Постанова

від 30.07.2020 по справі 0940/1198/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 рокуСправа № 0940/1198/18 пров. № А/857/4301/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу №30 Ангар на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року (суддя Остап`юк С.В., м.Івано-Франківськ, повний текст складено 3 лютого 2020 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сантехцентр до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Гаражно-будівельного кооперативу №30 Ангар , про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Ще у липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сантехцентр (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (далі - Міська рада) в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення відповідача від 30.07.2015 №1842-56 відповідно до якого Гаражно-будівельному кооперативу №30 Ангар (далі - ГБК) надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.Височанська, 18 (далі - Земельна ділянка, Адреса відповідно) площею 0,5664 га для обслуговування акумуляторної та відкритого складу МОП (далі - Рішення №1842-56).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив ГБК, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги з посиланням на норми матеріального права вказує, що судом першої інстанції не встановлено будь-яких порушень імперативних вимог статті 122, частин другої, третьої статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК) при прийняті відповідачем пункту 1 Рішення №1842-56). Покликання суду щодо того, що в подальшому реєстрація права власності на акумуляторну та відкритий склад МОП скасована є необґрунтованими, оскільки на момент прийняття Міською радою Рішення №1842-56 цієї обставини не існувало. Зауважує, що свідоцтво про право власності ГБК на нерухоме майно, що розміщене на Земельній ділянці від 13.09.2010 на підставі, якого прийнято пункт 1 спірного Рішення ніким не скасовано та не визнано недійсним, а тому підстав для скасування цього пункту Рішення №1842-56 немає.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Разом з тим, від Міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантинними обмеженнями, що введені на території України.

Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що таке не підлягає задоволенню, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину зі сторони суб`єкта владних повноважень (апелянта) не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений завчасно (16.07.2020), проте ним не було вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено.

В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

Додатково суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) в рішенні від 07.07.1989р. у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Позивач та апелянт в судове засідання не надіслали своїх представників про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 313 КАС вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності належним чином повідомлених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки реєстрація права власності ГБК на майно розміщене на Земельній ділянці скасована, то є відсутніми обставини, що слугували підставою для видачі оскаржуваним Рішенням третій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки, площею 0,5664 га.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 02.02.2006, на підставі рішення Міської ради від 08.12.2005, між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю спільне українсько-білоруське підприємство УкрБіл-авто (далі - ТОВ-1), укладено договір оренди землі в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку розташовану на території Міської ради в місті Івано-Франківську за Адресою, площею 1,5820 га, для обслуговування виробничих приміщень, терміном на 10 років (т.1 а.с.19-21).

01.12.2008 між Відкритим акціонерним товариством Агромаш (далі - ВАТ) та ТОВ укладено договір купівлі-продажу, згідно якого останньому передано у власність незавершене будівництво (цех механічної обробки деталей), що за Адресою (т.1 а.с.22-24).

04.12.2008 Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) зареєстровано за ТОВ право власності на об`єкт незавершеного будівництва (цех механічної обробки деталей) (т.1 а.с.24).

26.05.2010 рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2010 року у справі за №21/33 (далі - Рішення №21/33) визнано за ВАТ право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: акумуляторну та відкритий склад МОП, що знаходиться за Адресою.

На виконання цього судового рішення, 23.06.2010, БТІ зареєстровано за ВАТ право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: акумуляторну та відкрити склад МОП, що знаходиться за Адресою.

30.06.2010, згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_1 придбано у ВАТ нерухоме майно: акумуляторну та відкритий склад МОП, що знаходиться за Адресою. В подальшому, БТІ, зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на об`єкти на вказане майно та видано витяг про реєстрацію права власності №26569492 від 30.06.2010, яке ним передано до статутного капіталу ГБК.

13.09.2010, на підставі поданих документів, копії довідки з ЄДРПОУ, копії статуту, копії заяви, витягу із додатку №1 рішення виконкому від 25.08.2010 за №457, БТІ оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно - акумуляторну та відкритий склад МОП, що знаходиться за Адресою та 16.09.2010 зареєструвало право власності на вказане майно за ГБК (т.2 а.с.15-16).

20 квітня 2011 року постановою Львівського апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27 вересня 2011 року, задоволено апеляційну скаргу ТОВ-1. Рішення №21/33 скасовано. В задоволенні позову ВАТ про визнання за ним права власності на нерухоме майно - акумуляторну та відкритий склад МОП відмовлено (т.1 а.с.25-29).

12 вересня 2012 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-3501/11/0970 за позовом ТОВ-1 до БТІ, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ГБК, зобов`язано відповідача прийняти рішення за заявою ТОВ-1 про скасування державної реєстрації права власності на акумуляторну та відкритий склад МОП, розташованих за Адресою відповідно до вимог розділу ІІІ Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.34-35).

Пунктом 1 Рішення №1842-56 на виконання вимог постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, надано дозвіл ГБК на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за Адресою, площею 0,5664 га для обслуговування акумуляторної та відкритого складу МОП (т.1 а.с.11-18, т.2 а.с.12-14).

03.11.2016 до Державного реєстру речових правна нерухоме майно внесено відомості про скасування права власності за ГБК на акумуляторну та відкритий склад МОП, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с.42-43).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно пункту 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною першою статті 116 ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1).

За змістом частини першої статті 120 ЗК у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З матеріалів справи та пункту 1 спірного Рішення видно, що ГБК видано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки за Адресою, площею 0,5664 га для обслуговування акумуляторної та відкритого складу МОП, як власнику нерухомого майна, розташованого на цій Земельній ділянці відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.09.2010.

Проте, як достовірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 03.11.2016 реєстрація права власності на майно (акумуляторна та відкритий склад МОП) за ГБК скасована. Тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, станом на час розгляду цієї справи, є відсутніми обставини, що слугували підставою для видачі оскаржуваним Рішенням №1842-56 апелянту дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки за Адресою, площею 0,5664.

Як уже вище вказано та підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.12.2008 №21150387 позивач на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2008 №2702 є власником об`єкта незавершеного будівництва (цех механічної обробки деталей), що знаходиться за Адресою.

Позивач, як власник нерухомого майна, що розташоване на Земельній ділянці наділений правом на земельну ділянку, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомого майна.

Реалізація зазначеного права на Земельну ділянку є ускладненою за обставин наданого третій особі дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки, площею 0,5664 га для обслуговування акумуляторної та відкритого складу МОП, право власності на які скасовано.

У зв`язку з тим, що перестали існувати обставини на підставі яких прийнято пункт 1 Рішення №1842-56, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого про необхідність скасування вказаного пункту Рішення №1842-56 та задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу №30 Ангар залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 4 серпня 2020 року.