Ухвала

від 05.08.2020 по справі 320/4539/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 320/4539/19

адміністративне провадження № К/9901/18850/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Біріс на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Біріс до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірми Біріс звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Біріс до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості та зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю фірму Біріс з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Біріс про стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалено додаткове судове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Біріс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 468,15 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2020 року, рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року скасовано та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Додаткову постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року скасовано та відмовлено в задоволенні заяви про відшкодування судових витрат.

31 липня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Біріс на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та встановлено, що ця справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників свідчать про те, що ця справа дійсно є незначної складності, а ознаки необхідності розгляду цієї справи виключно за правилами загального позовного провадження, визначені частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, скаржником у касаційній скарзі зазначено, що підставою для подання цієї скарги є пункт перший частин 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначені доводи скаржник обґрунтовує тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не застосував правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 2 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, щодо листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 (який мітить критерії ризиковості) який не джерелом права і не може бути підставою для зупинення реєстрації податкових накладних.

Однак, наведені доводи суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки щодо оскарження протокольного рішення комісії яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення платника до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, Верховний Суд вже неодноразово висловлював свою правову позицію, зокрема в постановах від 20 листопада 2019 року у справі №480/4006/18, від 3 березня 2020 року у справі №240/3665/19, від 17 липня 2020 року у справі 280/1098/19 та суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення врахував дану позицію.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Біріс на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Біріс до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх