житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по ј частки.

За результатами обстеження складений акт обстеження житлового будинку від 16.01.2019 зі змісту якого вбачається, що під час обстеження будинку 1987 року побудови встановлено, що він має 3 житлові кімнати, кухню, коридори, кладові, ванну кімнату та веранду. Опалення у будинку газове (зі слів співвласника ОСОБА_4 , на час обстеження газопостачання відключено через заборгованість, орієнтовна сума якої складає 700,00 грн.). Електроенергія до будинку на час обстеження не подавалась через наявність заборгованості за надані послуги (зі слів співвласника ОСОБА_7 , орієнтовно сума заборгованості за послуги з постачання електроенергії складає 1500,00 грн.). Система опалення в даний час несправна - відсутній котел та батареї, які були розморожені та згодом демонтовані. Будинок потребує косметичного ремонту. Підлога дерев`яна та знаходиться в нормальному стані. Комісією встановлено, що в будинку тривалий час ніхто не проживав, значний період не вкладалися кошти та не проводились ніякі заходи з підтримання будинку в належному стані, не поліпшувався тривалий час зовнішній естетичний вигляд. Несучі стіни знаходяться в доброму стані.

Згідно висновку акта обстеження житлового будинку, не зважаючи на неналежний догляд, будинок знаходиться в доброму стані і придатний для проживання за умови вжиття обов`язкових заходів: сплати заборгованості за послуги електро та газопостачання і ремонту системи опалення (установка батарей та газового або твердопаливного котла).

Таким чином, судом встановлено, що у будинку, співвласником якого є позивач, припинено електро та газопостачання у зв`язку з наявністю у власників заборгованості по оплаті комунальних послуг. Будинок потребує відновлення внутрішньо будинкової системи опалення, складові якої через примусове відключення електричної енергії та газопостачання вийшли з ладу та у подальшому були демонтовані.

Листом від 11.02.2019 за № 74, Супоївська сільська рада Яготинського району Київської відмовила ОСОБА_1 у взятті на соціальний квартирний облік з огляду на відсутність на балансі Виконавчого комітету сільської ради житлового фонду, відсутності самого обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а також наявності у позивача права власності на ј частку у житловому будинку по АДРЕСА_2 .

Крім того зазначила, що позивач використав своє право на безоплатну приватизацію житла. Будинок, співвласником якого є позивач, знаходиться в доброму стані і не зважаючи на неналежний догляд, придатний для проживання за умови вжиття заходів з погашення заборгованості і ремонту системи опалення.

Вказала, що житловий будинок по АДРЕСА_2 в незаконному володінні чи користуванні не перебував, їм володіли та користувались лише співвласники, а занедбаність будинку сталася внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків опікуном співвласників будинку, який всі передбачені законом виплати на підопічних дітей отримував своєчасно та в повному обсязі.

Внаслідок відсутності у Супоївської сільської ради коштів для придбання житлової нерухомості, відповідач, з метою приведення відповідності житлової площі будинку нормам, передбаченим Житловим кодексом України, а саме 13,65 м 2 на одну особу, запропонував позивачеві збільшити розмір житлової площі за рахунок приєднання комір до житлової кімнати та перепрофілювання веранди.

З огляду на свій правовий статус особи із числа дітей-сиріт, яка хоча і володіє часткою будинку, фактично не забезпечена житлом та зважаючи на обов`язок державних органів щодо захисту дітей - сиріт, позивач вважає рішення відповідача, оформлене листом від 11.02.2019 за № 74, протиправним та для захисту своїх порушених прав просить суд зобов`язати відповідача вчинити дії щодо взяття його на соціальний квартирний облік, в тому числі, й на позачергове забезпечення безоплатним соціальним житлом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що дані правовідносини є суто цивільно-правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України в згаданій редакції).

З огляду на вказані норми можна зробити висновок, що законодавець встановив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов`язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Тобто однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, яка вважає порушеними свої права, свободи чи інтереси, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові або службові особи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно - правових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, оскільки важливе значення для визначення юрисдикції має питання підстав виникнення спору та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Колегія суддів зазначає, що публічно - правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника.

Тобто, для наявності такого спору є обов`язковим наявність зв`язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення позивачів до суду з цим позовом стала необхідність захисту їх житлових прав, зокрема, реалізації права позивачів на соціальне житло.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що спір між позивачами та відповідачем не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.03.2020 у мсправі №161/5545/14-а та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 804/3718/18 з подібними правовідносинами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням постанови про закриття провадження у справі, роз`яснивши позивачеві право на звернення з позовом до суду загальною юрисдикції та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, треті особи, Служба у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної і Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської районної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль