Ухвала

від 05.08.2020 по справі 914/1343/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.08.2020 Справа№ 914/1343/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., при секретарі судового засідання Пукач М., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПК Планета Здоров`я", м.Трускавець ,

про: скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни від 14.07.2020 року про арешт коштів боржника ВП №62554861

у справі: №914/1343/19

За позовом: Приватного підприємство "КИТ-СВІТ", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПК Планета Здоров`я", м.Трускавець

про: стягнення 1 363 657,33 грн.

орган стягнення: Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любов Володимирівна

За участі учасників справи:

Від скаржника (відповідача): Гринишин Петро Степанович - представник; Більська Любов Володимирівна - адвокат:

Від позивача: Козій Ігор Юрійович - адвокат;

Від органу стягнення: Ільчишин Любов Володимирівна - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 року задоволено заяву про затвердження мирової угоди від 26.09.2019. Затверджено укладену між сторонами мирову угоду у справі №914/1343/19. Закрито провадження у справі № 914/1343/19. Сторонам роз`яснено, що Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. Стягувачем є: Приватне підприємство "КИТ-СВІТ" (79024, Львівська область, місто Львів, вулиця А. Навої, 17/3, код ЄДРПОУ 39229119). Боржником є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПК Планета Здоров`я" (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 61, код ЄДРПОУ 32114084).

27.07.2019 р. за вх. № 1724/20 через канцелярію Господарського суду Львівської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПК Планета Здоров`я", м.Трускавець подано скаргу про скасування постанови приватного виконавця округу Львівської області Ільчишин Любов Володимирівни від 14.07.2020 року про арешт коштів боржника ВП №62554861.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч. 1 ст. 342 ГПК України).

Так, розглянувши подані матеріали скарги, суд зазначає, що така відповідає вимогам процесуального законодавства, а відтак, вважає за необхідне прийняти та призначити подану скаргу до розгляду у судовому засіданні з викликом представників стягувача, боржника та державного виконавця.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.07.2020 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПК Планета Здоров`я", м.Трускавець прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 05.08.20 о 10:30 год. Викликано в судове засідання Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любов Володимирівну. Приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любов Володимирівну у строк до 04.08.2020 року зобов`язано надати суду: - оригінали матеріалів виконавчого провадження №62554861 для огляду в судовому засіданні, а належним чином завірені копії -для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 05.08.2020 року, скаржник явку уповноважених представників забезпечив, які підтримали вимоги скарги, просять її задоволити та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни від 14.07.2020 року про арешт коштів боржника ВП №62554861. 05.08.2020 року представником скаржника подано через канцелярію суду заяву про долучення документів до матеріалів скарги на постанову про зняття арешту за вх.№23411/20 від 05.08.2020 року та просить долучити генеральний зарплатний договір з АТ РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ .

В судове засідання 05.08.2020 року, позивач явку представника забезпечив, заперечив проти задоволення скарги та просить відмовити в її задоволенні.

В судове засідання 05.08.2020 року Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любов Володимирівна з`явилася. Зазначила, що її дії щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 14.07.2020 року, були вчинені відповідно до чинного законодавства, в межах повноважень приватного виконавця, а відтак скарга не підлягає задоволенню з підстав викладених у відзиві на скаргу про скасування постанови про арешт коштів боржника, який надійшов на електронну адресу суду за вх.№23376/20 від 04.08.2020 року.

Також приватний виконавець в судовому засіданні надала належним чином завірену (прошиту та пронумеровану) копію матеріалів виконавчого провадження №62554861 та оригінали виконавчого провадження для огляду та повідомила, що 04.08.2020 року на адресу приватного виконавця надійшла заява представника скаржника про зняття арешту з рахунків № НОМЕР_1 3808050000000026006635347 АТ "Райфайзен Банк Аваль" № НОМЕР_2 АТ КБ "Приватбанк".

05.08.2020 року приватним виконавцем подано через канцелярію суду письмові пояснення за вх.№23449/20 від 05.08.2020 року з копіями документів.

Дослідивши наявні у справі докази, суд доходить висновку про часткове задоволення скарги про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни від 14.07.2020 року про арешт коштів боржника ВП №62554861 , виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Віповідно до ч.1 ст.5 цього ж Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" .

Винятків щодо виконання виконавчого документу - ухвали про затвердження мирової угодо у справі №914/1343/19 законом не встановлено. Отже приватний виконавець вправі приймати до виконання, виконувати цей документ та вчиняти всі необхідні дії для виконання рішення (ухвали), відповідно до встановлених правил виконавчого провадженння.

Відповідно до ст.173 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

У поданій скарзі скаржник (боржник) зазначає про те, що приватний виконавець Ільчишин Л.В. при винесенні постанови про арешт коштів боржника повинен перевірити чи такий виконавчий документ відповідає вимогам ст.4 та іншим статтям Закону України Про виконавче провадження . Скаржник зазначає, що накладення арешту на рахунок боржника який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

Пунктом 6 ч. 4 ст.4 Закону передбачено дії приватного виконавця щодо повернення виконавчого документу, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Однак доказів такої невідповідності не наводить.

Як встановлено судом, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. розглянуто заяву стягувача про примусове виконання ухвали №914/1343/19, виданої 26.09.2019 року господарським судом Львівської області та постановою від 14.07.2020 року відкрито виконавче провадження ВП 62554861. Зокрема, приватним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що боржником не сплачено до 25.12.2019 року - кінцевого терміну оплати всю суму, яка підлягала сплаті за п.2.1. Мирової угоди, що становить 816 649,30 грн. Останні платежі проведені 09.01.2020 року 38 883, 10 грн. та 14.01.2020 р. - 3 883,20грн.

Зазначені обставини підтверджуються також наданими боржником до заяви платіжними дорученнями.

Отже, як сторони домовилися загальна сума, яка підлягає сплаті за даною Мировою угодою становить 816 649,30 (вісімсот шістнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень 30 копійок). Кінцевий термін оплати - до 25.12.2019 р. Після сплати суми 816 649,30 (вісімсот шістнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень 30 копійок), в порядку передбаченому п. 2.1. цієї мирової угоди, грошові зобов`язання Боржника за цією Угодою вважаються припиненими. Кредитор в свою чергу відмовляється від стягнення з Боржника 40% основного боргу в сумі 521 462,93 грн. (п`ятдесят двадцять одна тисяча п`ятсот дві гривні 93 копійки). У випадку порушення Боржником п. 2.1. цієї мирової угоди, щодо строків оплати грошових коштів, п. 1.5. цієї мирової угоди втрачає законну силу, Боржника виникає обов`язок по оплаті на користь Кредитора всієї суми боргу в розмір 1 303 657,33 грн. (Один мільйон триста три тисячі шістсот п`ятдесят сім гривень 33 копійки) до 31.12.2019 року п.1).

У п.4 Мирової угоди сторони погодилися, що у випадку недотримання Боржником терміну оплати, вказаного в н. 1.3 цієї Угоди, Кредитор має право на примусове стягнення грошових коштів, згідно до законодавства України. Відтак кредитор скористався своїм правом на примусове стягнення коштів.

Судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любов Володимирівною , керуючись ст. 18, 48, 56 Закону України Про виконавче провадження та ст. 59, 62 Закону України Про банки та банківську діяльність винесено постанову від 14.07.2020 року у виконавчому провадженні ВП №62554861, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 574148,1грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази;2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття власності є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України , також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю , статтях 15, 22, 24 Закону України Про працю .

Нормами статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що кожен громадянин має право на заробітну плату, яка повинна виплачуватися регулярно у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим трудовим колективом органом.

Положеннями частини 5 статті 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19).

Частиною другою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) встановлено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до ч.1, п.1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, Відповідно до частин 2,5 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до ч.7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Отже наведена частина 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що арешт на майно (кошти) боржника може накладатися виконавцем шляхом винесення 2 видів постанов: 1 - постанови про арешт майна (коштів) боржника, або 2- постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Таким чином, суд доходить висновку, що питання визначення типу рахунку віднесено до компетенції державного виконавця. Так, відповідно до ст. 59 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець повинен виокремити рахунки із спеціальним режимом використання з усіх інших рахунків боржника та не накладати на рахунки із спеціальним режимом використання арешт, або зняти його після отримання від боржника відповідного документального підтвердження. Аналогічний обов`язок д/в також передбачений і щодо арешту коштів на рахунках боржника, звернення стягнення на які заборонено законом.

Частинами другою, третьою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону . У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Як свідчать встановлені судом обставини, скаржник 04.08.20р. звернувся до органу стягнення про зняття арешту з рахунків, а саме: банківського рахунку, відкритого в ПАТ Райффайзен банк Аваль № НОМЕР_3 7 та банківського рахунку, відкритого в АТ КБ Приватбанк № НОМЕР_1 213253210000026009053705024.

Листом орган стягнення повідомив скаржника про те, що ним не подано доказів, які б свідчили про наявність рахунків із спеціальним статусом чи рахунків щодо виплати заробітної плати чи інших обов`язкових платежів.

У судовому засіданні було встановлено, що тільки з рахунку, відкритого в ПАТ Райффайзен банк Аваль № НОМЕР_1 380805000000002600663534 7, крім іншого, здійснюються виплати заробітної плати, інші виплати працівникам боржника та обов`язкові платежі до бюджету.

Належних та допустимих доказів, які б вказували на використання коштів, що знаходяться на інших банківських рахунках інших банківських установ із спеціальним режимом їх використання скаржником до суду, органу стягнення не подано, а судом не встановлено.

За вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Отже, звертаючись із скаргою на дії приватного виконавця саме скаржник мав довести існування підстав, на які він посилається у скарзі. Втім, наявності у зазначених рахунків статусу рахунків із спеціальним режимом використання, на які відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" не може бути накладено арешт, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджена, як і факт накладення приватним виконавцем арешту на грошові кошти боржника, розміщені на цих рахунках.

Разом з цим, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України ).

Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати (правова позиція, викладена у постанові ВП ВС від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19).

Відповідно до ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про часткове задоволення скарги про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни від 14.07.2020 року про арешт коштів боржника ВП №62554861, а саме зняти арешт з банківського рахунку, відкритого в ПАТ Райффайзен банк Аваль № НОМЕР_3 7 в частині, що призначений для виплати заробітної плати боржника та інших виплат працівникам та обов`язкових виплат до бюджету, накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любов`ю Володимирівною від 14.07.2020 року про арешт коштів боржника ВП №62554861. У задоволенні решти вимог у скарзі відмовити.

Керуючись ст.ст.234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни від 14.07.2020 року про арешт коштів боржника ВП №62554861 задоволити частково.

2. Зняти арешт з банківського рахунку, відкритого в ПАТ Райффайзен банк Аваль № UA04 380805000000002600663534 7 в частині, що призначений для виплати заробітної плати боржника та інших виплат працівникам та обов`язкових виплат до бюджету, накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любов`ю Володимирівною від 14.07.2020 року про арешт коштів боржника ВП №62554861.

3. У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua .

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.08.2020р.

Суддя С.М. Коссак