Рішення

від 21.07.2020 по справі 910/1417/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2020Справа № 910/1417/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП АТАД К

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОР-БЕЗПЕКА

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

за участю представників сторін:

від позивача Матвійчук Д.В. (адвокат діє на підставі ордеру)

від відповідача Ходак В.В. (адвокат діє на підставі ордеру)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю СП АТАД К (далі - ТОВ СП АТАД К , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОР-БЕЗПЕКА (далі - ТОВ ТОР-БЕЗПЕКА , відповідач) про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування заявлених ним вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним сторонами договором поставки та монтажу обладнання № 19-С від 27.03.2019 щодо поставки обладнання та виконання робіт з його установки.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив:

- розірвати укладений сторонами договір поставки та монтажу обладнання № 19-С від 27.03.2019;

- стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 607 066,76 грн, з яких: 568 276,00 грн - попередня оплата за вказаним вище договором, 16 371,76 грн - пеня, 13 456,00 грн - 3% річних, 8 963,00 грн - інфляційна складова боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/1417/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.03.2020.

10.03.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач наполягав на тому, що після отримання передплати від позивача поставив йому обладнання за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 80, проте позивач ухилився від підписання відповідних первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання поставки. Про факт поставки обладнання, на переконання відповідача, свідчить та обставина, що позивачем сплачено не лише передплату за обладнання у розмірі 90% його вартості, але також наступні 5% вартості обладнання, які за умовами договору повинні бути сплачені позивачем протягом 2 (двох) банківських днів з моменту поставки обладнання. Крім того, відповідач послався на претензію № 34 від 15.07.2019, в якій позивач стверджував про те, що під час проведення монтажних робіт обладнання (турнікетів) було пошкоджено плитку на підлозі, у зв`язку з чим позивач просив відповідача відшкодувати завдані цим збитки. На переконання відповідача зміст вказаної претензій свідчить не лише про поставку відповідачем обумовленого договором обладнання, але також про виконання передбачених договором монтажних робіт. Стверджуючи про виконання ним обов`язку поставити обладнання, відповідач також долучив до матеріалів справи видаткову накладну № 309 від 27.05.2019, згідно з якою відповідач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю Тісо Трейд обладнання, яке, згідно з його поясненнями, у подальшому повинен був передати позивачу. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість.

10.03.2020 суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 викликано ТОВ ТОР-БЕЗПЕКА , як відповідача, у підготовче засідання, призначене на 19.03.2020.

17.03.2020 до суду надійшли подані позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, а також відповідь на відзив, у якій позивач, зокрема, вказав, що виконання договору повинно підтверджуватись первинним бухгалтерськими документами, підписання яких передбачено укладеним сторонами договором. Так, за умовами договору передання обладнання по кількості та якості здійснюється шляхом підписання сторонами накладних на передачу обладнання. Проте позивач наполягав, що жодних накладних про передачу обладнання сторони не підписували. Позивач вказував, що така накладна також не долучена й відповідачем до його відзиву на позовну заяву, що, на думку позивача, свідчить про відсутність такої накладної та, відповідно, невиконання відповідачем обов`язку поставити обладнання та виконати роботи з його монтажу. Окрім наведеного, позивач вказав, що відповідач дійсно розпочав роботи на об`єкті позивача, проте виконав лише підготовчі роботи для монтажу обладнання, внаслідок виконання яких й пошкодив покриття підлоги (плитку). Щодо наданої відповідачем видаткової накладної № 309 від 27.05.2019 позивач зазначив, що вказаний документ жодним чином не стосується правовідносин, які виникли між сторонами спору, а тому не може бути належним доказом у цій справі. Враховуючи викладене, позивач вважав заперечення відповідача необґрунтованими та безпідставними.

19.03.2020 суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 викликано СП АТАД К , як позивача, у підготовче засідання, призначене на 14.04.2020.

Судове засідання, призначене на 14.04.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

15.04.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

21.04.2020 до суду надійшли подані відповідачем заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач навів доводи, що аналогічні за своїм змістом тим, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 викликано ТОВ СП АТАД К , як позивача, та ТОВ ТОР-БЕЗПЕКА , як відповідача, у підготовче засідання, призначене на 14.05.2020.

13.05.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 відкладено підготовче засідання на 09.06.2020, задоволено клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання, зобов`язано позивача: надати відповіді на питання, поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву в порядку, передбаченому ст. 90 Господарського процесуального кодексу України; оформити відповіді на запитання у формі заяви свідка, відповідно до приписів ст.ст. 88, 90 Господарського процесуального кодексу України.

09.06.2020 до суду надійшла подана позивачем на виконання вимог ухвали суду заява свідка - директора ТОВ СП АТАД К Ксенофонтова О.Г.

У підготовчому засіданні 09.06.2020 судом оголошено перерву до 16.06.2020.

15.06.2020 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.06.2020.

30.06.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

30.06.2020 суд оголосив протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляд справи на 14.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 викликано ТОВ СП АТАД К , як позивача, у судове засідання, призначене на 14.07.2020.

У судовому засіданні 14.07.2020 судом оголошено перерву до 21.07.2020.

У судовому засіданні 21.07.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу.

У судовому засіданні 21.07.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

27.03.2019 між ТОВ СП АТАД К (покупець) та ТОВ ТОР-БЕЗПЕКА (постачальник) був укладений договір поставки та монтажу обладнання № 19-С (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця обладнання (далі - обладнання), та виконувати роботи по монтажу (зборка та/або пуско-наладка та/або запуск в експлуатацію) поставленого обладнання (далі - роботи), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати обладнання, а також приймати та оплачувати виконані роботи.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, кількість, вартість та строки поставки обладнання, найменування, вартість та строки виконання робіт, а також адреси об`єктів, на які здійснюється поставка обладнання та на яких виконуються роботи (надалі - об`єкти покупця), зазначаються у відповідних специфікаціях (додатках), які є невід`ємними частинами даного договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що відповідності до ст. 628 Цивільного кодексу України, даний договір є змішаним договором, який містить в собі елементи різних договорів, а саме: договору поставки та договору на виконання робіт.

Загальна сума договору складає вартість всього поставленого обладнання та вартість всіх виконаних робіт згідно всіх специфікацій підписаних сторонами в рамках дії даного договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору вартість обладнання вказується у відповідних специфікаціях та в накладних, які з моменту їх підписання стають невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.3 договору вартість робіт вказується у відповідних специфікаціях та в актах приймання-передачі виконаних робіт, які з моменту їх підписання стають невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що передача обладнання по кількості та якості здійснюється на об`єкті покупця шляхом підписання сторонами накладних на передачу обладнання.

Належне виконання Постачальником Робіт (монтаж та/або пуско-наладка та/або запуск в експлуатацію) оформляється (підтверджується) шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору покупець зобов`язаний підписати акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання зазначеного акту від постачальника. В разі, якщо покупець відмовився підписати акт приймання-передачі виконаних робіт у вищезазначений термін, покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів надати постачальнику обґрунтовану письмову відмову від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт з обов`язковим зазначенням причин відмови. Якщо покупець не надасть постачальнику мотивовану відмову від підписання акту - послуги вважатимуться наданими належним чином (повністю і своєчасно) ї подальші претензії не приймаються.

Матеріали справи свідчать, що сторони погодили специфікацію № 1 від 27.03.2019 (далі - специфікація), в якій зазначили перелік обладнання, яке необхідно поставити, загальною вартістю 580 000,00 грн, а також вказали про необхідність виконання робіт з установки вказаного обладнання та пусконаладки систем загальною вартістю 10 000,00 грн.

У пункті 3.1 специфікації визначено, що загальна вартість даної специфікації складає 590 000,00 грн, вартість обладнання по даній специфікації складає 580 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, вартість робіт по даній специфікації складає 10 000,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 специфікації оплата за обладнання здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

- попередню оплату в розмірі 90% від вартості обладнання та робіт, зазначеної в п.3.1. даної специфікації, покупець перераховує протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання даної специфікації;

- оплата 5% здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту поставки обладнання;

- оплата 5% здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 4.1 специфікації постачальник зобов`язується поставити обладнання на об`єкт покупця протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання постачальником оплати, згідно п. 3.2.1 даної специфікації, за наявності даного обладнання у виробника.

Пунктом 5.1 специфікації передбачено, що постачальник зобов`язується виконати роботи протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки обладнання на об`єкт покупця.

02.09.2019 сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 19-С від 27.03.2019 (далі - додаткова угода).

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди її предметом є поставка додаткових матеріалів та проведення додаткових робіт, які не передбачені договором ( Додаток № 1).

Згідно з п. 1.2 додаткової угоди склад та вартість додаткових робіт і обладнання згідно з цією додатковою угодою визначаються сторонами у локальних кошторисах та договірній ціні, що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

Пунктом 2.1 додаткової угоди передбачено, що ціна додаткових робіт та обладнання згідно з цією додатковою угодою становить 9 720,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 1 620,00 грн.

До початку виконання додаткових робіт та закупки обладнання Покупець зобов`язаний перерахувати на рахунок Постачальника аванс на розгортання робіт в розмірі 80% ціни, зазначеної в п. 2.1 цієї додаткової угоди (п. 2.2 додаткової угоди).

Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди оплата залишку здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у строк до 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі актів форми КБ-2в та довідки КБ-3 та за вирахуванням сплачених авансів.

Згідно з п. 3.1 додаткової угоди початок виконання додаткових робіт (в т.ч. поставка обладнання на об`єкт на дату початку робіт) згідно з цією додатковою угодою протягом 3-х банківських днів за умови виконання покупцем умов щодо сплати авансу.

Пунктом 3.2 додаткової угоди передбачено, що закінчення виконання додаткових робіт згідно з цією додатковою угодою 7 (сім) робочих днів, з моменту сплати покупцем авансу.

У п. 7.1 договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих не себе зобов`язань.

Судом встановлено, що на виконання досягнутих сторонами домовленостей позивач сплатив на користь відповідача попередню оплату за обладнання та роботи з його монтажу в загальному розмірі 568 276,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 377 від 27.03.2019 на суму 531 000,00 грн, платіжним дорученням № 178 від 03.09.2019 на суму 7 776,00 грн та платіжним дорученням № 180 від 04.09.2019 на суму 29 500,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ СП АТАД К стверджувало, що ТОВ ТОР-БЕЗПЕКА не виконало своїх зобов`язань за договором, не поставило обладнання та не здійснило його монтаж і пусконалагоджувальні роботи, а тому просив суд розірвати укладений сторонами договір та стягнути з відповідача суму попередньої оплати, а також пеню, 3% річних та інфляційну складову боргу за порушення зобов`язань за договором.

Заперечуючи проти обґрунтованості доводів позивача, відповідач наполягав на тому, що виконав поставку обладнання та його монтаж, однак позивач ухилився від підписання первинних бухгалтерських документів, які свідчать про вчинення відповідної господарської операції. Відповідач вказував, що про виконання ним поставки товару свідчить той факт, що позивач здійснив чергову часткову оплату в розмірі 5% від вартості обладнання, яка за умовами договору здійснюється лише після поставки такого обладнання. Крім того, відповідач вважав, що про виконання ним зобов`язань з поставки та монтажу обладнання свідчить претензія позивача № 34 від 15.07.2019, в якій позивач стверджував про те, що під час проведення монтажних робіт обладнання (турнікетів) було пошкоджено плитку на підлозі, у зв`язку з чим позивач просив відповідача відшкодувати завдані цим збитки.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Також відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з частиною 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно з положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/45382/17.

Судом встановлено, що сторонами не складались та не підписувались первинні бухгалтерські документи на підтвердження поставки відповідачем обладнання позивачу. Відсутність таких документів, на думку позивача, беззаперечно свідчить про невиконання відповідачем його обов`язку поставити обумовлене договором № 19-С від 27.03.2019 обладнання та виконати роботи з його монтажу. Однак такі твердження позивача оцінюються судом критично.

Судом раніше встановлено, що сторонами погоджена поетапна оплата обладнання та робіт по його монтажу, а саме 90% від вартості обладнання та робіт повинні були бути сплачені як попередня оплата, 5% - протягом 2 (двох) банківських днів з моменту поставки обладнання, 5% - протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Матеріали справи свідчать, що позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в розмірі 531 000,00 грн (що становить 90% від суми специфікації № 1 від 27.03.2019) за платіжним дорученням № 377 від 27.03.2019 з призначенням платежу Аванс в розмірі 90% за поставку та монтаж обладнання пропускної системи згідно договору № 19-С від 27.03.2019 , а також сплатив грошові кошти в розмірі 29 500,00 грн (що становить 5% від суми специфікації № 1 від 27.03.2019) за платіжним дорученням № 180 від 04.09.2019 з призначенням платежу Оплата за обладнання згідно договору № 19-С від 27.03.2019 .

Таким чином, позивачем виконаний на користь відповідача перший передбачений договором платіж (передплата), а також другий платіж, строк сплати якого залежить від моменту поставки обладнання.

З огляду на те, що обов`язок позивача сплатити на користь відповідача другий платіж у розмірі 5% від суми специфікації виникає лише після поставки обладнання, а також зважаючи на те, що позивачем виконаний такий обов`язок, суд дійшов висновку про те, що відповідач фактично виконав свій обов`язок поставити обладнання вартістю 580 000,00 грн за специфікацією № 1 від 27.03.2019.

Крім того, суд бере до уваги наведене позивачем у претензії № 34 від 15.07.2019, підписаній директором ТОВ СП АТАД К Ксенофонтовим О.Г., а саме у вказаній претензії позивач сам зазначає, що пошкодження покриття на підлозі (плитки) було допущено відповідачем саме під час проведення монтажних робіт з встановлення обладнання (турнікетів).

Поряд з наведеним, суд зазначає, що після виставлення позивачем вищевказаної претензії № 34 від 15.07.2019, сторони уклали додаткову угоду № 1 від 02.09.2019, якою погодили поставку додаткових матеріалів та виконання додаткових робіт загальною вартістю 9 720,00 грн.

Вказаною додатковою угодою сторони також погодили поетапну оплату матеріалів та робіт, а саме 80% вартості таких матеріалів та робіт повинні були бути сплачені як попередня оплата, остаточний розрахунок - у строк до 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі актів форми КБ-2в та довідки КБ-3.

Матеріали справи свідчать, що позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в розмірі 7 776,00 грн (що становить 80% від суми додаткової угоди № 1 від 02.09.2019) за платіжним дорученням № 178 від 03.09.2019 з призначенням платежу Оплата за поставку додаткових матеріалів та проведення додаткових робіт згідно додаткової угоди № 1 від 02.09.2019 до договору № 19-С від 27.03.2019 .

Однак, матеріали справи не містять жодного прямого або побічного доказу на підтвердження поставки відповідачем додаткових матеріалів та виконання ним додаткових робіт, обумовлених додатковою угодою № 1 від 02.09.2019.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача щодо повернення сплаченого на користь відповідача авансу обґрунтованою лише в частині стягнення грошових коштів в розмірі 7 776,00 грн, сплачених на виконання додаткової угоди № 1 від 02.09.2019 до договору № 19-С від 27.03.2019.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 371,76 грн, нараховану позивачем за порушення відповідачем строків виконання зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 додаткової угоди № 1 від 02.09.2019 передбачено, що закінчення виконання додаткових робіт згідно з цією додатковою угодою 7 (сім) робочих днів, з моменту сплати покупцем авансу.

Аванс у розмірі 7 776,00 грн був сплачений позивачем 03.09.2019 згідно з платіжним дорученням № 178.

Отже, останнім днем строку виконання відповідачем додаткових робіт було 12.09.2019, а порушення строку виконання вказаного зобов`язання почалось з 13.09.2019, отже, нарахування пені буде правомірним саме з 13.09.2019.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за порушення постачальником строків поставки обладнання та/або строків виконання робіт, встановлених у відповідних специфікаціях, постачальник на письмову вимогу покупця, зобов`язаний сплатити останньому за кожний день прострочення поставки обладнання та/або виконання робіт пеню в розмірі 0,01% від вартості непоставленого обладнання та/або вартості робіт.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач здійснює нарахування вказаної штрафної санкції за період з 04.09.2019 по 29.01.2020, що є неправомірним, оскільки, як встановлено судом, порушення відповідачем строку виконання зобов`язання почалось з 13.09.2019.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 13.09.2019 по 29.01.2020 на суму попередньої оплати в розмірі 7 776,00 грн, суд встановив, що її розмір становить 108,09 грн, тобто є меншим ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені заявлена ним правомірно, проте підлягає задоволенню в розмірі, визначеному судом, а саме в розмірі 108,09 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 13 456,00 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 8 963,00 грн, нараховані ним на суму неповернутого авансу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас укладений сторонами договір не містить положень, якими встановлений строк повернення авансових платежів.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак позивачем не долучено до матеріалів справи листа або претензії, в яких позивач звертається до відповідача з претензією про повернення сплаченої попередньої оплати. Відтак, суд позбавлений можливості встановити строк виконання відповідачем зобов`язання повернути позивачу попередню оплату, а отже, й можливості встановити дату, з якої почалось порушення строку виконання відповідачем такого зобов`язання. За відсутності можливості встановити дату, з якої нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу буде правомірним, суд відмовляє у задоволенні зазначених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору № 19-С від 27.03.2019 суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач послався на істотне порушення відповідачем умов укладеного сторонами договору № 19-С від 27.03.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У наведеній нормі закону йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

З огляду на те, що позивач, укладаючи спірний договір № 19-С від 27.03.2019, предметом якого є як поставка обладнання, так і його установка в комплексі з пуско-наладкою, розраховував отримати у своє розпорядження встановлений на його об`єкті турнікет, що працює та у повній мірі виконує функції такого обладнання, а неналежне виконання відповідачем його зобов`язань позбавило позивача того, на що він розраховувала при укладенні договору, та призвело до відсутності у позивача можливості повною мірою використовувати результат договору, суд дійшов висновку про те, що позивач був позбавлений можливості досягнути мети, з якою він уклав спірний договір, а отже, наявні передбачені чинним законодавством підстави для розірвання вказаного договору в судовому порядку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині розірвання укладеного сторонами договору поставки та монтажу обладнання № 19-С від 27.03.2019, а також в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 7 776,00 грн та пені в розмірі 108,09 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки та монтажу обладнання № 19-С від 27.03.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю СП АТАД К (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 84/86, офіс 25, ідентифікаційний код 22909018) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОР-БЕЗПЕКА (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11-А, офіс 417, ідентифікаційний код 39454663).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОР-БЕЗПЕКА (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11-А, офіс 417, ідентифікаційний код 39454663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП АТАД К (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 84/86, офіс 25, ідентифікаційний код 22909018) попередню оплату в розмірі 7 776,00 грн (сім тисяч сімсот сімдесят шість грн 00 коп.), пеню в розмірі 108,09 грн (сто вісім грн 09 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 220,26 грн (дві тисячі двісті двадцять грн 26 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 06.08.2020

Суддя О.Г. Удалова