Ухвала

від 30.07.2020 по справі 753/23430/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 753/23430/17

провадження № 61-10378ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куликовської Тетяни Вікторівни, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, яка не може бути прийнята касаційним судом, оскільки не відповідає пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхіднонадати касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), а також надати копію такої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1 та 2 частини другої статті 389 ЦПК України зазначити, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах не був врахований судом апеляційної інстанції або відсутній висновок Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначеного вище недоліку касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

На підставі пункту третього розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину , встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби ( COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута з підстав, визначених статтями 185, 392 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв